Герой Радянського Союзу, легендарний "афганець", генерал-лейтенант Руслан АУШЕВ відвідав свою малу батьківщину в Казахстані і на порозі будинку, де колись жив зі своєю сім'єю, змусив плакати акима Північно-Казахстанської області Кумара АКСАКАЛОВА.
Упускати скупу чоловічу сльозу в цей день довелося і генерал-лейтенанту Бахитжану Ертаеву, коли брати-"афганці", обпалені тією війною, згадували не повернулися додому бойових товаришів і на казахстанській землі обмінювалися тостами і міцними рукостисканнями.
- Рідні мої, я народився тут, в Кокчетавської області, в цьому ось мальовничому селі, в цьому будинку, - почав свою промову перед земляками Руслан Аушев. - Сюди в 1944 році депортували моїх батьків, як і багатьох інгушів.
У ті важкі роки братський казахський народ підставив нам своє плече. У той час казахи самі ледве-ледве зводили кінці з кінцями, але не кинули нас напризволяще, а допомогли вижити. Ми це не забудемо ніколи. Дітям, онукам і правнукам своїм вже передали, що означає для нас Казахстан. І багатьом-багатьом поколінням передамо цінність нашої дружби.
Для нас, інгушів, Казахстан став батьківщиною, бажаним будинком! Коли моя старша дочка виходила заміж за казаха, то сестра сказала: "Лейла, раніше нас туди депортували, а зараз ми їдемо туди жити!". Ось показник рівня сучасного Казахстану. Звичайно, я не можу не відзначити роль вашого лідера - Нурсултана Назарбаєва. У важких умовах він згуртував націю і повів її до нових звершень ...
Слова подяки за теплий прийом, сказані відомим російським політичним і громадським діячем в селі Саумалколь (колишнє Володарське Кокчетавської області Казахської РСР), йшли від самого серця. Вони зворушили всіх, хто прибув на цю незабутню вересневу зустріч друзів.
Перший президент Інгушетії приїхав в Казахстан на запрошення голови Спілки ветеранів Афганістану і локальних воєн Республіки Казахстан Шаріпбая УТЕГЕНОВА в рамках реалізації національної програми духовного відродження "Рухані жангиру". Зустрітися з ним приїхали чеченці і інгуші з Астани, Кокшетау, Петропавловська. Кожен вважав і вважає Руслана Аушева людиною честі і пишається, що є його земляком.
В Афганістані Руслан Аушев воював майже п'ять років, перервавши відрядження лише для навчання у Військовій академії імені Фрунзе. Був начальником штабу і командиром мотострілецького батальйону. Зірку Героя йому вручили за вміле керівництво військової операцією і виявлену при цьому хоробрість.
2 вересня 2004 року тоді вже колишній президент Інгушетії став одним з небагатьох, кому терористи дозволили увійти в захоплену в Беслані школу. Він провів напружені переговори, після яких йому вдалося вивести одинадцять жінок з грудними дітьми на руках.
- Патріотам не слід соромитися і носити свої геройські зірки в кишенях, зберігати їх у скриньках і надягати виключно на парадах, - сказав на зустрічі з Русланом Аушевим його бойовий друг і соратник Халик Кахармани Бахитжан Єртай. - Наша справа - не сидіти в задушливих кабінетах, а йти в народ, зустрічатися з молоддю, розповідати підростаючому поколінню про подвиги справжніх батирів, передавати досвід і вести країну до нових перемог. Для координації роботи з патріотичного виховання на зустрічі з нашим шановним Президентом Нурсултаном Назарбаєвим я запропонував створити Раду героїв. Упевнений, що це нове об'єднання в масштабі СНД послужить реалізації національної програми духовного відродження "Рухані жангиру" ...
В ході поїздки по Україні Руслан Аушев побував в рідній школі, де про нього і його подвиги нинішні учні складають вірші. А в Будинку культури села Саумалколь глава Айиртауского району Агзамов ТАСТЕМІРОВ вручив високому гостю посвідчення почесного громадянина району.
Чечено-інгушський культурний центр "Вайна" на чолі з головою Саіп БАЙДУЕВИМ організував яскравий виступ дитячого колективу з запальними кавказькими танцями!
В знак подяки і поваги до рідної школи, в якій навчалися всі діти сім'ї Аушевих, Руслан Султанович передав її директору гроші для придбання мікроавтобуса.
АЛМАТИ
