Аборигени відрили коріння бізнес-культури

Нові дослідження підтверджують: картина світу людини зумовлена ​​його мовою. Через нього люди по-різному сприймають категорії простору, часу, норми моралі і справедливості, що відбивається на культурі взагалі і бізнес-культурі зокрема

Аборигени в Австралії Не будете звертати уваги «право» і «ліво», зате чудово орієнтуються по сторонах світу. Фото: АР

Картина світу людини зумовлена ​​мовою, на якому він говорить. Висунута ще в 1930 роки американцями Сепіром і Уорфом гіпотеза лінгвістичної відносності, згідно з якою структура мови визначає мислення і спосіб пізнання реальності, підкріплюється все великою кількістю досліджень в області когнітивістики - сукупності наук про мислення, пише в статті в Wall Street Journal психолог з Стенфордського університету Лера Бородітскі (Lera Boroditsky). Наприклад, носії мов, де немає просторового членування на «право» і «ліво», демонструють фантастичні здібності в орієнтуванні по сторонах світу. Носії різних мов по-різному сприймають не тільки простір, але і час, причинно-наслідкові зв'язки, поняття моралі і справедливості, а це, в свою чергу, не може не відбиватися в культурі взагалі і бізнес-культурі зокрема. Як зазначив в інтерв'ю BFM.ru китаїст Сергій Мстиславській, в діловій сфері «китайська структура мислення відрізняється від європейської інший постановкою акцентів», що він пов'язує зі специфікою китайської мови.

Те, як носії різних мов передають різні відтінки інформації про навколишній світ, Бородітскі ілюструє добре відомим російської аудиторії завдяки переведенню Маршака віршем Льюїса Керролла «Шалтай-базікай сидів на стіні ...». В англійському оригіналі дієслово вказує на минулий час, на відміну, наприклад, від індонезійського, де дієслово не має категорії часу. У російській мові на додаток до минулого часу дієслово характеризується ще й недосконалим видом і родом. Людина, що відтворює той же вірш турецькою мовою, особливої ​​дієслівної формою дає зрозуміти, звідки у нього інформація про те, що Шалтай-базікай сидів на стіні, - спостерігав він це сам або ж знає зі слів очевидців. Залежно від ступеня достовірності що повідомляється факту говорить по-турецьки буде вживати різні дієслівні форми.

Чи означає це, що говорять англійською, індонезійською, російською або турецькому через відмінності в структурі мов по-різному конструюють реальність? Навколо цього вже давно точаться суперечки. Уявлення про те, що мова може визначати те, як ми бачимо світ, протягом довгого часу здавалося в кращому випадку недоказовим, в гіршому - хибним. Але в останнє десятиліття вчені, що досліджують взаємозв'язок мови і розумових процесів, помітно просунулися вперед в своїх дослідженнях. Зокрема, було доведено, що білінгви, люди, однаково добре говорять на двох мовах, при перемиканні з одного на інший і думати починають по-різному. В інших випадках під впливом мовних особливостей люди набувають дивовижні позамовні здатності.

Наприклад, в Австралії є плем'я, мова якого позбавлений понять «ліво» або «право». Положення в просторі аборигени співвідносять зі сторонами світла, виробляючи, наприклад, такі фрази: «По твоїй південно-західній нозі повзе мураха». «Привіт» на цій мові звучить як «куди ти прямуєш?». Відповіддю може бути «далеко на південь-південь-схід. А ти? »І якщо співрозмовник погано орієнтується в сторонах світла, він не зможе відповісти на люб'язне привітання.

При описі положення в просторі абсолютними термінами (північ, південь, захід схід), а не відносними (ліво-право) оперують в цілому носії кожного третього з існуючих мов. Наслідком постійної лінгвістичної тренування на орієнтування є здатність мовців на цих мови не збиватися з дороги і розуміти, де вони знаходяться. Ці навігаційні можливості спочатку навіть здавалися вченим виходять за рамки людських можливостей, пише Бородітскі.

Щоб перевірити, як австралійські аборигени осмислюють поняття часу, Лера Бородісткі і її колега Еліс Гебі (Alice Gaby) вирушили до представників того ж племені. Їм показували серію картинок, що описують розтягнуте в часі дію (один і той же чоловік в різному віці, зростаючий крокодил, поїдається банан). Аборигени, яких дослідники просили поперемінно сідати особою на північ, південь, захід і схід, повинні були розташувати картинки в правильному хронологічному порядку. Виявилося, що якщо випробовувані дивилися на південь, час для них текло зі сходу на захід, тобто зліва направо, якщо ж вони розташовувалися обличчям на північ, то справа наліво. Коли аборигенів садили обличчям до заходу, хід часу, за їх уявленням, був направлений в сторону їх тіла. Природно, Бородісткі не потрібно було пояснювати австралійцям, де знаходиться та чи інша частина світу - аборигени встановлювали це і без її підказок.

Ті, що говорять по-англійськи в ході аналогічного експерименту розміщували картинки зліва направо. Можна припустити, що так само вчинили і російськомовні випробовувані. Для носіїв івриту хронологічний порядок був зворотним - справа наліво, тому що саме так вони читають. У китайській мові (мандарин) майбутнє може перебувати внизу, а минуле - нагорі. Тобто там, де англієць і російська скажуть «попереду нас чекає тільки хороше», китаєць вживати їх фразу «зверху нас чекає тільки хороше». Для носіїв мови аймара в Південній Америці прийдешні події на осі координат знаходяться ззаду, а минулі - попереду.

Крім простору і часу, мови накладають відбиток на те, як говорять на них люди трактують причинно-наслідкові зв'язки. Ті, що говорять по-англійськи, як правило, описують події стосовно агентам дії, наприклад, повідомляють, що Джон розбив вазу, навіть якщо це сталося випадково. У китайському або іспанською для передачі того ж сенсу, як правило, буде використана фраза «ваза розбилася». «Ці відмінності між мовами мають глибинне вплив на те, як говорить сприймає і запам'ятовує події і причинно-наслідкові зв'язки межу ними, кого і в якій мірі вважає агентом цієї дії», - пише Лера Бородітскі в статті в WSJ. Вона не виключає, що мова може накладати відбиток на пріоритети в юридичній системі. В англійському упор зроблений на агента, тому головний критерій здійснення правосуддя полягає в пошуку і покаранні винного, а не компенсації заподіяної шкоди жертві злочину - це інший підхід.

Очевидно, що допущення психолога зі Стенфорда може поширюватися і на ділову культуру. Своїм досвідом спілкування з підприємцями з КНР з BFM.ru поділився китаїст Сергій Мстиславській. У Китаї цінність письмової домовленості набагато нижче, ніж в Європі. Папери лише доповнюють усні угоди, ніколи їх не заміщаючи. «Для китайців озвучена домовленість важливіше будь-якого паперу. Вираз «підписати договір» по-китайськи складається з двох ієрогліфів: «чен дин». «Чен» - це якась позначка, а «Дін» - чітке рішення. У свою чергу, ієрогліф «Дін» складається з двох частин, одна з яких позначає «мова», інша - «цвях». Мається на увазі, що є усна складова, яка просто зафіксована на папері ». Китайці мислять такими блоками-ієрогліфами. Щоб зрозуміти, що вони думають, потрібно представляти ці ієрогліфи, з чого вони складаються, їх етимологію і внутрішнє значення, розповідає Мстиславській.

Російські бізнесмени не розуміють цієї особливості, вважаючи, що раз домовленості підписані, значить, все нормально, хоча проблема може бути в «усної частини» угоди між сторонами. До того ж китайці дуже рідко на публіці виявляють невдоволення, цінуючи налагодженої комунікацією з партнером. «Якщо виникають якісь проблеми, китайський бізнесмен не прагне порушити комунікацію, а намагається знайти обхідний варіант для їх вирішення. Росіяни дивуються: начебто на словах все було добре і красиво, китайський партнер посміхався, а потім випливає якась неприємність », - каже Мстиславській. «Мова відображає якусь структуру мислення, і людина, яка говорить по-китайськи, тим більше з дитинства, природно, є носієм цієї структури мислення».

У носіїв російської мови картина світу багатша за рахунок кольорової палітри. Ми розрізняємо блакитний і синій швидше і краще людей, рідна мова яких англійська. Це виявило дослідження, проведене вченими з Массачусетського технологічного інституту. Воно показало, що носії англійської теж можуть відрізнити синій колір від блакитного, але їм це не потрібно, тому що в їх мові для опису обох кольорів використовується одне слово - blue (похідні типу sky blue або navy blue експериментатори в розрахунок не брали). У російській же мові, де немає єдиного слова для найменування синього і блакитного кольорів, робити таке відмінність обов'язково.

«Різниця синій-блакитний є лише в кожному 20-му мовою на планеті. Люди, які говорять на них, живуть в основному в північній півкулі », - зазначає дослідник з США Енжела Браун (Angela Brown) з університету Огайо. Причини поки не зрозумілі, вчені припускають, що жителі північних широт краще розрізняють різні відтінки синього в силу якихось фізіологічних особливостей. Непряме підтвердження справедливості цієї гіпотези - відсутність відмінності між синім і зеленим кольорами в мові багатьох народів, що живуть в Південній півкулі. Комбінований колір, який доступний їх сприйняттю, дослідники назвали «grue» - це поєднання англійських слів «green» і «blue». Очевидно, яскраве сонячне світло пошкоджує рогівку або кришталик ока, в результаті жителі тропіків перестають розрізняти синій і зелений, що з часом знаходить відображення в мові, передбачає Браун.

Ще менш яскравим світ здається живе в Амазонії племені піраха (Pirahã). З глибин віків до нашого часу індіанці - їх залишилося близько 200 осіб - донесли лише єдине колірне протиставлення - «темний-світлий». Піраха примудряються обходитися без числівників, в їх мові немає підрядних речень, минулого і майбутнього часу, і, отже, пам'яті про минуле, а є всього 8 приголосних звуків і три голосних. Крім числівників, в мові піраха відсутні слова, що позначають поняття безлічі. Їм не знайомі абстрактні поняття, вони не розуміють, що таке релігія чи мистецтво, і навіть найпростіший малюнок приводить їх в замішання. Майже рік американський лінгвіст Ден Еверетт (Dan Everett), який жив серед індіанців, намагався навчити їх рахунку, але безуспішно. «У нас по-іншому влаштована голова», - заспокоював вождь племені зневіреного вченого.

Додати BFM.ru в ваші джерела новин?