Спроби будівництва на місці фундаменту Десятинної церкви опинилися в числі найгучніших скандалів в минулому році. Ситуація не стала менш напруженою і в цьому. Зокрема, за повідомленнями ЗМІ, через конфлікти навколо Десятинної у головного архітектора Києва стався інфаркт. The Village згадав історію скандальних проектів і спробував з'ясувати, що все-таки планують побудувати на Старокиївській горі.
Десятинна церква
У 1240 році орди хана Батия, узявши Київ, зруйнували Десятинну церкву - перший кам'яний храм Київської Русі, споруджений в 996-му. У 1828 році на її місці почалося будівництво нової церкви. Храм не повторював первісної архітектури древньої Десятинної церкви. У 1928 році знесли і ця споруда, а через десять років на його місці розгорнули археологічні розкопки. Територію облаштували, а контури фундаментів виклали камінням.
відновлення робіт
У 2005 році почалися нові розкопки на місці Десятинної церкви. У той же час заговорили про відновлення храму протягом двох років. Проект оцінювали в 90 мільйонів гривень, однак фінансування йшло з перебоями, і роботи призупинили.
До питання повернулися в 2007 році з нагоди одного з церковних свят: неподалік від місця, де знаходилася Десятинна, віруючі встановили тимчасову намет, яку після свят обшили металом. Через три роки навесні за одну ніч на її місці побудували дерев'яний храм, який назвали Десятинним монастирем Різдва Пресвятої Богородиці. Влітку 2012 року будівництво обклали каменем і мармуром. Оскільки влади дозволів на землевідведення не видавали, за фактом самовільної забудови досі тривають судові тяжби.
перші проекти
Навесні 2011 року розпочався конкурс проектів облаштування території Десятинної. Незважаючи на те, що умови конкурсу не припускали відбудову храму, комісія обрала два проекти, в яких вона значилася: будівництво невеликої каплиці, запропоноване архітектором Андрієм Миргородським, і зведення капітального храму, запропоноване Ольгою Кругляк, архітектором Синодального відділу з архітектури Української православної церкви московського патріархату (УПЦ МП). Обидва проекти передбачали створення підземної експозиції, де були б представлені останки автентичних фундаментів храму Х століття.
У квітні 2012-го в підвалі будинку № 6 по вулиці Володимирській відкрився Музей історії Десятинної церкви, але вже до кінця року навколо нього розгорівся скандал: ряд наукових співробітників музею заявили, що директор установи - ієродиякон УПЦ МП Ярослав (Дорошенко) - не підтримувати наукову роботу, а безпосередньо проект відновлення храму, і наймає священнослужителів, які не володіють потрібними для музейної роботи кваліфікацією та освітою.
нові пропозиції
Після конкурсу про двох проектах-переможцях довго не згадували, поки в жовтні 2012 року не з'явилася повідомлення, що на місці храму хочуть створити підземний музей площею 600 квадратних метрів. Замовником проекту виступило комунальне підприємство «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт». Залишки фундаменту збиралися накрити монолітної залізобетонної плитою на палях, а під нею розмістити сам музей, в якому можна було б побачити розкопки.
Пізніше в інтерв'ю газеті «Вечірній Київ» член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО архітектор Юрій Лосицький заявив, що плита буде досить міцною, щоб вибудувати на ній капітальну церква.
21 січня цього року митрополит УПЦ МП України Володимир благословив архітектурний проект «Консервації та сучасної музеєфікації, завершення археологічних досліджень Старокиївської гори із залишками фундаменту Десятинної церкви - території пам'ятки археології національного значення". Цей проект представив хтось архімандрит Гедеон, настоятель «Десятинного монастиря» - того самого, який виник з тимчасової намети біля фундаменту.
Вадим Жежерін
архітектор, голова Київської організації Національної спілки архітекторів України
Є загальноприйнята система музеєфікації пам'яток, подібних Десятинної церкви, яка забезпечує їх кваліфіковане зміст і можливість огляду відвідувачами. Для цього не потрібно ставити конструкцію з 18-метровими палями, які пропонують забивати в старовинні фундаменти. Технічно це можна перекрити елегантними легкими збірними конструкціями, прозорими або непрозорими, а збоку зробити вхід. Представлений же проект (музей під монолітною залізобетонною плитою на палях) має виключно одну мету - побудувати церкву. Тут не варто відразу звинувачувати влади: керівництво не завжди розбирається в тому, що йому підносять.
І ми можемо чітко прогнозувати, що буде далі в разі будівництва Десятинної церкви, - це захоплення всієї території міста Кия, перетворення її в закриту вотчину і подальша забудова. І все це замість ландшафтного парку.
Ця територія повинна бути відкритим місцем, природним ландшафтом, який дозволив Кию звести саме тут своє місто. Важливо забезпечити види на всі три літописні гори, в тому числі на Щекавицю і Хоревиця, а також на Дніпро. Для цього потрібно вирубати частину дерев і, можливо, навіть знести будівлю історичного музею. Одного разу відбулася розмова між автором цієї будівлі Йосипом Каракіса і створював ландшафтний парк Авраамом Мелецький. І тоді Каракіс сказав: «Ава, якщо ти вважаєш, що музей потрібно знести, - я не проти». Адже насправді проект цієї будівлі призначався для зовсім іншого місця.
Будинки № 3 і 5
в Десятинному провулку
Друга гаряча точка на Старокиївській плато - будівлі №3 і 5 в Десятинному провулку. У цих скандалах початку фігурувати Українська православна церква Київського патріархату (УПЦ КП).
Одноповерховий будинок № 5 вперше згадується в 1857 році, тут проходило засідання Київського релігійно-освітнього товариства. В результаті розкопок 1930-х років археологи виявили тут залишки фундаменту двоповерхового кам'яного палацу Х століття. Частина його контуру викладена камінням на проїжджій частині Десятинного провулка, ще частина триває на території ділянки. У 2002 році влада міста передали будівлі УПЦ КП для використання в якості адміністративних і господарських приміщень. З тих пір будови, по суті, були порожніми.
Перші проекти нового комплексу
У 2007 році церкви дозволили звести на місці одноповерхових будівель «комплекс адміністративного, житлового та господарського призначення з підземним паркінгом». У 2009-му будинок № 5 з охоронним статусом вивели з переліку історичних пам'яток, а ще через три роки будівлі почали демонтувати. Зараз будинок № 5 вже повністю знесений.
Тим часом кілька майстерень представили проекти забудови ділянки. Проект архітектора Віктора Зотова припускав спорудження будівлі, яке б зберегло і забезпечувало доступ туристів до залишків фундаментів княжого палацу.
Другий проект, розроблений архітектурною майстернею «Доценко», припускав повну забудову ділянки, без доступу до фундаментів палацу. Перші чотири поверхи восьмиповерхового будинку повинні були бути стилізовані під історичну забудову.
Новий проект
В кінці січня 2013 року прокуратура Києва заборонила будівництво, і сьогодні роботи на ділянці не проводяться. Однак УПЦ КП вже звернулася до Окружного адмінсуду Києва з вимогою скасувати рішення про заборону будівництва в Десятинному провулку.
Через кілька днів після початку демонтажних робіт на будмайданчику вивісили інформаційний щит, який повідомляє, що тут йде консервація і музеєфікація південно-східної ділянки фундаментів Західного палацу. Замовником виступила УПЦ КП, генеральним проектувальником - ТОВ «Арт-До». Проекти Зотова і Доценко чомусь вже не фігурували.
В кінці листопада 2012-го церква представила ще більш свіжий проект комплексу. У ньому знову повернулися до ідей Зотова і Доценко: на місці старої одноповерхової споруди вирішили збудувати комплекс з адміністративними і господарськими приміщеннями УПЦ КП, гостьовими апартаментами та майстернями, а також з доступом до історичних фундаментів. При цьому будівля повинна була в повному обсязі належати церкви: частина приміщень переходила до ТОВ «Левадія» - партнеру церкви в будівництві. Яка саме частина, не уточнювалася. Це стало приводом для розмов про те, що зведення комплексу на Десятинному - чергова комерційна забудова історичного центру.
Експерти, з якими говорив The Village, не беруться прогнозувати розвиток ситуації навколо Десятинної. Незважаючи на існуючі узгодженості, для будівництва на обох ділянках немає цілого ряду дозвільної документації, оскільки вони розташовані відразу в декількох охоронних зонах - це архітектурний заповідник «Місто Володимира», архітектурна охоронна зона «Місто Ярослава», Державний історико-архітектурний заповідник «Стародавній Київ» , а також охоронна зона ансамблю Софії Київської. Остання входить до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, і будь-які зміни в цій зоні повинні бути узгоджені в центральному офісі в Парижі.
Фото: « погляд »,« сьогодні », Іван Рудюк
