Тимошенко Юлія Володимирівна

біографія

Дата народження: 27.11.1960

Місце народження: м Дніпропетровськ

Сімейна положення: замужем- чоловік Олександр Геннадійович Тимошенко. Є дочка Євгенія.

Освіта: У 1984 закінчила університет за фахом «економіка праці» і отримала диплом інженера - економіста з відзнакою. У 1999 захистила в Київському національному економічному університеті. Отримала вчений ступінь кандидата економічних наук.

У липні 2005 американський журнал Forbes, складаючи рейтинг 100 найвпливовіших жінок світу, називає українського прем'єра Юлію Тимошенко третьою за впливовістю жінкою планети

Підприємницька діяльність і політика

У 1984-1988 працювала інженером-економістом на Дніпровському машинобудівному заводі ім. Леніна (ДМЗ) в Дніпропетровську.

У 1988 р з чоловіком починає бізнес-кар'єру: відкрили мережу відео-салонів.

З 1989 по 1991 рр. займає посаду комерційного директора Дніпропетровського молодіжного центру "Термінал", серед ініціаторів створення якого був Олександр Турчинов .

У 1991 р оду заснувала спільно з чоловіком корпорацію «Український Бензин», яка з часом стає монополістом у забезпеченні агропромислового комплексу Дніпропетровщини нафтопродуктами. В середині 90-х Юлія Тимошенко створює разом з Віктором Пінчуком корпорацію "Співдружність", яке займається газом. Але ця співпраця була нетривалою.

У листопаді 1995 році створює корпорацію «Єдині енергетичні системи України». Компанія заробляє гроші на бартерних угодах - збуває продукцію українських підприємств в обмін на енергоресурси.

В кінці 1996 року Юлія Тимошенко вирішує йти в політику. Як наслідок вона стає членом партії «Громада» Павла Лазаренка, а після його відставки в 1997 році фактично очолює її. Вигравши проміжні вибори в мажоритарному окрузі на Кіровоградщині, Тимошенко вперше стає народним депутатом України.

У 1998-му Ю.Тимошенко вдруге обирається народним депутатом. У грудні 1999-го стає лідером Всеукраїнського об'єднання "Батьківщина". І практично відразу з Верховної Ради йде на пост Віце-прем'єра з питань ПЕК в уряд Віктора Ющенка.

У січні 2001 року Юлія Володимирівна очолила Форум національного порятунку, а потім була обрана лідером виборчого блоку свого імені, який на парламентських виборах 2002 року отримав підтримку 7,4% голосів виборців. Керувала парламентської фракції Блок Юлії Тимошенко.

9 лютого 2001 по ініціативи Тимошенко був створений Форум національного порятунку (ФНП) - суспільно-політичне об'єднання, опозиційний до правітельтву Леоніда Кучми. В цьому ж році її відправляють у відставку і пред'являють ряд звинувачень: від контрабанди російського газу і корупції до несплати податків. Пізніше ці звинувачення проти неї були визнані Печерським районним судом неспроможними і зняті. У вересні 2004 року Тимошенко подала в суд на дії Генеральної прокуратури України, вимагаючи остаточно закрити всі справи по ЄЕСУ.

На чолі БЮТ в березні 2002-го Ю.Тимошенко втретє отримує мандат народного депутата. У вересні того ж року стає одним з лідерів акції "Україна без Кучми".

В Протягом 2003 - першої половини 2004 років тривали переговори між Блоком Юлії Тимошенко, Блоком «Наша Україна» і «Соціалістичною партією» про створення коаліції і висунення єдиного кандидата на пост Президента України. Юлія Тимошенко відмовилася балотуватися на виборах на користь Віктора Ющенка. У листопаді-грудні 2004 року Ю.Тимошенко бере активну участь в "помаранчевій революції", ніж піднімає свою популярність серед населення ще вище.

Після перемоги Віктора Ющенка на президентських виборах, 4 лютого 2005 року Верховна Рада призначила Юлію Тимошенко прем'єр-міністром України.

8 вересня 2005 року Президент Ющенко відправив у відставку прем'єр-міністра Юлії Тимошенко і очолюваний нею Кабінет Міністрів. Причина - взаємні звинувачення команди лідера БЮТ і оточення президента. Тим часом БЮТ отримує велику підтримку, тому на виборах до ВРУ в 2006р., А так само на позачергових парламентських виборах 2007 р. БЮТ призводить до складу Ради чисельну фракцію.

18 грудня 2007 коаліція БЮТ і НУНС голосує за призначення Тимошенко прем'єр-міністром України. На позиції прем'єра вона залишається до виборів 2010р., В яких бере участь і програє Віктору Януковичу.

З березня 2010 знаходиться в опозиції., Після чого Верховна Рада відправляє її уряд у відставку, а проти неї самої збуджують ряд кримінальних справ.

Влітку 2011 року Юлію Тимошенко заарештовують, а восени засуджують до семи років колонії за перевищення повноважень при підписанні газових угод з Газпромом.

Навесні 2012 року її переводять з Качанівської колонії в харківську лікарню Укрзалізниці.

Після трагічних подій у центрі Києва 18-20 лютого 2014 року і втечі президента Януковича, ВР України прийняла постанову "Про виконання міжнародних зобов'язань України щодо звільнення Тимошенко Ю.В.". 22 лютого 2014 року Юлія Тимошенко з'явилася на сцені Майдану Незалежності, виступивши перед активістами. 14 квітня 2014 Вищий Суд України закрив "газову справу" Тимошенко через відсутність складу злочину.

В результаті президентських виборів 2014 року посiла 2-е місце серед всіх кандидатів з результатом 13,13%.

За результатами позачергових виборів Верховної Ради в жовтні 2014 очолювана Юлією Тимошенко партія Батьківщина потрапила в український парламент, показавши результат 5,68%.

гучні скандали

Кримінальне переслідування

У 2001-2003 роках Генеральна прокуратура пред'явила звинувачення Юлії Тимошенко в тому, що будучи президентом корпорації "ЄЕСУ" і власником кіпрської компанії "Somolli Enterprisese Limited", вона разом зі своїм чоловіком (членом правління ПФК "ЄЕСУ" і співвласником тієї ж кіпрської компанії) Олександром Тимошенком неодноразово давала хабарі Павлу Лазаренку на загальну суму 86 мільйонів 880 тисяч доларів США.

Початкові звинувачення: «контрабанда російського природного газу, ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, службове підроблення».

Згідно звинувачення, гроші перераховували з банківських рахунків належної їм компанії "Somolli Enterprisese Limited" в кіпрському банку "Bank of Cyprus" через рахунки офшорних компаній (власником і розпорядником яких був Петро Кириченко) на особисті рахунок Лазаренка в швейцарських банках за його сприяння діяльності корпорації " ЄЕСУ ". Тоді ж Тимошенко була звинувачена в ухиленні від податків в особливо великих розмірах, контрабанді російського природного газу, приховуванні валютної виручки, підробці та організації підробки документів. Тимошенка була взята під арешт.

27 березня 2001 року Печерський районний суд Києва скасував санкцію на арешт Тимошенко, визнавши висунуті проти неї звинувачення неспроможними і вона була звільнена (відбувши 42 діб в СІЗО). 30 квітня 2002 Києво-Святошинський суд Київської області знімає всі звинувачення, висунуті Генеральною прокуратурою проти Юлії Тимошенко та її чоловіка. 9 квітня 2003 Апеляційний суд Києва підтвердив рішення про визнання незаконним та скасування кримінальної справи стосовно Юлії Тимошенко та її чоловіка.

У червні 2004 року, перед початком президентських виборів в Україні, Головна військова прокуратура Росії оголосила Тимошенко в міжнародний розшук за звинуваченням в «дачі хабара високопоставленим чиновникам Міністерства оборони РФ з метою укладення контракту на поставку будівельних матеріалів за явно завищеними цінами». На Україні справа проти Тимошенко була закрита незабаром після перемоги «помаранчевої революції», а кримінальну справу російської прокуратури було закрито в грудні 2005 року в зв'язку із закінченням терміну давності.

Починаючи з травня 2010 року, під час президентства Віктора Януковича (2010-2014гг), був відкритий ряд справ проти Юлії Тимошенко. Найбільш відомі справи: за Кіотським грошей; по автомобілям для сільської медицини; по «газового договору з Росією від 19.01.2009». Також з травня 2010 року відкрито кримінальні справи проти соратників Тимошенко, проти посадових осіб «Другого уряду Тимошенко» (деякі з них знаходилися в СІЗО по 8-14 місяців) - в основному їм пред'явлено звинувачення в перевищенні службових повноважень

2 грудня 2010 Тимошенко була викликана на перший допит про «кіотські гроші». Генпрокуратура звинуватила Тимошенко в нецільовому використанні коштів, отриманих за Кіотським протоколом, на виплату пенсій населенню в кризовому 2009 році.

27 січня 2011 року Генеральною прокуратурою України порушено ще одну кримінальну справу проти колишнього прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко за перевищення нею влади і службових повноважень, що завдало державі збитків на 67 млн грн. Справу порушено за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України за перевищення Юлією Тимошенко влади і службових повноважень під час закупівлі під гарантію уряду та ввезення на територію України нібито спеціалізованих медичних автомобілів Opel Combo. Встановлено, що закуплені 1000 автомобілів Opel Combo (вартість близько 15-18 тис. Доларів США) не належать до жодного з зареєстрованих класів автомобілів медичної допомоги, не є спеціалізованим транспортом і не віднесені до виробів медичного призначення.

Найбільший резонанс викликало "Газову справу". 17 березня 2011 року, з ініціативи «Партії регіонів», у Верховній раді була створена тимчасова слідча комісія з розслідування обставин підписання в 2009 році газових угод між компаніями «Нафтогаз України» і «Газпром». Нагадаємо, що указом тоді ще президента України Віктора Ющенка від 26 лютого 2008 року № 165/2008 було затверджено директиви Кабінету міністрів України і «Нафтогазу» про проведення переговорів з урядом Росії і «Газпромом». Зокрема, ці директиви наказували керуватися домовленостями про перехід на прямі схеми співробітництва в газовій сфері, без посередництва «РосУкрЕнерго», досягнутими з президентом Росії Володимиром Путіним 12 лютого 2008 року .. 19 березня прем'єр-міністр Тимошенко повідомила, що «Газпром» і « Нафтогаз України »повністю узгодили зауваження уряду України до« Угоди про розвиток відносин в газовій сфері », яка була підписана 12 березня. Зокрема, було вирішено, що газ буде поставлятися в Україну без посередників, по 179,5 доларів за тисячу кубометрів. На думку суду, Тимошенко перевищила свої повноваження прем'єр-міністра тим, що після переговорів 19 січня 2009 року з прем'єр-міністром Росії Путіним розпорядилася про укладення україно-російських договорів про постачання і транзит газу, що, на думку суду, призвело до збитків держави в особі «Нафтогазу» в розмірі 189,5 млн доларів. У жовтні 2011 року, після довгих судових розглядів, Печерським районним судом було винесено вирок Тимошенко про укладення на 7 років та виплату 1,5 млрд грн компанії Нафтогаз за нанесення фінансових збитків. Суд засудив Юлію Тимошенко до 7 років ув'язнення, позбавив права обіймати певні посади у державній владі на 3 роки після відбуття основного покарання, а також зобов'язав відшкодувати збиток в 189 млн доларів «Нафтогазу».

28 лютого 2014 року Київська районний суд Харкова закрив провадження у кримінальній справі про порушення в діяльності корпорації «Єдині енергетичні системи України» у зв'язку з відмовою прокурорів від обвинувачення (за відсутністю складу злочину).

У той же день Верховна Рада прийняла закон «Про реабілітацію осіб на виконання рішень Європейського суду з прав людини», згідно з яким Тимошенко була реабілітована і відновлена у всіх правах