Чим примітний запорізький релігійний філія ФСБ.
Після відходу на пенсію архієпископа Василія у 2009 році Запорізької єпархії УПЦ МП патологічно не щастить з керівниками - вони регулярно продукують "брудні" історії. Остання, про відмову запорізького священика Московського патріархату відспівувати загиблої дитини, завдала великого удару по всій церкви, пише на інтернет-порталі depo.ua Едуард Андрющенко. Людяності і мудрості її керівникам не вистачає вже давно
Запорізька єпархія Української православної церкви Московського патріархату була виділена зі складу Дніпропетровської єпархії в 1992 році. Керувати новоствореної церковної одиницею з Криму надіслали єпископа Василя (Златолінского). Про нього городяни відгукуються як про людину мудрого і дипломатичному - принаймні ніхто не може пригадати жодного скандалу за майже 17 років його правління.
Єпископ Василь (Златолінскій)
Як і майже всюди в південних і східних областях України, УПЦ МП в Запоріжжі тривалий час "за замовчуванням" сприймали як "головну церкву" - про існування інших православних конфесій тут практично не знали. Єпархія включала найбільшу кількість парафій і спиралася на безумовну підтримку не тільки суспільства, а й місцевої влади і "червоних директорів". У числі останніх найпомітнішим був керівник "Мотор-Січі" і проросійський політик В'ячеслав Богуслаєв, зусиллями якого в середині 1990-х колишній кінотеатр ім. Шевченко став Свято-Андріївського кафедральним собором. А взаємини церкви і запорізьких чиновників яскраво ілюструє наступний факт: коли десь у 2008 році на якийсь захід в облдержадміністрацію запросили священиків різних конфесій (зокрема православних Київського Патріархату і католиків - ледь не вперше), журналісти одного з місцевих видань оприлюднили повну обурення статтю. Мовляв, як це - влади (світського, нагадаємо, держави, - Ред.) Визнають різних "розкольників" і спілкується з кимось крім УПЦ МП! "Наступного разу вони запросять саєнтологів і кришнаїтів?" - риторично запитував автор матеріалу.
Проте, від політичних протистоянь Василь дистанціювався, чого не скажеш про його наступника. У 2009 році старий архієпископ йде "на спокій" за власним бажанням за станом здоров'я, а на зміну йому приходить молодий (всього 30 років) Йосип (Масленников). Який в світлі виборів, які наближалися, стає потужним "рупором" Партії Регіонів, Віктора Януковича, а також впливового місцевого партійця Володимира Кальцева (який в черговий раз "метил" в мери).
Йосипа зазвичай характеризують як людину одіозного і жодного до грошей - навіть за стандартами Московського Патріархату, який ніколи не відрізнявся аскетизмом. Зокрема характерною рисою саме його часів називають побори єпископа з підлеглих на "галявини" для церковного "начальства", який приїжджав в Запоріжжі. Також подейкують, що Йосип розробляв і втілював цілі "спецоперації", щоб добути компромат на неугодних священиків, і з його допомогою змусити їх залишити "смачні" посади.
Йосип (в центрі) в компанії московського патріарха Кирила і колишнього київського проросійського "козака", а нині майора "МВС ЛНР" Олексія Селіванова.
При правлінні Масленникова сталося і трагічне і до сих пір не розкрите подія - вибух у запорізькій церкві, який міліція швидко повісила на трьох паламарів (після революції їх визнали невинними і звільнили).
За півтора року на посаді єпископа Запорізького Йосип навіть встиг стати інтернет-мемом. Його колоритна фотографія в рясі на коні (заголовної фото) швидко розлетілася по мережі. "Вершник Апокаліпсису", "темний лицар", "кінний батюшка" - такі прізвиська давали йому користувачі.
В кінці 2010 року єпископа несподівано зняли з посади, відправили в Конотоп і навіть понизили в статусі - з правлячого архієрея до вікарного. В якості причин неофіційно називають вже згадану любов до грошей (начебто значну частину коштів, яку виділили на відновлення підірваного храму, він поклав собі в кишеню) і зміна політичної кон'юнктури. По-перше, вибори мера 2010 програв головний покровитель Йосипа - Кальцев, а по-друге, починалася епоха "смотрящего" Євгена Анісімова (якого вважають місцевим представником могутнього Юрія Іванющенка - "Єнакіївського"), коли на ключові посади в регіоні поставили "донецький менеджмент ". І управління МВС, і податкову, і прокуратуру, і, що не менш важливо, найбільш впливову церква на Запоріжжі очолили вихідці саме з Донбасу. Таким чином в Запоріжжі з'явився уродженець Харцизька Лука (Коваленко). До того моменту він очолював Конотопську єпархію, тобто для них з Йосипом справили такі собі "рокіровки".
На любові до розкішного життя Коваленко зупинятися не варто. Тут все типово для людей його середовища і статусу: годинник - швейцарські, автомобіль - японський позашляховик і так далі. Політично ж він продовжив лінію попередника: "Слава Партії регіонів і її мудрому лідеру Віктору Федоровичу Януковичу!". Хіба що на місцевому рівні головним носієм усіх можливих переваг став вже не Кальцев, а "відомий меценат і благодійник Євген Анісімов". Інформація про "діяння" останнього (перш за все, оподаткування "даниною" бізнесменів) регулярно потрапляла в інформпростір, тому його найбільше і доводилося "вибілювати". Зазвичай в підтримку Анісімова дружним "хором" висловлювалися губернатор Олександр Пеклушенко, мер Олександр Сін і Лука. Забігаючи вперед, віддамо належне священика: тепер, коли пройшли роки, Анісімов знаходиться в розшуку, а вчорашні апологети "смотрящего" "перефарбувалися", саме Лука чи не єдиний не відмовився від своїх попередніх слів.
Лука - в центрі, Анісімов (це перше його фото, яке потрапило в ЗМІ) - справа
Коли в кінці 2013 року почалися протести на Майдані, роль Коваленко як пропагандіста- "зберігача" для колишньої влади зросла ще більше. Він регулярно карбував мови, в яких влада - від Бога, протести - від лукавого і взагалі "перший революціонер - Сатана". Коли ж у квітні 2014 го запорожці атакували антиукраїнський мітинг (знамените "яєчний неділя"), Лука у своїй проповіді був зовсім не таким категоричним щодо сепаратистів: мовляв, люди вийшли висловити свою думку, і не мені їх судити.
Сам Лука в той день стояв перед "Колорадо", намагаючись їх врятувати (годі й говорити, що трьома місяцями раніше так само захищати запорізьких "майданівців" від тітушок він навіть не подумав).
Позицію архієрея щодо російської агресії можна позначити як "і нашим, і вашим". Він ніколи відкрито не висловлювався на підтримку "ЛДНР" або "Новоросії", заявляв, що Крим - Україна, а факт нападу сусідньої держави і не спростовував, і не підтверджував. Єпархія часто звітує про допомогу українським військовим, але в Сербії Коваленко із задоволенням зустрівся з місцевим адептом "русского мира", і той охрестив запорожця "єпископом Новоросії".
Нарешті, Лука неодноразово намагався переконати, що його церквою керують в Києві, а не в Москві, однак "антимосковські" кроки, зокрема, української влади, неодноразово ставали темою його гнівних проповідей - наприклад, "антинародний Різдво" (яке сам згодом і зазначив ) або "декоммунізатори - слуги диявола". Якщо якась частина духовенства УПЦ МП не проти діалогу з Київським патріархатом та іншими православними конфесіями, то Лука - один з найбільш завзятих захисників "ексклюзивних прав" Московського патріархату на статус православної церкви в Україні.
У цьому контексті і трапилася історія з відмовою запорізького священика УПЦ МП відспівувати померлого дитини, якого хрестили в "неправильної" церкви. Вчинок маловідомого Євгенія Молчанова підтримав його безпосередній керівник Лука.
Незгода з запорізькими священиками висловили навіть окремі представники УПЦ МП і РПЦ. А ось київське "начальство" ситуацію не коментував, що можна вважати ознакою мовчазної згоди з позицією Коваленко.
До речі, в 2016 році керівник УПЦ МП Онуфрій підвищив Луку до митрополита - теж яскрава ілюстрація схвалення політики запорізького підлеглого. Онуфрія, нагадаємо, вважають уособленням абсолютної лояльності Москві.
Події в Запоріжжі винесли на поверхню ще одну проблему - наявність в єпархії Московського патріархату власного "силового крила" під назвою "Радомир", яке при нагоді фізично підтримає церква в боротьбі з "ворогами". Правда, і священики, і сам "Радомир" всіляко відхрещуються від прізвиська "православні ТІТУШКИ", яке до них "приклеїлося". Мовляв, організація займається лише добрими справами на зразок виховання молоді. Причетність до побиття бійця АТО, який приніс іграшки до церкви, вони заперечують. Але, дивлячись на міцних хлопців (іноді - в камуфляжі і бронежилетах зі зброєю), чомусь їм ніхто не вірить.
Складається враження, що в Московському патріархаті докладають всіх зусиль, щоб ця неприємна для них ситуація не забувалася. Наприклад, 9 січня такий ось "урок християнської любові" дав протоієрей з оточення Луки Олександр Овачаренко, пишучи в мережі "Фейсбук" про "знищення" і натякаючи при цьому на цілком реальних людей - запорізьких волонтерів, які повідомили про напад на учасника АТО біля храму .
Низка запорізьких "навколоцерковних" скандалів викликала хвилю ненависті до УПЦ МП по всій Україні навіть у далеких від релігійних справ людей. Дехто вважає, що ця історія буде коштувати запорізькому митрополиту посади. Здається, посилання архієрея в якийсь черговий "Конотоп" (як свого часу Йосипа) - єдиний спосіб для Московського патріархату хоч якось "зберегти обличчя" в цій ситуації. Однак чи зможе це врятувати церкву від серйозних втрат репутації, прихожан і, відповідно, грошей - велике питання.
grom-ua.org
Наступного разу вони запросять саєнтологів і кришнаїтів?
