Вибори глави Інтерполу свідчать про те, що як мінімум світової спільноти кардинально змінило своє ставлення до Москви. Інша справа, що значна кількість країн готове вести бізнес з Росією не тому, що хтось відчуває до неї якісь відносини. В основному це інтереси виключно комерційного характеру. Росія, звичайно, ж намагається зберегти з ними відносини просто тому, що інших союзників у неї немає.
Можу здогадатися, хто голосував за кандидатуру росіянина на пост директора Інтерполу. Всі ми цей список знаємо. Приблизно 30 країн голосує проти різних резолюцій в Радбезі ООН, залишаючись на стороні Росії. Особливо це стосується резолюцій щодо дотримання прав людини в Криму. Це країни дуже бідні, а з точки зору ситуації з правами людини - відсталі. Але такий факт показує, в якої категорії держав зараз знаходиться Росія.
На іншій стороні знаходяться ті 60% країн, які проголосували, по суті, проти російської кандидатури. Є ще країни, традиційно утримуються від голосувань просто тому, що не хочуть псувати відносини з Росією через комерційні інтереси. З цієї причини вони не готові приєднатися до Заходу.
Цінності для російських чиновників абсолютно перестали бути дороговказом при прийнятті якогось міжнародного руху. Найчастіше вони голосують самі собі в збиток. Та списку санкцій політика, яку проводять Захід і його союзники, це політика цінностей, а не політика комерційних інтересів. Далеко не всі представники, які взяли санкції проти Росії, зацікавлені в них. Перш за все ми говоримо про бізнес. У всіх країнах, де прийняті санкції проти Росії, бізнес страждає і дуже часто обурюється. Рідко можна почути від західного бізнесмена, що він підтримує західні санкції.
І ось тут треба віддати належне європейцям, адже цінності стали для них не просто звуком, а тим, що змушує їх жертвувати матеріальними благами.
У цьому сенсі голосування за директора Інтерполу продемонструвало, що Захід готовий відстоювати цінності з прав людини, гуманізму, верховенство нинішніх міжнародних законів. Таких країн набагато більше, ніж країн, яким наплювати на міжнародну систему. Одночасно вони є представниками найбагатшої частини нинішнього світу. На їх частку припадає близько 50-60% ВВП, як мінімум.
Єдиний серйозний актор на міжнародній арені, який знаходиться на стороні Росії, але при цьому не є її союзником, це Китай. У цьому сенсі, звичайно, абсолютно вірно робить нинішня американська адміністрація, що усвідомлює стратегічну загрозу з боку Китаю. Так, у Росії є певна кількість ядерних боєголовок. Ми не знаємо, в якому вони стані, але ніхто не хоче цього перевіряти.
У всьому іншому Росія ніякий не противник, а всього лише дрібний бандит, який не має ніяких особливих ресурсів для протистояння із Заходом.
Голосування в Інтерполі могло б залишитися непоміченим, якби не британська преса. Була розіграна дуже цікава гра, коли британські журналісти написали, що є великі шанси, що главою Інтерполу можуть обрати росіянина. Мовляв, його обирання практично гарантується. Хоча в реальності це було не так. Перевага дуже значний - 60 проти 40. Але якби британська преса не підняла це шум, то все одно був би приблизно такий самий розклад голосів, як і зараз.
Навряд чи шум у пресі вплинув на рішення 10-20 країн, щоб вони проголосували проти Росії.
Гра полягає в тому, щоб продемонструвати - Росія є ізгоєм. Друга мета - звернути увагу міжнародної спільноти, яка відноситься до виборів глави Інтерполу без особливої уваги, щоб і воно включилося в процес і як би гарантувало обрання якраз таки південнокорейського представника.
Можна сказати, що британська преса в цій грі перемогла.
Підпишись на наш Telegram . Надсилаємо лише "гарячі" новини!
Читайте все "Новини Росії" на OBOZREVATEL.
