Нобелівську премію Пастернаку допомогло отримати ЦРУ Роман Бориса Пастернака "Доктор Живаго", за який великий поет в 1958 році отримав Нобелівську премію, вперше було видано за допомогою Центрального розвідувального управління США. До такого висновку прийшов літературознавець, журналіст радіо "Свобода" Іван Толстой, який представив у четвер в Москві в Бібліотеці іноземної літератури своє дослідження "Відмитий роман. Загадки першого російського видання" Доктора Живаго ".
У своїй доповіді дослідник повідав майже детективну історію рукописи пастернаковского роману, передає радіо "Свобода" . Толстой, працюючи в американських архівах, з'ясував, що текст роману російською мовою був доставлений до Нобелівського комітету за допомогою агентів ЦРУ: їм вдалося отримати рукопис роману і видати його. А в 1958 році Пастернак за "Доктора Живаго" був удостоєний Нобелівської премії з літератури. На думку Толстого, американська розвідка використовувала роман як ідеологічної зброї проти тоталітарного радянського ладу.
Навесні 1958 року, коли Альбер Камю висунув Бориса Пастернака на Нобелівську премію, з'ясувалося, що за умовами Шведської Академії, твір автора має бути видано на мові оригіналу. Однак з'ясувалося, що на мові оригіналу творів автора за межами СРСР немає. Крім, мабуть, одного видання на італійському - Фельтрінеллі, але цього було недостатньо.
У радянському Союзі про вихід Доктора Живаго тоді не могло бути й мови. Тому друзі літератора з Європи вирішили випустити видання російською на заході. Екземпляр рукопису, який особисто вивірив Борис Пастернак, потрапив до його знайомої, графині Жаклін де Пруайяр.
Однак до 1958 року навколо роману піднявся такий політичний шум, що навіть видавництво "Мутон" в Гаазі, спочатку погодився надрукувати книгу, відмовилося від цих планів. Відчуваючи піднімається навколо книги політичний скандал, "Доктор Живаго" по-російськи вирішили випускати американці.
Великий функціонер ЦРУ в Європі композитор Микола Набоков, керівник Конгресу за Свободу Культури, звернувся до Жаклін де Пруайяр з проханням надати правильний текст роману. Але, зрозумівши, яка організація збирається оплатити видання, пані де Пруайяр категорично відмовилася випускати з рук свій, легко упізнаваний екземпляр: вона побоювалася, що її ім'я назавжди буде асоціюватися з ЦРУ.
Знайти копію роману виявилося справою непростою. Навколо цієї операції ЦРУ склалася легенда (поки не підтверджена документально), що американські агенти в кооперації зі своїми британськими колегами просто викрали на дві години валізу з рукописом "Доктора Живаго" у одного з авіапасажирів внутрішнього європейського рейсу і зробили фотокопію тексту.
Потім роман друкували частинами в різних друкарнях для того, щоб збити зі сліду радянських шпигунів. Все закінчилося тим, що в результаті книга вийшла російською мовою в США, і Пастернак отримав за неї Нобелівську премію. Але ця версія роману, за словами Толстого, є невірною. У книзі, каже літератор, пропущені цілі рядки і маса смислових невідповідностей.
Як зазначає дослідник, сам Борис Пастернак ніякого відношення до операції ЦРУ не мав.
Цей факт підтверджує і син поета, коментатор багатьох його видань Євген Пастернак. В інтерв'ю радіо "Ехо Москви" він зазначив, що його батько нічого про дії ЦРУ не знав і не міг знати. Він дуже хотів, щоб роман був опублікований по-російськи як можна швидше, але зовсім не заради Нобелівської премії.
За його словами, "те, що премія може бути вручена тільки з урахуванням російського видання" Доктора Живаго "- це сумнівний факт". "Ще до того, як роман вийшов по-російськи, до нього (Б. Пастернаку) приїжджав представник Нобелівського комітету, вони про це говорили", - зазначив син письменника.
Події, пов'язані з першою публікацією роману Бориса Пастернака російською мовою в кінцевому підсумку призвели до загибелі письменника, тому факт участі спецслужб США в цій справі викликають негативну реакцію, заявив Євген Пастернак. За його словами, результатом присудження премії був "жахливий політичний скандал, відмова від премії", що "прискорило смерть" його батька.
Дослідження Івана Толстого, яке тривало майже два десятка років, претендує на статус міжнародної літературної сенсації, що відкриває ще одну сторінку в історії "холодної війни". Літературознавець наголошує, що в той час як радянська розвідка вела боротьбу з ідеологічно противником отрутами і вбивствами, ЦРУ використовувало в якості зброї заборонену літературу.
