Щоранку у сім'ї Кофлер починається з роботи на подвір'ї. Господарі тримають курей, гусей, індиків, є свій інкубатор, вирощують у власній теплиці овочі ... І це далеко не все: є ще картопляна плантація, яблуневий сад. 
фото Максим Токар
У селі Петропавлівка, де живуть Кофлер, мені довелося побувати в нинішньому році вже двічі. І кожен раз не міг пройти повз будинок цієї працьовитої сім'ї. Привертають увагу яблуневі дерева, гогочущего у дворі величезна зграя гусей, інша домашня живність. У перший мій приїзд (це було навесні) пташенята в інкубаторі у Кофлер тільки вилуплювалися з яєць. За літо ж вони помітно підросли, набрали вагу. Перетворилося і тепличне господарство: видно, як все акуратно оброблено, посаджено і дає плоди.
Глава сімейства Едуард Францевич, як завжди, поспішає: треба їхати в поле. У гарячу пору у нього все розписано по годинах. Сміється: підйом - о 6.00, відбій - опівночі. І такий розпорядок дня у всій його сім'ї. Колись з одним-односельцем Кофлер орендував у селі Петропавлівка два гектари землі. Колишній колгосп вважався тоді насінницьким і спеціалізувався на вирощуванні картоплі. На 400 га тут багатий урожай «другого хліба» голландського сорту. І коли в 90-е все це стало розвалюватися, вирішив наш герой якось зберегти накопичений земляками досвід. Створивши КХ «Алма», значно розширив землі і сьогодні під картоплю того самого голландського сорту відвів площа в 50 га. Ще близько 15 га займають у сільського підприємця овочеві культури - морква, буряк, капуста ...
За словами Едуарда Францевича, йому дуже допомагає державна програма мікрокредитування «Ауил». У минулому році отримав субсидії в розмірі 5,5 млн тенге на закуп насіння картоплі. Безпосередньо з Голландії їх привезли. Чи відчуває підтримку і по лінії фонду «Даму». Щоб механізувати ручну працю, набув сучасного картоплезбиральний комбайн, в наявності є і інша сільськогосподарська техніка. Обладнав овочесховище на 400 тонн. У ньому фермер зберігає в основному добірний насіннєвий матеріал. А весь зібраний урожай намагається завжди реалізувати до початку зими. Завдяки селянському господарству Кофлера багато односельців не залишаються без роботи: в сезон збирання фермер привертає додатково до 40 осіб.
Взагалі-то за спеціальністю Едуард Францевич - механік сільгоспмашин. Закінчив сільськогосподарський технікум. Ким тільки не працював: і водієм, і кранівником. У 90-е, на жаль, ПМК в Актобе, де він працював, збанкрутувала, і він виявився не при справах. Ось і вирішив з дружиною Ольгою Миколаївною продати квартиру в місті і переїхати в село Петропавлівка. Чому саме туди? Це рідне село Ольги, до того ж там жили дідусь і бабуся Едуарда. До них і потягнуло. Пригледіли хороший добротний будинок, купили. Щоб якось заробляти на життя, відкрив звіроферми: тримав песців, чорнобурих лисиць. Придбав їх у приватних осіб - тоді в Актобе багато цим займалися: розводили песців, а з шкур шили шапки. Сам по собі Едуард Францевич ще й затятий мисливець, тому така справа йому не було чуже. Теж шив шапки і продавав їх на базарі.
Тільки мода на довге хутро скоро пройшла і довелося зі звіроферми розпрощатися. Після цього, в 1998-му, і народилася ідея орендувати невелику ділянку під картоплю. Земля йому дісталася на місці колишнього занедбаного яблуневого саду - звідси і назва його КХ «Алма». Разом з другом починав бізнес, а потім і домочадці в цю справу залучилися. Крім картоплі, син Артур зайнявся вирощуванням гусей породи линда. У минулому році їх поголів'я довів до 200. Тільки ось офіційно відкрити гусячу ферму відразу не вийшло - немає поблизу відповідного екологічним стандартам водойми - і доводиться тримати домашню птицю в межах двору. Потім загін спеціальний спорудив. Пташенят розводять Кофлер теж самі, за допомогою інкубатора. У цій справі «спец» вже Ольга Миколаївна. Допомагає їй і невістка Алія. Тобто за пташине царство повністю відповідає жіноча половина.
З придбанням ще одного інкубатора в нинішньому році значно збільшили поголів'я. До кінця року мають намір довести його до тисячі. Поряд з гусьми, зростає у них число курей, індиків, каченят. До осені починається забійний сезон. Залишають лише племінну зграю. Збувати м'ясо є куди - везуть на комунальний ринок «Табис», та й від постійних замовників заявки надходять. Середня вага гусака нерідко досягає 5 кг, а індика доходить і до 18. У задумки у Ольги Кофлер використання і пташиного пуху. Закупили для цього навіть перос'емную машину. Тільки більш щільно зайнятися цією справою фізично не вистачає ні часу, ні сил, оскільки зараз почався гарячий сезон: пішов урожай томатів, огірків, іншої зелені. Щоб побудувати теплицю, викупили поруч землю покинутого сусідського будинку. За відповідний проект сини допомогли звести цілий комплекс в закритому грунті площею 754 кв. м, і ось уже третій рік, як в ньому отримують хороші врожаї. Та й для городньої плантації тепер не треба закуповувати розсаду на стороні за нечуваними цінами. На грядках в теплиці вже ранньою весною в ріст ідуть салати, розсада огірків, помідорів ... Словом, турбот - сила-силенна.
Незважаючи на це син Артур зареєстрував ще одне селянське господарство і зайнявся розведенням риб із застосуванням системи аквапоніка. Почав з вирощування невибагливого сома. Продукти життєдіяльності риб має намір використовувати заодно і в якості добрива для рослинності. По суті, від цього буде подвійна користь, вважає він. Головним порадником у нього в цій справі - батько Едуард Францевич. Розробили разом бізнес-план, щоб отримати грант за програмою мікрокредитування. До речі, даний проект інноваційний і вперше реалізується в області. Спеціальна конкурсна комісія в нинішньому році схвалила його, і Артуру виділений кредит на 2 млн тенге. На ці кошти він закуповує гранулятор і мальків сома. Для реалізації проекту підготував спеціальне приміщення для установки двох ємностей. Підприємницька жилка у Артура від батька. Та й характер невгамовний - без діла не всидить. У бізнес потягнуло також за прикладом Едуарда Францевича. За рекомендацією райвідділу підприємництва пройшов навчання на курсах «Бізнес-радник». Потім в рамках 4-го напрямку ДКБ-2020 став учасником програми «Ділові зв'язки». В Астані на спеціальних курсах при Назарбаєв Університеті захищав свій бізнес-план по аквапоніка. Як бачите, захистився успішно.
- У нас і свої дипломовані фахівці в цій сфері є, - посміхається батько. - Другий син, Едуард, вчиться на факультеті рибного господарства на іхтіолога в Уральському сільськогосподарському інституті, а дочка Еріка - на еколога в регіональному університеті ім. К. Жубанова.
Кофлер готові закуповувати мальків з Воронезького риборозплідника (РФ), відкрити власний інкубаційний цех. Ретельно вивчили всю необхідну літературу з розвитку ставкового господарства. Крім усього іншого, Едуард Францевич ще й любитель голубів. Їх у нього більше двох десятків. Сизі і бурі красені враз злетіли в небо, коли господар підійшов до голубника, яку він обладнав під дахом свого будинку. Вільним польотом птахів можна було милуватися дуже довго.
І ще хочеться сказати про одне: про сім'ю Кофлер в минулому році дізналася вся країна - за підсумками республіканського конкурсу «Мерейлі отбаси» вона стала переможцем і була удостоєна високої почесної нагороди.
