Станіслав Епіфанцев: Настав час говорити самим собі відкрито і прямо правду про стан справ і стан справ в Киргизстані

За традицією в першому кварталі року зазвичай поводять підсумки за минулий рік. Яким же видався минулий рік для нас, співвітчизників, для країни і для світу?

Чи не зроблю ніяких відкриттів, якщо скажу, що рік видався непростим в усіх відношеннях. Багато в чому важкий, в чем-то драматичний, і в той же час навіть трагічний, він вмістив і багато позитиву. Минулий рік показав, що в нашій країні після періодів смути і застою проявилися тенденції до позитиву. Стукаючи по дереву, можна сказати, що президент Атамбаєв, хай не швидко і не завжди рішуче, але все-таки йде правильним шляхом. В країні позначилися зміни. Уже можна, хоч і з застереженнями, говорити, що є держава і схематично, але з'являється якийсь ніякої державний порядок. Адже зрозуміло, що демократія демократією, але коли в країні кожен ховрах агроном, то далі норки ховраха країна не зрушить.

Чверть століття незалежності це гігантський за сьогоднішніми мірками термін. За менші терміни Німеччина двічі відновилася з руїн після світових воєн, Японія через дев'ятнадцять років після розгрому блискуче провела Олімпіаду і стала одним зі світових лідерів в економіці. По суті, в ці ж терміни піднялися Південна Корея і Сінгапур, ставши лідерами глобальної економіки. На мій погляд, настав час самим собі сказати «стоп». Настав час говорити самим собі відкрито і прямо правду про стан справ і стан речей. Зрештою, це наша спільна Батьківщина і якщо ми не будемо прямо і чесно ставити питання і вимагати чесних же відповідей на них, то чого ми варті і чого ми взагалі хочемо по життю і від життя?

Це стосується всіх сфер нашого життя - і політики, і економіки, і міжнаціональних відносин, і питань мови, і наших проблем співвітчизників. Я далекий від думки закликати топтати і душити кого б то или что б там не було, нехай, як говорив Мао, в нашій країні «розцвітають сто квітів». Але пора всім міцно запам'ятати, що держава в історії людства з'явилося як сила примусу, що існує для підтримки порядку і захисту своїх громадян. У тому числі і від деяких співгромадян. Якщо ми визначаємо себе як правова і до того ж і демократичну державу, то пора б державі і владу застосувати. Як сказав великий російський філософ Микола Бердяєв: «Держава існує не для того, щоб перетворювати земне життя в рай, а для того, щоб перешкодити їй остаточно перетворитися на пекло».

Що таке дорога в пекло ми вже знаємо, бачили, а тому, на мій погляд, ми повинні підтримати президента Атамбаєва на даному етапі. Зрозуміло, я маю на увазі підтримку політичну. Якщо ми поглянемо на своїх сусідів - Казахстан, то там ми бачимо, що саме політична підтримка російськомовного населення, а в цю категорію входять не тільки російські, але й представники багатьох інших народів, в тому числі і частина титульного населення, визначає стабільність влади, дозволяє Назарбаєву проводити реформи. Цей момент внутрішньополітичному житті постійно артикулюється націоналістами і опозицією. Недарма той же Бжезінський практично прямим текстом говорив, що для зміни режиму необхідно видавити росіян з Казахстану. І нехай всередині Казахстану є досить багато критиків і противників Назарбаєва, але нікуди не втечеш від того, що чверть століття стабільності пішли нашим сусідам на користь. Здається, що у нас в Киргизстані недооцінюється роль російського населення, як фактора стабільності і розвитку.

За останні рік-два мені довелося об'їхати буквально всю країну, довелося побувати навіть в найдальших, глухих селах і я можу з повною впевненістю говорити, що практично все населення країни, всіх націй і народностей, хоче порядку і стабільності в країні, хоче мирно жити з усіма сусідами, як за старих часів. Але нам усім пора зрозуміти, що сама по собі і трава не росте. Тільки ефективна держава може примусити суспільство в цілому і своїх громадян до порядку і праву. Недарма ж і в науці є дисципліна «держава і право». Одне невіддільне від іншого. Це ми бачимо на прекрасний приклад Сінгапуру і його лідера Лі Куан Ю, який залізною рукою навів там порядок і право, і країна розквітла. Буквально на днях світ попрощався з цією великою людиною.

Не може існувати, а тим більше процвітати держава, в якій Конституція одна, а право у кожного своє. А адже саме так у нас до недавнього часу були справи в країні. Та й зараз, по правді кажучи, тривожно буває на душі, коли ми чуємо промови деяких лідерів пологів і дізнаємося про чергову спробу встановити свої порядку в тому чи іншому окремому регіоні країни. Чому в радянські часи була дружба народів і міжнаціональний мир? Все досить просто. Існувала неминуча невідворотність покарання за порушення права і порядку. Адже чому багато хто ностальгує за колишніми часами? Навряд чи хтось всерйоз розраховує на реставрацію радянської влади. Люди всього-на-всього жадають порядку і справедливості.

Звертаючись знову до практики Казахстану, ми бачимо, що політична підтримка влади російськомовним населенням відбувається не саме по собі, а є результатом майстерної політики Назарбаєва. Думаю, і в Киргизстані варто було б вести цілеспрямовану політичну роботу з російськомовним населенням. Але й не тільки з російськомовним. Здається, що відмовившись від ідеологічної роботи після падіння радянської влади, ми разом з водою виплеснули і дитину. А що створився вакуум заповнюють чужі нашому суспільству, а часто і державі, сили.

Для того, щоб добитися процвітання нашої країни ми неминуче повинні домогтися консолідації всього суспільства навколо держави і права. А держава в особі Президента має примусити наші еліти всіх мастей і рівнів до дотримання порядку і права. Адже саме вони, еліти, і розбурхують суспільство і країну. Ми ж, громадяни країни, повинні надати Президенту політичну підтримку. А інакше нічого говорити і мріяти про якесь процвітання.

Ще одним фактором, що відрізняє Казахстан і Назарбаєва, є тісні дружні і союзні відносини з Росією. Можна з упевненістю говорити, що такі відносини взаємовигідного. Дуже добре, що і Киргизстан наближається до вступу в Євразійський економічний союз. Як би не старалися доброзичливці всіх мастей очорнити ці дії глави держави, а й насправді у країни немає ніякої іншої позитивної перспективи, крім інтеграції з Росією, Казахстаном, Білоруссю, а в наслідок і з іншими країнами. Поодинці в глобальному світі далеко не заїдеш і не втечеш. Саме через інтеграцію ми зможемо вирішити багато наших проблем.

На що повинні бути спрямовані дії співвітчизників в світлі позначених проблем і завдань? Поза всяким сумнівом, Киргизстан це наша Батьківщина з усіма витікаючими наслідками. Домогтися особистого і сімейного благополуччя на тлі процвітання своєї країни - ось понад завдання для нашої спільноти. Для вирішення цього завдання ми повинні в першу чергу консолідуватися, стати політично активною частиною суспільства. Наприклад, найактуальніша проблема нашого суспільства - мовна проблема. Уже котрий рік намагаються протягнути зміни в Конституції, з позбавленням російської мови статусу офіційної. Ось і цієї весни нове загострення проблеми. Ви запитаєте, що з цим робити?

Ось вам приклад одного з можливих шляхів. Канцлер Німеччини Ангела Меркель відмовилася приїхати в Москву на День Перемоги, але потім раптово змінила намір і тепер заявила, що все-таки приїде. Що ж такого сталося, що спонукало її змінити своє рішення? А історія така. Молодий лікар Вадим Раскін з російської глибинки, з Кемерово, запропонував провести флешмоб «поздравь Ангелу Меркель з Днем Перемоги». У нього і френдів на фейсбуці було не так вже й багато на той момент, але його ідею підхопили, і вона блискавично охопив весь світ, зрозуміло, певну частину. Меркель завалили поздоровленнями, аж до того, що її офіційний сайт в інтернеті на якийсь час обрушився. І ось ми бачимо результат.

Тобто при сучасному розвитку інтернету, соціальних мереж будь-яка людина може стати блогером, впливати на ті чи інші рішення парламенту і уряду. Нам необхідно вийти в інформаційний простір і чітко позначити проблему, назвати прізвища політичних діячів, які б лобіювали реакційні зміни в Конституції. Тим самим ми повинні знищити політичну репутацію ініціаторів таких ініціатив в разі, якщо вони не відмовляться від своїх намірів. Думаю, таку ідею підтримають багато. Треба витягнути цих діячів «за вушко, так на сонечко». Сучасні технології дозволяють нам проводити такі акції, не виходячи на дороги і площі. Тоді не вийде, як в прикладі з таджицької поетесою Гулрухсор Сафієва, яка закликала колись вирізати в Душанбе всіх росіян, а тепер спокійнісінько оселилася в Москві.

Мені вже доводилося не раз говорити, що розвиток інтернету дало нам шанс консолідуватися і активно захищати свої права і свободи. І я маю на увазі не тільки права російськомовного населення, але і цивільні права в цілому всіх громадян Киргизстану незалежно від національності і знання тієї чи іншої мови. У Киргизстані середній вік населення невисокий, титульне населення взагалі дуже молодо, тому відсоток володіють інтернетом дуже великий. Нам варто використовувати цей фактор в нашій діяльності. Мені здається, нам співвітчизникам потрібно зосередитися саме на внутрішньому житті суспільства і країни. Бо, перефразовуючи Еклезіаста, можна точно сказати, що ніхто не прийде і не відведе нас просто так до рясного достархану, щоб нагодувати нас на халяву. Харчуватися нам, як втім, і завжди, доведеться тільки плодами своєї праці. Зрозуміло, що добиватися цього краще в атмосфері дружби і єдності в державі, в якому панує право одне для всіх і в якому порядок забезпечується сильною владою.

Зрозуміло, у нас немає ілюзій, немає такої чарівної палички, щоб ось ми прокинулися і все виявилося як в казці. Якраз таки немає і ще раз немає. Сьогоднішній глобальний світ не просто жорсткий, але і жорстокий. Особливо до слабких. Так що казки не буде. Давайте будемо працювати!

Станіслав Епіфанцев,

член Всесвітньої координаційної ради російських співвітчизників,

депутат Бішкекського міського кенеша.

джерело: http://comment.kg/

Прес-служба Росія в Киргизстані