Плата за порятунок

1. Матеріали по темі

Чому бюджет (читай, ми з вами) повинен платити за порятунок замерзаючого далекобійника, уплившего на крижині рибалки, який застряг в тайзі мисливця або заблукав грибника - в загальному, всіх тих, хто свідомо, іноді навіть заради розваги заганяє себе в екстремальну ситуацію, з якої потім не може вибратися ?! Нехай самі платять за свої промахи.

Ні, це не заклик відмовитися від допомоги в принципі. Життя людини була, є і буде в пріоритеті у профільних структур. Але громадяни, безладно поставившись до свого життя, повинні нести хоч якусь відповідальність. Ось і нехай компенсують рятувальникам витрати на їх порятунок. Хіба це не справедливо?

Погодьтеся, якщо машина заглохла де-небудь в місті, ніхто не дзвонить рятувальникам - викликається евакуатор, сплачуються «живі» гроші. Якщо ж ти далекобійник, чия робота пов'язана з роз'їздами, або автолюбитель, який зібрався взимку в далеку дорогу, то у тебе як мінімум повинен бути запас палива і теплих речей, а також ремкомплект на випадок форс-мажору. І найголовніше - залізний кінь повинен працювати як годинник. На ділі ж спрацьовує російський авось.

Пригадується січнева операція з порятунку людей на трасі Оренбург - Орськ, в результаті якої поліцейський Данило Максудов сильно обморозив руки. Побачивши замерзаючого дитини, молодий чоловік віддав йому свою куртку, а рукавиці - мерзнуть дівчині. По інформації в результаті чергової операції було врятовано з двох автомобілів 9 осіб. Сам же поліцейський може залишитися без пальців лівої руки.

Відеокадри рятувальної операції протягом декількох днів транслювалися по всіх основних телеканалах країни. Журналісти розповідали про подвиг поліцейського, в ефір ставили інтерв'ю з дивом врятувалися людьми, але ніхто - підкреслю, ніхто - не поставив питання про безвідповідальність тих людей, що потрапили в сніговий полон на автодорозі. Чи була гостра життєва необхідність йти кудись в заметіль, та ще й з дітьми; чому люди не перечекали негоду і, врешті-решт, чому були одягнені не по сезону - всі ці питання залишилися поза увагою. Головне - усіх же врятували. Ну і що, що в наступний раз відбудеться те ж саме і кому то, не доведи Господь, доведеться жертвувати своїми руками.

У Ленінградській області, наприклад, МНС, поліція і прокуратура вже просувають ідею плати за порятунок. Для регіону справжнім бичем стали рибалки-любителі, яких з року в рік забирає на крижинах у далекі дали. За один тільки місяць з льодового полону дістають по 200 чоловік. На любителів підлідного лову не діють ні переконання, ні штрафи. При цьому люди починають нахабніти і викликати рятувальників, щоб їх вивезли. А порятунок одного такого екстремала, на хвилиночку, обходиться в 40 тисяч рублів.

У Приамур'ї витрати спецслужб на порятунок як мінімум можна порівняти з ленінградськими, а в окремих випадках навіть перевищують. Амурські рятувальники поки не підтримують ініціативу ленінградських колег. З одного боку, ніхто ніколи не вів таких розрахунків. Воно й не треба, адже головне завдання - прийти на допомогу. З іншого - саме суспільство навряд чи прийме подібні ініціативи. Так, наприклад, спроба захистити пожежні дружини від непрофільної для них роботи - евакуації затихлі автомобілів з трас - в Амурській області зустріло запеклий опір.

Напередодні амурські журналісти, поквапившись, розтрубили новина про те, що регіональному спасцентру збираються заборонити евакуювати з траси затихлі і замерзають автомобілі. Акули пера змагалися в заголовках, щоб розкрити акт загальної несправедливості. «Плати або замерзай», «Дальнобойщиков залишать замерзати» та інші нагнітають ситуацію фрази фігурували в новинних стрічках. На ділі ж все виявилося досить прозаїчно.

Від порятунку ніхто не відмовляється. Йшлося про те, щоб обмежити використання в таких ситуаціях бойових машин - автоцистерн, сходів та іншої спецтехніки, які задіюють при гасінні пожеж. Ці машини постійно повинні знаходитися на бойовому чергуванні. Навряд чи з цим доводом хто-небудь посперечається.

В Амурській центрі ГЗ та ПБ заспокоїли: якщо буде загроза життю і здоров'ю людей, рятувальники не залишаться в стороні. Але по ідеї для порятунку з трас подібних горе-водіїв повинна використовуватися тільки допоміжна техніка, наприклад, евакуатори Державтоінспекції. На жаль, як це часто буває, після гучних заголовків роз'яснення центру вже виглядали як відмовки.

Якщо ситуація з горе-рибалками в Ленобласті більш-менш зрозуміла - вони все-таки є порушниками, то в амурських реаліях постає питання, в якому випадку стягувати цю «плату за порятунок», а головне, як довести, що людина свідомо піддав своє життя небезпеки, а не став жертвою обставин. У цьому випадку, як мені здається, розплутувати такі клубки питань могли б судові органи або органи прокуратури.

Матеріали по темі

Зигзаги удачі Валентина Тализіна 21.01.2019, 9:22

Моя школа 17.09.2018, 13:20

показати ще