Вибори 2019: чи буде шанс у "нових облич" 
ФОТО: Reuters / Valentyn Ogirenko
Спекотне літо 2018 року в Україні видався надзвичайно спокійним. Не в приклад звичайної української традиції, коли будь-який скандал або ПП за відсутності інших новин надовго стають предметом уваги медіа. І це становить разючий контраст з 2009 роком, коли в Україні щосили бушувала президентська кампанія. Завершилася 7 лютого 2010 переміг кандидата від південного сходу Віктора Януковича. Рівно через 9 років, в березні 2019 роки українці будуть в шостий раз вибирати президента країни.
Сьогодні про початок виборчої кампанії нагадують хіба що численні борди і телевізійні ролики одного кандидата. Точніше, кажучи новою мовою, кандидатки Юлії Тимошенко. До речі, слово «новий» також рясно присутній у всій рекламної кампанії колишнього українського прем'єра. «Новий курс», «Нова народна Конституція» і навіть «Новий мирний план». Слово новий покликане викликати у виборця найпозитивніші асоціації і змусити забути факт того, що сама Юлія Тимошенко далеко не новачок в політиці, вперше в разі обрання депутатом Верховної Ради по кіровоградському округу в далекому 1997 році з фантастичним результатом 92,3%.
Ідея Тимошенко зіграти на новизні аж ніяк не погана, враховуючи що її основний суперник на виборах 2014 року, нинішній Президент Петро Порошенко переміг зі слоганом «Жити по-новому». У політиці Порошенко всього на рік молодший за Тимошенко, вперше ставши депутатом ВР в 1998 році. До речі, ідея вибрати слоганом старту кампанії Тимошенко «Новий курс» Франкліна Делано Рузвельта зразка 1932 року майже не викликала в українського виборця ніяких емоцій. З одного боку, майже обійшлося без звинувачень в компіляції, з іншого - більшість українців сьогодні перебувають в замішанні щодо майбутнього вибору.
Головний суперник Тимошенко - чинний президент Петро Порошенко зовні сконцентрований на виконанні своїх прямих зобов'язань. Більшу частину літа він присвятив питанням зовнішньої політики і отримання томосу для створення автокефальної української церкви. Нічого не чути про початок роботи його передвиборного штабу, хоча статися це має вже восени, можливо, навіть у вересні. Поки створюється враження, що радники Президента уважно спостерігають за іншими ймовірними учасниками гонки, вичікуючи зручний момент для старту його кампанії.
Рейтинги провідних кандидатів відрізняються один від одного незначно. При цьому жоден з кандидатів з умовної групи лідерів (Ю.Тимошенко, А.Гриценко, Ю.Бойко, В.Зеленський, П.Порошенко, О.Ляшко, С.Вакарчук) не набирає 20%. При такому електоральному «расфокусе», коли вибір зведеться до кращого з гіршого, вийти до другого туру можна буде з результатом, що не перевищує 25%. Разючий контраст з усіма попередніми президентськими виборами, коли пара лідерів гонки була зрозуміла вже на її старті.
У випадку з нинішніми виборами передбачити учасників другого туру не береться ніхто. Хоча об'єктивно Юлія Тимошенко вже однією ногою практично там. Її щодо впевнена позиція на старті забезпечується голосами її ядерного електорату і тим, що крім неї, інших учасників кампанії не видно і не чутно. У ситуації повного політичного штилю реклама екс-прем'єра в буквальному сенсі переслідує на кожному кроці і звучить з усіх телеекранів і навіть плейлистів youtube.
Проте, початок політичного сезону очікується дуже гарячим, що обіцяє безліч скандалів в публічному полі. Українські олігархи не втрачали часу, проводячи активні літні кастинги серед кандидатів в президенти. Уже сьогодні вимальовуються кілька політичних альянсів, контури яких були видні ще навесні. Юлія Тимошенко, за що заслуговує на довіру інформації, практично заручилася підтримкою одного з найбільших бізнесменів країни, власника телеканалу 1 + 1 Ігоря Коломойського. За усталеною традицією розкладання яєць по декільком кошиках, Коломойський також буде підтримувати нікому не відому партію «Слуга народу». До грудня 2017 року його носила назву «Партія рішучих змін». Прозаїчний інтерес до «Слугу народу» полягає в тому, що кандидатом в президенти від неї може стати відомий комік і шоумен Володимир Зеленський, якого з Коломойським пов'язують давні бізнес відносини. Найбільш очевидна паралель з несподівано високими рейтингами Зеленського - 8,5% згідно дослідження соціологічної групи Рейтинг, опублікованого 12 липня - кар'єра італійського коміка, засновника партії «П'ять зірок» Беппе Грілло.
Крім Коломойського, свої ставки також зробив Ринат Ахметов. На президентських виборах, як очікується, він стане просувати свого давнього політичного протеже, главу Радикальної партії свого імені Олега Ляшка. На виборах 2014 року він обійняв 3-е місце, але повторити цей успіх йому буде вкрай непросто. Політичний курс розвів в сторони соратників по Опозиційному блоку, тому Ахметов не став надавати підтримки старому соратнику Юрію Бойку, віддавши перевагу йому іншого перевіреного бійця екс-віце-прем'єра Олександра Вілкула.
Екс-міністр оборони України Анатолій Гриценко практично не проявляє активності, нічого не чути про те, щоб він зміг заручитися фінансовою підтримкою олігархічного капіталу. Проте, в стінах Верховної Ради вже створена спеціальна комісія з розслідування діяльності колишніх міністрів оборони. І очевидно, що головною метою її діяльності стане розслідування роботи саме Гриценко. Цікаво, що очолив комісію член фракції БПП Іван Винник. Результати її роботи можуть істотно підрізати крила екс-міністру оборони, сконцентрувавшись на цифрах розпродажі майна міністерства оборони під час перебування Гриценка головою МО.
Великий нерозкритою інтригою є також участь в президентських виборах фронтмена гурту Океан Ельзи Святослава Вакарчука. Його результат згідно того ж дослідження групи Рейтинг складає 6,6%. До останнього циркулює слух, що Вакарчук може оголосити про старт своєї президентської кампанії в День незалежності України 24 серпня. І статися це може під час концерту ОЕ на НСК Олімпійський. Втім, це виглядає занадто артистично, щоб бути правдою. Сам Вакарчук тримає інтригу щодо наміру висуватися на виборах президента. Його кандидатуру, якщо це все ж станеться, зможе підтримати велика коаліція громадських організацій та частина молодих політиків. До Вакарчуку найбільше підходить термін homo novus «нова людина», титул, яким в Стародавньому Римі називали громадян, вперше обраних сенаторами або консулами. Втім, якщо навіть він відмовиться від участі в президентських перегонах, у його поки несозданной партії можуть бути хороші шанси на виборах до Верховної Ради в жовтні 2019 року
Якщо умовні нові політичні сили бажають перемоги вже на виборах президента, їм доведеться піти на непростий і болючий крок. Провести внутрішній праймеріз і визначити одного кандидата. Поки мало шансів на те, що їм вдасться домовитися. Якщо все так і закінчитися нічим, втрутитися в боротьбу тежеловесов зі старої когорти в другому турі новим особам буде практично неможливо.
Тарас Березовець, співзасновник Українського інституту майбутнього, ведучий телеканалу «Прямий»
Матеріал вперше опублікований в Atlantic Council
