Фразеологізм «канути в Лету» з'явився з легенд Стародавньої Греції. Джерелом цього виразу слугують праці давньогрецького поета Гесіода, який жив у 8-му - 7-му століттях до н.е., і поета Стародавнього Риму Вергілія (70 рік до н.е. - 19 рік до н.е.), які вперше використовували вираз «канути в Лету» в своїх літературних творах.
Що стосується змісту цього виразу, то спочатку він полягав в наступному.
За легендою, коли людина помирала, то він потрапляв в підземне царство мертвих бога Аїда, де серед п'яти річок протікала «річка забуття» Літа.
Кожен померлий робив кілька ковтків з цієї річки і забував все зі свого життя «в миру». Про родину і друзів, про радощі і прикрощі, про своїх уподобаннях. Душа померлої людини як би очищалася, стираючи все його спогади про минуле мирського життя. Відбувалося свого роду «отформатірованіе» пам'яті людини. Робилося це для полегшення страждань людей від розставання з рідними, близькими і земними радощами. Значення виразу «канути в Лету» пов'язують саме з цим міфом, первісний зміст якого можна витлумачити як «зникнути в річці забуття». Тобто, зникнути назавжди з пам'яті людей, віддатися забуттю.
Що ж стосується слова «канути», то в значенні цього слова в словнику Володимира Івановича Даля (1801-1872 рр.) Стоїть слово «капнути», тобто «впасти краплею» в воду, а значить розчинитися або безслідно зникнути. Звідси з'явився фразеологізм «як у воду канув», що означає зникнення і безслідно пропажу. Зростаюча популярність міфів Стародавньої Греції, а зокрема легенда про підземну річку Літа, в Росії з часом привело до злиття цих двох фразеологізмів, а словосполучення слів «канути в воду» стали замінювати виразом «канути в Лету». Так фразеологізм з античної міфології закріпився в російській мові, про що свідчить його застосування в звичайній розмовній мові і літературних творах.
... можливо, я гробниці
Зійду в таємничу покров,
І пам'ять юного поета
Поглине повільна Літа ...
О. С. Пушкін, «Євгеній Онєгін», 1823-1831 р
"На жаль, тільки невелика частина цих розповідей збереглася в пам'яті. Більшість їх забулося або, висловлюючись старомодно, кануло в Лету.
У дитинстві я дуже ясно уявляв собі цю Лету - повільну підземну річку з чорною водою. У ній дуже довго і безповоротно тонули, як ніби згасали, люди і навіть людські голоси ".
К.Г.Паустовского «Повість про життя», «Книга мандрів», 1963 р
У наш час зміст фразеологізму «канути в Лету» дещо змінився і придбав більш широке значення. Використовують цей вислів, коли хтось загубився або щось загубилося або вкрали, коли кого-то или что-то дуже складно знайти, а також тимчасова відсутність когось або чогось. Причому, як бачите, мова йде не тільки про людей або живих істот, а й про неживих предметах. Також так говорять про якомусь справі, про яке просто забули і не виконали.
