Офіційна історія Самари починається з 1586 року, коли на березі річки Волга була побудована фортеця «Самарський містечко». Наказ про будівництво форпосту на південних рубежах Росії був проголошений царем Федором I Блаженним. І хоча сусіднього ногайскому ханству дипломати повідомили, що фортеця потрібна для спільного захисту від злодіїв і козаків, в дійсності метою був контроль території навколо річки Волги, де проходили багато торгові шляхи.
Однак, достеменно відомо, що перші поселення були тут ще в XIV столітті. Тут знаходилася торгова пристань з невеликим населенням, що було відзначено ще на картах венеціанських купців того часу. Називалося вона Самар. До речі, назва фортеці, а в подальшому і міста, походить від однойменної річки Самара, яка впадає в Волгу.
Спочатку в фортеці «Самарський місто» жили виключно солдати, але поступово тут розвинулася торгівля і почали з'являтися вдома за оборонними стінами. Так в 1688 році Самара отримала свою нинішню назву і статус повітового міста. На початку XVIII століття тут стояло більше 200 дворів, і жило кілька тисяч чоловік, не рахуючи різних купців, які привозили товари зі Сходу. Причому за цей час місто стало центром двох селянських повстань, які все ж були жорстоко придушені.
У 1780 році в Самарі відкрилися різні державні установи: казначейство, суди, міське правління та інші організації. І щоб упорядкувати розвиток міста, в 1782 році градоначальники затвердили генеральний план забудови.
Місто росло: в 1850 році Самара став центром нової Самарської губернії і тут проживало 15 тисяч чоловік. А через півстоліття населення збільшилося до 90 тисяч, а ще через 15 років - до 150 тисяч чоловік. Щотижня влаштовувалися базари, три рази на рік проходили великі ярмарки, де можна було купити самі різні сільськогосподарські товари. У 1877 році через місто пройшла Оренбурзька залізниця. Самарська пристань, яка брала до 1000 кораблів за рік, була однією з кращих на Волзі. Крім розвиненою торгівлі в околицях Самари налагодилося вирощування пшениці і місто стало найбільшим виробником борошна у всій Росії.
У XX столітті розвиток Самари продовжилося. У 1917-1918 роках, після Лютневої і Жовтневої революцій, тут утвердилася Радянська влада. А в 1935 році місто перейменували в Куйбишев, на честь відомого державного діяча СРСР. Назва міста зберігалося до 1991 року, коли відбувся розпад Радянського Союзу.
У роки Великої Вітчизняної Війни (1941-1945) сюди було евакуйовано людей і заводи з західних рубежів. А місто стало центром військового авіабудування - саме тут було побудовано більше 80% всіх літаків Іл-2, який був одним з основних штурмовиків проти німецької авіації «Люфтваффе». Завдяки евакуйованим підприємствам виробництво в Самарі зросла в 5 разів, а населення піднялося з 400 до 600 тисяч. За роки війни Самара внесла неоціненний вклад у перемогу над фашистською Німеччиною.
У повоєнні роки Куйбишев закріпив за собою статус промислового центру СРСР. Авіаційна промисловість продовжила свій розвиток, а незабаром тут сформувалася і ракетобудівного галузь: Юрій Гагарін, який здійснив перший в історії людства політ в космос, летів в ракеті, зібраної самарським аерокосмічним підприємством «ЦСКБ-Прогрес». Крім цього, в місті був потужний потенціал металургійної, нафтопереробної, важкої і легкої промисловості. Разом з ростом економіки, збільшувалася і населення: в 1979 році в Самарі проживало 1,2 мільйона осіб. Причому це фактично максимальне населення за історію міста, і на сьогоднішній день демографічні показники залишаються на цьому рівні.
За часів перебудови і розвалу СРСР Самара втратила своє індустріальне значення. Продукція самарських заводів не відповідала за якістю, військове виробництво стало нерентабельним, і в місті почалася економічна криза, який тривав майже 20 років. Але з початком XXI століття ситуація стабілізувалася: підприємства перепрофілювалися, отримав розвиток будівельний сегмент. І сьогодні Самара, що починала свою історію з маленької фортеці, є одним з провідних міст Росії, як по населенню, так і по культурі, науці, промисловості.
