Таборування стаття Даля і майбутнє Білорусі

1. шукаємо словник
2. читаємо разом
3. Чому дивимося в книгу, а бачимо різне?

«- Мамо! - кричала Кет. - Господи! Мама-а-а-а! Допоможіть хто-небудь. Він лежала на столі. Її привезли в пологовий будинок контужений: в двох місцях у неї була пробита голова. Вона і кричала щось якісь нескладні слова: жалібні, російські, рязанські. Доктор, який прийняв хлопчика, - горлата, сиплого, великого, сказав акушерці: - Полька, а якого велетня народила ... - Вона не полька, - сказала акушерка ».
Юліан Семенов. Сімнадцять миттєвостей весни

У домайданном 2013 році, коли світ був іншим, в інтернеті з'явилася замітка « Даль про кордон білоруської мови і його вплив на російську ». Джерело - Агентство новин «Телеграф», автор Максим Гацак. «Досліджень» на подібну тему очікуєш від любителів української мови, про яких жартують (жартували до «майдану»), що у них навіть глобус свій є, але ніяк не від білорусів. З ім'ям Володимира Даля пов'язаний і вкидання, що викликав дискусії на тему: «Чи був Тлумачний словник великоросійського прислівники російської мови?». Близько чотирьох років кочував він по інтернету, поки не був підданий детальному розбору з ілюстраціями . З урахуванням цього досвіду, твердження про межах, проведених Далем, викликало сумніви. Щоб їх розвіяти, потрібно взяти книгу В.І. Даля і перевірити.

шукаємо словник

«Телеграф» як джерело аргументів для своєї замітки використовував видання «Даль В. Тлумачний словник живої великоросійської мови. Том I: А-З. - М .: Державне видавництво іноземних і національних словників, 1955 ». У тексті безліч цитат із зазначенням номерів сторінок. Тільки згаданого видання не виявилося ні в бібліотеках, ні в мережі. Словник Даля в інтернеті представлений в достатку, в тому числі відсканований з номерами сторінок, але на зазначених сторінках ніяких міркувань В.І. Даля немає. Клич, кинутий в групах цікавляться російською мовою, обнадійливих результатів не приніс, більше песимістичні .

Питання залишалося відкритим близько півтора років, повернутися до його вирішення спонукали публікації , Приурочені до Міжнародного дня рідної мови. І випадок надав можливість розставити всі крапки над i. Словник Даля за цей час з'явився в Вікіджерела і на сайті РДБ (Можливо там він був доступний і раніше, але не індексується пошуковими системами). Це оригінал 1880 р

Матеріал, на який посилається автор «Телеграфа», існує як самостійний розділ на початку томи. Тільки що згадуються в замітці сторінки пронумеровані римськими цифрами, а не арабськими. Як це виглядає, можна подивитися в змісті, складеному в Вікіджерела. Виходить, що публікація «про кордон білоруської мови і його вплив» заснована не на словнику як такому, а на статті Даля, вміщеній на початку першого тому.

Ось з нею-то і пов'язане «табу», згадане в нашому заголовку. Стаття є тільки у 2-му виданні Словника (1880 рік) і репринтних виданнях на його основі. Репринт природно, на дореформеному мовою, набір зроблений в 1955 р, наступні видання віддруковані фотомеханічним способом з нього. Розбивка на сторінки і їх нумерація в виданнях 1880 і 1955 р не збігається (сторінки початкових частин теж пронумеровані римськими). Статті про мову передують основній частині словника, пронумерована арабськими цифрами з одиниці, в якій розміщені гнізда слів. В руках сталося потримати 8-е видання 1979 - 81 рр., Тираж 100 000 екз., В мережі воно не потрапляло, на відміну від «доповненого» лайливими словами 3-го видання Бодуена де Куртене і безлічі інших, на сучасному і дореформеному російською .

В інтернеті є текст в сучасній орфографії (doc, zip, 0,3 Мб) статті в наборі видання 1955 р по наступним посиланням . Матеріал сирої, але пошук по коротким фрагментами (до першого нерозпізнаними символу) можливий, тому при цитуванні тут номера сторінок в джерелі не вказані.

читаємо разом

Відкриємо першоджерело і замітку «Телеграфа» в умовах, коли цитати і висновки автора можна перевірити. Частина III на початку першого тому (стор. XLI - XCV) називається: «Про говірками російської мови. З приводу досвіду обласного великоросійського словника, виданого другим відділенням Імператорської Академії наук. Стаття В. І. Даля. З V книжки "Вісника Імператорського Російського Географічного Товариства" за 1852 р з невеликими поправками проти першого видання ». Автор «Телеграфа» про назву промовчав, посилаючись на Словник, Том I, видання таке-то, сторінка така-то.

І ось що вони пишуть:

«Складання словника проходило за часів, коли білоруське національне рух тільки починало робити свої перші кроки в спробі свого зародження, тому дорікнути вченого в будь-якої політичної заангажованості щодо білоруської мови (Володимир Даль називав його білоруським наріччям) годі й говорити».

Щоб розмова була предметною, визначимося з термінами. Наріччя - найбільша одиниця мови, складається з діалектів і окремих говірок (тут мова йде не про частини мови, а про сукупність подібних діалектів і говірок). Тобто вкладеність така: мова - наріччя - діалекти - говори.

А що писав Даль? «Про говірками великоруської мови [заголовок підрозділу]. Самий оглавок цей показує, що тут не йтиметься про мову малоросійською; білоруське ж наріччя деякими зараховується до великоросійського мови, іншими також відділяється. Перехід до нього, втім, поступовий і граматика майже одна і та ж, великоруська, зі схильністю до польської »(тут і далі виділення жирним зроблено при цитуванні).

Вся стаття присвячена прислівники російської мови, основний розділ називається «Про говірками великоруської мови». В.І. Даль використовує по всьому тексту терміни «білоруське», «західне» або «Смоленське наріччя» (останній - назва підрозділу 7), тобто у Даля воно (наріччя) «зараховується до великоросійського мови».

Володимир Даль писав про говірками російської мови, а Максим Гацак з «Телеграфа» про білоруською мовою - далі можна було б не розбирати, але, з огляду на нинішній напрямок течії подій в Білорусі, корисно розглянути аргументи автора. У замітці:

«За словами Даля, білоруську мову« поширюється на захід, до польських губерній, на південь до малоросійських, відрізняючись в різних місцевостях ... »».

Звернемо увагу, з яких слів починається цитата, і прочитаємо самого Даля: «Це білоруське наріччя, як сказано, поширюється на захід, до польських губерній, на південь до малоросійських, відрізняючись в різних місцевостях ...».

Далі у «Телеграфа» йде карта з підписом:

«Червоним кольором показані губернії, де, за В.Далем, серед слов'янських мов панував білоруський яизк, рожевим - чинив значний вплив».

Помилки бувають у всіх, в даному випадку помилка символічна «... панував білоруський яизк» - по В. Далю нічого такого не було.

«Білоруське мовний вплив Володимир Даль зазначає і на новгородське наріччя, в яке, за його словами (стор. 51),« слова ці зайшли на північ ... з Білої Русі, через Твер і Псков »»

- продовжує «Телеграф».

Дивимося оригінал: «Може бути, розгадку треба шукати в тому, що слова ці зайшли на північ не з Малої, а з Білої Русі, через Твер і Псков». І далі: «тоді головне схожість новгородського прислівники з київським обмежиться схильністю першого до заміни букви е буквою і; але правда, що ми зустрічаємо на півночі кілька малоросійських слів, яких в білоруському діалекті немає ».

Даль висловлює думку, але не стверджує, тому що є винятки. Наш сучасник відкидає сумніви як і чотири незручних слова в середині цитованого пропозиції. А далі і в оригіналі і в замітці «про кордон» йдуть приклади, що показують, що загальна лексика є у найбільш розрізняються, несуміжних по території говірок (друге з них новгородське, ільменські або верхньо-російське).

Але шукачів білоруського глобуса вже не зупинити і вони заявляють:

«Примітно, що всі землі, на яких мав вплив білоруську мову, в різні періоди своєї історії входили до складу Великого князівства Литовського».

Коло замкнулося - з ідеєю «ВКЛ - наше все» прийшли до влади в Білорусії в дев'яностих націоналісти - попередники нинішнього глави республіки. Працюють на Telegraf.by за лекалами Геббельса чи щиро помиляються, але результат очевидний. На російську мову XIX століття проектується, безумовно існуючий сьогодні білоруський літературна мова XXI століття, і робиться висновок, що другий вплинув на перший.

А в розгляді статті Даля ми дійшли до того місця, яке є ще однією, можливо більш важливою ніж співвідношення білоруського прислівники і російської мови темою, через яку стаття практично під забороною. Мовознавець Володимир Іванович Даль задається питанням: як київські говірки виявилися в Новгороді? Він висловлює припущення, звертається до робіт свого сучасника. У наш час відомо, що билини Київського циклу записані російською півночі А.Ф. Гільфердінг і вперше видані в 1873 р, тобто після смерті В.І. Даля. Тривалий час в результаті навали Батия жити на території сучасної України було неможливо, і вціліле корінне населення пішло на вільні землі на північ від Ладоги і Онега, де зберегло свій епос до XIX століття. Чому воно не могло зберегти свої говірки і діалекти? На початку 2016 року з'явилася публікація "Як російські діалекти сформували літературну норму: спецпроект« Лента.Ру »" , Яка свідчить про те, що прислівники, описані Далем, в Росії збереглися до наших днів. А билини це окрема тема, що нагадує про необхідність взаємодії наук.

Чому дивимося в книгу, а бачимо різне?

Повернемося до мов. Сьогодні існує літературний білоруську мову, існує як мінімум з 1918 року, коли була видана «Беларуская граматика для школаў» ( «Білоруська граматика для шкіл»). Автор - білоруську, литовську і польську суспільно-політичний діяч, вчений, масон Б.А. Тарашкевич. Ті, хто цікавиться його спадщиною відзначають, що крім розробки граматики, з метою «звільнення білоруської мови від русизмів» активізується запозичення з польської мови . Оспорюють запропонований рік «народження» мови буде, не те, щоб багато, але вони надзвичайно активні - ситуація відома по Україні. Білоруський була єдиною державною мовою в Республіці Білорусь з 1991 по 1995 рік, коли за підсумками референдуму до нього додалася російська.

Націоналісти пропонують знову зробити його єдиним державним, тому і публікуються речі, подібні інверсному прочитання статті Даля, що вживаються в проаналізованої замітці. Деякі громадяни висловлюють стурбованість з цього приводу. висловився і глава білоруської держави : «Аж надто ми обережно підтримуємо білоруську мову. Але дорікнути нас в тому, що ми російську мову не поважаємо або принижуємо, це схоже на злочин. Тому я поставив завдання Комітету держбезпеки до таких людей підходити як до диверсантів ».

А якщо припустити, що ситуація з державною мовою повернеться до 1991 року? Чи будуть від цього проблеми? Будуть, як мінімум, три. Перша обумовлена ​​тим, що багатьма називається в Росії - наслідком Закону часу, а на Заході - періодом напіврозпаду знань. Ключові технології і професійні навички, необхідні для їх використання, застарівають за 5 - 10 років, доводиться освоювати нові. Тут білоруську мову - додаткова ланка, на яке підуть час і інші ресурси. Причина в тому, що для фундаментальних розробок Білорусь бідна, і їх результати потрібно шукати російською або англійською.

Проблему цю мало хто піднімає. Автори серії статей в одному з патріотичних російськомовних видань байнета, згаданої вище, позначивши точки зору сторін на проблеми з мовою, продовжують: «Адкажам ім па-беларуску. На наш погляд, Беларуская мова - гета Адна з найбуйнейших моў світла »(Відповімо їм по-білоруськи. На наш погляд, білоруську мову - це один з найбільших мов світу). Впливає «пора езопових промов»? Ситуація нагадує излагаемую, можливо епічно, в оповіданнях про початок дев'яностих: мінські (київські, ризькі) виробники пишуть своїм єреванським постачальникам «просимо прискорити поставку оплачених комплектуючих», на що отримують оперативну відповідь на хорошому вірменською мовою. Вихідні публікації з цього питання часто неприємні і «в пристойному суспільстві не обговорюються». Захід підтримує білорусизацію - для обслуговування агроекотуризму це те, що їм потрібно. А після оприлюднення доповіді експерта Ради Федерації Росії про створення «службових людей», взагалі можна сказати, що закликають до переходу на білоруський - в тренді.

Друга проблема в тому, що, як показала перепис населення , Тільки 23% жителів Республіки Білорусь кажуть будинку на білоруському, хоча «рідним» його назвали 53%. Що це за рідну мову, на якому не говорять з рідними? Ефект заслуговує терміна «виверт тутешіх» за назвою популярного твору білоруського класика, написаного в 1922 р (в загальнорадянської культурі явище відоме по персонажу дід Ничипір з «Весілля в Малинівці»). Така ситуація руйнує свідомість. Може в цьому слід шукати причину того, що Білорусія стала лідером в рейтингах самогубств ще до визнання її самої алкоголізованих країн в світі?

Третя проблема обумовлена ​​наявністю трьох підходів до білоруської мови, яким супроводжують свої особливості лексики і алфавіту: «русизми», «полонізми» і латиниця. Їх прихильники перебувають в розігрітому стані і негайний протест можливий при будь-якому рішенні по мові. Латиниця, здавалася б екзотика, але варто приїхати до Мінська, спуститися в метро і ти в Польщі, ну або в Речі Посполитої.

Радистка Кет з «Сімнадцяти миттєвостей весни» під час пологів «Мама!» Кричала по-російськи. Українські нацисти в Донбасі, коли стріляють не тільки вони, а й в них, і смерть дивиться в обличчя - кличуть на допомогу російською. Що потрібно жителям Білорусі щоб без «гарячого» або повзучого «майдану» будувати своє майбутнє? Спеціаліст рівня Даля, здатний пояснити, що означає рідна мова ? Навіть при такій допомозі за народ Білорусії вибір ніхто не зробить.