- В ГД хочуть контролювати іноземних власників рекламних конструкцій
- Порошенко зажадав відводу з Донецька підготовлених до параду озброєнь
Зібрав Ведмідь лісове віче: «Ну що, звірина, тхори та зайці, вовки та лисиці, благословляєте на народне служіння?»
- Любо! Любо! - закричав звірина.
- Тільки як щодо харчів? Чи не збідніє чи лісова кошик? - недовірливо запитав Їжачок. Їжачок лісовим журналістом трудився, колючий правду-матку до місця і не до місця ліпив. Його за це не раз в лісовій прокуратурі наголо голили. Але нічого, голки знову виростали.
- Так я, братці, на лісових галявинах такі врожаї грибів накажу для вас зібрати, що солити вам не пересолити. Готуйте бочки! - пообіцяв Ведмідь.
- Мандат тобі в руку! - заволали лісові жителі. Та так голосно, що з дубів жолуді посипалися.
- Чи всі благословляєте? Чи немає невірних? Чи немає ворогів підколодна? - тихо, але так, що в далеких струмках застигла вода, запитав Ведмідь. - Чував я від луб'янских зозуль: завелися, мовляв, в батьківських лісах скунси-прибульці, під священні пні підкопи риють, паскудні мови по болотах ведуть.
Тут виступив вперед Лось-Соратник. Славен був тим, що у всіх лісових партіях встиг побувати, на всіх форумах копитами стукав. А тепер в соратників ходив, оскільки всі ведмежі смаки вивідав, всі таємні помисли дізнався. Навіть до ходи пристосувався: якщо поруч йде - так намагається перевальцем, як би накульгуючи і присідаючи ...
- Ні серед лісових мешканців твоїх ворогів, - протрубив Лось. - Сам ліс нас з тобою, Ведмідь, на вічну любов повінчав.
- Чи всі так думають? - строго запитав Ведмідь.
- Обижаешь, Батюшка-Ведмідь! Ми тут лісової опитування неупереджено провели: по правильному чи шляху ведеш нас, Батюшка-Ведмідь? Навіть їжаки-борзописці з «Старої газети», від яких слова подяки не почуєш, так і ті три рази прокричали «так!».
- Ну, так тому і бути: послужу лісі вірою і правдою, - зітхнув Ведмідь і тричі по лісовому звичаєм поклонився.
Тут би і закінчити віче гуляннями на Властепоклонной горе. Але ж у нас в російських лісах як? Не дарма ж кажуть: в лісі не без виродка. Вискочив на гілку Чижик. Його в лісі і за птицю-то не вважали. Юродивий і юродивий, що з нього взяти?
- А дозволь-ка, Ведмідь, поперек тобі слово мовити, - цвірінькнув він.
Злякався лісової народ, примолк. А ну як сказанёт що-небудь невлад - не минути тоді кровопролиття. І так зробилося тихо навкруги, що чутка пішла, як по сусідній діброві на виборчу дільницю кроликів тягнуть.
«Ну, зараз Ведмідь Чижика точно проковтне», - подумалося всім. Але не проковтнув Ведмідь Чижика. Мабуть, не пройшли для нього дарма уроки демократії у Вищій школі лісового господарства (ВШЛХ). Не дарма, мабуть, переодягнувшись в Благочестивого, їздив він у простій селянській возі по чужедальней дорогах, з заморськими старця розмови про права кроликів вів. Посміхнувся Ведмідь своєї загадкової усмішкою, присів на пень, велів Чижика собі на плече сісти.
- Давай, - каже, - юродствуй! Народу це подобається.
Ну і заспівав Чижик ...
- Низько ти себе ставиш, Батюшка-Ведмідь. Не личить тобі в депутати йти. Цих депутатів у нас в лісі хоч греблю гати. Всю Червону галявину, прости господи, потоптали. А ти, Медведушка, візьми на себе таку ношу, яка ніякому депутату не снилася. Ти всю нашу матір - зелену Дубравушка собі на плечі звалив. Воєводою-Благодійником стань.
Задумався Ведмідь, замотав кудлатою головою. «Ой, важка ти ноша! Ой, здолаю чи напасті, що залишилися від колишніх злодіїв-воєвод? »
- А що віковий звичай говорить? Чи бували в нашому лісі Воєводи-Благодійники?
- Чи не чули, не знаємо! - закричали зліва.
- У нас пазуриста лапа в ціні. У нашому лісі чим більше злодійства, тим дзвінкіше пісні, - підхопили справа.
- А що скаже Лось-Соратник?
- Був, Господар, випадок один. Але краще б тобі його не знати ...
- Ні, ти вже розповідай, - затявся Ведмідь.
Зблід Лось. Так так, бідолаха, зблід, наче свою долю наперед прочитав. Але перечити не посмів. Уперся в пень копитом і каже:
- Багато років тому ... Ти, Воєвода, тоді ще в ведмежат ходив, з'явився в нашому лісі молодий Топтигин, красень. На просіку, бувало, вийде - так наче сонце над лісом зійшло. Не тільки хотів він в наших нетрях заморських птахів завести, щоб по-французьки шансони співали, але повелів, щоб не було у нас ні кровопролиття, ні злодіянь. Зайці-демократи його Мрійником прозвали. Та ось біда: сказавши так, заліг він в барліг і став чекати, коли злидні самі собою припиняться і райські птахи заспівають. А про їжу лісу подумати забув.
- Забув, забув про їжу, - підхопив ліс. А Лось тим часом продовжував: «У нас адже народець який? Йому нехай будуть хоч злидні, хоч кровопролиття, але щоб на столі кожен день були пироги. Так обмінний курс на шишки з сусідами щоб хороший був. Але ось біда, - заворушив рогами Лось. - Як тільки Воєвода-Мрійник заснув, так окаянні зайці пироги і перестали пекти ... »
- І що ж? - запитав Воєвода Ведмідь.
- Відомо що! Як тільки пропали пироги, так вовки по заведеним звичаєм знову взялися зайців дерти, а лисиці - тхорів. Такий у нас лісової закон. Коли ж Воєводі-Мрійники доповіли про це, він так зажурився, що і зовсім перестав в ліс виїжджати. Тільки на молебні зрідка за кордон відлучався. Повернувся якось з молебню додому, а в його барлозі незнайомий мужик з сокирою сидить. Трохи було шкуру з нього не здер ...
- Ось і треба було здерти! - заревіла лісова натовп. - Не личить нам на закордон озиратися ...
- Ну, отже, нехай так і буде. Нехай все варто як і раніше! Нехай і злодійства будуть, і кровопролиття, і пожежа, - заревів Воєвода. Так так вхопив Лося-Соратника лапою по шиї, що той мертвий на землю впав. Ну, на нього вовки негайно і накинулися. Через хвилину від Соратника тільки роги залишилися.
- Повісьте їх мені в барлозі, - весело сказав Воєвода.
Ліс, зрозуміло, почав радіти.
Думка автора може не збігатися з позицією редакції
В ГД хочуть контролювати іноземних власників рекламних конструкцій
Порошенко зажадав відводу з Донецька підготовлених до параду озброєнь
Сучасне онлайн казино
Чи не збідніє чи лісова кошик?
Чи всі благословляєте?
Чи немає невірних?
Чи немає ворогів підколодна?
Чи всі так думають?
Ми тут лісової опитування неупереджено провели: по правильному чи шляху ведеш нас, Батюшка-Ведмідь?
Але ж у нас в російських лісах як?
Юродивий і юродивий, що з нього взяти?
Ой, здолаю чи напасті, що залишилися від колишніх злодіїв-воєвод?
