Букер Ігор 
16 квітня 1947 року в Освенцімі стратили військового злочинця, оберштурмбаннфюрера СС Рудольфа Франца Фердинанда Хесса. Комендант концтабору, відповідальний за знищення 3 мільйонів євреїв, ні ненормальним садистом. Він постав бюрократом, прискіпливо виконував накази згори і бачили в масових вбивствах свій борг перед "Великою Німеччиною".
Судові процеси над такими катами, як есесівський підполковник Рудольф Хесс і гестапівець Адольф Ейхман, виявили особливість, згодом названу філософом Ханною Арендт "банальністю зла". Обидва ці людини - комендант концентраційного табору Освенцим і організатор "остаточного вирішення єврейського питання" - виявилися не серійними маніяками-вбивцями, а на подив нормальними людьми, не позбавлені високих понять про честь і військовий обов'язок. Правда, кілька своєрідних.
У німецькій мові навіть є іменник для позначення подібних типів - Schreibtischmörder, "вбивця за письмовим столом". Це чиновник-бюрократ, який сидить у себе в кабінеті і розчерком пера вирішальний долі інших людей. Йому не потрібно ніж або пістолет, щоб позбавити людину життя - для цього є професійні кати. Найчастіше такі діячі не виносять ні виду крові, ні корчаться в муках жертв і навіть не здатні відрізати голову курці, але зате вони в змозі віддати наказ про ліквідацію тисяч і мільйонів людей. При цьому особистої ненависті до них вони не відчувають.
"Іншим поліпшенням у порівнянні з Треблінки були побудовані нами газові камери, які могли приймати за один раз до 2 тисяч чоловік, в той час як десять газових камер у Треблінці брали тільки по 200 чоловік", - пояснював в березні 1946 року комендант концентраційного табору Освенцим Рудольф Хесс під час Нюрнберзького процесу над військовими злочинцями. Очолюючи з травня 1940 по листопад 1943 року концтабір в маленькому польському містечку, Хесс перетворив його на найбільший табір смерті, в якому нацисти знищили понад мільйон східних євреїв. Він дбав про бездоганну роботі механізму зі знищення людей і хвалився, що першим "результативно" застосував газ "Циклон Б".
В автобіографії, яку Хесс написав в початку 1947 року, перебуваючи в слідчій в'язниці польського Кракова, він сентиментальним батьком сімейства, люблячим тварин і природу. Комендант Освенціма не був ні садистом, ні психопатом, а честолюбним бюрократом-вбивцею, який сліпо слідував наказам начальства і сприймав поставлене їм на промисловий потік вбивство сотень тисяч невинних людей як служіння своєму народові і батьківщині.
Оберштурмбанфюрер СС Рудольф Франц Фердинанд Хесс (Rudolf Franz Ferdinand Höß) народився 25 листопада 1900 року в католицькій родині в Баден-Бадені. За бажанням свого суворого батька хлопчик повинен був стати священиком. Але батько помер, коли Рудольфу виповнилося 14 років, і на наступний рік підліток пішов добровольцем до армії. Будучи з 16-ти років на фронті, він уже до 17 років став унтер-офіцером, нагородженим за хоробрість і кмітливість Залізним хрестом першого і другого класу, а також іншими бойовими нагородами.
Після війни ветеран приєднався до добровольчому корпусу Герхарда Россбаха (Freikorps Roßbach), в рядах якого брав участь в боротьбі з комуністами в Рурської області, в Прибалтиці і в Верхньої Сілезії. Виступ Адольфа Гітлера, почуте їм в Мюнхені на початку 20-х років, вже після розпуску добровольчого корпусу, призвело Хесса до рішення вступити до лав НСДАП.
У 1924 році Хесс постав перед судом Лейпцига за підбурювання до вбивства за рішенням таємного судилища феме, в якому верховодили нацисти. До 10 років в'язниці його засудили за участь у замаху на "зрадника" Вальтера Кадова (Walter Kadow), якого підозрювали в тому, що той видав французькій владі німецького партизана Альберта Лео Шлагетера (Albert Leo Schlageter). Цього борця за звільнення Рурської області від французької окупації, пускали під укіс поїзди, стратили в травні 1923 року, і Хесс хотів помститися за смерть мученика.
Читайте також: Дем'янюк: останній акорд ката
Одним зі спільників Хесса по ліквідації "зрадника" був Мартін Борман, який пізніше став високопоставленим покровителем майбутнього коменданта Освенціма. Рудольфа Хесса звільнили за амністією 14 липня 1928 року. Через рік він одружився.
Рейхсфюрер СС і шеф Німецької поліції Генріх Гіммлер звернув увагу на Хесса в 1934 році, коли унтершарфюрер СС Хесс складався в охороні концентраційного табору Дахау, який повинен був стати моделлю для всієї системи концентраційних таборів націонал-соціалістів. Цинічне вираз "Праця звільняє" (Arbeit macht frei) над воротами Освенцима Хесс запозичив з того часу. 1 серпня 1938 його перевели в концтабір Заксенхаузен, керівництво над яким він прийняв через три тижні після нападу вермахту на Польщу.
За наказом Гіммлера в 1940 року маленький польське містечко Освенцім, розташований між Краковом і Катовіцами, перетворили в концентраційний табір. І Рудольф Хесс був призначений комендантом табору Аушвіц, як називають Освенцим в Німеччині. Винищення польських євреїв було призначено Гітлером на вересень 1939 року, майже за два роки до наказу фюрера про "остаточне вирішення єврейського питання". У всякому разі, це випливає з протоколу наради у Гейдріха від 21 вересня 1939 року.
У мемуарах Хесс писав: "Фюрер наказав остаточно вирішити єврейське питання. Ми, СС, повинні виконати цей наказ. Існуючі місця знищення на Сході не в змозі виконувати задумані великі акції. Тому для цієї мети я визначив Аушвіц (так в оригіналі названий Освенцим - Ред .) ".
У таборі існували дві категорії євреїв: так звані транспортні євреї (Transportjuden), які становили основну масу населення і не зробили ніяких злочинів навіть в очах нацистів, і "превентивно заарештовані євреї" (Schutzhaftjuden), заслані в німецькі концтабори за якісь проступки. Великим парадоксом Освенцима назвав один з центральних свідків у Освенциму Раї Каган та обставина, що "з тими, кого саджали за кримінальні злочини, зверталися краще, ніж з іншими". Вони не потрапляли під селекцію і, як правило, виживали.
Коли в березні 1942 року в Освенцімі в фабричних масштабах почалася газифікація, Хесс з полегшенням зітхнув: "Мене завжди, коли я думав про маси, про жінок і дітей, лякали розстріли. (...) тепер я спокійний".
Через корупційний скандал Хесс змушений був залишити посаду коменданта, проте в 1944 році за бажанням Гіммлера, якого треба було провести "акцію Хесса" - масове вбивство 400 тисяч угорських євреїв, - його повертають на місце.
Коли війна скінчилася, британська армійська поліція в околицях Фленсбурга заарештувала чоловіка з документами на ім'я Франца Ланга (Franz Lang). 25 травня 1946, рівно в 17-ту річницю від дня його весілля, Хесса передали польській владі і доставили на допит до Варшави. 2 квітня 1947 року польський Вищий народний суд засудив колишнього коменданта табору Освенцим до смертної кари через повішення.
"Хесс, - пише німецький історик Мартін Бросцат (Martin Broszat), - зразковий приклад того, що особисті душевні якості не оберігають від негуманності, а можуть бути викривлено поставлені на службу політичного злочину".
"У разі Хесса у усією ясністю розумієш, що масові вбивства не пов'язані з особистою жорстокістю, з диявольським садизмом, жорстокої грубістю і так званим" озвірінням ", які наївно ізмислівают як властивостей вбивці. Записки Хесса радикально спростовують ці занадто прості уявлення і замість цього дають портрет людини, щодня займався знищенням євреїв, людини, який в загальному і цілому дійсно усвідомлює свій борг, нітрохи не злого, а навпаки люблячого порядок, люблячого тварин і природу, на свій лад "душевно про "і навіть виключно" морального "", - вважає Бросцат.
Читайте також: Гітлер - "перпетуум мобіле" реклами
Розглядаючи автобіографію Хесса, який винайшов техніку масового вбивства і проводив її в життя, історик приходить до думки, що він був не опустився покидьком роду людського, а честолюбним, який розуміє свій обов'язок, наступним авторитетам манірним обивателем, який звик рабськи коритися наказам згори, вбивства сотень тисяч людей вважав простий "ліквідацією" і сприймав їх як служіння народу і фатерланд. Чому ця фігура стає ще страшніше.
