За останні кілька місяців потроху вимальовується і новий контур реорганізації збройних сил. Причому явно "заточений" на протистояння з Росією на азовско-чорноморському напрямі.
Так, вже заявлено про заключній фазі формування нової бригади морської піхоти ВМСУ на базі 137-го окремого батальйону морської піхоти з базуванням в селищі Дачне (приблизно в 30 кілометрах від Одеси). Спеціально для морських піхотинців тут створюється військове містечко сучасного зразка - з гуртожитками поліпшеного типу для військовослужбовців-контрактників, гуртожитком для офіцерського складу, спортивно-оздоровчим комплексом, медичною частиною.
Для того, щоб посилити бригади в її склад з 79-ї окремої десантно-штурмової бригади передають 88-й окремий аеромобільний батальйон, який базується в місті Болград все тієї ж Одеської області.
Поки абсолютно неясно, чим саме буде озброєна нова бригада - поки на рідкісних кадрах миготять все ті ж старенькі БТР-60ПБ, хоча не так давно командувач Корпусу морської піхоти заявляв про те, що основним БТРом стане БТР-70Ді. Не зовсім зрозуміла і штатна структура, яка, по всій видимості, буде подібна вже існуючої 36-й бригаді.
Створення нової бригади викликано крайньою необхідністю, так як зараз зона відповідальності морської піхоти України - від Маріуполя до Болграда в Одеській області. А це близько тисячі кілометрів узбережжя Азовського і понад 1700 км Чорного морів. А його прикривають всього одна бригада (36-я), що складається з трьох окремих батальйонів, а також одна окрема артилерійська бригада (з окремими дивізіонами реактивної і ствольної артилерії в Очакові, Дачному, Білгороді-Дністровському і Алтестове).
Ще однією не менш важливою новиною останнього часу стало формування на Житомирщині окремого танкового батальйону Десантно-Штурмовой військ. Поки незрозуміло, чи буде це просто ще одне танковий підрозділ і вже розподілені танки залишаться в складі окремих бригад. Однак зазначимо, що практика формування танкових частин всередині кожної бригади спочатку була не зовсім правильною в плані технічного і кадрового забезпечення. Хоча в цілому рівень підготовки "крилатих танкістів" був досить високий - вони займали призові місця на змаганнях на кращий танковий взвод Збройних Сил України.
Створення єдиного підрозділ на єдиному типі танків - а є дані, що крім Т-80 сюди будуть передані і шість Т-84У - стане важливим елементом загальної стратегії розвитку Десантно-штурмових військ. В цілому така практика в розрізі Національної Гвардії України себе виправдала. Нагадаємо, що раніше всі танки (Т-64 різних модифікацій), які були в частинах НГУ, були зведені в окремий батальйон.
Взагалі з танками в ЗСУ відбувається поступовий процес стандартизації - ті ж Т-64БВ модернізуються вже по одному стандарту. Причому крім установки цифрової радіоапаратури, нові танки отримують тепловізори, комплект супутникової навігації. Поки не зовсім ясно з новою динамічним захистом вітчизняного виробництва, але це тільки питання часу.
Не менш важливим завданням для збройних сил нині є відновлення інфраструктури. На тлі триваючої війни і необхідності постачання величезної угруповання на Донбасі проте виділяються чималі кошти як на створення нових військових містечок з комфортабельними казармами, так і на відновлення аеродромної мережі, в першу чергу на південно-східному напрямку.
Так, днями начальник логістики Командування Повітряних Сил України Віктор Кириченко заявив, що відновив свою роботу військовий аеродром "Долгинцево" поблизу Кривого Рогу Дніпропетровської області. Поки відновлена тільки сама злітно-посадкова смуга, проте в 2019 році планується побудувати магістральні доріжки і стоянки літаків. Поки абсолютно незрозуміло яка саме авіаційна частина буде базуватися тут.
Варто нагадати, що аеродром "Долгинцево" був побудований в 1950-х рр. і до 2000 р був базою для 363-го полку військово-транспортної авіації. Згодом полк був розформований, а сам аеродром у 2004 році було передано в комунальну власність Кривого Рогу.
Взагалі варто відзначити, що в 1992 р на території України було 110 військових аеродромів, з яких 67 - з бетонним покриттям. Однак дуже скоро через неможливість підтримувати таку кількість аеродромів вони надавалися місцевим підприємцям. Досить швидко аеродроми просто перетворилися в приватну або напівприватну територію. Плити розтягнули на будматеріал, а деякі орендарі самовільно зайнялися на цих землях сільським господарством.
Тільки після окупації Криму і початком війни на Донбасі держава стала виділяти кошти на відновлення аеродромної мережі. Однак рухається цей процес непросто, так як в середньому на один аеродром для приведення його у адекватний стан потрібно від семиста мільйонів гривень (в цінах 2015 р.)
Але результати є - так, 10 листопада на нове місце базування на відновлений аеродром Луцьк прибув перший винищувач МіГ-29 204-ї Севастопольської бригади тактичної авіації імені Олександра Покришкіна. Це підрозділ до 2014 р базувалося в Криму на аеродромі Бельбек і фактично втратило всю свою матчасть. Залишки бригади з весни 2014 р базувалися в Миколаєві і тільки зараз отримали свій аеродром базування.
В цілому ж можна говорити про те, що процес модернізації збройних сил потроху набирає обертів, однак все-таки позначаються як фактично військові дії на Донбасі, так і необхідність розвитку в усіх напрямках. А коштів для цього не вистачає, навіть при рекордних цифрах військового бюджету.
