Всі 26 років своєї історії Національний банк України фактично був приватною лавкою кланів, інструментом для управління банківською і фінансовою системою держави в своїх інтересах. І більше 15 років з них справжнім господарем НБУ був Володимир Стельмах, всевладний «Дід», чиї довірені люди до сих пір ще сидять в його кабінетах. І це саме до нього необхідно звернути всі питання про те, чому Україна завжди страждала від фінансових криз набагато сильніше інших країн.
Екскурс в «тоталітарне минуле»
Задовго до того, як простий сільський бухгалтер Віктор Ющенко став президентом України, його земляк Володимир Стельмах, теж простий сільський бухгалтер, зробив шикарну кар'єру в Держбанку і Внешторгбанке СРСР. Але ж уже в ті часи пробитися нагору з самого низу, не маючи протекцій і покровителів, було неймовірно важко навіть для дуже талановитих людей. Але сектор свого запаморочливого успіху Стельмах ретельно зберігає досі, разом з іншими таємницями свого життя.
Отже, Стельмах Володимир Семенович народився 18 січня 1939 року в селі Олександрівка Великописарівського району Сумської області. Як правило, раннього періоду його біографії мало хто приділяє належної уваги, а дарма! Адже ось що цікаво: замість того, щоб в 18 років відправитися на 3 роки в армію (або на 4 на флот), Володя Стельмах якимось чином опинився в селищі Кіндратівка Горлівського району Донецької області, де вступив в гірничопромислового школу. Після закінчення якої в 1959 році півроку попрацював машиністом вантажного електровоза на шахті «Кіндратівка-Нова», а потім повернувся в рідне село. Слідують помітити, що в ті часи в армію поголити навіть з плоскостопістю або парою відірваних пальців, а до не служив виникало багато питань. Цікаво, що на ці питання відповідав тоді односельчанам Володимир Стельмах?
Наступний запис в його біографії - навчання в Львівським обліково-кредитному технікумі (нині - Львівський інститут банківської справи). Але от дивина: вона тривала з вересня 1960-го по квітень 1962 го. Два роки, навіть з урахуванням наявної за спиною гірничопромисловій школи, це замало, та й хто ж отримує дипломи в квітні?
Проте, вже в травні 1962-го Стельмах влаштувався на роботу в райцентр Ромни (Сумська область), кредитним інспектором в відділення Держбанку. За мірками рідного села, він уже вибився в люди, але не на цьому не зупинився. Вступив заочно в Київський інститут народного господарства (нині - Національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана), і стрімко піднімався по службових сходах. З травня 1964 року Стельмах кредитний інспектор міського управління Держбанку, з листопада 1964 перевівся до обласного центру економістом Сумської облконтори Держбанку СРСР, де з лютого 1967 року зайнявся місце начальника відділу кредитування промисловості. А ще через два роки його перевели до Москви, в управління Держбанку СРСР, на посаду начальника відділу управління кредитування машинобудівної промисловості. Те, що його хтось тягнув, видно неозброєним оком. Але хто? Зрозуміло, що не дядько-агроном, а хтось, що мав вихід на Москву, або навіть працює в Москві - тому що на цьому кар'єра Стельмаха не зупинилася.
Ще раз подивимося на віхи молодості Володимира Стельмаха:
- 18 років - разом служби в армії міцний сільський хлопець чогось поперся в Донбас, навчався в гірській школі, але пропрацював на шахті лише півроку і повернувся додому.
- 21 рік - не відбувся шахтар-колгоспник поїхав вчитися на бухгалтера аж до Львова, де нібито отримав диплом технікуму менш ніж за 2 роки, причому в квітні.
- 23 роки - Стельмах влаштовується на роботу в відділення Держбанку в Ромнах (далеко від будинку), і раптом хтось дає стрімкий старт його кар'єрі банківського службовця.
- 25 років - Стельмах перекладається в Суми, в обласне управління Держбанку, де швидко доростає до начальника відділу.
- 30 років - Стельмаха переводять до Москви, в управління Держбанку СРСР, начальником відділу.
За особистостям таємничих покровителів Володимира Стельмаха існує кілька суперечливих версій. Найбільш достовірні джерела SKELET-info стверджують, що свою кар'єру Стельмах був зобов'язаний батькам першої дружини, інформацію про яку він завжди всіляко приховував (відомо лише, що у них народилося дочка, нині живе в Москві). Втім, довгий час Стельмах мовчав і про свою другу дружину - Ользі Михайлівні Стельмах, і лише зовсім недавно стало відомо, що її рідним сином (і пасинком Володимира Стельмаха) є скандальний журналіст і депутат Ігор Луценко . За іншою інформацією, на рівні чуток, Стельмах нібито не вчився ні в якій гірській школі, а «мотав строк» і дав згоду на співпрацю з КДБ - який нібито і забезпечив йому кар'єру і навіть подальшу роботу за кордоном (для чого вніс «правки» в його біографію). Нарешті, зовсім вже чутки стверджують, що у молодого Стельмаха були покровителі з числа, скажімо так, його друзів з клубу за специфічними інтересами.
Ігор Луценко
І все ж, хоч би хто просував Стельмаха в керівництво Держбанку, його протеже зовсім не був послужливої посередністю. Всі визнають, що у Володимира Стельмаха є талант віртуоза фінансових операцій і стрижень беручкого господаря. Більш того, ця людина, майже 30 років пропрацював в радянському Держбанку, в умовах абсолютно планової економіки, вже на початку 90-х виявив чуття фінансової акули капіталізму. Ось тільки всі ці таланти він звернув на користь не державі, а собі - дуже часто на шкоду Україні і українцям. Збиток, який обчислюється мільярдами ...
Але продовжимо вивчати московську кар'єру Стельмаха. В управління Держбанку СРСР вона дещо пригальмував, там Стельмах «застряг» на ціле десятиліття, очолюючи черзі різні відділи: кредитування машинобудівної промисловості (з 1969), кредитування колгоспів (з 1970-го), кредитно-плановий відділ планово-економічного управління (з 1973 про 1977). Після чого Стельмах «пропав» на цілих два роки: в його біографії лише вказано, що він в цей час навчався на спеціальному факультеті Московського фінансового інституту (нині - Фінансовий університет при Уряді РФ), отримавши спеціальність «економіст міжнародних економічних відносин». Але при цьому не згадується, де і ким в цей час працював Стельмах - або майже сорокарічний сімейний чоловік, вже звик до способу життя високого начальника, два роки жив на одну стипендію? Але разом з цим знову виникає питання, хто ж влаштував Володимира Семеновича на такий престижний спецфакультет, куди був величезний конкурс серед родичів і протеже радянських бонз? І хто потім влаштував переклад Стельмаха на роботу в Внешторгбанк СРСР, на посаду заступника начальника управління іноземних кредитів?
Нарешті, в лютому 1981 року Володимира Стельмах на кілька років вирушив у велику закордонне відрядження: економічним радником уряду Куби. За тодішніх часах керівна робота за кордоном була неймовірно престижною, практично єдиною можливістю пожити за кордоном «як в кіно». Місце (країна) роботи мало величезне значення: про Західну Європу можна було тільки мріяти, ну а Африка вважалася мало не посиланням. Куба ж, будучи таким собі соціалістичним тропічним курортом, перебувала в цьому місці десь посередині: прекрасне місце для безтурботного життя, але малоперспективне для тих, хто хотів «прибарахлитися» або затіяти якийсь свій маленький нелегальний бізнес. І то правда, що можна було возити з Куби - сигари і ром? Так їх і так продавали в московських магазинах.
Схоже, що у таємничого покровителя Стельмаха не було достатнього впливу, щоб відправити його керувати торгпредством в ФРН або хоча б до Фінляндії. А в 1985-86 р.р. і зовсім сталося щось, що спочатку перевело його з Куби до В'єтнаму (явна опала, хоча і при дуже високий зарплати в «чеках»), а потім і зовсім повернуло Стельмаха назад в Москву, назад в управління Держбанку СРСР. Причому навіть не на старі посади начальника відділів, а з пониженням - в їх заступники. Чи то Стельмах щось не те насоветовал президенту Нацбанку Куби, то чи попався на якихось махінаціях, а може бути втратив вплив його таємничий покровитель - це залишилося невідомим. У список можливих причин варто включити і охолодження відносин Стельмаха з його першою дружиною, що могло спричинити за собою немилість з боку її рідні. Втім, могло бути і навпаки: причиною їх почався розлучення стала втрата родичів дружини свого колишнього становища.
І в підсумку Стельмах був змушений пропрацювати заступником в управлінні Держбанку (Центробанку) СРСР з квітня 1986 до березня 1992-го, без всяких видимих перспектив на новий кар'єрний ріст. А після скасування навесні 1992 го союзного управління Стельмаха не запросили на роботу в російське. Тому 53-річний «професіонал» повернувся на батьківщину, в уже незалежну Україну, де відразу ж увійшов до складу правління Національного банку.
Володимир Стельмах
господар НБУ
Володимира Стельмаха часто називали «хрещеним батьком» Віктора Ющенка - мовляв, він нібито посприяв тому, щоб його земляк, такий же «геніальний бухгалтер з села», піднявся з низів і зайняв місце глави Нацбанку (НБУ). Насправді це не так, тому що до 1992 року ці двоє титанів радянської банківської економіки взагалі ніяк не перетиналися. Коли Віктора Андрійовича в 1985-му висмикнули з ощадкаси Ульяновки (Сумська область) наверх до Києва, Стельмах вже 4 роки як морочив голови братам Кастро на Кубі. Коли Ющенко в 1990-му став заступником голови правління банку «Україна», створеного чисто київськими чиновниками «Агропромбанку», то Стельмах понуро перебирав фінансові звітності в Москві - і не чув ні про яке майбутнє «українському месії». Справжнім «хрещеним батьком» Ющенко був Вадим Гетьман, Стельмах же підключився до їх компанії лише на початку 90-х, проте відразу ж став в ній домінувати ...
Існує думка, що Стельмаха запросив до Києва перший голова НБУ Володимир Матвієнко, який пішов зі свого дітища в березні 1992-го, але залишив там, таким чином, «свою людину». Матвієнко працевлаштував Стельмаха, щоб в майбутньому розраховувати на його допомогу - і, можливо, в цьому і полягав заставу подальшого успіху Матвієнко як банкіра (зокрема, засновника і власника «Промінвестбанку»).
Після відходу Матвієнко, кістяком керівництва НБУ і Мінфіну в 90-х роках була команда АКБ «Україна»: Гетьман, Ющенко, Коваленко, Кравець, Мітюков, з ними ж працювали майбутні скандальні банкіри Віктор Грибков і Ігор Францкевич. Все це були місцеві кадри, з банківських структур колишньої УРСР. Але який прибув з Москви Стельмах відмінно вписався в їх команду - у всіх сенсах цього слова. Раптом виявилося, що його дванадцятирічний досвід роботи радником і заступником рівня Москви і закордону можна ефективно застосувати в НБУ, на недосвідчених «тубільців» - тільки вчора перебралися зі своїх Задрищинськ в республіканський центр працювати в кредитував колгоспи «Агропромбанк». На їх фоні Володимир Стельмах дійсно виглядав досвідченим наставником - і він скористався цією можливістю на всі сто!
Володимир Матвієнко та Володимир Стельмах
У 1993-му, з початком «великих експериментів» в українській економіці, ролі в цій команді розподілилися так: Гетьман пішов з поста глави НБУ на дуже значиму посаду голови комітету Української міжбанківської валютної біржі (УМВБ), главою НБУ він посадив Віктора Ющенка (свого колишнього заступника по банку «Україна»), а ось першим заступником Ющенко став Володимир Стельмах. Але Віктор Андрійович все життя був м'якою глиною, з якої його наставники ліпили все, що хотіли: «видатного банкіра», «кращого прем'єра», «президента-патріота», «євроінтегратора» і т.д. Тому під час перебування Ющенка на посаді глави НБУ (1993-99) стояло питання, хто керує самим Ющенко, а в підсумку НБУ і банківсько-фінансовою системою України?
Навколо Ющенка склалися три центри впливу: його давній наставник Гетьман, його новий наставник Стельмах, а також «прозахідна коаліція» в складі колишніх радянських і дівоцтва українських представників дипломатичних служб і торгових представництв - через яких на Ющенка вийшли американці. І можливо, що вбивство Вадима Гетьмана в 1998 році було наслідком боротьби цих центрів. Адже, хоча його повністю повісили на виконавців (банду Кушніра), кажучи потім лише про «донецькому слід», у вбивстві Гетьмана могли бути зацікавлені багато - в тому числі і Стельмах, який з цього моменту ставав практично диктатором НБУ, його господарем. До речі, про диктатуру Стельмаха це не гіпербола: він створив в Нацбанку жорстку вертикаль влади, що замикається на ньому. Джерела SKELET-info розповідали, що Стельмах вимагав від начальників відділів узгодження з ним всіх важливих рішень, навіть якщо він в цей час знаходився у відпустці на курорті.
Про «досягнення» Володимира Стельмаха в 90-х роках красномовно говорять три факти з сумною літописі української економіки. По-перше, це гіперінфляція 1992-94 р.р., до якої були безпосередньо причетні Віктор Ющенко, Вадим Гетьман, Володимир Стельмах, віце-прем'єр Віктор Пинзеник , Прем'єри Кучма і Масол. Інфляція виникала не сама по собі, а була наслідком конкретних дій, що вживали даними високопоставленими особами. Серед них: випуск НБУ трильйонів карбованців грошової маси (в тому числі для операцій через банк «Україна»), торгівля на УМВБ безготівковими доларами, подвійний курс валют і т.д.
ПРОДОВЖЕННЯ
Два роки, навіть з урахуванням наявної за спиною гірничопромисловій школи, це замало, та й хто ж отримує дипломи в квітні?
Але хто?
Але при цьому не згадується, де і ким в цей час працював Стельмах - або майже сорокарічний сімейний чоловік, вже звик до способу життя високого начальника, два роки жив на одну стипендію?
Але разом з цим знову виникає питання, хто ж влаштував Володимира Семеновича на такий престижний спецфакультет, куди був величезний конкурс серед родичів і протеже радянських бонз?
І хто потім влаштував переклад Стельмаха на роботу в Внешторгбанк СРСР, на посаду заступника начальника управління іноземних кредитів?
І то правда, що можна було возити з Куби - сигари і ром?
Тому під час перебування Ющенка на посаді глави НБУ (1993-99) стояло питання, хто керує самим Ющенко, а в підсумку НБУ і банківсько-фінансовою системою України?
