реферат - Внутрішня і зовнішня політика Україн.

ОСОБИСТИЙ КАБІНЕТ
Пошук навчального матеріалу на сайті

Пропонуємо нашим відвідувачам скористатися безкоштовним програмним забезпеченням «StudentHelp» , Яке дозволить вам всього за кілька хвилин, виконати підвищення оригінальності будь-якого файлу в форматі MS Word. Після такого підвищення оригінальності, ваша робота легко пройдете перевірку в системах антиплагіат вуз, antiplagiat.ru, РУКОНТЕКСТ, etxt.ru. Програма «StudentHelp» працює за унікальною технологією так, що на зовнішній вигляд, файл з підвищеною оригінальністю не відрізняється від початкового.

Найменування:

реферат Внутрішня і зовнішня політика Україн

інформація:

Тип роботи: реферат. Доданий: 07.10.2012. Рік: 2012. Сторінок: 5. Унікальність по antiplagiat.ru:

Опис (план):

Поняття внутрішньої і зовнішньої політики
Внутрішня політика України
Зовнішня політика України
Фактори невдач у зовнішній політиці України та шляхи їх вирішення
Закон України «Про внутрішню і зовнішню політику»

Політика України грунтується на солідарності з усіма демократичними силами світу, які поділяють принципи соціальної справедливості, демократії, гуманізму і зацікавленими в конструктивному вирішенні глобальних проблем; націлена на більш ефективну інтеграцію в міжнародні структури, зокрема міжпарламентські.
При здійсненні зовнішньої політики слід виходити з її наступального характеру, захисту суверенних інтересів України там, де вони є, затвердження суверенності у всіх проявах, відстоювання принципу рівних прав усіх держав, їх рівної відповідальності за світ і безпеку в Європі і світі.
Актуальною цю тему можна назвати тому, що на сьогоднішній день Україна зіткнулася з рядом соціально - економічних і політичних проблем і розробка перспективних напрямків у зовнішній політиці України допоможе вирішити економічну кризу і зберегти національні інтереси України.
Мета реферату: визначити напрями внутрішньої і зовнішньої політики України починаючи з 1991 року до сьогоднішніх днів, охарактеризувати більш перспективні напрямки, проаналізувати ті чинники, які згубно впливають на її розвиток.

1. Поняття внутрішньої і зовнішньої політики
Внутрішня політика - загальний, внутрішньополітичний курс держави; сукупність напрямків діяльності держави, його структур та інститутів щодо організаційного, конкретно-змістовному висловом інтересів народу з метою створення умов для нормального людського життя; збереженню або реформування існуючого суспільного і державного ладу. Сфери внутрішньої політики різноманітні: економічна, демографічна, культурна, аграрна, соціальна і т.п.
Зовнішня політика є невід'ємною складовою частиною державної політики, детерминируя дії держави в сфері внутрішньої політики. Іноді вона є просто функцією внутрішньої політики. Кожна держава здійснює той чи інший курс зовнішньої політики. Необхідність зовнішньої політики випливає з того факту, що внутрішня політика не забезпечує повною мірою потреби і інтереси даного суспільства. У цьому сенсі зовнішня політика є продовженням і доповненням внутрішньої політики, виконуючи допоміжні функції по відношенню до внутрішніх політичних процесів.

2. Внутрішня політика України
Відразу після проголошення незалежності України, завдяки референдуму 1991 року, на Україні була утворена парламентська комісія з підготовки нової конституції. 28 червня 1996 року, з прийняттям нової демократичної конституції була заснована мультипартійна політична система (плюралізм) і задекларовані основні права і свободи громадян України, а також національних меншин країни.
Різних етнічних груп України гарантується право на отримання освіти рідною мовою, на розвиток культури, а також на підтримку і використання національних мов в повсякденному житті. Згідно з Конституцією, державною мовою в Україні є українська мова. У Криму та в ряді інших регіонів Східної України в повсякденному спілкуванні і в офіційному діловодстві переважає російська мова.
Конституція також гарантує свободу віросповідання - Релігійно об'єднання повинні проходити процедуру реєстрації в органах місцевого самоврядування. Свобода слова також гарантована Конституцією, однак іноді влада втручається в роботу журналістів і пробує впливати на ЗМІ.

3. Зовнішня політика України
Концепція зовнішньої політики України викладена в Декларації про державний суверенітет (липень 1990) та Акті проголошення незалежності України (серпень 1991 г.), в яких декларується і закріплюється створення незалежної держави - Республіки Україна - суб'єкта міжнародного права, який будує свої відносини з іншими державами, керуючись міжнародно-правовими нормами і принципами. Базовим документом зовнішньої політики є Основні напрями зовнішньої політики (липень 1993 г.), якими визначено зовнішньополітичні інтереси України, завдання та засади зовнішньополітичної діяльності держави. Серед завдань - розвиток двосторонніх відносин, особливо з прикордонними державами; становлення взаємин з західноєвропейськими країнами, європейськими міждержавними структурами. Важливо відзначити, що пріоритетними названі відносини з прикордонними країнами і СНД, серед яких особливе місце займає РФ. Проте Україна не раз офіційно заявляла про своє прагнення вступити до Північноатлантичного альянсу. Членство в НАТО розглядається елітою республіки як гарантія незалежності України. Таким чином, основною лінією у зовнішній політиці України є балансування між НАТО і Росією.
У числі перших - 2 і 3 грудня 1991 року - визнали Україну незалежною Польща, Канада і Угорщина. Протягом грудня 1991 Україну визнали 17 держав. У липні 1992 року було підписано Договір про дружбу і співробітництво з Францією.
У 1992 році було укладено 35 міжнародних і 88 міжурядових угод на двосторонній основі.
До початку 1993 року незалежність України визнали 132 країни, 106 встановили з нею дипломатичні відносини. Було підписано 26 міждержавних та 90 міжурядових угод.
8 грудня 1991 було підписано Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав. Перш за все, підкоряючись радянському інтеграційному рефлексу, Україна почала активно налагоджувати добросусідські відносини з колишніми радянськими республіками. Але незабаром її уряд охололо до цього напрямку зовнішньої політики.
У 1992 - 1993 роках наростає напруженість між Києвом і Москвою. Логіка дезінтеграційних процесів вимагала розділу колись єдиного народногосподарського комплексу.
Трохи пізніше виникла суперечка про приналежність Криму і Чорноморського флоту, які і історично, і відповідно до сучасного міжнародного права належать Україні.
31 травня 1997 року Президент України Л. Кучма і Президент Росії Б. Єльцин підписали Договір про дружбу, співпрацю і партнерство між Україною і Росією. У ньому сторони зобов'язувалися будувати відносини між собою без застосування сили і тиску один на одного, а також - не укладати з третіми країнами угод, спрямованих проти однієї з них.
Молода українська держава зацікавлена ​​в утвердженні нового світопорядку, принципів і норм міжнародного права в стосунках між державами та іншими суб'єктами міжнародних відносин. Прагнучи внести свій внесок в процес ядерного роззброєння, Україна першою на земній кулі заявила про відмову від ядерної зброї і відповідно до московським заявою президентів США, Росії та України від 14 січня 1994 р взяла на себе зобов'язання протягом семи років ліквідувати всі розміщене на її території ядерну зброю, отримавши відповідне матеріальне відшкодування і гарантії своєї безпеки спочатку від США і Росії, а потім і КНР. Добровільна відмова третього по ядерному арсеналу держави від цієї зброї масового знищення не має прецедентів і наочно продемонстрував перед усім світом глибоко миролюбну прогресивну сутність української держави. Наступне за цим приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї зміцнило позитивний імідж нашої молодої держави і розтопило останній лід недовіри до нього. Україна виступила за безстрокове продовження дії цього договору. Відповідне рішення було пізніше ухвалено на міжнародній конференції в Нью-Йорку в травні 1995 року Україна сумлінно виконує свої зобов'язання по скороченню звичайних озброєнь у відповідності з Паризьким договором 1990 року про звичайні збройні сили в Європі. Як велика європейська держава, розташована в центрі європейського континенту, Україна має відіграти роль важливого чинника миру і стабільності в Європі. Для цього, очевидно, потрібно, щоб саме українська держава стала процвітаючою і стабільним. Необхідно також, щоб воно мало зважену, науково обґрунтовану зовнішньополітичну стратегію. З огляду на нові геополітичні реальності, що склалися в світі і в Європі після закінчення «холодної війни», Україна проводить виважену, збалансовану міжнародну політику, прагнучи, з одного боку, розвивати відносини з країнами Заходу і міжнародними організаціями в Європі, а з іншого - розвивати рівноправні добросусідські відносини з Росією і іншими країнами ближнього зарубіжжя. Великим досягненням в європейській політиці України стало її прийняття до Ради Європи в листопаді 1995 р Вступ до цієї авторитетної міжнародної організації означає, що тепер Україна як повноправний член увійшла в сім'ю європейських народів, що не тільки престижно, а й відповідально, так як вимагає доведення нашого законодавства до тих стандартів, які давно існують в європейських країнах. Україна як би отримала аванс на довіру, на те, що вона стане повністю і у всіх відносинах демократичною державою з сучасним законодавством. Присутність України в Раді Європи додасть сили цієї організації, розширить територію демократії далі на схід. Іншим джерелом протиріч України і Росії стало питання про можливість членства України в НАТО.
У липні 1997 року в Мадриді Україна підписала "Хартію про особливе партнерство" між Україною і НАТО. Тут визначилися механізми співпраці в області безпеки, запобігання конфліктам, нерозповсюдження ядерної, біологічної та хімічної зброї, контролю над озброєннями. Країни НАТО заявили про підтримку суверенітету, незалежності, територіальної цілісності, а також демократичного вектора розвитку України та її статусу без'ядерної держави. У Києві відкрився Центр інформації та документації НАТО - адміністративно-розвідувальна структура для спостереження за подіями в Україні і збору інформації.
Особливо виділимо діяльність України в СНД - об'єднання 12 держав - колишніх республік СРСР, яке існує із грудня 1991 р
На сучасному етапі Україна прагне активізувати свою роль в СНД, з огляду на необхідність відповідного забезпечення своїх першочергових економічних інтересів, приділяючи головну увагу налагодженню як багатостороннього, так і двостороннього співробітництва з державами - членами СНД на взаємовигідних засадах. Дуже важливим напрямом у зовнішній політиці України є її участь в діяльності міжнародних організацій. Україна нарощує свій внесок у зміцнення і оновлення ООН, виступила на підтримку дій ООН, спрямованих на врегулювання конфліктів на території колишньої Югославії, на Близькому Сході і в інших регіонах. Вона бере активну участь в роботі ЮНЕСКО. З метою виходу з економічної кризи та реформування своєї економіки України активно співпрацює з такими спеціалізованими установами ООН у валютно-фінансовій сфері, як Міжнародний валютний фонд і Міжнародний банк реконструкції та розвитку. Використання будь-яких можливостей сприяння ринковим реформам в Україні, ефективне включення існуючих багатосторонніх важелів міжнародного співробітництва для захисту наших інтересів - головне завдання української дипломатії в міжнародних організаціях.
4. Фактори невдач у зовнішній політиці України та шляхи їх вирішення

корумпованість влади;
проблеми в соціально-економічній політиці країни (незахищеність
населення, затримка у виплатах грошових коштів населенню);
слабкий міжнародний авторитет;
погано забезпечена національна безпека;

Для досягнення поставлених завдань:
· Визначення та проведення державної правової політики з метою
створення ефективного законодавчого поля ринкової економіки в Україні та інтеграції її в ЄС і інші міжнародні політичні та економічні структури.
· Поведінка судової, адміністративної реформи та реформи органів
і т.д.................



* Примітка. Унікальність роботи вказана на дату публікації, поточне значення може відрізнятися від зазначеного.