Історія кримськотатарської державності налічує, як і багато в нашій країні, рівно сто років. Після падіння царського уряду і початку невиразних дій Тимчасового уряду околиці імперії заворушилися: не настав чи момент для здобуття довгоочікуваної незалежності
Історія кримськотатарської державності налічує, як і багато в нашій країні, рівно сто років. Після падіння царського уряду і початку невиразних дій Тимчасового уряду околиці імперії заворушилися: не настав чи момент для здобуття довгоочікуваної незалежності?
Петербург дурить
То тут, то там піднімали голову сепаратисти: спочатку обережно, потім все сміливіше. Їх політичною опорою були як місцеві націоналісти, так і великоросійських більшовики, які обіцяли всім без винятку рівність, братерство, але особливо - свободу від імперського гніту. І якщо Тимчасовий уряд надав незалежність тільки вже не контролювалася їм Польщі - і то в невизначеному майбутньому на невизначених умовах, - то більшовики дійсно відпустили на свободу всі національні окраїни. Після чого, правда, прийшли туди з рівністю, братерством і захопленим на військових складах зброєю, так що вже в 1922 році свіжоутвореними СРСР майже в точності повторював імперські кордони.
Палац кримського хана в Бахчисараї, 1857 рік. Фото: Вікіпедія
Але поки на дворі весна 1917-го, з Петербурга надходять дивні вести, на фронтах плутанина. Як жити? - запитали себе в Криму, перед яким раптово постала загроза бути відрізаним від метрополії. Українські націоналісти не вважали півострів частиною своїх віртуальних держав (влада в Києві і Харкові змінювалася часом щомісяця), а залишатися з Росією при таких умовах було дуже складно.
Сімферополь обирає
Почали з ідеології. У квітні 1917 року в Сімферополі пройшов перший з'їзд мусульман Криму (переважна більшість населення півострова були мусульманами). Главою обраного там Мусульманського виконавчого комітету став молодий активіст, 32-річний Номан Челебіджихан, він же Челебі Челебієв - людина, духовно сформувався в Османській імперії. Йому належав і текст кримськотатарського гімну «Я поклявся».
Формально новий орган повинен був піклуватися про духовну, а не світського життя, але дуже скоро довелося вирішувати питання самооборони: врешті-решт, йшла Перша світова війна, а на сусідній Україні назрівала неквола заварушка. Були створені добровольчі частини - Татарський батальйон. Формально ні про яку незалежність не говорилося, і Тимчасовий уряд в Петербурзі підтримала дії нової структури.
Восени 1917 року все ж постало питання про самовизначення: татари ухвалили зібрати Курултай - законодавчі збори. Підготовка до виборів розпочалася ще при Керенськім, а закінчилася вже за Леніна, який відразу повторив свій рекламний тезу про право народів на самовизначення. У повітрі запахло незалежністю. З'явився термін «Кримська народна республіка».
До речі: вибори в Курултай 17 листопада 1917 року стали першими в історії мусульманських народів усього світу, на яких жінки мали право голосу.
Номан Челебіджихан. Фото: Вікіпедія
Курултай зібрався 26 листопада в Бахчисараї і сформував уряд, який очолив все той же Челебіджіхан. Але доля у цієї влади була приблизно такою ж, як і у Установчих зборів, адже більшовики визнали незалежність України, але не Криму.
Уже в січні 1918 року підтримали більшовиків матроси Чорноморського флоту разом з червоногвардійцями вибили татарські частини з Сімферополя; незабаром без суду був убитий Челебіджіхан. У нього немає могили, але він до цих пір залишається культовою фігурою для всього кримськотатарського народу.
Берлін диктує
Більшовики протрималися недовго - незабаром на півострів прийшли українці (Запорізький корпус), які в союзі з кримсько-татарськими партизанами вибили червоних. Але і влади жовто-блакитних вистачило ненадовго, тим більше що їх цікавив не півострів, а Чорноморський флот. До Криму прийшли чемні німецькі солдати, які попросили запорожців покинути територію і дали кримським татарам ще одну можливість побудувати свою державність. Главою півострова стає генерал Сулейман Сулькевич, в роки Першої світової очолював на фронті Мусульманський корпус. Протистояння з Києвом стає відкритим: гетьман Скоропадський оголошує про економічну блокаду Криму. 18 червня 1918 року Сулькевич заявив, що його мета - «Збереження самостійності Кримського півострова аж до вияснення його міжнародного становища і відновлення законності і порядку». Сам Сулькевич, литовський татарин, вимагав активного застосування російської, а не української чи кримсько-татарської мов, що робило його чужим для всіх.
Соломон Крим - член першої Державної думи Росії. Фото: Вікіпедія
Сулькевич програв: блокада поставила Крим в безвихідне становище, і вже в жовтні генералу довелося погодитися на «входження Криму до складу Української держави на правах автономії».
Втім, угода діяла недовго, хаос кримської державності йшов по наростаючій. Після відходу тих, хто програв Першу світову німців їх замінили представники Антанти - французи і англійці, а також російські білогвардійці. Сулькевича змінив підприємець Соломон Крим - теж, м'яко кажучи, не кримський татарин. Але думка місцевих жителів вже нікого не цікавило: до Криму докотилася війна між «білими» і «червоними».
Москва вирішує
Петербурзькі офіцери і Сормовський пролетаріат вирішили з'ясувати, кому з них гуляти з давньої Тавриді (одне з історичних назв Криму - ред.). Евакуація з Криму в Стамбул і далі в Європу врятувала сотні тисяч російських життів (один письменник Володимир Набоков чого вартий), але в той же час за чотири роки (1918-1922) від дій обох армій загинуло понад 20% кримських татар. Так що їх нелюбов до сталої в результаті радянської влади легко з'ясовна.
Всі ці події якщо не вибачають, то вже точно пояснюють дії кримськотатарських активістів, які в 1940-х роках дійсно не рвалися битися з нацистами. Про короткої німецької окупації 1918 року тут залишилася цілком добра пам'ять, а відрізнити більш-менш цивілізованих солдат Вільгельма II від зомбованих гітлерівських звірів татари, на жаль, не змогли. Подальше відомо - беззаконне висилка народу, спірна передача півострова Україні , Не менше спірна програма повернення кримських татар (активно діяла при президенті Вікторі Ющенку), чергова смута в Києві - і нове використання Кримом шансу на самовизначення. Яке багато кримських татар передбачувано не підтримали: адже раніше Ющенко надав їм величезні привілеї, ніж різко загострив обстановку в автономній республіці.
Занадто багато націй і інтересів сплелися на райський красивому півострові. Кримські татари давно не є там етнічною більшістю, але їх історія заслуговує такої ж пошани, як і доля інших народів.
Росії ще належить виробити в Криму розумну національну політику, вільну і від сталінських, і від ющенківських перегинів. Інакше недоброзичливці десятиліттями будуть розігрувати «кримську карту» в найболючіші для Росії моменти.
Президент Росії Володимир Путін з представниками кримсько-татарської громади. Фото: Kremlin.ru
Після падіння царського уряду і початку невиразних дій Тимчасового уряду околиці імперії заворушилися: не настав чи момент для здобуття довгоочікуваної незалежності?Як жити?
