Останній Герой Радянського Союзу: "Коли нас не залишиться, виходьте на вулиці і радійте Перемозі"

Микола Михайлович Григор'єв - герой СРСР, учасник Великої Вітчизняної війни. Йому 89 років. Пішов на фронт в 17 років, був розвідником. Звільняв Україну і Білорусію. Полковник Радянської армії. Зараз живе в Зарічному. Він - останній з нині живих героїв Радянського Союзу - учасників Великої Вітчизняної в Свердловській області.

Ми приїхали до Миколи Михайловича майже всією редакцією.

- Знали б ми, що вас так багато буде, зламали б стіну і дві кімнати поєднали б, стіл довгий поставили.

Це жартує дружина Антоніна Павлівна.

До цього ми приїжджали в гості class = "_"> до Миколи Михайловича і Антоніні Павлівні Григор'євим в кінці лютого, напередодні Дня захисника Вітчизни. Тоді Микола Михайлович згадував, як звільняв Україну і Білорусію, переживав за те, що відбувалося в Києві.

"Чекаю, коли Путін введе туди війська", - прямо говорив ветеран, для якого Батьківщина залишилася в тому самому СРСР, який він захищав. Тоді ще не сталося ні приєднання Криму, ні трагедії в Одесі ...

І в цей раз ми теж приїхали перед святом. Тому нам було трохи ніяково. Відома сумна істина - ми згадуємо про героїв війни тільки перед якимись датами. І чиновники, і журналісти.

Поки накриваємо стіл, говоримо про це господарям.

- Так, частка правди в цьому є: згадують про нас тільки перед святом, це неправильно, - каже Микола Михайлович.

Герой сидить в кріслі, ходити йому важко через проблеми з суглобами.

- А можна я свою вставку зроблю? - підключається Антоніна Павлівна, накидаючи на стіл скатертину. - Все зайняті поточною роботою, все вирішують якісь злободенні питання. Тому і відкладають до свят. Але ось 2 грудня - на день народження Миколи Михайловича - все приходять і вітають. З міськадміністрації, з військкомату, і школярі.

Герой Радянського Союзу Микола Григор'єв живе з дружиною у двокімнатній квартирі. Чистенькій, затишною. На стіні в великій кімнаті величезна картина - двоє вовків на тлі зимових гір. Це подарунок внучки з Казахстану, де Григор'єви прожили багато років, після того як Микола Михайлович звільнився в запас з армії. Микола Григор'єв - колишній мисливець, колись стріляв вовків.

Антоніна Павлівна і Микола Михайлович дуже душевні люди. Від гостей не відмахуються, приймають з душею всіх: журналістів, малюків з дитячих садків ...

- Маленькі запитують у мене: скільки німців убив? Чи бачив Гітлера? Страшно було на війні?

Сідаємо за накритий стіл. Перший тост від Миколи Михайловича. За жінок-фронтовиків.

- 800 тисяч жінок було призвано на фронт, - каже він. - Пам'ятаю, при другому пораненні потрапив в госпіталь, ще захворів на ревматизм остросуставним, болі були страшні. Терпіти не міг, говорив медсестрам: "отруїлися мене!" Але лікар Валентина Павлівна мене заспокоювала: "Вилікуємо, на танці будеш ходити". Я поважаю жінок-фронтовиків. За цих помічниць і хочу випити!

Микола Михайлович пригубив коньяку.

- Після першої не закушують, - сміється він, згадуючи знамениту фразу героя Сергія Бондарчука з фільму "Доля людини".

Посміхаючись, зізнається:

- Я на війні тільки один раз випив - на Пінська болотах (в Білорусії. - прим.ред.). Втомився, випив, заснув, трохи кінь не втратив. На завданнях ніколи не пили.

Про взяття Нарева (річка в Польщі. - прим.ред.) Микола Михайлович сам написав книгу: про подвиги наших, про військову стратегію тих боїв. Він вважає, що треба розповідати про війну тільки те, що не соромно.

- Ми якось зустрічалися в Раді ветеранів з одним учасником війни. І він розповів нам: як бій почався, бачу, що мені не вижити, втік в кропиву і сидів там, поки бій не скінчився.

Антоніна Павлівна знову по-доброму, по-жіночому намагається виправдати людини:

- Боявся. Не всі ж герої.

- Так, боявся. Але не треба таке розповідати! - каже Микола Михайлович.

Цього разу він не вийде на 9 Травня на міську площу, важко, буде дивитися Парад Перемоги по телевізору.
Антоніна Павлівна дістає піджак з нагородами. Чіпляє вішалку на дверну ручку шафи. Ми вперше бачимо Золоту зірку Героя "живцем", а не на фото.
Микола Михайлович підняв тростину, показує нею нагороди.

- Указка у тебе якась дивна, - жартує Антоніна Павлівна.

- Що є, - серйозно відповідає він. - Давайте будемо дивитися. 29 нагород у мене всього. Ось перша нагорода - орден Леніна. Ось відразу дві медалі "За відвагу" - це солдатські медалі, вища солдатська нагорода. Ось медаль "За бойові заслуги". Ця медаль рівнем нижче, ніж "За відвагу". Ось тут орден Леніна, орден Сталіна. Ось медаль "За трудову доблесть". Ювілейні хочу відокремити, важко носити все. Треба надіти тільки бойові ... А ось - орден Червоної Зірки. Через нього я потрапив під арешт, ледь не розстріляли. Справа була так: відправили в розвідку, я доповів, що, проходять повз обози - це німецька артилерія. Їх оточили, почався бій. А вони ... по-російськи стали кричати! Мене опер з СМЕРШу відразу заарештував. Але розібралися. Виявилося, це все-таки німці були, а по-російськи кричали наші зрадники-перебіжчики. Мене звільнили. А в 1955 році, коли я служив в Німеччині, мене знайшли за той випадок. Замість розстрілу або штрафбату отримав цей орден.

- Зараз багато хто згадує ціну Перемоги, дорікають керівництво тієї нашої країни, що занадто багато було втрат. Ви думали про це? class = "_">

- Так. Згадуються Наказ N 227 (Наказ N 227 - "Ні кроку назад!", Який забороняє відступ без наказу, підписаний Сталіним. - прим. Ред.). Не треба лаяти офіцерів, командування. Не можна було по-іншому ... не можна.

- У нас останнім часом все частіше на ринку продають нагороди Великої Вітчизняної ... class = "_">

- Нагороди повинні зберігати діти учасників війни.

- А якщо продають? class = "_">

- Ті, хто купує, не мають права їх надягати.

- Вони для колекції. class = "_">

- Для колекції можна, напевно ... - Микола Михайлович зітхає.

Останній раз він бачив своїх товаришів по розвідроти в 45-му, перед тим, як потрапив в госпіталь. Більше ніколи не зустрічав, знайти не намагався.

- Миколо Михайловичу, зараз немає у вас розчарування після всього, що відбулося і відбувається. Ви за таку країну воювали? class = "_">

- Так, за таку.

- У Києві скасували Парад Перемоги ... class = "_">

- Мені боляче від цього. Українці мені близькі, я звільняв Сумську область. І дружина сина з Сумської області. Я зараз, дивлячись на все, переживаю, я пам'ятаю, як лежав у госпіталі на Україні, як місцеві за нами доглядали. Ще згадую бій в Конотопі (в Східній Україні. - прим.авт), ми лежали в окопах, а місцева бабуся з дому вибігла з мискою і до нас: я вас погодую. Снаряд вибухнув поряд з нею. Її вбило. Що стосується тих людей, які хочуть ближче до Європи, не хочуть бути з нами, їх обманюють, я вважаю. А на Західній Україні нас завжди не любили, я туди відпочивати ще за радянських часів приїжджав, бачив, як кривилися. Я думаю, та Україна, що хоче бути з нами, - буде з нами.

Випили за наступаючий свято.

Антоніна Павлівна, сміючись, приміряє помаранчеву футболку E1.RU. Микола Михайлович робить вигляд, що сердиться на дружину, загрожує їй тростиною: серйозніше, мовляв, треба бути. Потім сміється.

Вони прожили з Антоніною Павлівною разом 64 роки. Дружина їздила за ним всюди, поки він був кадровим військовим: Україна, Німеччина, Казахстан.

- Я їй і з пістолета давав стріляти, - каже Микола Михайлович.

31 березня біля них народилася третя правнук. Син і дочка живуть поруч, в Зарічному. Рідні заходять щодня, допомагають. Нещодавно Миколі Михайловичу влада дала невелику ділянку землі біля озера - щоб можна було побудувати там будиночок, відпочити біля води, порибалити.

- Два роки чиновники обіцяли, - розповідає Микола Михайлович. - Потім губернатору про це сказали. І тут же знайшовся ділянку.

- Вам, виходить, нема на що поскаржитися? Діти і внуки поруч, піклуються, навіть вірші вам пишуть. Правнуки підростають. "Човнова станція" свою побудуєте ... class = "_">

- Здоров'я треба ще ...

Прощаємося. Запитуємо наостанок:

- Миколо Михайловичу, а як ми, по-вашому, повинні відзначати День Перемоги зараз, через десять-двадцять років? Ми виконаємо те, що ви скажете. Зараз з цього приводу сперечаються: свято це чи день жалоби за мільйонами загиблих, коли радість не доречна? class = "_">

- Святкуйте так само, як завжди. Колись настане момент, коли нас вже не залишиться в живих, виходьте з портретами своїх рідних фронтовиків на Парад. Не треба напиватися до недбалого стану і виходити на вулиці. На таких неприємно дивитися. Але за столом треба посидіти обов'язково. І радійте, обов'язково!

1/26 Артем Устюжанін Артем Устюжанін Артем Устюжанін Артем Устюжанін Артем Устюжанін Артем Устюжанін Артем Устюжанін Артем Устюжанін Артем Устюжанін Артем Устюжанін Артем Устюжанін Артем Устюжанін Артем Устюжанін Артем Устюжанін Артем Устюжанін Артем Устюжанін Артем Устюжанін Артем Устюжанін Артем Устюжанін Артем Устюжанін Артем Устюжанін Артем Устюжанін Артем Устюжанін Артем Устюжанін Артем Устюжанін Артем Устюжанін

E1.RU побував в гостях у героя Радянського Союзу Миколи Григор'єва. E1.RU побував в гостях у героя Радянського Союзу Миколи Григор'єва. E1.RU побував в гостях у героя Радянського Союзу Миколи Григор'єва. E1.RU побував в гостях у героя Радянського Союзу Миколи Григор'єва. E1.RU побував в гостях у героя Радянського Союзу Миколи Григор'єва. E1.RU побував в гостях у героя Радянського Союзу Миколи Григор'єва. E1.RU побував в гостях у героя Радянського Союзу Миколи Григор'єва. E1.RU побував в гостях у героя Радянського Союзу Миколи Григор'єва. E1.RU побував в гостях у героя Радянського Союзу Миколи Григор'єва. E1.RU побував в гостях у героя Радянського Союзу Миколи Григор'єва. E1.RU побував в гостях у героя Радянського Союзу Миколи Григор'єва. E1.RU побував в гостях у героя Радянського Союзу Миколи Григор'єва. E1.RU побував в гостях у героя Радянського Союзу Миколи Григор'єва. E1.RU побував в гостях у героя Радянського Союзу Миколи Григор'єва. E1.RU побував в гостях у героя Радянського Союзу Миколи Григор'єва. E1.RU побував в гостях у героя Радянського Союзу Миколи Григор'єва. E1.RU побував в гостях у героя Радянського Союзу Миколи Григор'єва. E1.RU побував в гостях у героя Радянського Союзу Миколи Григор'єва. E1.RU побував в гостях у героя Радянського Союзу Миколи Григор'єва. E1.RU побував в гостях у героя Радянського Союзу Миколи Григор'єва. E1.RU побував в гостях у героя Радянського Союзу Миколи Григор'єва. E1.RU побував в гостях у героя Радянського Союзу Миколи Григор'єва. E1.RU побував в гостях у героя Радянського Союзу Миколи Григор'єва. E1.RU побував в гостях у героя Радянського Союзу Миколи Григор'єва. E1.RU побував в гостях у героя Радянського Союзу Миколи Григор'єва. E1.RU побував в гостях у героя Радянського Союзу Миколи Григор'єва.

Текст: Олена ПАНКРАТЬЄВА
Фото: Артем Устюжаніна / E1.RU