Чия свобода важливіша. НБУ і ринок сперечаються про валютне законі

Заступник директора Центру економічної стратегії Марія Репко і заступник голови НБУ Олег Чурій обговорюють плюси і мінуси законопроекту «Про валюту»

Президент Петро Порошенко на нещодавній зустрічі з бізнесом пообіцяв швидку валютну лібералізацію, передавши до Верховної Ради законопроект «Про валюті», розроблений НБУ. Документ зареєстрований в парламенті 19 березня з позначкою «визначений як невідкладний», - пише «Ліга. Фінанси ».

Ринок позитивно сприйняв цю подію. Як відзначають творці закону, він заснований на принципі «дозволено все, що прямо не заборонено». Документ замінить валютний декрет Кабміну, який діє з початку 90-х. Новий закон відразу скасує деякі валютні обмеження (індивідуальні ліцензії для фізосіб, валютний контроль для операцій нижче 150 000 грн, обов'язкова реєстрація кредитів від нерезидентів), але більше сотні різних регуляторних актів НБУ залишаться в силі.

Це ключова претензія ринку до нового закону: основні обмеження, які з березня 2015 року та до сих пір діють на валютному ринку (для бізнесу це обов'язковий продаж валютної виручки, жорсткі нормативи валютної позиції банків, ліміти на висновок дивідендів і т.п.), Нацбанк знімати поки не має наміру. Більш того, регулятор наполягає на збереженні свого права в подальшому обмежувати ринок, коли і як він вважатиме за потрібне.

Чому це не подобається банкірам і бізнесу, які альтернативи є у чинній редакції валютного закону, як незалежність НБУ може опинитися під загрозою і чому депутати погодяться на лібералізацію тільки за умови амністії капіталів?

Про це в інтерв'ю-дискусії сперечалися заступник голови НБУ - куратор «валютного напрямки» регулятора Олег Чурій і замдиректора Центру економічної стратегії Марія Репко. Модерував бесіду кореспондент LIGA.net Сергій Шевчук.

Про валютне закон і свободу НБУ

Для початку питання до Олега: ваш валютний закон в цілому хвалять, але є і побоювання. Нічого не завадить Нацбанку і далі зберігати валютні обмеження, через це вся ліберальність закону залишиться тільки на папері. Що НБУ відповідає на таку критику?

Олег Чурій: Нацбанк, розробивши пропозиції до цього законопроекту, обговорив їх з експертами, банківськими асоціаціями та бізнесом, і нинішня версія законопроекту - плід спільної праці.

Частина обмежень піде відразу зі вступом в силу закону. По-перше, ми скасуємо індивідуальні валютні ліцензії, залишивши на перших порах тільки певні ліміти на інвестування за кордон. По-друге, приберемо реєстрацію кредитів від нерезидентів - цим займатимуться самі банки, а нас вони повинні повідомляти лише для збору статистики. Третє - повністю приберемо валютний контроль нижче граничної суми фінансового моніторингу в 150 000 грн. Це як раз той пропозиція ринку, з яким ми погодилися.

Чому саме це?

Наш аналіз показав, що нижче цієї порогової суми проходить близько 40% операцій, але якщо брати в сумах, то це всього 3% від всіх експортно-імпортних операцій. Тобто це обмеження абсолютно неефективно і при цьому створює величезну адміністративне навантаження і на банки, і на клієнтів: банки повинні відслідковувати терміни повернення валютної виручки, складати звіти і т.п.

Були ще якісь пропозиції з боку ринку?

Так, компанії часто скаржилися на відверто репресивну міру, коли податкові органи могли ініціювати повну зупинку зовнішньоекономічної діяльності за зрив термінів повернення валютної виручки. Причому незалежно від суми: могли покарати навіть за порушення в один долар. Це теж досить безглузда і дуже корупційна норма. Ми її приберемо. Також ми зійшлися на думці, що треба прибрати штрафи в сумі транзакції за порушення валютного законодавства. На даний момент у Нацбанку як регулятора банківської системи є розроблена система штрафів, яка виходить з відсотка від статутного капіталу, але ніяк не залежить від суми транзакцій. Все це зміни, які ринок відчує відразу ж, як тільки закон «Про валюті» вступить в силу. Тому неправильно говорити, що нічого не зміниться.

Марія, ви задоволені законом в поточній редакції? Які пропозиції з боку ринку НБУ не захотів приймати? Чим це мотивували?

Марія Репко: Закон дійсно хороший і дуже ліберальний. Він навіть близький до ідеалу, але є нюанс: у Нацбанку залишається дуже багато свободи. Це лякає не тільки нас, як експертів, а й ринок. Тому що можливості НБУ обмежувати і забороняти дуже широкі. Ніхто при цьому не сперечається, що у Нацбанку повинні бути важелі впливу на ринок, він повинен бути незалежним у своїх рішеннях. Але хотілося б, щоб в законі були прямо прописані межі повноважень регулятора. Зараз вони фактично безмежні.

Чому ви вважаєте, що це небезпечно?

У нас в країні за 26 років було 22 уряду, 10 місяців НБУ залишався без постійного керівника. Ми знаємо, що правління і рада Нацбанку мають різні погляди на деякі питання монетарної та валютної політики. Ринку хочеться, щоб незалежно від того, хто сяде в крісло глави НБУ, він діяв відповідно до ліберальним духом закону. У цій редакції регулятор може робити все що завгодно. Закон спрямований на вільний розвиток валютного ринку за принципом «дозволено все, що прямо не заборонено», але сама буква закону цього не передбачає.

Що конкретно ви маєте на увазі: як саме можна обмежити Нацбанк?

Наприклад, можна прописати, що НБУ має право встановлювати валютні обмеження не більше ніж на 6 місяців. По закінченні цього терміну для того, щоб продовжити адмінзаходи, регулятору потрібно узгодження з іншим органом. У цій редакції такий пункт є в спотвореному варіанті: потрібно якийсь «підтвердження» від Ради фінансової стабільності, який, по-перше, не має статусу органу влади і, по-друге, отримує всю аналітику від Нацбанку, тобто дуже залежить від думки НБУ. І по-третє, в Раді немає жодного агента, який був би зацікавлений в економічному зростанні: там, грубо кажучи, засідають одні ризик-менеджери. Це правильно, але керуватися логікою одних тільки ризиків за принципом «як би чого не вийшло» - це теж не дуже розумно. Через це у нас завжди така закрита економіка і, по суті, непрацюючий валютний ринок. А потрібна золота середина між ризиками і економічним зростанням.

Банки підтримують ідею з шістьма місяцями?

У них інша пропозиція: вони взагалі хочуть, щоб перелік валютних обмежень було встановлено прямо в цьому законі. Плюс конкретні умови, при яких ці обмеження можуть бути введені.

Ви з цим згодні?

У частині, що потрібно прописати умови для продовження валютних обмежень, - так.

А який орган може замінити Рада фінстабільності, якщо ми говоримо, що НБУ повинен погоджувати обмеження?

Складно сказати. Верховна Рада, Кабмін. Це питання для дискусії, причому в широкому колі і стейкхолдерів і бізнесу.

Ви не бачите в цьому ризик виникнення додаткової бюрократії і політичних торгів в ситуації, коли часто потрібно діяти дуже швидко?

Я не кажу, що включення в цю схему парламенту чи Кабміну - це оптимальний варіант, але це точно те питання, яке потрібно обговорити. У Нацбанку не відбирають право вводити обмеження: вони просто автоматично втрачають силу через шість місяців. Щоб їх продовжити, потрібно думку різних людей, які повинні одночасно погодитися з тим, що країні дійсно загрожує небезпека. Так, тут є ризик політичного зловживання, але в ситуації, коли у Нацбанку залишається величезна свобода одним підписом на півроку вводити паралізують ринок заходи, теж потрібен певний запобіжник.

НБУ у відповідь на це апелює до загрози своїй незалежності. Олег, це ваш єдиний аргумент, або є ще щось?

Олег Чурій: Для початку хочу підкреслити, що думка експертного та банківської спільноти далеко не є однорідним, є різні думки. При цьому повноваження, які передбачає для Нацбанку проект закону «Про валюті», нічим не відрізняються від тих, за наявними документами сьогодні. Закон «Про Національний банк» чітко визначає, що основними функціями Нацбанку є забезпечення цінової і фінансової стабільності, а також сприяння економічному зростанню, якщо це не суперечить першим двом. Щоб виконувати цей мандат, нам потрібен інструментарій та повноваження його використовувати. Якщо їх обмежать якимось чином, ми не зможемо оперативно впливати на ринок в критичних ситуаціях.

Як під час кризи впливає обмеження незалежності Нацбанку за допомогою будь-якого додаткового органу, що дає добро на використання антикризових заходів, добре демонструє досвід 2014-2015 років. Якби ми тоді не ввели швидко обмеження, незважаючи на дуже гостру критику, ситуація могла б повністю вийти з-під контролю. Ви не уявляєте, що тут відбувалося в березні 2015 року, коли вводилися обмеження: нам дзвонили звідусіль, з держорганів, з вимогою повернути все назад.

Найстрашніше для регулятора - це вчасно не відреагувати на загрози для макроекономічної і фінансової стабільності. А спроби обмежити наші повноваження за допомогою списку умов, при яких ми можемо вводити обмеження, або вичерпного переліку обмежень сильно вплинуть на наші можливості запобігати і долати кризи. Особливо якщо врахувати, що дуже часто кризи виникають несподівано, їх неможливо передбачити.

Підтвердження тому - глобальна фінансова криза 2008 року. Буквально за місяць до банкрутства Lehman Brothers провідні міжнародні організації та банкіри інвестиційних і комерційних банків говорили, що ми живемо в часи, коли кризи вже не відбуваються. А незабаром після цього все вибухнуло. І однією з проблем у багатьох регуляторів і в Сполучених Штатах, і в Європі була відсутність певних повноважень для реакції на кризу. Так, ФРС не мала повноважень підтримати страхові компанії, ту ж AIG з величезними обсягами контрактів за деривативами, банкрутство якої загрожувало банкрутством всієї фінансової системи. Тому в США необхідно було терміново міняти законодавство в розпал кризи, який інакше вийшов би з-під контролю. Цей досвід показав, що той, на кому лежить відповідальність за фінансову стабільність, повинен бути наділений і відповідним інструментарієм з можливістю його використовувати.

Ваша позиція категорична, або є якийсь компроміс, на який НБУ може погодитися?

Сама постановка питання мені видається не дуже правильною: Нацбанк був одним з ініціаторів і розробником, як кажуть, прогресивного закону, який дає зелене світло для повномасштабної валютної лібералізації, і у відповідь на це отримує спроби обмежити його повноваження і щось йому заборонити. Ми виходимо з того, що, так, ми готові проводити лібералізацію при сприятливих умовах, але у нас також повинна залишитися і можливість реагувати на виклики в разі майбутніх криз.

Ми не можемо вгадувати майбутнє і заздалегідь знати, якою буде природа наступної кризи, які фінансові сфери він торкнеться (наприклад, яке місце займатиме той же Фінтех в майбутньому), і які інструменти нам знадобляться, щоб його погасити. Як можна в законі, який ми приймаємо на роки і десятиліття, прописати якісь конкретні речі? Саме тому запропонований проект закону «Про валюті» рамковий і не містить специфіки. Інакше він просто швидко застаріє і перетвориться ще в один декрет про валютне регулювання, який приймався як тимчасовий захід, щоб зупинити відтік капіталу з України на початку 1990-х, але прожив 25 років.

Марія Репко: В цьому їм проблема: ми і так роками живемо в цьому ручному режимі управління, який чиновники дуже люблять. Їм так зручно. Та ж норма про обов'язковий продаж валюти: її давно вже можна було скасувати, але немає, ми вважаємо за краще і далі за рівнем економічних свобод залишатися на рівні навіть не Гондурасу, а Венесуели. Компроміс, який ми пропонуємо, - це незаперечне право Нацбанку обмежувати те, що він вважатиме за потрібне, на шість місяців, далі узгодження з якимось органом, але не більше трьох разів поспіль. А потім протягом року нічого більше вводити не можна. Інакше тримати обмеження будуть ще дуже довго.

Олег Чурій: Я б, можливо, погодився, якби не міжнародний досвід. Ми недавно зустрічалися з колегами з Ісландії: у них криза вибухнула в 2008 році, а останні обмеження вони зняли тільки в 2017-му. Причина в тому, що у регулятора завжди на шальках терезів лежать дві речі: лібералізація, яка сприяє розвитку економіки, і фінансова стабільність, яка є головним базисом для стабільного зростання. І це компетенція регулятора вирішувати, чи можемо ми далі проводити лібералізацію таким чином, щоб не вплинути на фінансову стабільність. Мені дуже подобається вислів «не можна побудувати будинок на болоті». Якщо немає фінансової стабільності - не буде і стабільного економічного зростання. Спочатку потрібно висушити болото, потім залити фундамент, і тільки потім можна починати будувати будинок.

про обмеження

Що говорили на ринку після введення обмежень 2015 року?

Марія Репко: Реакція бізнесу була дійсно дуже гострою ...

Олег Чурій: Вона була істеричною.

Марія Репко: Цьому є причина: досить подивитися на платіжний баланс і цифри прямих іноземних інвестицій. Після того як заборонили виводити дивіденди, вони стрімко впали. ПІІ в небанківський сектор не відновилися до сих пір, хоча до колишнього рівня давно повернулися ціни на акції українських компаній в Польщі і Лондоні. Ризики абсолютно такі ж, як і всередині України, крім одного: купуючи український актив на Заході, інвестор розуміє, що в разі чого він може його спокійно продати, спокійно отримати прибуток. В Україні таких можливостей немає.

Тобто головний ризик для інвестора в тому, що навіть якщо Нацбанк зараз зніме всі обмеження, він завтра може повернути їх назад?

Так. Це ще один момент, щодо якого ми сходимося на думці з банківським співтовариством: потрібно законодавчо заборонити обмеження регулятора на висновок дивідендів, наприклад, на найближчі п'ять років. І тоді інвестори не будуть боятися заходити сюди. І у нас з'явиться шанс безболісно розплатитися по боргах, тому що їх у нас багато, і в основному в доларах. А де цей долар брати, якщо ніхто не буде вкладати його в Україну?

Чому Нацбанк не хоче пом'якшити свою позицію з приводу обмежень? З початку кризи пройшло вже три роки, тоді жорсткі заходи були виправданими - що вас утримує від більш серйозної лібералізації зараз?

Олег Чурій: Нацбанк не хоче відмовлятися від широких повноважень виключно на випадок нової кризи. Але це не означає, що ми не маємо наміру проводити лібералізацію. Після введення антикризових обмежень в березні 2015 року ми не ввели жодного нового, тільки знімали їх. У нас є дорожня карта щодо лібералізації, в якому порядку знімати обмеження, щоб не нашкодити економіці. Пріоритети відомі: це приплив ПІІ і експорт-імпорт. І більшу частину цих обмежень ми вже зняли або істотно їх пом'якшили. Ми дозволили репатріацію дивідендів по $ 7 млн ​​на місяць за всі попередні роки - це зачіпає 99% компаній. Певні складнощі для виведення виникають, як правило, тільки у найбільших підприємств, і то частина з них - це українські бізнеси, просто зареєстровані в офшорних зонах.

Як ви дивитеся на законодавчу заборону для НБУ якось обмежувати висновок дивідендів?

Олег Чурій: Створення сприятливих умов в Україні для припливу іноземних інвестицій, безумовно, пріоритет для нас. Але я не думаю, що така заборона - це річ, яку можна «продати» іноземним інвесторам. Що їм потрібно? Ось недавно Європейська бізнес-асоціація з Dragon Capital і, до речі, з Центром економічної стратегії проводила опитування, чого побоюється бізнес в Україні, які бачить проблеми. Перше - це корупція, друге - недовіра до судової системи, далі - високий рівень монополізації і олігархи, потім військовий конфлікт з Росією, нестабільна валюта (це, ймовірно, залишкова реакція на коливання курсу) і фінансова система. Валютні обмеження знаходяться тільки на дев'ятому місці.

Але все-таки вони в цьому списку як і раніше є.

Олег Чурій: Так, и ми Розуміємо, что Валютні обмеження треба скасовуваті, но ми робимо це поступово - так, щоб це НЕ вплінуло на валютний ринок І, як наслідок, фінансову систему. Що ще важліво інвестору - ВІН винен розуміті, что регулятор в разі спожи зможу втрутітіся и вірішіті кризову сітуацію. Уявіть: ми прописали Заборона на репатріацію дівідендів в будь-Якій ситуации, но у нас Раптена сталося Щось серйозно, и в стране утворілася нестача валюти. Например, стране потрібна валюта, щоб купуваті Ядерне паливо або Інший Критичний імпорт. Але замість цього валюта йде на виплати за кордон дивідендів однієї з українських груп - власника супермаркетів, зареєстрованого в офшорній юрисдикції. Ми не можемо відмовитися від обмежень: так, буде боляче, торкнеться багатьох, але без цього не обійтися.

Який у вас план, що будете скасовувати найближчим часом? Є щось таке, що ви залізно скасуйте тільки в найостаннішу чергу?

Олег Чурій: В пріоритеті у нас прямі іноземні інвестиції. Ми маємо намір повністю зняти обмеження на репатріацію дивідендів. Також для експортерів - зниження нормативу обов'язкового продажу валютної виручки. І незабаром ми будемо знімати обмеження для банків.

За валютної позиції?

Олег Чурій: Так, і по так званій нетто-покупки в валютну позицію протягом дня. За рахунок цього ліквідність міжбанківського валютного ринку виросте, що дасть великий поштовх для його розвитку.

Про якому часовому горизонті йдеться?

Олег Чурій: У нас немає часового горизонту - постійно доводиться коригувати плани. На початку минулого року ми розраховували збільшити резерви до $ 23 млрд до кінця 2017 го, за фактом вийшло трохи більше $ 19 млрд. А в цьому році повинні були досягти майже $ 30 млрд, але це навряд чи можливо. До того ж виникла затримка з МВФ: на жаль, все відбувається не так, як ми очікували. Ринок єврооблігацій не так сприятливий для нас, наскільки хотілося б.

Правда, ми бачимо приплив валюти від нерезидентів, що інвестують в гривневі ОВДП, і відновлення пропозиції валюти від експортерів. Це дозволило нам купити в міжнародні резерви з початку року близько $ 750 млн, а також в березні розширити можливості для репатріації дивідендів і дострокового погашення зовнішніх кредитів. Якщо далі побачимо, що ситуація сприятлива, то, звичайно, будемо знімати обмеження більш динамічними темпами. Чим швидше виростуть резерви, чим швидше відбудеться перегляд програми співпраці з МВФ, тим активніше буде і лібералізація.

Марія, бізнес влаштовує така риторика Нацбанку? Ви збігається в поглядах?

Марія Репко: З приводу опитування: Олег не показав дуже важливого моменту. У минулому році за підсумками такого ж опитування валютні обмеження займатися не дев'яте, а четверте чи п'яте місце. Тобто перебували набагато вище. Актуальність обмежень знизилася якраз після того, як Нацбанк трохи «відкрутив» дивіденди. Після цього, до речі, почав рости і обсяг ПІІ в небанківський сектор. (Чистий приплив прямих іноземних інвестицій в реальний сектор виріс з $ 1,1 млрд в 2016-му до $ 1,8 в 2017 році. - Ред.)

Олег Чурій: Я б не став проводити пряму кореляцію між нашими обмеженнями і ПІІ, там є багато факторів ...

Марія Репко: Безумовно. Але опитування показовий: сприйняття у людей зрушила. Так, ми не зможемо глобально поліпшити інвестклімат одними тільки діями НБУ, тому що важливо, щоб і інші робили свою роботу - той же Мінфін. Але дії НБУ не повинні бути «пляшковим горлечком», як зараз.

Що стосується офшорів, коли ми намагаємося боротися з ними за допомогою валютних обмежень, все виглядає так, ніби ми мікроскопом забиваємо цвяхи. Тому що нормальний бізнес від цього тільки страждає, а ті, хто хотіли виводити гроші, вже давно знайшли спосіб, як ці обмеження обійти. Це питання трансфертного ціноутворення, СБУ ...

Олег Чурій: Офшори - це більш широка тема, тому що це не тільки спосіб виведення грошей, але ще і питання захисту прав інвестора і в цілому власності.

Марія Репко: Так, всі розуміють, що в будь-яку секунду тебе можуть отрейдеріть або влаштувати маски-шоу.

Про закони і Верховній Раді

Президент на зустрічі з бізнесом сказав, що валютний закон був розроблений НБУ за його ініціативою. Це правда?

Олег Чурій: Насправді ідея закону давно витала в повітрі: вона неодноразово обговорювалася на Нацраді реформ, який очолює президент. Плюс Угода про асоціацію з ЄС передбачає в кінцевому підсумку перехід до вільного руху капіталу. Тобто, по суті, розробка цього закону - це наше зобов'язання перед міжнародними партнерами.

Але раніше ми гасили криза. Коли ситуація стабілізувалася, ми після одного з таких обговорень створили ініціативну групу в Нацбанку, оскільки порахували, що це наша компетенція, і залучили в неї експертів від Єврокомісії в рамках проекту EU-FINSTAR. Дуже активну участь в розробці законопроекту також брали фахівці МВФ, у яких є величезний досвід розробки аналогічного законодавства в інших країнах. Підготовлений законопроект ми обговорили з бізнесом, банками, експертами, депутатським корпусом і врахували їх бачення. Також технічно документ допрацьовували юристи Адміністрації президента. Після розгляду документа на Нацраді реформ президент підписав його і подав до Верховної Ради як «невідкладний». Ми зі свого боку будемо брати активну участь у зустрічах з нашим профільним комітетом і народними депутатами в цілому, щоб в результаті законопроект не «запорошився» в парламенті. Чекаємо розгляду вже на днях.

Ви якось намагалися донести до Адміністрації президента думку, що недостатньо просувати тільки валютну лібералізацію без, наприклад, законопроекту про захист прав кредиторів, який безрезультатно лежить в парламенті з 2016 року?

Олег Чурій: Ми завжди прагнемо донести свою позицію. Але як держорган можемо діяти виключно в рамках своїх повноважень.

Так, зрозуміло, що ви не можете змусити депутатів голосувати, але у збірного «президента» в цьому сенсі все-таки більше впливу на парламент.

Марія Репко: Ну, ось з'явилися «35 пріоритетних законів Гройсмана». Захист прав кредиторів туди теж входить, тобто все-таки є якийсь рух.

Олег Чурій: Так, захист прав кредиторів - це один з критично важливих законопроектів. Ще один - законопроект про деривативи Нацкомісії з цінних паперів, якому вже, здається, 2,5 року. Він теж пріоритетний - валютний ринок не може розвиватися без ринку деривативів.

І ось він, як і захист прав кредиторів, вже 2,5 року як «пріоритетний», але не більше того. Ви не боїтеся, що з валютним законом повториться така ж історія?

Марія Репко: Я думаю, що ні.

Тому що за нього взявся президент?

Марія Репко: Зараз все зацікавлені в полегшенні руху капіталу. Ну і владі - президенту, уряду - потрібно показати якийсь результат, продемонструвати, що умови ведення бізнесу покращилися. Тому я думаю, що у валютного закону хороші шанси, які тільки збільшаться, якщо його вдосконалити.

Олег Чурій: З деривативами взагалі окрема історія. Ми вважаємо, що закон вийшов занадто великим: там не тільки деривативи, а й ринок газу, товарні ринки. Тому ми давно пропонуємо тему деривативів виділити в один закон - в такій редакції йому простіше буде пройти через парламент.

Але виходить, що навіть якщо валютний закон приймуть, він не дасть очікуваного ефекту без інших змін в законодавство.

Олег Чурій: Ці законопроекти неможливо приймати комплексно - вони все-таки описують різні речі. Як то кажуть, як з'їсти слона? Слона треба їсти по частинах, його не можна проковтнути.

Марія Репко: До речі, є ж принципова застереження, що валютний закон повинен бути прийнятий тільки в комплексі з законами BEPS. В іншому випадку обмеження не скасують. Це теж один з каменів спотикання.

КОРИСНІ ДАНІ: BEPS (Base Erosion and Profit Shifting) - план дій, розроблений Організацією економічного співробітництва та розвитку, з протидії розмивання бази оподаткування та виведення прибутку з-під оподаткування. План складається з 15 кроків, мінімальний стандарт для кожної країни - учасниці ОЕСР - виконання 4 з 15 пунктів. Україна взяла на себе зобов'язання виконати програму-мінімум до 1 січня минулого року. В травнем 2017-го Мінфін представив дорожню карту з реалізації плану в Україні.

Олег Чурій: Філософія валютної лібералізації заснована на тому, що ми пропонуємо вільний рух капіталу в обмін на чесну сплату податків і транспарентне ведення бізнесу в країні. Якщо у компаній є податкові стимули ховати бізнес в офшорах, то ніякої лібералізацією ми не змусимо його заводити гроші в Україну. Тому, так, ми вважаємо, що остаточна валютна лібералізація можлива тільки за умови, що у нас буде відповідне податкове законодавство - НЕ репресивне, але стимулюючий. І закони, засновані на принципах протидії BEPS, не панацея. Необхідний ще й обмін фінансовою інформацією між податковими органами країн.

Які шанси у законів BEPS в парламенті?

Олег Чурій: Без нульовий декларації - вкрай малі. Ми розуміємо, ким представлений депутатський корпус: без амністії капіталів вони ніколи не погодяться на закони BEPS і обмін податковою інформацією між різними юрисдикціями.

про інвестиції

Марія Репко: В цьому-то і проблема: ми поставили валютну лібералізацію в залежність від того, чи приймуть депутати собі нульову декларацію або погодяться створити собі проблеми з офшорами. Це питання мікроскопа і цвяхів. Чому Нацбанк намагається вступити в питання, які повинна вирішувати податкова інспекція?

Олег Чурій: Тому що неможливо забезпечити вільний рух капіталу, якщо у тебе є податкові пільги в інших юрисдикціях.

Марія Репко: У Європі ж якось забезпечують. Податкові пільги є навіть в окремих швейцарських кантонах, наприклад.

Олег Чурій: Так, але у них є і обмін податковою інформацією. Швейцарія співпрацює з податковими органам США - це про щось, та говорить. Нацбанк не живе на окремій планеті, нам немає сенсу концентруватися на окремих проблемах і ігнорувати все інше. Повна лібералізація без зміни в податковому законодавстві призведе до одного підсумку - до масового відтоку капіталу з країни. У нього не буде стимулів залишатися тут через недостатній рівень захисту прав кредиторів і відсутності способів зупинити відтік, тому що немає обміну податковою інформацією.

Марія Репко: Зате є ставка 17%. І іноземці купують наші ОВДП через посередників і похідні папери в гривні ...

Олег Чурій: Це окрема історія. Ми зараз активно працюємо над відкриттям зв'язки з міжнародним депозитарієм - купити ОВДП в Україні іноземці зможуть безпосередньо. Я думаю, це буде трейд року.

Якщо можна, детальніше, для тих, хто не особливо в курсі: як це відбувається сьогодні і як буде?

Олег Чурій: Зараз іноземці можуть інвестувати в українські держоблігації через зберігача - таких структур у нас на ринку кілька. Для цього треба відкрити рахунок в одному з них - але по ряду причин, в тому числі і в силу вимог фінмоніторингу, зробити це досить важко. Сама підготовка інфраструктури для інвестування тут безпосередньо займає у іноземних інвесторів багато часу: у одного з інвестбанків на це пішло півроку, у іншого близько року.

Вихід - купувати у посередників?

Олег Чурій: Так, купити у того, хто вже відкрив рахунок в зберігача - так званий деривативних інструмент. Але деривативних інструмент не настільки привабливий з точки зору вартості, як покупка безпосередньо. Наприклад, облігації, які недавно були випущені під 16-17% річних, у посередників продавалися зі ставкою близько 13%. Цю маржу забирає собі банк, який раніше за інших створив собі інфраструктуру.

В цьому році, я сподіваюся, ми включимо в цю схему міжнародний депозитарій: він відкриє рахунок в депозитарії НБУ, який виступає зберігачем для державних цінних паперів. І далі інвестор, який має рахунок в цьому міжнародному депозитарії, зможе купити через нього ОВДП протягом годин, максимум - днів. Перед Україною відкриється величезний пул інвесторів, які зможуть інвестувати в ОВДП

Марія Репко. Так, попит буде дуже великий: інвестор нечасто бачить держборг під 16-17%, хоча ми і дуже ризикова країна. Але це, до речі, допоможе Мінфіну замістити валютний борг гривневими, що позитивно відобразиться на фінансовій стабільності країни: кожна девальвація гривні дуже сильно збільшує для нас вартість обслуговування зобов'язань.

Олег Чурій: Дійсно, це допоможе знизити валютний ризик для Мінфіну. Якщо зараз подивитися на композицію його боргу, то він формально на 70% складається з іноземної валюти. Але якщо відняти заборгованість перед НБУ і держбанками, які Мінфін капіталізував, частка боргу в інвалюті складе більше 90%. Мінфін це знає і працює над скороченням частки валютного боргу.

Марія Репко: І це одна з причин, чому НБУ потрібно заборонити собі встановлювати обмеження: щоб іноземні інвестори могли нормально вкластися в ОВДП.

Олег Чурій: Ми ніколи не вводили обмеження по ОВДП, навіть на піку кризи.

Якщо все-таки підвести підсумок, як буде виглядати валютна лібералізація в найближчому майбутньому? Що точно скасують, які обмеження точно залишаться?

Олег Чурій: Як я говорив, в пріоритеті у нас ПІІ і експорт-імпорт, тобто речі, які прямо впливають на економічне зростання. Коли ми знімемо ці обмеження, настане черга кредитів і портфельних інвестицій. Потім - інвестиції за кордон. Операції фізосіб за всіма теоретичним канонам знімаються в найостаннішу чергу і при наявності відповідного податкового регулювання.

Марія, уявімо, що валютний закон прийнятий. Яких дій від НБУ ви очікуєте насамперед?

Марія Репко: Якщо закон залишиться в такому вигляді, як зараз, - це не найкращий варіант. Багатьох такий результат розчарує. Якщо його таки приймуть, від НБУ хочеться бачити послідовні і активні кроки по інтеграції в світові ринки.

Сергій Шевчук

Если ви нашли помилки, будь ласка, віділіть фрагмент тексту и натісніть Ctrl + Enter.