Під час відкритої дискусії «Владивосток після саміту АТЕС», яка пройшла 6 серпня в Науковій бібліотеці ДВФУ, говорили не тільки про те, що чекає місто після головного далекосхідного події останніх років. Значну частину лекції почесний будівельник і архітектор України, професор кафедри архітектури та містобудування Інженерної школи ДВФУ Валентин Анікєєв присвятив саме розповіді про те, як приморська столиця стала такою, якою ми бачимо її сьогодні.
Так наприклад, центральні вулиці Владивостока були спроектовані в генеральному плані міста ще в кінці XIX століття. Мости через бухту Золотий Ріг і на острів Російський «наводили» (правда, тільки на картах) починаючи з 30-х років минулого століття: першим з'єднати два береги Золотого Рогу канатною дорогою пропонував генеральний план Євгена Васильєва. А ось ідея високого моста, схожого на знамениті «Золоті ворота», глибоко «засіла» в умах містобудівників Владивостока з 60-х років - після візиту першого секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова до Владивостока. Микита Сергійович тоді наполягав, що необхідно зробити приморську столицю «не гірше, ніж Сан-Франциско».
За планом міста, затвердженим в 1939 році, на місці знаменитої телевежі на сопці «Орлине гніздо», мерехтливої щоночі, міг з'явитися величезний пам'ятник-маяк Володимиру Леніну, а театр опери та балету, що зводиться сьогодні, був запроектований ще в середині XX століття.
У 60-х роках разом з генеральним планом великий забудови Владивостока (саме тоді стали з'являтися житлові райони на Другий річці і в бухті Тихій) зародилася ідея створити зелену паркову зону вздовж усього Амурського затоки. Тоді ж містобудівники зважилися і на будівництво «хмарочоса» в сім поверхів для Будинку Рад, який пізніше перетворився в 18-поверховий «Білий дім».
У створенні генерального плану Владивостока 1976 року брав участь вже сам лектор - Валентин Анікєєв. Його план забудови міста, розрахований на 720-800 тисяч жителів, затвердили тільки в 1983 році. До речі, з приєднанням до Владивостока Артем і Надеждинський, в приморській столиці, за планом Анікєєва, повинно було з'явитися і метро.
Забудова півострова Саперний Російського острова (якраз там, де сьогодні звели новий кампус ДВФУ) була запланована ще в 1985 році, а мостовий перехід «Де-Фриз - Седанка» - в 1999 році. До речі, цей низьководних міст група експертів з питань громадської приймання об'єктів саміту АТЕС вирушила перевіряти вже сьогодні, 7 серпня.
За словами Валентина Васильовича, спочатку місцем проведення саміту АТЕС у Владивостоці була обрана бухта Лазурна (Шамора).
- Завдяки тому, що все-таки саміт було вирішено провести на острові Російському, нам вдалося вирішити багато проблем міста. Це будівництво очисних споруд, об'їзної дороги на Патрокл, реконструкція вулиць та ремонт фасадів будівель, будівництво третього водоводу і, звичайно, мостів, - зазначив Валентин Анікєєв.
Головною проблемою для Владивостока і 50 років тому, і сьогодні є організація транспортного руху в місті. Як розповів Валентин Васильович, до саміту було розроблено дві схеми розташування доріг. Першу висунув колишній губернатор Примор'я Сергій Дарькін, але ця схема, на думку Анікєєва, не враховувала всіх проблем дорожньої структури міста, тому він запропонував іншу. У підсумку «анікеевская» схема і була прийнята урядом РФ, але з деяким коректуванням. За планом Валентина Васильовича, дорога була кільцевої, в ній також фігурував низьководних міст-естакада з півострова Егершельд на острів Російський.
- На даний момент не реалізована велика частина генплану 1989 року, який розробляли і за моєї участі.Якби той план втілили в життя, то ми б зараз мали зовсім іншу картину міста і не стикалися з багатьма проблемами, які існують сегодня,
- підвів підсумки Валентин Анікєєв. Інформація надана прес-службою ДВФУ. Vladtime.ru
