- Зародження обліку в Стародавньому Світі - IV століття до н.е. Історія зародження обліку йде корінням...
- Історія появи обліку в Стародавньому Вавилоні
- Історія обліку Персії
- Історія зародження обліку в Стародавньому Китаї
- Зародження обліку в Стародавній Греції
- Історія обліку Стародавнього Риму
Зародження обліку в Стародавньому Світі - IV століття до н.е.
Історія зародження обліку йде корінням в далеке минуле, приблизно IV століття до н.е., точніше визначити період його появи досить складно. Зародження обліку пам'ятає часи, коли всі необхідні про господарську діяльність відомості містилися в голові однієї людини. Первісне суспільство характеризувалося досить примітивним веденням господарства, який чимось нагадує сучасні домашні подвір'я, в зв'язку з чим необхідні відомості відзначалися без запису.
Суспільство розвивалося, а разом з ним розвивалася і господарська діяльність. Поява писемності і арифметики створили базу для зародження обліку в письмовому вигляді. Дослідники виділяють наступні чинники, що вплинули на зародження обліку:
- необхідність існування арифметики і писемності;
- вдосконалення виробничої діяльності до помітних розмірів.
Розвиток арифметики і писемності були базою для появи обліку. У Стародавньому Світі першими обліковими прийомами були інвентаризація і облік розрахунків. Археологи відзначають перші сліди появи обліку в долинах річок Євфрат і Тигр - Вавилон, річки Ніл - Стародавній Єгипет.
Поява обліку в Стародавньому Єгипті
Перші записи про вчинення фактів господарської діяльності багато років тому єгиптяни робили на папірусі. Сувої, на яких вівся облік представляли собою папірус довжиною 4-5 метрів. Записи на ньому робилися чорної і червоної тушшю: місяць і день відзначали червоним кольором, а рік чорним. Крім того, чорним кольором відзначали приватні числа, а червоним виділяли підсумки. На папірусах в формі таблиці оформляли підсумки проведення інвентаризації, це були перші в той час інвентаризаційні описи. Інвентаризація майна проводилася один раз в два роки, пізніше замість інвентаризації здійснювався поточний облік. Головна мета обліку полягала в перевірці відображення отримання та видачі срібла і натуральних продуктів. Фіксування фактів господарської діяльності оформлялися трьома особами: перший відзначав цінності, призначені для відпустки, другий відбивав фактично відпущений кількість, а третій порівнював дані перших двох і відзначав відхилення поздовжньої рисою на документах, який перевірив. Пізніше зі складу цінності відпускалися лише за наявності підпису відповідної особи. Комірниками щодня складалися звіти про рух матеріальних цінностей. Вручну визначалися залишки матеріалів на кінець дня. Облік матеріалів припускав реєстрацію кошторисних призначень та фактичних даних, що дозволяло виявляти відхилення та здійснювати контрольну функцію. Документи велися в 2-3х примірниках, а записи спочатку робилися на чернетках. Таким чином основною концепцією Стародавнього Єгипту був натуралістичний облік, завдання якого полягало в максимально точному відображенні даних про рух обліку.
Історія появи обліку в Стародавньому Вавилоні
Древній Вавилон характеризувався урахуванням на картках у вигляді пластин. Дані картки робили з розм'якшеної глини розміром 30х40 сантиметрів. Поверхня карток змочували водою і робили записи очеретяною паличкою, після цього їх сушили на сонці і обпалювали. Для забезпечення надійного зберігання та конфіденційності документів, більшість з них зберігалися в глиняних конвертах або глечиках, при цьому на кришці ставилася печатка і робилася напис про вміст, виконавця і часу складання. Дані велися в двох примірниках.
Згодом в Вавилоні стали використовувати в обліку таблицю множення і таблиці з формулами для розрахунку складних відсотків. При відображенні фактів господарської діяльності заповнювалися такі реквізити:
- дата;
- відомості про одержувача;
- відомості про відправника;
- кількість і найменування цінностей.
Серед перших документів, що збереглися до наших днів, відзначають наряди на виконання робіт, документи, що відображають нарахування заробітної плати та розподіл по об'єктах виконання робіт. Роботи оцінювалися в людино-днях для нормування будівель в залежності від виду роботи і працівника виконує її. Суворого дотримання термінів складання звітності не було, деякі звіти, що дійшли до нас, мають період складання 3-4 роки, деякі 15 років. Облік матеріалів на увазі роздільне відображення даних про надходження та витрачання матеріалів за номенклатурними групами. Визначалися підсумки за день і виводився залишок на кінець дня, який зіставлявся з фактичними даними. Дані про розбіжності відбивалися в спеціальних картках із зазначенням причин і рахунки, на який ставилася недостача. Так зароджувався аналітичний і синтетичний облік, згідно знайденим Законами Хаммурабі купці самостійно вели облік, а облік державний вели храми, передача грошей без розписок вважалася недійсною.
Історія обліку Персії
Поява обліку в Персії доводиться на 522-486 рр. д.н.е., на часи правління царя Дарія. Багатонаціональна імперія володіла величезними розмірами і великою армією, яка вимагала наявності жорсткого контрольного апарату. У зв'язку з цим, облікові працівники вели не тільки фактичний облік, а й таємний. Основним обліковим документом при цьому був не тільки регістр фактів господарської діяльності, скільки журнал анонімних листів. А сам обліковий працівник при цьому неофіційно носив назву «очі і вуха царя».
Оплата виконаних робіт здійснювалася в той час частково грошима, частково натуральними продуктами. Працівник отримував «вимога-наряд» на отримання грошей, передавав його скарбника, який робив позначки в платіжній відомості. За таким же документом видавалися і натуральні продукти.
В цілому можна говорити про те, що в Персії облік мав першорядну важливість так як він вівся не тільки з метою відображення фактів господарської діяльності, а й виконував контрольну функцію.
Історія зародження обліку в Стародавньому Китаї
Історія обліку в Стародавньому Китаї налічує близько 8 тис. Років. Розвинена система обліку матеріальних цінностей в Китаї склалася до VII - XIII століть н.е. Облікова робота велася в трьох відділах, де відбивалися дані про надходження та витрачання цінностей. Перший і другий відділ займалися роботою по відображенню даних про рух цінностей, третій відділ займався інвентаризацією і визначенням фактичного залишку, не знаючи при цьому кількості згідно облікових даних. Це дозволяло отримувати дані про фактичне розташування справ. Облік матеріальних цінностей в Стародавньому Китаї вдавав із себе Чотириколонні систему:
П - надходження матеріальних цінностей;
Р - витрачання матеріальних цінностей;
Про до - залишок на кінець періоду;
Про н - залишок на початок періоду.
Дане рівняння є рівнянням матеріального балансу. Заповнення вимагало, щоб оформлення руху цінностей підтверджувалося актом. Дані акти заносили в червоні списки, при цьому один примірник відправлявся в управління для перевірки. Обіймати посаду працівника складу в Китаї можна було тільки три роки, після проводилася інвентаризація і цінності передавалися в перебігу 15 днів. Складське господарство було організоване так, що матеріали відпускали за принципом перша партія матеріалів отримана - першої вона відпускалося в витрата, що свідчило про чітко налагодженій системі обліку. Крім того, серед складських працівників були інформатори, які виконували контрольну функцію.
Зародження обліку в Стародавній Греції
Стародавня Греція - місце зародження монетних грошей, доводиться на VII ст до н.е. Різні народи при здійсненні купівлі-продажу в якості еквівалента використовували товар (хліб, метал, сіль і ін.). Але саме поява монет стало справжнім проривом у розвитку торгівлі і обліку. При здійсненні обміну вдавалися до послуг міняв-трапези ( «людина за столом»). Це люди, які допомагали здійснювати обмін за певну плату, також вони давали наявні у них гроші в борг під певний відсоток. Трапезіти це прабатьки сучасних банкірів. Банкіри в Греції виходили з сімей рабів, т. К. На відміну від Стародавнього Єгипту в Греції здійснення фінансової роботи не вважалося престижним заняттям. Банківська діяльність в Стародавній Греції не регулювалася, в зв'язку з чим це викликало банкрутства і покарання. Операції у мінял-трапези велися за принципом прибутково-видаткової книги. Саме тоді вперше був використаний термін «має», що в перекладі з латинської означає «кредит».
Історія обліку Стародавнього Риму
Древній Рим на відміну від Стародавньої Греції перевагу віддавати не теоретичним, а практичним знанням. Більше уваги тут приділялася області права, в зв'язку з чим здійснення господарських операцій отримали правове забезпечення. Розвиток банківської справи відбувалося прискореними темпами і такі операції набули юридичної захищеність. Бухгалтерський облік Риму пішов шляхом вдосконалення на основі досягнень попередників, дана обставина послужила тому, що основу термінології бухгалтерського обліку складають римські слова ( «депозит», «дебет», «кредит», «аліменти», «акцепт», «таблиця», « комерція, «операція», і т.д.).