Топ новостей


РЕКЛАМА



Календарь

Німці про росіян. Щоденники, спогади, листи

  1. Німці про російською характері
  2. Німці про Росію
  3. Німці про милосердя російських
  4. Німці про російську жертовності
  5. Німці про недоліки російських
  6. Німці про російських жінок
  7. Німці про російську простоті, розумі і таланті
  8. Німці про віру російських

Пропонований читачам матеріал являє собою витяги зі щоденників, листів і спогадів німецьких солдатів, офіцерів і генералів, вперше зіткнулися з російським народом в роки Вітчизняної війни 1941-1945 років. По суті, перед нами свідоцтва масових зустрічей народу з народом, Росії із Заходом, які не втрачають своєї актуальності і в наші дні.

По суті, перед нами свідоцтва масових зустрічей народу з народом, Росії із Заходом, які не втрачають своєї актуальності і в наші дні

Німці про російською характері

З цієї боротьби проти російської землі і проти російської природи чи німці вийдуть переможцями. Скільки дітей, скільки жінок, і всі народжують, і все приносять плоди, незважаючи на війну і грабежі, незважаючи на руйнування і смерть! Тут ми боремося не проти людей, а проти природи. При цьому я знову змушений визнаватися сам собі, що ця країна з кожним днем ​​стає мені все миліше.

Лейтенант К. Ф. Бранд

Вони думають інакше, ніж ми. І не трудися - російського ти все одно ніколи не зрозумієш!

офіцер Малапар

Я знаю, як ризиковано описувати гучного «російської людини», це неясне бачення філософствують і політиканствуючих літераторів, яке дуже придатне для того, щоб його, як платтяну вішалку, обважувати усіма сумнівами, які виникають у людини з Заходу, чим далі він просувається на Схід . Все ж цей «російська людина» не тільки літературна вигадка, хоча і тут, як і скрізь, люди різні і до спільного знаменника не приводиться. Лише з цим застереженням будемо ми говорити про російській людині.

Пастор Г. Голлвіцер

Вони так багатобічні, що майже кожен з них описує повне коло людських якостей. Серед них можна знайти будь-яких, від жорстокого грубіяна до Святого Франциска Ассизького. Ось чому їх не можна описати кількома словами. Щоб описати російських, треба використовувати всі існуючі епітети. Я можу про них сказати, що вони мені подобаються, вони мені не подобаються, я перед ними схиляюся, я їх ненавиджу, вони мене чіпають, вони мене лякають, я ними захоплююся, вони в мені викликають огиду!

А. Орме

Менш вдумливого людини такий характер виводить з себе і змушує вигукнути: Незавершений, хаотичний, незрозумілий народ!

Майор К. Кюнер

Німці про Росію

Росія лежить між Сходом і Заходом - це стара ідея, але я не можу сказати нічого нового про цю країну. Напівтемрява Сходу і ясність Заходу створили цей двоїстий світло, цю кришталеву ясність розуму і загадкову глибину душі. Вони знаходяться між духом Європи, сильним за формою і слабким в поглибленому спогляданні, і духом Азії, який позбавлений форми і ясних обрисів. Я думаю, їх душі тягне більше Азія, але доля і історія - і навіть ця війна - наближає їх до Європи. І так як тут, в Росії, усюди багато не піддаються обліку сил, навіть в політиці і господарстві, то не може бути єдиної думки ні про її людей, ні про їх життя ... Росіяни все вимірюють відстанню. Вони завжди повинні з ним рахуватися. Тут часто родичі живуть далеко один від одного, солдати з України служать в Москві, студенти з Одеси навчаються в Києві. Тут можна їхати годинами, нікуди не приїхав. Вони живуть в просторі, як зірки в нічному небі, як моряки на море; і так, як неосяжний простір, так само безмежний і людина, - все у нього в руках, і нічого у нього немає. Широта і простір природи визначають долю цієї країни і цих людей. На великих просторах повільніше протікає історія.

майор К.Кюнер

Ця думка знаходить підтвердження і в інших джерелах. Німецький штабний солдат, порівнюючи Німеччину і Росію, звертає увагу на несумірність цих двох величин. Німецький наступ на Росію уявляється йому зіткненням обмеженого з безмежним.

Сталін є володарем азіатської безмежності - це ворог, з яким силам, наступаючим з обмежених, розчленованих просторів, не впоратися ...

Солдат К. Маттіс

Маттіс

Далі він говорить про те, з яким неймовірним незнанням і нерозумінням країни німецьке командування вело війну з Росією.

Ми вступили в бій з ворогом, якого ми, перебуваючи в полоні європейських життєвих понять, взагалі не розуміли. У цьому рок нашої стратегії, вона, строго кажучи, абсолютно випадкова, як пригода на Марсі.

Солдат К. Маттіс

Німці про милосердя російських

Нез'ясовність російського характеру і поведінки нерідко ставила в тупик німців. Російські надають гостинність не тільки в своїх будинках, вони виходять назустріч з молоком і хлібом. У грудні 1941 року під час відступу з Борисова в одній залишеної військами селі старенька винесла хліб і глечик молока. «Війна, війна», - повторювала вона в сльозах. Росіяни з однаковим добродушністю ставилися і до перемагає, і до переможених німців. Російські селяни миролюбні і добродушні ... Коли ми під час переходів відчуваємо спрагу, ми заходимо в їх хати, і вони дають нам молоко, ніби паломникам. Для них кожна людина потребує. Як часто я бачив російських селянок, голос над пораненими німецькими солдатами, як ніби це були їхні власні сини ...

Майор К. Кюнер

Кюнер

Дивним здається відсутність ворожнечі у російської жінки до солдатам тієї армії, з якої борються її сини: Стара Олександра з міцних ниток ... в'яже мені шкарпетки. Крім того, добродушна стара варить картоплю для мене. Сьогодні в кришці мого казанка я знайшов навіть шматок солоного м'яса. Ймовірно, у неї є десь заховані запаси. Інакше не зрозуміти, як ці люди тут живуть. У сараї у Олександри варто коза. Корів у багатьох немає. І при всьому тому ці бідні люди діляться своїм останнім добром з нами. Чи роблять вони це зі страху або дійсно у цього народу вроджене почуття самопожертви? Або ж вони це роблять по добродушності або навіть з любові? Олександра, їй 77 років, як вона мені сказала, безграмотна. Вона не вміє ні читати, ні писати. Після смерті чоловіка вона живе одна. Троє дітей померли, решта троє поїхали в Москву. Ясно, що обидва її сина в армії. Вона знає, що ми проти них боремося, і все-таки вона для мене в'яже шкарпетки. Почуття ворожнечі їй, ймовірно, незнайоме.

санітар Міхельс

санітар Міхельс

У перші місяці війни сільські жінки ... поспішали з їжею для військовополонених. «О, бідні!» - примовляли вони. Вони також приносили їжу для німецьких конвоїрів, що сидять в центрі невеликих скверів на лавках навколо білих статуй Леніна і Сталіна, скинутих в бруд ...

офіцер Малапарте

Ненависть протягом тривалого часу ... не в російській характері. Це особливо ясно на прикладі того, як швидко зник психоз ненависті у простих радянських людей по відношенню до німців під час Другої світової війни. При цьому зіграло роль ... співчуття, материнське почуття російської сільської жінки, а також молодих дівчат по відношенню до полонених. Західноєвропейська жінка, яка зустрілася з Червоною Армією в Угорщині, дивується: «Хіба це не дивно - більшість з них не відчувають ніякої ненависті навіть до німців: звідки у них береться ця непохитна віра в людське добро, це невичерпне терпіння, ця самовідданість і лагідна покірність ...

А.Орме

Німці про російську жертовності

Жертовність не раз відзначена німцями в російських людях. Від народу, офіційно не визнає духовних цінностей, як ніби не можна чекати ні благородства, ні російський характер, ні жертовності. Однак німецький офіцер вражений при допиті полоненої партизанки:

Невже можна вимагати від людини, вихованої в матеріалізмі, так багато жертовності заради ідеалів!

Майор К. Кюнер

Ймовірно, це вигук можна віднести до всього російського народу, мабуть зберіг в собі ці риси, незважаючи на ломку внутрішніх православних підвалин життя, і, мабуть, жертовність, чуйність і подібні до них якості характерні для росіян у високому ступені. Вони частково підкреслюються ставленням самих росіян до західних народам.

Як тільки російські входять в контакт із західними людьми, вони їх коротко визначають словами «сухий народ» або «безсердечний народ». Весь егоїзм і матеріалізм Заходу укладений у визначенні «сухий народ»

А. Орме

Витривалість, душевна сила і в той же час покірність також звертають на себе увагу іноземців.

Російський народ, особливо великих просторів, степів, полів і сіл, є одним з найбільш здорових, радісних і навчених на землі. Він здатний чинити опір владі страху з зігнутою спиною. У ньому стільки віри і старовини, що з нього, ймовірно, може спливти найсправедливіший порядок в світі »

солдат Матісс

солдат Матісс

Приклад подвійності російської душі, в якій поєднуються і жалість, і жорстокість одночасно:

Коли вже в таборі полонених дали супу і хліба, один російський віддав шматок від своєї порції. Так само вчинили і багато інших, так що перед нами виявилося стільки хліба, що ми не могли його з'їсти ... Ми тільки хитали головами. Хто їх може зрозуміти, цих росіян? Одних вони розстрілюють і можуть навіть над цим презирливо сміятися, іншим вони дають досхочу супу і діляться з ними навіть своєї власної денний порцією хліба.

Німкеня М. Гертнер

Придивляючись ближче до росіян, німець знову відзначить їх різкі крайності, неможливість їх повністю осягнути:

Російська душа! Вона переходить від найніжніших, м'яких звуків до дикого фортисимо, важко тільки цю музику і особливо моменти її переходу передбачити ... Слова одного старого консула залишаються символічними: «Я недостатньо знаю росіян - я живу серед них всього тридцять років.

генерал Швеппенбург

Німці про недоліки російських

Від самих же німців ми чуємо пояснення тому, що нерідко російських дорікають в схильності до крадіжок.

Хто пережив післявоєнні роки в Німеччині, той, як і ми в таборах, переконався, що потреба руйнує сильне почуття власності навіть у людей, яким злодійство було чуже з дитинства. Поліпшення життєвих умов швидко виправило б цей недолік у більшості, і той же сталося б і в Росії, як це було до більшовиків. Чи не хиткі поняття і не з'явилося під впливом соціалізму недостатню повагу до чужої власності змушують людей красти, а потреба.

військовополонений Голлвіцер

Найчастіше безпорадно задаєшся питанням: чому тут не говорять правди? ... Це можна було б пояснити тим, що російським вкрай важко сказати «ні». Їх «ні», правда, прославилося в усьому світі, однак це, здається, більше радянська, ніж російська особливість. Русский усіма силами уникає необхідності відмови в будь-якої прохання. У всякому разі, коли у нього заворушиться співчуття, а це у нього буває нерідко. Розчарувати потребує людини здається йому несправедливим, щоб уникнути цього він готовий на будь-яку брехню. А там, де відсутня співчуття, брехня є, по крайней мере, зручним засобом позбавити себе від докучливих прохань.

військовополонений Голлвіцер

У того ж автора ми знаходимо спробу пояснити поширене в радянській армії пристрасть до горілки:

У Східній Європі матінка-горілка століттями виконує велику службу. Вона обігріває людей, коли їм холодно, сушить їх сльози, коли їм сумно, обманює шлунки, коли вони голодні, і дає ту краплю щастя, яка кожному в житті необхідна і яку важко отримати в напівцивілізованих країнах. У Східній Європі горілка - це театр, кіно, концерт і цирк, вона замінює книги для неписьменних, робить героїв з малодушних трусів і є тією потіхою, яке змушує забути всі турботи. Де в світі знайти іншу таку йоту щастя, причому таку дешеву?

А. Орме

Народ ... ах да, прославлений російський народ! .. Я кілька років виробляв видачу заробітної плати в одному робочому таборі і стикався з російськими всіх верств. Є серед них прекрасні люди, але тут майже неможливо залишитися бездоганно чесною людиною. Я постійно дивувався, що під таким тиском цей народ зберіг стільки людяності в усіх відношеннях і стільки природності. У жінок це помітно ще більше, ніж у чоловіків, у старих, звичайно, більше, ніж у молодих, у селян більше, ніж у робітників, але немає шару, в якому б це зовсім відсутнє. Це чудовий народ, і він заслуговує, щоб його любили.

військовополонений Голлвіцер

По дорозі з російського полону додому в пам'яті німецького солдата-священика спливають враження останніх років в російській полоні.

Русский може бути різким, і тоді він не знає міри. І все ж він надзвичайно добродушний і здатний поділитися останнім шматком хліба. У цій полярності його характеру лежить загадка російської людини і його незрозуміла для нас особливість, що не піддається ніякому обліку. Це народ від природи здоровий і цілісний ... я навчився насамперед цінувати цей народ.

Військовий священик Франц

Німці про російських жінок

Про високу моральність російської жінки можна написати окрему главу. Іноземні автори залишили їй цінний пам'ятник в своїх спогадах про Росію. На німецького доктора Ейріха справили глибоке враження несподівані результати огляду: 99 відсотків дівчат у віці від 18 до 35 років виявилися незайманими ... Він думає, що в Орлі було б неможливо знайти дівчат для будинку розпусти.

Голоси жінок, особливо дівчат, власне немелодійний, проте приємні. У них прихована якась сила і радість. Здається, що чуєш дзвінкої якусь глибоку струну життя. Здається, що конструктивні схематичні зміни в світі проходять повз цих сил природи, їх не торкаючись ...

письменник Юнгер

Між іншим, мені розповідав штабний лікар фон Гревеніца, що під час медичного огляду переважна більшість дівчат виявилися незайманими. Це видно також по фізіономій, але важко сказати, чи можна прочитати по лобі або по очах - це блиск чистоти, якої оточене особа. Його світло не має в собі мерехтіння діяльної чесноти, а скоріше нагадує відображення місячного світла. Однак якраз тому відчуваєш велику силу цього світла ...

письменник Юнгер

Про жіночних російських жінок (якщо я можу так висловитися) у мене склалося враження, що вони своєю особливою внутрішньою силою тримають під моральним контролем тих росіян, яких можна вважати варварами.

Військовий священик Франц

Слова іншого німецького солдата звучать висновком до теми про моральність і гідність російської жінки:

Що розповіла нам пропаганда про російську жінку? І якою ми її знайшли? Я думаю, що навряд чи знайдеться німецький солдат, який побував в Росії, який не навчився б цінувати і поважати російську жінку.

солдат Міхельс

Описуючи дев'яностолітню стару, яка протягом свого життя жодного разу не покинула свого села і тому не знала світу, що знаходиться поза села, німецький офіцер каже:

Я думаю навіть, що вона набагато щасливіша, ніж ми: вона сповнена щастям життя, що протікає в безпосередній близькості до природи; вона щаслива невичерпною силою своєї простоти.

майор К.Кюнер

Кюнер

Про простих, цільних почуттях у російських знаходимо в спогадах іншого німця.

Я розмовляю з Ганною, старшою дочкою, - пише він. - Вона ще незаміжня. Чому вона не залишить цю бідну землю? - питаю я її і показую фотографії з Німеччини. Дівчина показує на свою матір і на сестер і пояснює, що їй найкраще серед близьких. Мені здається, що у цих людей є тільки одне бажання: любити один одного і жити для своїх ближніх.

Кілер

Німці про російську простоті, розумі і таланті

Німецькі офіцери іноді не знають, як відповідати на нехитрі питання рядових росіян людей.

Генерал зі своєю свитою проїжджає повз російського полоненого, пасе овець, призначених для німецької кухні. - «Ось дурна, - почав полонений викладати свої думки, - але мирна, а люди, пан? Чому люди настільки немирними? Чому вони вбивають один одного?! »... На його останнє запитання ми не змогли відповісти. Його слова йшли з глибини душі простого російського людини.

генерал Швеппенбург

Безпосередність і простота російських змушують німця вигукнути:

Росіяни не виростають. Вони залишаються дітьми ... Якщо ви подивіться на російську масу з цієї точки зору, ви і зрозумієте їх, і вибачте їм багато.

Кілер

Близькістю до гармонійної, чистою, але і суворою природою іноземні очевидці намагаються пояснити і хоробрість, і витривалість, і невимогливість росіян.

Хоробрість російських заснована на їх невимогливість до життя, на їх органічний зв'язок з природою. А природа ця говорить їм про поневіряння, боротьбі і смерті, яким піддається людина.

майор К.Кюнер

Нерідко німці відзначали виняткову працездатність російських, здатність їх до імпровізації, кмітливість, пристосовність, цікавість до всього, і особливо до знань.

Чисто фізична працездатність радянських робітників і російської жінки стоїть поза будь-яким сумнівом.

генерал Швеппенбург

Особливо слід підкреслити мистецтво імпровізації у радянських людей, все одно, чого б це не стосувалося.

Генерал Фреттер-Піко

Про кмітливості і проявляють російськими інтерес до всього:

Більшість з них проявляє інтерес до всього набагато більший, ніж наші робочі або селяни; вони все відрізняються швидкістю сприйняття і практичним розумом.

Унтер-офіцер Гогофф

Переоцінка придбаних в школі знань часто є перешкодою для європейця в його розумінні «неосвіченого» російського ... Вражаючим і благотворним стало для мене, як учителя, відкриття, що людина без всякого шкільної освіти може розбиратися в найглибших проблемах життя істинно по-філософськи і при цьому володіє такими знаннями, в яких йому може позаздрити будь-якої академік європейської популярності ... у російських насамперед відсутня ця типово європейська втому перед проблемами життя, яку ми асто тільки з працею долаємо. Їх допитливість не знає меж ... Освіченість справжньої російської інтелігенції нагадує мені ідеальні типи людей ренесансу, долею яких була універсальність знань, яка не має нічого спільного, «про все потроху.

Швейцарець Юкер, який прожив в Росії 16 років

Інший німець з народу здивований знайомством молодої російської з вітчизняної та іноземної літературою:

З розмови з 22-річною росіянкою, яка закінчила тільки народну школу, я дізнався, що вона знала Гете і Шиллера, не кажучи вже про те, що вона добре зналася на вітчизняній літературі. Коли я з цього приводу висловив своє здивування д-ру Гейнріха В., який знав російську мову і краще розумів росіян, він справедливо зауважив: «Різниця між німецьким і російським народом полягає в тому, що ми тримаємо наших класиків в розкішних палітурках в книжкових шафах і їх не читаємо, в той час як російські друкують своїх класиків на газетному папері і видають виданнями, але зате несуть їх в народ і читають.

Військовий священик Франц

Про таланти, здатних проявлятися навіть у невигідною обстановці, свідчить розлоге опис німецьким солдатом концерту, влаштованого в Пскові 25 липня 1942 року.

Я сів позаду серед сільських дівчат в строкатих ситцевих сукнях ... Вийшов конферансьє, прочитав довгу програму, зробив ще довше пояснення до неї. Потім двоє чоловіків, по одному з кожного боку, розсунули завісу, і перед публікою постала дуже бідна декорація до опери Корсакова. Один рояль заміняв оркестр ... Співали головним чином дві співачки ... Але сталося щось таке, що було б не під силу жодній європейській опері. Обидві співачки, повні і впевнені в собі, навіть в трагічних моментах співали і грали з великою і ясною простотою ... руху і голос зливалися воєдино. Вони підтримували і доповнювали один одного: під кінець співали навіть їхні обличчя, не кажучи вже про очі. Убога обстановка, самотній рояль, і, проте ж, була повнота враження. Ніякої блискучий реквізит, ніяка сотня інструментів не змогли б сприяти кращому враженню. Після цього з'явився співак в сірих смугастих штанях, оксамитовому піджаку і в старомодному стоячому комірці. Коли, так виряджений, він з якоюсь зворушливою безпорадністю вийшов на середину сцени і тричі поклонився, в залі серед офіцерів і солдатів почувся сміх. Він почав українську народну пісню, і, як тільки пролунав його мелодійний і потужний голос, зал завмер. Кілька простих жестів супроводжували пісню, а очі співака робили її видимою. Під час другої пісні раптом у всьому залі погасло світло. У ньому панував тільки голос. У темряві він проспівав близько години. Після закінчення однієї пісні російські сільські дівчата, які сиділи за мною, переді мною і поруч, повскакивали і почали аплодувати і тупотіти ногами. Почалася метушня довго не припинялися оплесків, як ніби темна сцена була залита світлом фантастичних, немислимих пейзажів. Я ні слова не зрозумів, але я все бачив.

солдат Маттіс

Народні пісні, що відображають характер і історію народу, найбільше звертають на себе увагу очевидців.

У справжній російській народній пісні, а не в сентиментальних романсах відображена вся російська «широка» натура з її ніжністю, дикістю, глибиною, душевністю, близькістю до природи, веселим гумором, нескінченним шуканням, смутком і сяючою радістю, а також з їх невмирущої тугою за красивому і доброму.

Юкер

Німецькі пісні наповнені настроєм, російські - розповіддю. У своїх піснях і хорах Росія має велику міццю.

Майор К. Кюнер

Німці про віру російських

Яскравий приклад такого стану представляє для нас сільська вчителька, яку добре знав німецький офіцер і яка, очевидно, підтримувала постійний зв'язок з найближчим партизанським загоном.

Ія говорила зі мною про російських іконах. Імена великих іконописців тут невідомі. Вони присвятили своє мистецтво благочестивому справі і залишилися в невідомості. Все приватне має відступити перед вимогою святого. Фігури на іконах безформні. Вони справляють враження невідомості. Але вони і не повинні мати красивих тел. Поруч зі святим тілесне не має ніякого значення. У цьому мистецтві було б немислимо, щоб красива жінка була моделлю Мадонни, як це було у великих італійців. Тут це було б блюзнірством, так як це ж людське тіло. Нічого не можна знати, всьому слід вірити. Ось в чому секрет ікони. «Ти віриш в ікону?» Ія не відповідала. «Навіщо ти тоді її оздоблюєш?» Вона б, звичайно, могла відповісти: «Я не знаю. Іноді я це роблю. Мені робиться страшно, коли я цього не роблю. А іноді мені просто хочеться це робити ». Який роздвоєною, неспокійною повинна ти бути, Ія. Тяжіння до Бога і обурення проти Нього в одному і тому ж серце. «У що ж ти віриш?» - «Ні в що» .- Вона сказала це з такою вагою і глибиною, що у мене залишилося враження, що ці люди приймають так само невіра своє, як віру. Відпали людина і далі несе в собі старе спадщина смирення і віри.

Майор К. Кюнер

Російських важко порівняти з іншими народами. Містицизм в російській людині продовжує ставити питання смутному поняттю про Бога і залишкам християнсько-релігійного почуття.

генерал Швеппенбург

Про молодь, що шукає сенсу життя, не задовольняє схематичним і мертвим матеріалізмом, знаходимо й інші свідчення. Ймовірно, шлях комсомольця, який потрапив до концтабору за поширення Євангелія, став шляхом деякої частини російської молоді. У дуже бідному матеріалі, який опублікований очевидцями на Заході, ми знаходимо три підтвердження того, що православна віра в якійсь мірі передалася старшим поколінням молоді та що нечисленні і, безсумнівно, самотні молоді люди, які знайшли віру, іноді готові мужньо відстоювати її, не боячись ні ув'язнення, ні каторги. Ось досить ґрунтовне свідчення однієї німкені, яка повернулася на батьківщину з табору у Воркуті:

Мене дуже вразили цілісні особистості цих віруючих. Це були селянські дівчата, інтелігенти різного віку, хоча переважала молодь. Вони вважали за краще Євангеліє від Іоанна. Знали його напам'ять. Студенти жили з ними у великій дружбі, обіцяли їм, що в майбутньому України буде цілковита свобода і в релігійному відношенні. Те, що багатьох з російської молоді, що повірили в Бога, чекав арешт і концентраційний табір, підтверджується німцями, які повернулися з Росії вже після Другої світової війни. Вони зустрічали в концтаборах віруючих людей і описують їх так: Ми заздрили віруючим. Ми їх вважали щасливими. Віруючих підтримувала їх глибока віра, вона ж допомагала їм з легкістю переносити весь тягар табірного життя. Ніхто, наприклад, не міг змусити їх в неділю вийти на роботу. В їдальні перед обідом вони обов'язково моляться ... Вони моляться весь свій вільний час ... Такий вірою не можна не захоплюватися, їй не можна не заздрити ... Кожна людина, будь то поляк, німець, християнин або ж єврей, коли звертався за допомогою до віруючому, завжди отримував її . Віруючий ділився останнім шматком хліба ....

Ймовірно, в окремих випадках віруючі завоювали повагу і співчуття не тільки у ув'язнених, а й у табірного начальства:

В їх бригаді було кілька жінок, які, будучи глибоко релігійними, відмовлялися працювати в великі церковні свята. Начальство і охорона мирилися з цим і не видавали їх.

Символом Росії військового часу може послужити наступне враження німецького офіцера, випадково увійшов в вигорілий церква:

Ми входимо, як туристи, на кілька хвилин до церкви через відчинені двері. На підлозі лежать обгорілі балки і уламки каміння. Від струсів або від пожежі обсипалася зі стін штукатурка. На стінах з'явилися фарби, заштукатурені фрески, що зображують святих, і орнаменти. І посеред руїн, на обвуглених балках стоять дві селянки і моляться.

Майор К. Кюнер

---------

Підготовка тексту - В. Дробишев. За матеріалами журналу «Слов'янка»

За матеріалами журналу «Слов'янка»

Чи роблять вони це зі страху або дійсно у цього народу вроджене почуття самопожертви?
Або ж вони це роблять по добродушності або навіть з любові?
Хто їх може зрозуміти, цих росіян?
Де в світі знайти іншу таку йоту щастя, причому таку дешеву?
І якою ми її знайшли?
Чому вона не залишить цю бідну землю?
«Ось дурна, - почав полонений викладати свої думки, - але мирна, а люди, пан?
Чому люди настільки немирними?
Чому вони вбивають один одного?
«Ти віриш в ікону?

Реклама



Новости