СЛОВО "графіті" походить від італійського "graffito", тобто "написаний". Що не кажи, між "неофіцальнимі" написами типу "куплю-продам", виявленими під час розкопок на стінах римського форуму (італійське коріння) і сучасним мистецтвом графіті "дистанція величезного розміру". Дистанція не так навіть тимчасова, скільки стилістична. Та й "дряпати" серед серйозних майстрів нині як-тo не прийнято: наждачний папір або скажімо, свердло з алмазним наконечником доречні в руках вандала, але не художника. І все ж графіті pодом саме звідти - з виведених невмілою рукою написів типу: "Тут був Кіса, фуфел, Кілрой ..." Або лорд Байрон. Так-так, той самий. Так що, якщо раптом доведеться комусь, наприклад, потрапити в Шильонский замок, то знайте: вам неодмінно покажуть, на який саме колоні похмурого каземату залишив свій автограф бунтівний геній.
Графіті, яким ми знаємо його сьогодні, зародилося в Нью-Йорку як частина хіп-хоп-культури. Звідси, до речі, і велика кількість хіп-хоповскіх слівець в сленгу нинішніх граффитистов, а люди, охочі дістати графіті-сувенір, давно засвоїли, куди треба тримати шлях. В "шопи", які торгують хіп-хоповской всячиною, хоча споконвічне графіті, тобто твір: а) масштабне, б) індивідуальне і в) створене не заради грошей, а для душі, там трапляється значно рідше розтиражованого ширвжитку. Родоначальники жанру використовували звичайні маркери і аерозолі, які нерідко "запозичили" у зазевавшихся продавців в магазині.
Читати далі...
