- I палаталізація
- II палаталізація
Пом'якшення заднеязичних до, г, х перед голосними переднього ряду відбулося в умовах загальнослов'янської мови. Споконвічно тверді приголосні до, г, х не могли втриматися перед голосними переднього ряду (е, і, ь, ѧ, ѣ), так як порушувалася діюча в мові закономірність - тенденція до з'єднання в одному складі звуків, однорідних за своєю артикуляції. Внаслідок цього приголосні к, г, х зм'якшувалися і переходили в інші звуки - м'які шиплячі ч, ж, ш або свистячі ц, з, с. Пом'якшення заднеязичних до, г, х називають також палаталізацією в силу того, що воно викликається зміщенням артикуляції до твердого піднебіння (лат. Palatum durum).
артикуляційний апарат
Спробуйте вимовити звуки до, г, х - відчуйте, де знаходиться мову, потім скажіть звуки ч, ж, ш і порівняйте стан мовного апарату. Уважна артикуляція поєднань чи, жи, ши і ки, ги, хи дозволить Вам помітити перешкоду в кілька міліметрів, на подолання якого знадобилося кілька тисячоліть.
Розрізняють першу палаталізацією, більш ранню, і другу, більш пізню. Обидві палаталізації заднеязичних здійснилися ще в спільнослов'янської мовою.
I палаталізація
Перше пом'якшення заднеязичних характеризується переходом звуків до, г, х перед голосними переднього ряду е, і, ь, ѧ, ѣ, (з ē) в шиплячі звуки, відповідно: до → ч, г → ж, х → ш. Іншими словами, перше пом'якшення - це зміна заднеязичних приголосних, в силу їх уподібнення голосним переднього ряду, в переднеязичниє палатальні.
- і: мѫка - мѫчіті, бѣг' - бѣжіт', тіх' - тиша;
- ѧ: отрок' - отрочѧ, бих - бишѧ;
- ь: вѣк' - вѣчьньн', бг҃' - бж҃ьск', ход' - шьд';
- е: рекѫ - речет', дроуг' - дроуже, доух' - доуше;
- ē → ѣ → а: крик - кричати, бѣг' - бѣжаті, слоух' - слоушаті.
У граматиці церковнослов'янської мови першого пом'якшення зустрічається при освіту кличного відмінка: џтрок' - џтроче, бG' - б9е, ду1х' - ду1ше.
II палаталізація
Сутність другої палаталізації полягала в тому, що заднеязичние до, г, х переходили в свистячі ц, з, с при інших умовах, а саме: перед звуками ě (ѣ), а також і Діфтонгічне походження, наприклад: литовське слово draug ai і давньоруське - друз і. У слові друзі звук і Діфтонгічне походження, тому г (друг ') перейшло в з. У словах РУЦ ѣ, ц ѣ на звук до перейшов в ц перед і «Діфтонгічне» що підтверджується порівнянням з литовськими словами rank ai, k ai na.
У церковнослов'янською мовою другої пом'якшення найчастіше зустрічається при відмінюванні іменників і освіті дієслівних форм.
1-е відмінювання
- П.п., ед.ч .: љзhк' - љзhце, по1слух' - по1слусе, џтрок' - џтроце, ро1г' - ро1зе, ду1х' - ду1се;
- І.П., мн.ч .: љзhк' - љзhци *, по1слух' - по1слусі, џтрок' - џтроци *, ро1г' - ро1зі, ду1х' - ду1сі;
- П.п., мн.ч .: љзhк' - љзhцех', по1слух' - по1слусех', џтрок' - џтроцех', ро1г' - ро1зех', ду1х' - ду1сех'.
* И тут має орфографічний характер, ставиться після ц, ж, ш для відмінності відмінків, але вимовляється як і.
2-е відмінювання
- Д.П., ед.ч .: рука - руцЁ, нога2 - нозЁ, снохA - сносЁ;
- П.п., ед.ч .: рука - руцЁ, нога2 - нозЁ, снохA -сносЁ;
- Їм., В., Зв., Дв.ч .: рука - рyце, нога2 - нw1зе, снохA - снwсЁ.
дієслово
Наказовий спосіб: могy - мозі2, рекY - рьці2.
література
- Букатевич Н. І., Савицька С. А., Усачова Л. Я. Історична граматика російської мови . Київ, 1974. С. 73-74;
- Іванова Т.А. старослов'янську мову . СПб .: «Авалон'», «Азбука-классика», 2008. С. 91-92;
- Плетньова А. А., Кравецкий А. Г. Церковнослов'янська мова. Вид. 4-е. - М .: Видавничий Рада РПЦ, 2006. С. 65-66, 75-77;
- Ієромонах Аліпій (Гамановіч). Граматика церковно-слов'янської мови . М., 1991. С. 25.
← Зразки 3-ого відмінювання іменників (заповідь, шлях)
Зразки 1-ого відмінювання іменників (раб, цар, ієрей) →
