Сцена з вистави «Даніель Штайн, перекладач». Фото з архіву театру.
Гастролі одного з наймолодших творчих колективів Північної столиці Росії - Санкт-Петербурзького Театру на Василівському - відкриються в Вільнюсі 17, 18 і 20 жовтня двома постановками, відзначеними в 2008-2009 рр. найпрестижніших російських театральних премій - «Золотий софіт» і «Золота маска». І обидва ці вистави поставлені за творами Людмили Улицької - письменника найвищої творчої репутації.Твори Улицької не раз екранізувалися і перекладалися багатьма мовами. Повість «Сонечка» була відзначена престижною французькою премією Медичі і італійської премією Джузеппе Ацербі. Роман «Казус Кукоцкого» нагороджений Премією «Російський Букер», а роман «Даніель Штайн, перекладач» отримав в 2007 р першу премію національної «Великої книги» і приніс Улицької світову славу.
Книга про єврейське католицького священика Даніеле Штайні (його прототипом став реальний людина - релігійний мислитель і подвижник Даніель Руфайзен) стала бестселером майже відразу, як тільки з'явилася у продажу. На інсценування роману претендували багато театрів. Але сама письменниця, ознайомившись з режисерською версією Анджея Бубен, віддала перевагу очолюваному ним Театру на Василівському. І не помилилася. Вийшла притча про шкоду нетерпимості і фанатизму, про необхідність любові і толерантності, про важливість для сучасного світу тих, кого можна назвати «розважливими конформістами», а можна - перекладачами, посередниками, що усувають конфлікти своїм вірним радою, розумінням, терплячим вислухуванням всіх і кожного.
Дія роману про Даніеле Штайні розгортається з середини 30-х років і майже до кінця ХХ століття на території нинішніх Польщі, Литви, Білорусі, України, Ізраїлю, Ватикану, а значить, безпосередньо стосується доль якщо не нас самих, то наших старших родичів або знайомих . І це додатковий привід для того, щоб подивитися петербурзький спектакль. Критика ж зазначає, що Анджей бубон в союзі зі сценографом Оленою Дмітракова створив на основі роману Улицької «єдину театральну містерію і вийшов дуже хороший спектакль з видатними акторськими роботами».
Інша робота того ж творчого тріо - бубон-Улицька-Дмітракова - носить смачне назва «Русское варення», а насправді ставить саркастичний діагноз російської інтелігенції. Це своєрідний ремейк чеховського «Вишневого саду», в якому виразно чутні відгомони і інших п'єс класика. І на основі блискучої прози Улицької Анджей бубон створює позачасову сагу про російську історію, веде по-європейськи жорсткий, але тактовний розмова про загадкову російську тузі. Критики пишуть, що «режисер виявляє абсолютне знання людської природи.
Персонажі, будучи безумовно чеховським, легко можуть виявитися нашими знайомими. Тому що м'якотілість, недбалість, вірність ідеалам і мрійливість невикорінними в національному характері. Дивлячись на клонів чеховських інтелігентів, задаєшся питанням: як слід розлучатися з недавнім минулим - сміючись або смуток?
Динамічний спектакль бубон все ж схиляється до першого, канонічного варіанту, смуток залишається в підтексті ».
