В кінці жовтня стало відомо, що Росія і Сербія можуть підписати унікальний військовий контракт на поставку і обслуговування зброї російського виробництва. «Наша Версія» вирішила з'ясувати, в яких країнах Європи, в тому числі членах НАТО, знаходиться російське озброєння і чому ці країни досі від нього не відмовилися.
Російсько-сербський військовий контракт і справді може стати безпрецедентним за змістом, розмірами і, що найважливіше, з геополітичних наслідків. Експерти вважають це своєрідною відповіддю НАТО на вступ до альянсу Чорногорії. Якщо армія Сербії, як передбачають домовленості, буде переозброєна відповідно до російських стандартів, то це однозначно призведе до зриву будь-яких планів щодо інтеграції Сербії в НАТО в найближчому майбутньому. Адже контракт передбачає, що постачання сербської армії буде орієнтований винятково на російську систему боєприпасів і запчастин, калібрів і постачання. Тому навіть якщо Сербія через деякий час вирішить вступити в альянс, то дорога в НАТО їй буде практично закрита, оскільки стане неможливою або занадто дорогою програма по уніфікації озброєння, яку зобов'язані виконати всі вступають в цей військовий блок країни.
Сербія створить свою систему ПРО
Але якщо повернутися до деталей обговорюваного контракту, то його масштаби дійсно вражають. Експертам важко назвати загальну суму, проте, за приблизними підрахунками, вона становить 5 млрд євро - сума для небагатих Балканських країн позамежна. Відомо, що в рамках контракту Сербія отримає до десятка транспортних вертольотів, два з яких вже сплачено, а один буде поставлений в республіку до кінця цього року. Також сербська армія заявила про бажання отримати ударні вертольоти. В кінцевому підсумку загальна чисельність вертолітного парку перевищить 16 одиниць. Крім цього детально опрацьовуються плани модернізації сербських бронетранспортерів - наприклад, мова йде про довгострокове технічному забезпеченні гаубиць «Нора» російськими колісними базами. А сербські платформи «Лазар-2», аналог російської броньованої розвідувально-диверсійної машини, будуть оснащені російськими 30-міліметровими гарматами 2А42.
У колишніх союзників скупчилося кілька тисяч літаків і вертольотів, танків, бронетранспортерів та артилерійських систем радянського виробництва.
Стратегічно важливий пункт контракту - можливі поставки в Сербію російських систем протиракетної оборони. Це дозволить створити самостійну систему ПРО в регіоні, яка не дозволить НАТО безкарно бомбити і обстрілювати крилатими ракетами, як під час незаконного військової агресії НАТО в 1999 році. Не дарма в сербському генштабі заявляють, що ці системи будуть спрямовані проти оперативно-тактичних ракет, які не мають балістичної траєкторії. Такі системи якраз є на озброєнні у країн НАТО. Поки контракт і його масштаби засекречені і незрозуміло, на які системи претендують серби і на яку суму розраховують, але вже ясно, що організація автономної ПРО в Європі - це досить унікальний, якщо не сказати більше, дещо провокаційне, проект.
Болгарія не може відмовитися від російської зброї
Втім, в Європі сьогодні і так надлишкова чисельність російської зброї, причому радянська і російська техніка перебуває на озброєнні багатьох країн НАТО. За приблизними підрахунками, найбільшим арсеналом володіють країни, що раніше входили до Варшавського договору: Румунія, Польща, Болгарія, Угорщина, Чехія і Словаччина. У колишніх союзників скупчилося кілька тисяч літаків і вертольотів, танків, бронетранспортерів та артилерійських систем радянського виробництва. Більша частина цього озброєння вже застаріла і підлягає утилізації. Не випадково під час бойових дій на сході України неодноразово звучали заяви, що країни НАТО хочуть передати Києву застарілу радянську військову техніку, яку модернізують на підприємствах ОПК цих країн.
По темі
891
Представники «Російської телерадіомовної мережі» впевнені, що перехід країни з аналогового на цифрове телевізійне мовлення пройде максимально гладко. Для тих, хто побоюється можливих проблем, передбачена підтримка операторів гарячої лінії.
Однак ряд країн НАТО як і раніше самі використовують це озброєння і навіть вкладають гроші в модернізацію. Нагадаємо, що в жовтні розгорівся скандал в Болгарії через відмову міністерства оборони цієї країни продовжувати контракт з Росією на обслуговування своїх винищувачів Міг-29. У зв'язку з санкціями проти Росії Болгарія вирішила ремонтувати свої літаки в Польщі.
У Варшаві відразу ж заявили про готовність брати участь в обслуговуванні російської військової техніки, оскільки виконання цих робіт обіцяє чималі гроші. Однак представники російської корпорації РСК «МіГ» висловили обурення планами Болгарії і заявили, що не збираються надавати Польщі ліцензії і актуализированную технічну документацію для виконання ремонтних робіт на двигунах цих літаків. Більш того, було сказано, що російська сторона відмовиться від супроводу і підтримки технічної експлуатації винищувачів ВПС Болгарії, на озброєнні якої все ще стоїть велика кількість зразків військової техніки радянського виробництва - в тому числі винищувачі Міг-21 і МіГ-29.
Греки запідозрили американців в обмані
Болгарія не єдиний член Північноатлантичного альянсу, армія якого в значній мірі залежна від зброї російського походження. Ряд країн НАТО як і раніше активно закуповують російське озброєння і військову техніку - головним імпортером тут є Греція. Нагадаємо, що військово-технічного співробітництва Москви і Афін також сприяв скандал. Греки запідозрили, що сучасні електронні системи озброєнь, які США продають своїм партнерам по НАТО, в будь-який момент можуть бути заблоковані виробниками або постачальниками. Афіни турбує той факт, що якщо країна вступить до військового протистояння зі своїм головним противником Туреччиною, то американці просто «вимкнуть» техніку свого виробництва і залишать країну беззбройної. Всі ці підозри привели до того, що в 1990 році греки вирішили підстрахуватися і закупили у Росії великий перелік зброї, в тому числі системи ППО, кораблі на повітряній подушці, а також різні протитанкові ракетні комплекси. Крім того, Греція отримала зенітно-ракетні комплекси С-300, «Тор-М1» і, по суті, на їх базі створила свою систему протиповітряної оборони.
Як це не дивно, з противником Греції Туреччиною, яка також є членом НАТО, Росія теж встановила тісні контакти в сфері військово-технічного співробітництва. Сьогодні на озброєнні турецької армії знаходяться російські бронетранспортери БТР-80, вертольоти типу Мі-17, протитанкові ракетні комплекси, різне стрілецьку зброю. Крім того, Росія і Туреччина співпрацюють у сфері інтеграції російського озброєння на кораблі ВМС Туреччини. Також Анкара проявляє інтерес до реактивних систем, БТР, протитанковим комплексам.
Анатолій ЦИГАНОК, керівник центру військового прогнозування Інституту політичного і військового аналізу:
- Те, що країни НАТО не тільки не позбавляються, але навіть купують російську техніку, говорить про те, що альянс пішов по шляху диверсифікації озброєнь. Зрозуміло, що спочатку проглядається економічний інтерес - одна справа купувати надмірно дорогу американську військову техніку, інша справа - більш доступну російську. Більшість російських систем озброєння при меншій вартості нітрохи не поступається американським системам, тому є попит на наші крилаті ракети, літаки і різні системи ППО. Нагадаю: три роки тому звучали заяви, що гладкоствольних самозарядний карабін «Вепр-12», розроблений конструкторами заводу «Молот», що входить в корпорацію «Ростех», прийнятий на озброєння 17 країнами НАТО. Думаю, що якщо взаємини між НАТО і Росією покращаться, то країни альянсу будуть нарощувати закупівлі вітчизняного озброєння.
Ще одним підтвердженням економічної підоснови із закупівлями озброєння служить той факт, що зараз кілька країн борються за обслуговування російської військової техніки, це є досить прибутковою справою. Ситуація з обслуговуванням болгарських винищувачів чергове тому підтвердження. Але цю проблему потрібно розглядати глибше. У ряду східноєвропейських країн залишилися ліцензії та виробництва, які дозволяють обслуговувати російські системи озброєння. Наприклад, Польща і Чехія виробляли ряд радянських танків і БТР за ліцензією і самі ж виробляли запчастини до них. Також зараз у ряду країн - колишніх учасниць Варшавського договору є ліцензія на провадження російської стрілецької зброї. Концерн «Калашников» неодноразово намагався її відкликати, але поки безуспішно.
