Вадим Іванович Туманов

біографія

Вадим Іванович Туманов (рід. 1 вересня 1927 року, Біла Церква, Київська губернія, УСРР, СРСР) - російський підприємець, золотопромисловець.

Вадим Туманов народився 1 вересня 1927 на Україні, в місті Біла Церква, в сім'ї робітників. У воєнні роки Вадим Туманов мріяв про фронт, в чотирнадцять років став комсомольцем. Потім воював. Вирішивши стати моряком, він закінчив школу штурманів.
У 1948 році 20-річний Вадим Туманов, тоді штурман пароплава «Уралмаш», був заарештований і засуджений на 8 років таборів (58-я стаття КК РРФСР, пункти 6, 8 і 10 - «шпигунство, терор, антирадянська агітація»). За словами самого Туманова, засуджений він був «за любов до Сергія Єсеніна». Вісім років провів у в'язницях і колимських таборах. Чи не змирившись з вироком, він вісім разів намагався втекти. У підсумку з урахуванням засуджень за пагони термін виріс до 25 років. Лише після смерті Сталіна Туманова звільнили, визнавши невинним, зі зняттям судимості і поразки в правах.

Після звільнення Туманов закінчив курси гірських майстрів. Починаючи з 1956 року організував кілька великих артілей з видобутку золота, частина яких працює і донині. У числі створених підприємцем артілей, які працювали на родовищах від Уралу до узбережжя Охотського моря - «Семилітка» (1960-1966 роки), «Прогрес» (1966 рік), «Алдан» (1969 рік; нині «Амур»), «Схід» (1973 рік), «Витим» (1973 рік), «Лена» (1976 рік), «Печора» та ін. Всього створені Тумановим артілі разом з дочірніми підприємствами видобули понад 30 тонн золота.
Найбільший резонанс отримала діяльність Туманова як керівника (з 1979 року) заснованої в 1956 році артілі «Печора». На початку 1980-х фактично представляла собою кооператив артіль перейшла на госпрозрахунок. У 1987 році проти артілі «Печора» і особисто Туманова була розгорнута кампанія, яку очолили член Політбюро Є. К. Лігачов, міністр кольорової металургії СРСР В. А. Дурасов. Участь в тиску на золотошукача прийняли головний редактор газети «Соціалістична індустрія» А. А. Баранов, перший секретар обкому КПРС Комі АРСР В. І. Мельников і навіть генеральний секретар ЦК КПРС М. С. Горбачов. Підсумком кампанії стала ліквідація артілі.
У 1987 році Туманов відкрив кооператив «Будівельник», зареєстрований в Карелії і спеціалізувався на будівництві автомобільних доріг. Пізніше їм було створено акціонерне товариство «Туманов і Ко».

джерело Вікіпедія

показувати:

про Вадим Іванович Туманов 23 11
Автор крутий і сильна особистість якщо навіть половину описаного прийняти за правду. Якась романтизація злодійський життя присутній. Найжорстокіше на межі загибелі перебування в таборах сприймається автором не як позбавлення і страждання, а як якесь нудне пригода, що і змушує його повернутися назад навіть після звільнення.
Не зовсім ясно описаний перелом в свідомості автора від биття морди прокурору до ударній праці на користь режиму.
І все таки дуже складно виявилося працювати успішному виробничнику як з комуняками, так і з "новими злодіями".
igmec про Вадим Іванович Туманов 18 02
SkifAlef- книга якраз про табірне життя того періоду дуже правдива. Колимська життя того періоду такий і була. Не треба порівнювати життєписи Солженіцина і Туманова. І діяльність артілей реальна описана. Може і прикрашено що-небудь, але це властиво людській пам'яті, а не через кон'юнктуру. meg7 про Туманов : Все втратити - і знову почати з мрії ... ( Біографії і Мемуари ) 13 02
Книга стахановця-золотошукача, жителя Колими, артільника, міцного господарника, живучого і здорового зубастого людини і чесного мужика, письменника адже - (деякі його знають не інакше як одного Висоцького - хоч так, я, правда не знав і цього) - Вадима Івановича Туманова .
«- Товаришу наглядач, маму згадуєш?
- Так, зек Петров.
- А тата?
- І тата згадую?
- І бабусю?
- І бабусю.
- А дід мабуть старий, лисенький, горбатий? ...
- Ага ...
- Хочеш дідуся побачити?
- Ага.
- Ну на, дивись, сучара на дідуся! - Зек дістав і залупой х * й. »
Оцінка відмінно!