Латвія - невелика держава на узбережжі Балтійського моря, яке крім своїх шпрот, бальзаму і численних ризьких будинків, побудованих в стилі модерн (югендстиль), відома ще й тим, що саме в ній проживає найбільша російська діаспора за кордоном - 27% від усього населення країни.
У той же час крім етнічних росіян, для яких ця мова є рідною, російською мовою в сім'ї, за даними перепису населення, спілкується 37% жителів республіки. Це дозволяє з упевненістю стверджувати - в Латвії, в процентному співвідношенні, проживає найбільше російськомовних жителів, ніж в будь-якій іншій країні світу, крім Росії, яка є етнічною батьківщиною для багатьох співвітчизників.
Різні історичні джерела свідчать про присутність російських поселень на території сучасної Латвії ще за часів раннього Середньовіччя, які після приєднання Ліфляндії до Швеції на початку XVII століття практично повністю зникають.
Однак уже в кінці XVII століття, в Латгалії (сході країни) з'являється велика кількість російських старообрядців, які втекли від переслідувань, нащадки яких продовжують жити в Латвії, і до цього дня.
Другою важливою ареалом проживання росіян була Рига, де в 1867 р частка російськомовного населення становила 25% жителів міста, яка в кінці XIX - початку XX століття дещо зменшилася. Перед Першою світовою війною, в 1913 р питома вага рижан з рідною російською мовою склав 21%, тоді як, на всій території Латвії, за даними першого всеросійського перепису населення 1897 р, їх проживало 12%.
Перша світова війна і подальша евакуація населення привели до сильного скорочення частки російських в незалежній Латвії. За даними перепису населення Латвійської Республіки 1920 р питома вага проживають в ній російських становив 7,8%.
Правда, в цей час в Латвії стало з'являтися багато емігрантів з Радянської Росії, що сприяло збільшенню чисельності росіян, і вже до 1935 р питома вага цієї групи практично наблизився до довоєнного показника, склавши 10,6%. Головними центрами зосередження російських жителів, як і раніше, залишалися Рига (7,4%) і Латгалія (29%).
Після Другої світової війни, коли Латвія стала складовою частиною СРСР, питома вага російських жителів в населенні став планомірно збільшувався, досягнувши в 1989 році 34%. У той же час рідною російську мову був у 42% жителів ЛССР, тобто не тільки у етнічних росіян, а й у більшості білорусів, євреїв, поляків і майже половини українців.
Більшість російськомовних жителів проживало в Ризі (58%) і Латгалії (57%). Також велике їх кількість було і в інших містах Латвії: Єлгаві (43%), Вентспілсі (49%), Юрмалі (51%) і Лієпаї (52%). Внаслідок цього відбулася істотна зміна в їх складі: якщо в довоєнній Латвії росіяни були переважно сільськими жителями, то в Латвійській РСР вони проживали в основному у великих містах.
Розпад Радянського Союзу і відновлення незалежності Латвії серйозно позначилися і на життя російського населення. У період з 1989 по 2011 рік частка російськомовних жителів скоротилася з 42% до 37%, що пов'язано, як з еміграцією з країни, так і з негативним природним приростом.
За даними Центрального бюро статистики, високий рівень міграції російськомовного населення спостерігався в період з 1991-1996 роки, коли з Латвії виїжджало, переважно в Росію, в середньому, приблизно 25 тисяч чоловік в рік.
Такі ж темпи еміграції припадають і на 2009-2011 роки, коли економічна криза, серйозно торкнулася країну, сприяв від'їзду на заробітки значна кількість росіян в більш благополучні країни Європейського Союзу, в який Латвія вступила в 2004 році.
Також після розпаду СРСР природний приріст російськомовного населення змінився спадом. При цьому, рівень народжуваності російськомовних за двадцятирічний період на 26% нижче, ніж у латишів, тоді як, рівень смертності, починаючи з 2000 року, в середньому на 17% вище, ніж у представників титульної національності.
В результаті швидкість природного убутку російськомовних Латвії в XXI столітті приблизно в три рази вище, ніж у латишів. Все це, в кінцевому рахунку, призвело до непропорційно високою часткою осіб старшого віку.
За даними перепису населення 2011 року, 51% російськомовних жителів Латвії старше 45 років, тоді як тих, хто молодше 30 років всього 30%. На підставі цього можна зробити висновок, що якщо така тенденція збережеться, то вже через 5-10 років російськомовні жителі Латвії можуть залишитися тільки в Ризі і Латгалії, де їх питома вага поки ще більше половини.
Однак на інших територіях Латвії, картина інша. Питома вага російськомовних Лієпаї і Вентспілса становить 43% і 42% відповідно, тоді як на початку 90-х їх було близько половини. Частка росіян у Юрмалі становить 49%, в Єлгаві - 41%, і тут теж спостерігається деякий спад.
У багатьох середніх і малих містах, а також сільських районах російськомовних майже не залишилося. Наприклад, в Курземе, на заході Латвії, частка розмовляють в сім'ї російською мовою складає 3%, а в Відземе - на півночі країни, приблизно 5%, тоді як ще двадцять п'ять років тому їх було відповідно 9% та 15%.
Все це свідчить про одне - російськомовний простір Латвії стрімко стискається до рівня великих міст, але при збереженні дискримінаційної політики по відношенню до росіян через кілька поколінь вони можуть зникнути і там.
Одна з форм дискримінації, що сприяє зменшенню російського населення, це цілеспрямовано проводиться правлячою елітою освітня політика, яка полягає в скороченні російських шкіл і поступове переведення російської освіти на латиську мову.
Перша російська школа на території Латвії - Єкатерининське повітове училище було відкрито в Ризі 7 лютого 1789 року. Школи з російською мовою навчання існували як при Першій республіці, так і за часів авторитарного режиму Карліс Ульманиса; як і при фашистської окупації, так і в Радянські часи.
Однак якщо в 1991 році в Латвії працювало 219 російських шкіл, то зараз їх збереглося лише 99. З початку здобуття Латвією незалежності в країні було закрито 120 російських шкіл, або 54,7%. На 2013/14 навчальний рік питома вага російських школярів становив 29% або 54 419 осіб, що пов'язано з постійно прогресуючим зменшенням чисельності російськомовних дітей.
Скорочення російських шкіл і переведення освіти на латиську мову також негативно впливає і на інтелектуальний потенціал проживають в Латвії російськомовних. Якщо за даними переписів населення 1989 і 2000 року частка які мають вищу освіту, серед росіян була вище, ніж у латишів, то перепис населення 2011 року засвідчив протилежну картину.
У латишів частка людей з вищою освітою становить 24%, а у росіян - 23%. У той же час серед жителів працездатного віку від 25 до 44 років, ця різниця найбільш істотна. Серед російських в цій віковій групі вищу освіту має - 27%, а у латишів - 35%.
Наявність же вищої освіти є показником, що дозволяє отримати кращу і більш високооплачувану роботу, тоді як його відсутність, навпаки, свідчить про низький матеріальний достаток.
Виходячи з цього, можна стверджувати, що різниця між середніми доходами працюючих латишів і росіян вже зараз є суттєво значущою. Згодом вона буде тільки збільшуватися і поступово приводити до закриття для російськомовних жителів доступу до престижних професій.
Латвійські росіяни вкрай незначно представлені серед політичної, наукової, адміністративної і творчої еліти країни. Практично немає російських серед співробітників міністерств, незначно їх кількість і в державному управлінні.
Російські Латвії на ринку праці більш представлені працівниками кваліфікованого ручної праці, тоді як латиші переважно зайняті в інтелектуальній сфері. Внаслідок цього і рівень доходів росіян істотно нижче, ніж у латишів.
За даними різних досліджень, в 2009 році середня заробітна плата росіян була приблизно на 10% менше, ніж у представників титульної нації, а за опитуванням населення, проведеного Центром SKDS в 2012 році, нижче середнього рівня свої доходи оцінили 35% латишскоговорящіх респондентів і 41% - російськомовних.
У той же час частка безробітних серед російських протягом усіх двадцяти п'яти років після набуття Латвією незалежності була вище, ніж серед латишів. До середини 1990-х років рівень безробіття серед росіян був 19%, тоді як у представників титульної нації - 14%.
Подальше зниження безробіття серед обох етнічних груп в 2000-і роки не привело до помітного скорочення розриву її показників між латишами та росіянами. Тоді як серйозно торкнулася Латвію економічна криза 2008-2010 року, навпаки, сприяв зростанню безробіття переважно серед російських, зайнятих в основному в найбільш постраждалих від нього сферах.
На даний момент показник безробіття серед російських продовжує залишатися вище їх частки в складі працездатного населення, що недвозначно свідчить про триваючу дискримінації цієї групи.
Для багатьох росіян в першій половині 90-х великою проблемою було погане знання латиської мови, на який було переведено все діловодство, що сприяло їх дискримінації на ринку праці.
Однак зараз, незважаючи на наявність великої кількості російських людей, які закінчили школу в незалежній Латвії, у яких по ідеї не повинно бути проблем з латиською мовою, дискримінація за цією ознакою все ще триває.
Починаючи з 2012 року, з латиської мови введений єдиний випускний іспит, як для латиських, так і для російськомовних школярів. У 2014 році вищі категорії по ньому отримали 7% росіян школярів, тоді як у латишів цей показник був 51%.
У той же час саме результат шкільного іспиту з латиської мови є визначальним при вступі на бюджетне місце до ВНЗ. Латиська молодь має тут солідну перевагу, і велика ймовірність того, що у російськомовних учнів практично немає шансів вступити на бюджет, що означає закриття їм доступу до вищої освіти, і, як наслідок, гірше становище на ринку праці.
Ще одним свідченням дискримінації є наявність в Латвії великого числа негромадян, людей, які не мають права голосу на парламентських і муніципальних виборах і схильних до близько 80 різних обмежень в правах. На даний момент питома вага негромадян становить 12% населення, тоді як на початку 90-х їх частка серед жителів Латвії була 29%.
За даними Центрального бюро статистики в 2015 році, серед латвійських російських лише 62% були громадянами Латвії, тоді як 31% мали статус негромадянина. У той же час латиші на 99,9% були громадянами Латвії.
Внаслідок цього проблема масового безгромадянства відноситься виключно до російського населення, через це їх представництво у владі виходить істотно заниженими по відношенню до їх частці у складі населення.
Одним із способів вирішення цієї проблеми є натуралізація негромадян, яка офіційно розпочалася 1 лютого 1995 року. У той же час масово проходити цю процедуру стало можливо лише в кінці 1998 року, після скасування «вікон натуралізації», що дало право подавати заяви особам будь-якого віку.
У період з 1999 по 2007 рік вона сприяла скороченню кількості негромадян на 40% -70%. Однак, починаючи з 2008 року, натуралізація практично припинилася і зараз на неї припадає тільки 14% зменшення числа негромадян, тоді як в основному їх кількість скорочується в результаті смерті (55-60%), або прийняття до громадянства іншої країни (25-27%) .
За розрахунками правозахисника Володимира Бузаєва, чисельність негромадян 2048 році складе 80 тисяч чоловік, або 5% населення країни, якого буде цілком достатньо, щоб ця проблема ще довго не втратила свою актуальність.
Негромадянами Латвії стали люди, які приїхали на цю територію після 1940 року і їх нащадки, які народилися тут. На 1993 рік 32% негромадян Латвії становили народилися в ній, а середній термін проживання в Латвії інших був 26 років.
Починаючи з 1 липня 1992 року, цей статус більше не надавався, і можна констатувати, що середній ценз проживання, не народжених в Латвії негромадян становить близько 50 років. В даний момент питома вага місцевих уродженців серед усіх негромадян - 41%, а у тих, хто молодше 50 років - 74%.
Також до середини 90-х років в Латвії налічувалося 289 тисяч російських громадян, або 16% всіх тих, кого влада автоматично визнала громадянами Латвії. Внаслідок цього російських Латвії не можна вважати сторонніми на цю територію.
Росіяни - не гості, а корінний народ, понад століття є другою за чисельністю, після латишів, етнічною групою країни, що веде свій початок з кінця XVII століття. І думається, що їм повинні бути представлені всі права - такі ж, які є у латиської нації.
Оригінал статті на порталі Baltnews.lv:
http://baltnews.lv/news/20151207/1015123139.html
