"РІА Новини"
Письменник Андрій Кокотюха про військових фільмах
Рік тому Український Інститут національної пам'яті вперше за весь час нашої Незалежності порадив українцям, яке кіно потрібно показувати і дивитися в країні по телевізору в День Перемоги. Для цього розробили методичні матеріали для журналістів і тих, від чиєї волі залежить наповнення ефіру в ці дні. Серед іншого, було складено короткий список фільмів, які не мають нічого спільного з радянською і російською пропагандою, а відображають військові реалії максимально об'єктивно.
Перелік в минулому році вийшов несподівано коротким. Якщо виключити документальні стрічки, українському глядачеві пропонували обмежитися західними «Порятунок рядового Райана» Стівена Спілберга, «Операція« Валькірія »Брайана Сінгера,« Піаніст »Романа Поланскі. Ще - російським «Свої» Дмитра Месхієва, українським радянським «В бій ідуть одні« старики »Леоніда Бикова та актуальної української стрічкою« Хайтарма »Ахтема Сеітаблаєва.
Поза всякими сумнівами, це все хороше кіно. Хоча при бажанні можна було б додати «Список Шиндлера» того ж Спілберга, «Чорний список» Пола Верховена або «Життя прекрасне» Роберто Беніньї, не кажучи вже про «Касабланці" Майкла Кертіца і шпигунських трилерах Альфреда Хічкока. Але українці все-таки в масі своїй звикли саме до російського, точніше - до радянського контексту зображення Другої світової війни. Тому масам поки ближче навіть не нове російське, а старе радянське військове кіно, починаючи з «Сімнадцяти миттєвостей весни» Тетяни Ліознової і «Визволення» Юрія Озерова.
Новини по темі
Новини по темі
Все б нічого. Але на той момент, коли Інститут національної пам'яті розробляв свої методички, наша країна на офіційному рівні ще не брала курс на нещадну боротьбу з радянським тоталітарним минулим і комуністичною символікою. Залишилося зрозуміти, що з радянського культурної спадщини як і раніше не шкідливо українцям. Особливо - на початку травня, коли Україна разом з країнами Заходу відзначає дні пам'яті, примирення і перемоги над фашизмом. Адже тепер треба враховувати і закони про декомунізацію.
Відразу виникає питання: в рекомендованому фільмі «В бій ідуть одні« старики »є епізод, коли льотчиків, включаючи героя Леоніда Бикова, приймають в комуністичну партію, і вони дякують за партквитки. Вирізати, в світлі останніх подій? Але мало хто знає, що епізод був нав'язаний Бикову партійними ідеологами. А сам фільм хотіли заборонити, угледівши в ньому «не ту» концентрацію героїчного, яка влаштовувала партійних і радянських керівників. І за стрічку заступилися Герої Радянського Союзу Олександр Покришкін та Іван Кожедуб. Виходить, перед кожним показом треба проводити подібну роз'яснювальну роботу з глядачем? Або залишити її для нічого толком не зробив Міністерства інформаційної політики України?
Новини по темі
Новини по темі
З іншого боку, минулорічні рекомендації чомусь не врахували факту існування таких радянських фільмів про Другу світову, як «Іди і дивись» Елема Климова, «Перевірка на дорогах» Олексія Германа, «Сходження» Лариси Шепітько, «Ати-бати, йшли солдати »Леоніда Бикова. Це кіно взагалі зникло!
Ще тримає оборону «А зорі тут тихі ...» Станіслава Ростоцького, але через свого потрапляння в цільову жіночу аудиторію - там адже про дівчат, які загинули, зупиняючи німецьких диверсантів. Але ось недавно український продюсер з російською пропискою Влад Ряшин представив в Києві рімейк класичної стрічки, знятої майже один в один - але при цьому відчуття таке, ніби на тебе вилили відро актуальною «колорадській» пропаганди. Ось приклад того, як з одного матеріалу можна зробити правдиву, що бере за душу військову драму - і пропагандистську агітку в форматі «діди воювали». І що, рекомендуючи цю стрічку, треба уточнювати рік виробництва, щоб уберегти себе від «російсько-радянського контексту»? Мабуть, доведеться.
Новини по темі
Новини по темі
Як бачимо, одних рекомендацій недостатньо. Потрібна велика, системна і комплексна, перш за все - культурно-просвітницька робота. Виходить далеко за рамки Інституту національної пам'яті. Якщо буде так, незабаром українцям не знадобляться ні рекомендації, ні радянські і російські військові фільми як такі.
Редакція може не поділяти думку автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected].
Вирізати, в світлі останніх подій?Виходить, перед кожним показом треба проводити подібну роз'яснювальну роботу з глядачем?
Або залишити її для нічого толком не зробив Міністерства інформаційної політики України?
І що, рекомендуючи цю стрічку, треба уточнювати рік виробництва, щоб уберегти себе від «російсько-радянського контексту»?
