- Броварський район - адміністративно - територіальний устрій
- Символіка Броварський району
- Пошук нерухомості:
- Опис герба Броварського району
- Опис прапора Броварського району
Броварський район - адміністративно - територіальний устрій
- Територія району - 1188 кв.км. (4,2% площі області)
- Населення - 75,9 тис. Чол
- Населених пунктів - 46
- Територіальних громад - 26
- селищних рад - 3
- сільських рад - 23
- Промислових підприємств - 6
- Сільськогосподарських підприємств - 35
- Фермерських господарств - 119
- Шкіл - 25 (10458 учнів)
- Лікарень - 7
- Аптек - 12
- Фельдшерсько-акушерських пунктів - 16
- Будинків культури та клубів - 36
- Бі6ліотек - 36
Броварщина, історичні землі якої розташовані в чарівному куточку України, між річками Десною, Дніпром і Трубежем, здавна була заселена людьми. Край займає визначне географічне положення на Лівобережжі, навпроти Києва, що й визначало за всіх часів його мінливу долю.
Ще в середині першого тисячоліття нашої ери римські джерела називали історичні землі в трикутнику Київ-Чернігів-Переяслав початками Русі, всього східнослов'янського етносу, Понад тисячу років в непорушних пралісах Броварщини жило одне з найбільших давньослов'янських племен - сіверці, які з часом заснували Чернігівське, Переяславське і Новгород-Сіверське князівства.
З Х ст. почалося посилення впливу київської князівської влади на сіверський люд Броварщини. За князя Володимира Великого по Десні, Острі, Трубежу будуються гради, де селяться "на прокорм" запрошені з інших країн "знатні мужі".
Надалі (XI - XII ст.) Відбувалося масове заселення краю монахами київських і переяславських монастирів. Це була вже тотальна церковна колонізація язичницьких земель, бо сліди давніх поселень монахів трапляються майже в кожному броварському селі.
Для хворих і немічних ченців броварська земля була землею обітованою, "Богом даній", Богданівкою билинного часу. І хоча не раз сюди заходили печеніги, половці, і на землях між Десною і Трубежем розросталися хати мужніх броварів. Майже всі сучасні села зародилися з давньоруських поселень-градів - Княжичі, Бровари, Літки, Русанів, Світильня, Гоголів, Заворичі, Семиполки, Рожни, Рожівка, Літочки, Свіноіди, Требухів, Погреби, Калита, Богданівка, Димерка, Зазим'я, Рудня та ін .
У 1239 - 1240 р.р. на нашу землю напали орди Батия. За переказами, населення давньоруських градів в Семиполки і Пухівці вчинила відчайдушний і мужній опір, але не змогло протистояти нападникам. За деякими даними, наполегливо захищалися, але впали під навалою ординців гради в Русанові, Княжичі, Заворичі, Літочки.
Після нетривалого правління різних татарських васалів край перейшов у володіння князя Романа Брянського. А вже з 1362 р київський князь Володимир Ольгердович передав землі між Десною, Остром і Трубежем під владу князя Юрія Половця. Князь збудував свою резиденцію-двір на пагорбах поблизу Рожнів і взяв ім'я князя Половця-Рожиновського. На той час належить і перші письмові згадки про Рожнах, Світильні, Літках. Починаючи з 1393 року це землі отримав князь Дмитро Сокира - соратник литовського князя Вітовта.
У польських люстраціях 1616, 1620 і 1 635 рр зафіксовані всі назви сучасних населених пунктів. На початку XVII ст. почалося ополячення краю та в той же вермя відновлювалися колишні монастирські володіння. У відповідь місцеве населення йшло захищати свої споконвічні права в повстанських загонів Косинського, Наливайка, Тараса Трясила, брали участь в козацьких походах гетьмана Петра Сагайдачного разом з місцевими провідниками Іваном Сулимою, Носач, Аксаков, Рожиновського. Кульмінацією цих подій стало повстання 1638 році під керівництвом нашого земляка Якова Остряниці.
Наступне десятиліття було періодом відносного спокою. З початком Хмельниччини в Гоголя, Броварах, Заворичах створювалися козачі сотні, які в складі Київського полку брали участь в битві з литовським військом під Лоевом. Після укладення Переяславської угоди броварські землі щедро роздавали російським воєводам і генералам: Трубецьким, Вольським, Девіер, Кантакузенам, Лонухіним, Хераскова.
Російські землевласники з часом втратили свої володіння, які купалися сім'ями української старшини Дараган-Галаганів, Танських, Солонін. Центром регіону було сотенне містечко Гоголів Київського полку, який виріс на ярмаркової торгівлі. Містечками стали ярмаркові Бровари, Літки. Козацькі села мали власне правління. Розвивалися також монастирські вотчини.
У 1786 р, було введено кріпацтво, і броварські землі перейшли в "казну" і в руки петербурзьких вельмож Хованський-Алферьево, Трепова. Панщина, відпрацювання казенних селян привели до занепаду національної господарського життя.
У той же вркмя серед нашого народу жила непокора колонізаторам, віра в свободу і незалежність. Перша половина XIX ст. пов'язана з ім'ям Тараса Шевченка, який уособлював незгасну віру в прийдешню свободу. Великий поет бував у багатьох броварських селах. Його поеми "Катерина", "Сотник", "Княжна" мають броварську основу.
Скасування кріпосного 1861 році зумовила бурхливий розвиток господарського життя. Протягом наступного десятиліття населення сіл зросло в кілька разів. Затверджувалися капіталістичні відносини, формувалися невеликі містечка - Гоголів, Бровари, Літки, Семиполки. Край належав Остерскму повіту Чернігівської губернії в складі Броварський, Гоголівській і Семіполковська волостей. Через наші землі пролягала залізниця (побудована 1867 г.) і Санкт-Петербурзьке шосе (1861).
У всі часи в різних обставинах відбувалася еміграція населення з Броварщини в інші області, країни, іноді в значних масштабах. У XVII ст. - в район Пирятина та Чугуєва, в кінці XVIII ст. - на Дон, пізніше в Таврію, в середині XIX ст. - на Кубань, а згодом - в Заволжя, Сибіру, на Далекий Схід.
В період Української гетьманської держави броварські землі адміністративно належали до Київського полку, після остаточного поневолення України Російською імперією - до Київського намісництва, в 1807 - 1917 рр - до Остерського повіту Чернігівської губернії.
За постановою уряду Української Народної Республіки 1918 із введенням нового адміністративного поділу задніпрянські землі на 20 верств від Києва увійшли до складу Київської області. На кілька років Бровари були включені в межі міста Києва. Уже в УРСР, після створення району 1923 р функції його центру перейшли до Димерці, яка стала Велика Димерка. У 1937 р Бровари знову стали центром Броварського району.
Становлення району збіглося з новою економічною політикою радянської влади. Відроджувалися господарства, зруйновані лихами Першої світової і громадянської воєн. У селах району створювалися міцні господарства з власною переробкою продукції. Одночасно з економічним підйомом відроджувався і духовне життя, відбувалася українізація освіти, культури. Великого розмаху набуло введення семирічної системи навчання.
У 30-х роках почалася суцільна колективізація району, яка тривала до 1934 р У багатьох випадках вона набирала ознаки примусової. Так звані перегини в політиці регулювання земельних відносин в селі привели до страшної біди для українців - голодомору 1933 р І тоді, і пізніше, в роки передвоєнних масових репресій, загинули сотні наших земляків. Не далеко від Броварів, у Биківні, знаходиться найбільше в Україні поховання репресованих громадян, знищених НКВС.
З початком Великої Вітчизняної війни Броваршіна виявилася в епіцентрі подій. З перших днів липня 14 вересня 1941 року в Броварах знаходився штаб Південно-Західного фронту (командуючий - генерал армії М. П. Кирпонос), штаб українського прикордонного округу, інші військові управління. Німецькі війська окупували район 19 вересня 1941 року. Рівно через два роки - 19 вересень 1943 року - почалося його звільнення частинами 38-ї армії Степового фронту.
За офіційними даними, під час війни загинуло 7145 жителів району, кожен другий чоловік призовного віку. Тисячі жителів вивозили на примусові роботи в Німеччину, а при відступі у вересні 1943 р окупанти спалили 12 тис. Селянських дворів.
За ратні подвиги у Великій Вітчизняній війні дев'ять наших земляків відзначені високим військовим званням Героя Радянського Союзу.
Символіка Броварський району
Броварський район - давня історична земля, яка знаходиться в самому центрі України. Там, де зливаються води Десни і Дніпра. Багате фольклорно-етнографічна спадщина, вплив різних історичних культур ісегодня визначають броварський родовід.
Пошук нерухомості:
Доля нашої землі визначалася приналежністю її до Переяславському князівству в княжі часи, Київському полку - за часів козацтва, Чернігівської губернії та Київській області. Броварський район в сучасних кордонах була заснований в 1923 році.
зміст символіки
Бровари - це східні ворота Києва, до яких в усі часи сходилися дороги - звідси й ідея східної фортеці із золотими воротами. Зображення золотого коня пов'язано з народними легендами про давнє граді Крем, на ворітніцах воріт був зображений вершник.
Існує, також, переказ про хлопця-семирічку, який першим приручив дикого коня. Дійсно, більшість дослідників вважають, що приручення людством дикого коня-тарпана відбулося в епоху міді на території України.
Срібні хвилясті смуги символізують річки Десну і Трубіж, між якими сформувалася територія району. Квітка калини символізує Київську область, до складу якої входить Броварщина, а вінок з гілок сосни, дуба і берези розповідає про характерну для району рослинності.
Опис герба Броварського району
У синьому полі срібна фортеця з трьома вежами з золотими дахами і відкритими воротами з золотими ворітніцами, крізь яку проходить золотий кінь; уздовж фортеці по одному срібному струмка (хвилястому пруту). Щит увінчується квіткою калини і обрамлений бронзовим вінком із соснових, дубових і березових гілок
Опис прапора Броварського району
Світло-синє полотнище, в центрі якого біла фортеця з трьома вежами з жовтими дахами і відкритими воротами з жовтими ворітніцами, крізь яку проходить жовтий кінь.
Висота емблеми становить 2/3 висоти полотнища. Уздовж древкового і вільного країв на відстані в 1/10 висоти полотнища йдуть вертикальні білі хвилясті смуги, ширина кожної з яких дорівнює 1/20 висоти полотнища. Співвідношення сторін прапора 2: 3.
джерело: Meget
Передрук матеріалів тільки з письмового дозволу редакції
