На Західній Україні триває героїзація нацистських злочинців. В Івано-Франківську незабаром з'явиться вулиця Володимира Кубійовича - одного із засновників 14-ї гренадерської дивізії Ваффен-СС "Галичина". Така ж вулиця вже існує у Львові.
Необхідність перейменування Індустріальної вулиці в вулицю Кубійовича обгрунтував на засіданні Івано-Франківської міськради заступник мера Михайло Верес. Він розповів про те, що Кубійович був видатним вченим - етнографом, географом, істориком. Він - автор багатьох наукових праць. Він же керував редакцією, яка видала 10-томну "Енциклопедію українознавства".
Тему розвинув секретар міськради, представник ультранаціоналістичного об'єднання "Свобода" Роман Марцінків. Він зазначив, що з ініціативою назвати вулицю ім'ям Кубійовича до влади звернулися ветерани дивізії СС "Галичина", до створення якої вчений теж був причетний. "З огляду на те, що сьогодні отже йде наступ на українськість, ми повинні і таким чином підтримувати українські цінності", - підкреслив Марцінків.
Читайте також: День ганебної "незалежності" України
Поява на Західній Україні вулиці імені чергового сумнівного персонажа, який співпрацював з нацистами, стало сумною прозою життя. У Львові, Тернополі, Івано-Франківську, Луцьку, Рівному давно вже є вулиці Євгена Коновальця, Степана Бандери, Романа Шухевича, Андрія Мельника, Ярослава Стецько, Героїв ОУН-УПА. У Тернополі є і вулиця імені дивізії СС "Галичина". Так що вулиця Кубійовича - просто чергова сходинка в героїзації нацизму.
Що ж за персонажа ось-ось увічнять в Івано-Франківську? Володимир Михайлович Кубійович народився в 1900 році в місті Новий Сонч (сьогодні це південний схід Польщі) в змішаної українсько-польській родині. Закінчив Ягеллонський університет у Кракові, аж до початку Другої світової війни в 1939 році був його професором. У 1939-1940 роках був професором Вільного українського університету в окупованій нацистами Празі.
На відміну від інших лідерів українських націоналістів, які нічим, крім політичної та терористичної діяльності не прославилися, Кубійовичу було чим похвалитися на науковій ниві. Він написав понад 80 робіт з географії України: "Територія і населення українських земель" (1935), "Атлас України і суміжних країв" (1937), "Географія українських і суміжних земель" (1938, 1943), "Українські етнічні групи Галичини" (1953) і ін. Після війни він видав у Франції "Енциклопедію українознавства".
Читайте також: Бандерівський свавілля на День Перемоги
Але чи була наука головною справою його життя? В цьому є дуже великі сумніви. Ще в 1918-1919 роках він був артилеристом в Українській Галицькій Армії (УГА), яка боролася з поляками за контроль над Західною Україною. Поляки в підсумку перемогли, загони УГА пішли за річку Збруч до Симону Петлюрі, але Кубійович за ними не пішов. Він благополучно продовжив навчання в Краківському університеті. Можливо, далося взнаки те, що він все-таки був наполовину поляком.
Однак Кубійович постійно співпрацював з українськими націоналістами на землях, що належали в 1920-1939 роках Польщі. У своїх дискусіях з колегами-поляками, а також в своїх роботах він всіляко відстоював, що Львів, Тернопіль, Станіслав (майбутній Івано-Франківськ) є українськими, а не польськими. До пори до часу це не заважало йому "професорував" в Кракові, але в 1939 році його все-таки прибрали з кафедри.
Але подальша розповідь про Кубійовича руйнує уявлення про "полум'яному патріота" України. Він був затятим прихильником співпраці українських націоналістів з нацистською Німеччиною. У 1940 році він очолив створений в Кракові Український центральний комітет (УЦК). Кубійович відправив диверсантів на що стала радянською Західну Україну, а після початку німецької окупації цієї території став активно співпрацювати з окупантами.
Читайте також: У День Скорботи Львів плює на Януковича
Надалі також можна знайти деякі світлі плями в його діяльності. Так, він закликав припинити розв'язану в 1943-44 роках командиром Української повстанської армії (УПА) Романом Шухевичем різанину поляків на Волині. Є відомості, що він навіть рятував євреїв від відправки в концтабори. З такими діячами, як Бандера, Шухевич і Стецько, Кубійович розійшовся. Однак досить одного факту його політичної діяльності, який не дозволяє побачити в цій людині героя.
Весною 1943 році Кубійович разом з ветераном українського націоналістичного руху Андрієм Мельником активно підтримав створення 14-ї гренадерської дивізії Ваффен-СС "Галичина". І не просто підтримав, а очолив військове керівництво дивізією. Правда, через деякий час Кубійовича замінив німець Альфред Бізанц, проте з пісні слова не викинеш. Вчений-географ погодився керувати загонами катів, на совісті яких - життя багатьох тисяч людей.
Правда, співпраця з нацистами не підвело Кубійовича під суд. У 1944 році він емігрував до Франції, де і прожив решту життя. Він брав участь в діяльності Українського Національного Комітету, куди увійшли багато українських колабораціоністи. Однак основним "фронтом" для нього стала наука. Кубійович очолював створене в Європі Наукове товариство імені Шевченка (НТШ). І аж до своєї кончини в 1985 році він залишався переконаним націоналістом.
Після відходу Віктора Ющенка з поста президента героїзація посібників нацистів перестала бути справою загальнодержавного. Однак місцевим органам влади в західних областях, схоже, загальноукраїнські закони не писані. Вони як оголошували героями вельми сумнівних діячів українського націоналістичного руху, так і оголошують. Скасування Дня Перемоги у Львові, поява в Івано-Франківську вулиці Кубійовича, заборона вивішувати в Луцьку червоні прапори - ланки одного ланцюга.
А центральна влада в Києві немов води в рот набрала ...
Читайте найцікавіше в рубриці " світ "
Що ж за персонажа ось-ось увічнять в Івано-Франківську?
