Двадцятиріччя початку роботи I З'їзду народних депутатів СРСР (25 травня 1989 року) російська влада постаралася не помітити точно так же, як і двадцятиріччя (26 березня) перших альтернативних виборів в країні. Чому - зрозуміло: нинішня влада бачить і представляє себе не продовжувачем демократичних змін, що почалися двадцять років тому, а рятівником країни від їх наслідків. Вибори-89 для неї - одна з головних причин (як свідчать офіційні установки) «найбільшою геополітичною катастрофи XX століття», епохи «хаосу», «розпаду» і «національного приниження», припинилася лише з приходом Володимира Путіна і встановлення вертикалі, наглухо відокремила влада від суспільства.
Так навіщо їй нагадувати про часи, коли влада - вперше за всі радянські роки - ділилася своїм становищем з суспільством, дозволяючи йому реально, а не формально, як раніше, брати участь у формуванні влади? Уявне повернення на двадцять років назад відразу ж руйнує цілий ряд стереотипів путінської епохи. Що ходити на вибори не має сенсу: все одно виберуть кого треба, а якщо не виберуть, так «правильно» порахують. Що на виборах перемагає той, на чиєму боці влада і гроші, а не той, хто більше чесний, розумний і порядний.
Далі по тексту
