Ця риба загинула через нестачу кисню
У статті «Квітни завжди, квітни всюди» (№31, 4.08.2017) ми розповіли про цвітінні столичних водойм і Дніпра. Сьогодні поговоримо про наших водосховищах, перш за все про Київський, якому загрожує ворог, внесений до Червоної книги України. Ім'я йому - водяний горіх. У народі його називають чортовим горіхом, чілімом, рогульник або бичачої головою.
Тільки в наукових цілях
Це реліктова рослина займає десятки тисяч гектарів акваторії водосховищ Дніпровського каскаду і річкових заток. Особливо тривожна ситуація склалася в Київському і Канівському водосховищах. Площа, яку займає вся рослинність з плаваючим листям, можна розрахувати за космічними знімками. У першому водосховище це 70 кв. км, 40 з яких захопив горіх. У другому з 25 кв. км на нього припадає 15.
Чому його досі не викреслили з Червоної книги, екологи пояснити не можуть. Тим часом, з огляду на колосальну шкоду, яку він завдає водойм, європейські країни це вже зробили. Заповідним він залишився тільки в Україні і в Литві.
Олександр Чистяков: «Повне знищення горіху ніколи не загрожувало»
Глава Асоціації рибалок України Олександр Чистяков зазначає, що повне знищення горіху ніколи не загрожувало. У нього в природі немає ворогів, рослиноїдні види риб його не їдять. Тим часом він перешкоджає розвитку фітопланктону - генератора розчиненого у воді кисню, без якого неможливе життя водних організмів. Під ним мертва вода - в ній не живуть ніякі водні організми.
Насіння водяного горіха не втрачають схожості протягом тривалого періоду. Один кущ на наступний рік дає від 8 до 10 побратимів. Плодючість його колосальна. Затягнувши непрохідною хащами мілководдя, горіх позбавляє молодь риби життєвого простору, вона змушена мігрувати в більш глибокі місця, де для неї немає корму і її винищують хижаки. Це призводить до істотного падіння рибопродуктивності Київського водосховища. Восени вся маса горіха опускається на дно і там гниє, що стає причиною зимового задухи риби.
Та й для людини рослина небезпечно: колючі, з величезними шипами плоди розносяться хвилями по берегах і травмують відпочиваючих на пляжах (колючки легко пробивають підошву літнього взуття).
На такі колючки з шипами краще не наступати
Рибальська громадськість звернулася в Мінекології та природних ресурсів, в Агентство рибного господарства України (Арху), а також в НАНУ з офіційним листом: підкресливши гостроту проблеми, закликала негайно розробити план меліоративних заходів по проріджування заростей водяного горіха.
В кінці квітня Національна комісія з питань Червоної книги дозволила «часткове вилучення окремих таксонів водяного горіха в Київському водосховищі з метою дослідження саморегуляції водних екосистем після отримання відповідного звернення Мінприроди».
Начальник відділу організації промислового рибальства Арху Василь Плічко висловив надію, що вилучення рослини призведе до поліпшення біологічного стану Київського водосховища, збільшення кількості водних біоресурсів та сприятиме розвитку рибопромислової галузі. При цьому вилучена біомаса може бути використана в різних господарських цілях.
Однак експерти його оптимізму не розділяють. Адже згідно з чинним законодавством вилучення з дикої природи рослин, занесених до Червоної книги, може здійснюватися «тільки в наукових цілях або для його подальшого збереження (на насіння)». З огляду на площу, захоплену горіхом, вилучати потрібно не 20-30 кущів, а десятки, а може, сотні тисяч тонн. Зрозуміло, що чиновникам Мінекології та інших відомств, які повинні дати дозвіл, ніколи не дозволять виїмку такої кількості червонокнижного рослини, та ще й з подальшим його використанням.
Тільки виведення даної рослини з Червоної книги дозволить розчистити наші водойми. Мова не йде про повне її знищення. Так це навіть теоретично неможливо зробити, так як водяний горіх настільки живучий і пристосовуватися, що його можна зустріти мало не в кожній водоймі, де немає течії або воно мале, - у водосховищах, затоках річок, в ставках і озерах. Горіх став проблемою державного значення.
У старшого наукового співробітника Інституту гідробіології НАН України, кандидата біологічних наук Тетяни Дьяченко власну думку з цього приводу.
- Водяний горіх внесений до Червоної книги як збірний вид Trapa natans, який об'єднує 9 видів (згідно «визначник судинних рослин України»), які ростуть на території України, - стверджує пані Дяченко. - Якщо два з них останнім часом масово розвиваються на акваторіях водосховищ Дніпровського каскаду і ряду озер, то відомості про ареали поширення інших суперечливі. Тому питання про виведення горіха з Червоної книги може бути вирішене тільки після визначення розмірів і стану популяцій цих видів, що непросто при нинішньому фінансуванні науки. Отже, проблема обмеження розвитку водяного горіха на акваторії дніпровських водосховищ повинна і може вирішуватися на законодавчому рівні при спільній роботі зацікавлених міністерств і відомств.
Погляд певної групи вчених
Можна було б погодитися з цією думкою, якби не одне «але». При відсутності належного фінансування наукові дослідження триватимуть десятиліття. Чи можемо ми стільки чекати?
Як не дивно, за всю історію існування дніпровських водосховищ (одному з них в 2017 р виповнилося 85 років) їх розміри ніколи не уточнювалися. З року в рік у всіх довідниках і навіть Правилах експлуатації дніпровських водосховищ публікуються однакові відомості. Так, уже півстоліття площа Київського водосховища становить 922 кв. км. Насправді замулювання водосховища і його заростання зумовили те, що частина акваторії втрачена.
В умовах нормального підпірного рівня площа водосховищ така: Київське - 823,7 кв. км, Канівське - 513,7, Кременчуцьке - 2090,1, Дніпродзержинське - 526,1, Дніпровське - 300, Каховське - 2131,2. Коли розвиток водної рослинності досягає свого максимуму, ця площа істотно зменшується. Особливо це стосується Київського і Канівського водосховищ - верхніх в каскаді.
З кожним роком все більшу площу в цих водосховищах займає водяний горіх. Ця рослина є найбільш глибоководним з тих, які мають плаваючі листя. Воно настільки пристосовності, що початок займати не властиві йому глибини. Його сьогодні в достатку можна зустріти на глибині 3-4 і навіть 5 м. Це при тому, що недавно його ареал розростання обмежувався 2-2,5 м.
- Звичайно, повністю очистити водосховища від водяного горіха нереально, - каже доктор географічних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту водних проблем і меліорації НААН Віктор Вишневський. - Цього ніхто і не хоче, але хоч трохи обмежити його наступ бажано. Ботаніки, які прагнуть залишити все як є, аргументують свою позицію тим, що колись горіха було мало, і ще невідомо, як він поведе себе в майбутньому. Але зараз його надто багато! Більш того, враховуючи обміління водоймищ, буде ще більше.
Якщо ж колись він почне зникати, тоді можна буде знову повернутися до цього питання і внести його до Червоної книги. Зрештою, вона не догма. Ігнорування ж громадської думки підкладає міну і під саму Червону книгу - робить її документом, який не відповідає реаліям. Можна сказати й інакше: Червона книга може стати лише «поглядом певної групи вчених», не більше того.
Такої ж позиції дотримується і доктор біологічних наук, заввідділом вивчення біоресурсів водосховищ Інституту рибного господарства НААН Ігор Бузевіч: щорічно через водяного горіха Київське водосховище недоотримує 400 кг риби з гектара.
- У природі корисних і даремних рослин не існує, - стверджує пан Бузевіч. - Але у випадку з водяним горіхом спостерігається явна розбалансування екосистеми. З екологічної точки зору, ми повинні наполягати, щоб природоохоронний статус цієї рослини був переглянутий.
Виробничники в свою чергу звертають увагу на те, що горіх можна використовувати.
- Колись в Україні були ферми, де вирощували водяний горіх, - каже голова Асоціації рибопромисловіков Київського водосховища Микола Шинкаренко. - Багаті білком плоди пускали на кормові добавки худобі. Листя і коріння використовували в медицині і парфумерної промисловості. Всі ми пам'ятаємо недорогі одеколони «Саша» і «Наташа». Одним з компонентів в них якраз і був водяний горіх.
У багатьох країнах печені та варені плоди горіха, що нагадують смак каштана, вживають в їжу і використовують як ліки при різних захворюваннях. Всі частини рослини містять корисні речовини: вуглеводи, фенольні сполуки, дубильні речовини, вітаміни, азотисті сполуки, мінеральні солі. У його плодах виявлено крохмаль, олія, великий набір вітамінів і мікроелементів. Свіжий сік листя і квіток в народній медицині використовують для лікування очних хвороб, як антисептик, при укусах змій і комах. Його здатність підвищувати стійкість організму до несприятливих умов і надавати антивірусне вплив подтверж-дена експериментально.
Водяний горіх культивують в Китаї, Японії, Індії, ряді країн Африки, вживають його ядра при імпотенції, як загальнозміцнюючий засіб після важких хвороб, як діуретик - при захворюваннях нирок.
Індуси їдять плоди горіха з сіллю і перцем, варять юшку і печуть з них хліб. Його спеціально розводять на острові Шрі-Ланка і на півдні Африки. Назва озера Ньяса (Південно-Східна Африка) в перекладі означає «житло водяного каштана». У дніпровських плавнях теж колись було невелике Горіхове озеро. І тоді водяні горіхи продавалися на ринках.
А ось в Австралії горіх став бичем нечисленних прісних водойм - в жаркому кліматі при повній відсутності травоїдних риб він росте настільки швидко, що заполоняє всю водну поверхню. Йому не страшна навіть звичайна для цього континенту посуха - плоди горіха пристосовані до коливань клімату.
Ось і виходить, що замість того щоб скористатися досвідом зарубіжних країн і перетворити ворога наших водойм в корисна рослина, ми лише дискутуємо і розводимо руками.
Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...
Чи можемо ми стільки чекати?
