ссср - Найцікавіше в блогах

Сьогодні за порадою доброго знайомого навідався в книжковий магазин "Фаланстери".
Раніше там ніколи не був, але відгуки чув досить сприятливі і магазин дійсно не розчарував.
З одного боку якщо не знати куди йти, він навряд чи приверне стороннє увагу - базується в провулку, в старому будинку, з ретро-під'їздом, на другому поверсі. Але всередині просто відмінні поклади придатної наукової та публіцистичної літератури. Деякі книги в звичайних книжкових магазинах зустріти просто нереально. Окремо доставляє легкий комуністичний андеграунд з плакатами Мао Цзедуна.
З нагоди, затаритися книгами для домашньої бібліотеки.

Мемуари Савінкова. Терор, провокатори, бомбисти, царська охранка, 3 революції, іноземні розвідки. Вельми цікава життя нехорошого людини, який закінчив погано, навіть незважаючи на своє покаяння перед радянською владою. Книга ця досить відома і є одним з важливих джерел з історії російської революції. Раніше читав тільки шматки з неї в електронній версії, так що тепер буде можливість повністю ознайомитися.

Люттвак більш відомий по своїй головній роботі "Державний Переворот" (матеріал в блозі по ній вже виходив), але ця робота представляє чималий інтерес, так як дане перевидання книги 1987 року написано вже з урахуванням досвіду війни НАТО проти Югославії і зосереджується на вивченні феномена воєн , які ми спостерігаємо вже останні 20 років, в рамках яких народилося поняття гібридної війни в сучасній її трактуванні, хоча Люттвак і зосереджений на військових аспектах більшою мірою, ніж на інформаційно-психологічних - їх роль стала олее яскраво-вираженою вже в "нульових" і "десятих".

Статті історика Ганіна я вже кілька разів розміщував в журналі, так що автор, гадаю, досить знайомий читачам. Як і раніше, Ганін зосереджений на вивченні доль колишніх офіцерів Генштабу царської армії, які потрапили у вир революції та громадянської війни. Дана книга зосереджена на історіях військспеців Червоної Армії - тих, хто допомагав більшовикам вигравати громадянську війну. Вважаю, що після прочитання, цікаві долі викладу окремим матеріалом, адже часом життя людей потрапили у вир революції та громадянської війни багато разів цікавіше будь-якого, самого вигадливого вимислу.

А ось це взагалі принадність. Навчальний китайське посібник з історії світового комуністичного руху випущене в рамках програми ЦК КПК по вивченню і будівництва марксистської теорії. В анотації так і написано, що книга написана з урахуванням "керівних вказівок Консультативного комітету з вивчення і будівництва марксистської теорії і керівних органів ЦК КПК".
У книзі викладені актуальні офіційні ідеологічні погляди китайської компартії на історію комуністичного руху в Китаї і в інших країнах світу (причини успіхів і невдач), окремо розглядається досвід будівництва комунізму в СРСР (з акцентами на те, чому Китаю важливо вивчати досвід СРСР) і сучасне китайське суспільство, яке в фіналі автори постулюють як соціалістичне, закінчуючи книгу аксіомою, що соціалізм, це неминучий шлях розвитку історії та що прекрасні ідеали комунізму обов'язково зможуть втілитися в ізнь. Повторюся, це не фантазії окремих авторів - це офіціоз санкціоннірованний ЦК КПК.
По суті, це поточний зріз офіційних трактувань історії та сучасності від офіційних ідеологів КПК. Навіть побіжне прочитання фрагментів пов'язаних з СРСР неймовірно доставляє. Хоча в списку рекомендованих до прочетнію авторів по комуністичної теорії (є і такий) поки ще відсутня Сі Цзіньпін (книга видана в 2016 році), так що До 2019 дещо могло змінитися.
Неодмінно буде нарізка кращих цитат на тему "китайці навчать вас комунізму".

Репринтне видання праці 1817 року Шарля Теодора Бове де Прео, присвяченого історії воєн почалися незабаром після Великої Французької Революції. Цінність книги полягає в тому, що вона була написана незабаром після закінчення Наполеонівських воєн і ще не містила масиву наступних трактувань. Крім того, крім послідовного опису всіх мало-мальки великих битв і сутичок того періоду, містить чимало ілюстрацій і велика кількість кольорових карт основних битв, причому їх стільки, що до книг додається ціла папка з додатковими картами. Їх як приїду до Севастополя отфотографірую і викладу окремим постом. Сама книга судячи з втікача ознайомленню написана живою мовою. Ну а сам період за своєю природою був "нудним" у всіх сенсах цього слова.
Було там ще кілька книг, які б із задоволенням придбав (наприклад, відмінна книга з ретельним розбором ідеології ісламського фундаменталізму і генерується їй ненависті, в тому числі на основі бесід з колишніми і діючими бойовиками різних ісламістських угруповань з усього світу), але обмеження по вазі при перельоті сковували.
Так що буду туди навідуватися з нагоди.
Рекомендую до ознайомлення http://falanster.su/contacts/

https://colonelcassad.livejournal.com/5099965.html

замість передмови
Мої постійні читачі знають, що на моєму каналі ми не тільки часто гіпотетично "прокачуємо варіанти" альтернативного розвитку історії, а й намагаємося зрозуміти, яким би міг стати світ, якби в ключові моменти був зроблений інший від існуючого вибір.
Я знаю, що історія не має умовного способу. Але вважаю, що "прокачувати варіанти" історичних подій необхідно, щоб не робити серйозних помилок в майбутньому. Крім того, це просто цікаво.
Сьогодні я приведу ймовірну статистику досягнень СРСР на 2019 рік, яка виведена на основі даних розвитку Радянського Союзу в 1970-х і 1980-х роках.
Яким міг стати СРСР в 2019 році

1. Населення СРСР в 2019 році
Станом на січень 1992 року населення СРСР становило 294 мільйони чоловік, а в січні 1979 року радянських жителів було 262 мільйони чоловік.
На основі цих даних виводимо середнє арифметичне приросту населення Союзу в рік (ділимо 32 на 13). Виходить щорічне збільшення приблизно на 2,46 мільйона осіб на рік.
А тепер проведемо нескладні обчислення, причому зробимо це без поправки на щорічне збільшення жителів з урахуванням збільшення загального населення країни, поліпшення охорони здоров'я і тривалості життя.
Отримуємо: (2019 - 1992) х 2,46 = 66,42
Додаємо результат до 294 мільйонам і отримуємо 360 мільйонів чоловік.
Тобто, якби СРСР зберігся, його населення сьогодні без урахування прогресії склало б понад третину мільярда людей!
2. Економіка (ВВП) СРСР в 2019 році
Якщо виходити з офіційного курсу рубля, то ВВП СРСР в 1990 році складає 1050 трильйона рублів, або 1,7 трильйона доларів. За іншими мірками (по "атлас-методу") ВВП становив 1 трлн. дол.
І це було друге місце в світі після США, ВВП яких в 1990 році становив 6 трлн. дол.
До речі, ВВП за ПКС (купівельна спроможність) в СРСР на 1990 рік був всього в 2 рази менше ніж в США - (за даними ЦРУ), в Союзі він був 2,7 трлн. дол., а в США - 5 трлн. дол.
А тепер уявімо, що замість розвалу СРСР Горбачов і Єльцин йдуть по шляху збереження країни, реорганізації армії, припинення кредитування зарубіжних соціалістичних країн і диверсифікації економіки. В цьому випадку ВВП країни в 2019 році міг би стати, як мінімум, другим або третім у світі, і конкурувати з США і Китаєм.
А якщо врахувати сьогоднішній величезний борг США в 22 трильйона доларів, то реальними лідерами планети могли стати СРСР і КНР. Причому без боргів, з ГОСТами, безкоштовною медициною і освітою.
В цифрах, якщо подивитися на дані ВПП СРСР 1970 і 1980 років, виявиться, що наша економіка за брежнєвські "застійні" 10 років збільшилася вдвічі, з 450 млрд. Дол. До 900 млрд. Дол.
Якщо залишити ті ж цифри без арифметичній прогресії по роках, то ВВП СРСР збільшувався б так (за офіційним курсом):
1990 рік = 1,7 трлн. дол.
1990-2000 роки: 1,7 х 2 = 3,4 трлн. дол.
2000-2010 рр: 3,4 х 2 = 6,8 трлн. дол.
2010-2019 рр: 6,8 х 1,8 = 12,24 трлн. дол.
Або 34 тисячі доларів в рік на кожного жителя, що навіть за нинішніми мірками можна співвіднести з доходом на душу населення з деякими розвиненими країнами.
Ось такий стала б країна СРСР в 2019 році, якби не бажання прийти до "західної демократії", яка в підсумку виявилася диктатом США і забрала життя мільйонів жителів на всьому пострадянському просторі.
Розрахунки, звичайно, представлені грубо, але моє завдання - дати не тільки точну цифру, а загальне уявлення про можливі здобутки.
3. Загальні досягнення і життя в СРСР в 2019 році
Давайте змоделюємо ситуацію, при якій республікам СРСР не довелося падати в прірву 1990-х років і потім вибиратися з неї в 2000-х роках.
Що було б, якби СРСР реформував армію і промисловість, зберіг технології, повернувся обличчям до випуску товарів народного споживання, але при цьому зберіг би ГОСТи і інші привілеї СРСР?
3.1 Космос
Освоєння Місяця. Є гроші, є технології, є Байконур. Думаю, наприклад, що в 2019 році СРСР вже здобував би на Місяці Гелій -3, який в 1000 разів ефективніше звичайного ядерного палива в АЕС.
3.2 Технології
Наша освіта, безкоштовне навчання, привели б до розвитку робототехніки, прориву в медицині і т.п.
3.3 Люди в СРСР
Грузин, тувинець, українець, якут і російський сиділи б за одним столом і святкували День Перемоги, Дні Народження та інші ювілеї. І ніякої ворожнечі, ніяких міжусобиць, громадянських воєн, сліз і іншого.
Ось яким міг стати СРСР в 2019 році.
Знаю, що не всі зі мною погодяться. Свої думки ви легко можете залишити в коментарях нижче.

https://matveychev-oleg.livejournal.com/8943056.html

2019-06-29 4:56:00

Радянський Союз розвалили евреі.Дело було так.Пріходіт Горбачов вночі до Чубайсу і каже, що не знає, що делать.А в чому проблема? Американці дали мені два мільйони доларів, сказали, терміново покласти на діапозітів.Что це таке? (Тоді не знали, що таке депозит.) Не знаю, але треба приїхати і покласти в банк своїми руками, банк на Манхеттені, залишилося два тижні, а за нашими законами, мені не можна класти валюту в чужі банки, коротше - голова кругом.Отмені закон.Ето як? Та дуже просто: Говори, що тепер можна, ти ж президент, а за що дали? Хочуть, щоб я відпустив вреев.Ето куди? У Ізраїль. Навіщо їм? Не знаю, але гроші лежат.Тогда відпусти евреев.Тоже не можу: вони секрети знают.Какіе секрети? Так почім мені знати, це ж секрети! Ну відміни секрети, не мені тебе учіть.Да як їх отменишь, якщо в країні повинні бути секрети, немає секретів - немає страни.Ну тоді відміни країну, не відмовлятися ж від грошей. Ось я і прийшов за порадою, щоб якщо скасовувати країну, то разом, тому що, коли Брежнєву півмільйона дали, він так і не скасував, але жаба мучила до смерті, ось і мене замучить, допоможеш? Чуєш, у мене така ж історія, тільки мені жлоби відстебнув один мільйон, подумав, через одного країну скасовувати принципово не буду, але тепер у нас три, і я згоден, але тільки пополам.Ето як? мені - півтори і тобі - полтори.Во губу розкотив, думаєш проскочимо ?
Так вони розмовляли вночі, а Андропов слухав по радіо і розмірковував, як зреагувати. З одного боку, не можна просто так взяти і заарештувати президента, тому що Чубайс підніме хай.Не будь Чубайса - викликаєш Горбачова і кажеш: так-то і так-то, товариш президент, маємо повне право вас розстріляти, є у нашого комітету така прерогатива , тому пишіть нотаріальна заява, типу розпорядження про спадщину, щоб всі незаконні мільйони передали в російське посольство у Вашингтоні, а ми їх звідти вивеземо по шпигунському каналу.С іншого боку, змовчати теж не можна, тому що сьогодні американці підкупили президента Советског Союзу, а вже завтра він піде на все, щоб гроші роздобути, аж до розвалу країни, і тоді євреї виїдуть разом з секретами за кордон, в Пентагоні скористаються розробками радянських вчених і конструкторів, набудував підводних човнів і супутників сьомого покоління і стануть сильнішими, ніж Росія , ось і прости-прощай всесвітнє могутність і двополюсний мір.Нас перестануть поважати - все перестануть, навіть українці, доведеться відібрати Крим назад, а там санкції-шманці, загальна русофобія, економіка ні до біса, до пенсії не доживеш, "новачок", Сирія та інші клініка.Нет, змовчати не вийде, змушений заарештувати обох.
Поки так Андропов розмірковував, в далекому Пітері один скромний непомітний капітан або майор відомо яких органів, але в минулому, йшов по Невському і надумав зайти в Сайгон, провернути одну справу щодо вилучення должка, а заодно пропустити кухлик-другий, він тоді ще пропускав. і раптом побачив в диму і п'яною атмосфері старого дружка-німця, теж агента, але інший, дружній організації, який приїхав в СРСР розслабитися: вино, дівчинки і все такое.Два одного обнялися, і німець сп'яну розповів, що його розвідка отримала депешу, ніби Горбачову виписаний чек на мільйон, і він повинен його в двотижневий термін отоварити на депозиті, потім розповім, що це таке, і для цього він, Горбачов, зобов'язаний в авральному порядку приїхати в Штати, але йому свої не дозволять, тому що просто так президенти без протоколу друг до одного не ездят.Незаметний капітан запитав, навіщо Фройнд йому це розповідає, а сам п'є пиво і мотає собі на ус.Как навіщо, здивувався німець, вони ж з Чубайсом Радянський Союз развалят.Почему з Чубайсом? Тому що одному не під силу, а Андропов не погодиться, він ідейний, як Брежнев.А нам-то що? як що, здивував я той, ти не хочеш стати президентом Росії? Чому Росії? Тому що Союз розвалиться на часті.І як я стану президентом? Дуже просто: Союз зникне, євреїв з секретами відпустять, американці за це підтримають Єльцина, такого знаєш? Ну.Вот він і стане першим президентом РФ, але армія вже слабка , тому що всі розробки радянських конструкторів і вчених давно в сейфі Пентагону, Єльцин від туги піде в запій, почне шукати заміну, тут світова закуліса підсуне йому якусь моль, сіру особистість, і це будеш ти, згоден? і Путін задумався. ( це був Путін.)
А Андропов слухає по радіо і думає: ага, ось ще один придурок, поки потенційний, з ним можна не церемонитися, скажу - Путіна розстріляв, ніхто не поперхнется, але чому не використати? Дам йому завдання - нехай вселиться в оточення Єльцина, впевнено зарекомендує себе міллю, підхопить впало прапор і знову відродить Россію.Так що ні буду поспішати з затриманням Горбачова і Чубайса, їм ще реформи проводити в божевільні девяностие.Жаль тільки євреїв відпускати.
А до того радіо, яке слухав Андропов, був підключений ізраїльський Моссад.Ідея по розвалу Росії, з одного боку, хороша, не допомагатимуть єгиптянам і відпустять євреїв, а з іншого боку, рано чи пізно Америка зовсім знахабніє, почне диктувати свої умови, да так, що до влади у них прийде взагалі отморозок.Что теж добре, тому що перенесе посольство в Єрусалим, а з третього боку, навіщо воно там потрібно, якщо Америка все одно не воює з Іраном? Дзвонить Моссад Головному рабину: ребе, як вступити? А які є варіанти? Ребе, можемо нейтралізувати Чубайса, і тоді Горбачов не розвалить країну, а євреї не приїдуть в Америку з секретами, тому Ф-16 купуватимемо у Москви з іншою назвою, це дешево, але ненадійно, до Ірану не долетіт.А якщо Чубайса не чіпати? Ребе, тоді навіщо ми заплатили двом шлімазлам три мільйони? Андропов в частці? Ні, ребе, він при смерті.Ето добре, а Єльцин? Той в запое.Ну ладно, а що з капітаном в Пітері? О, ми цю версію ще не крутили, пора ?Саме час!
Дзвонить Моссад в Сайгон, трубку бере немец.Уговоріл? Ще один кухоль - і він наш, відповідає немец.Передай йому, що отримає не тільки пост президента, але і відкритий рахунок в таємному єврейському банку, тільки щоб євреїв не ображав - і навіть мотатися на Манхеттен НЕ надо.Слушаюсь, хаверім, зараз проверну.А Андропов чує і ніяк не в'їде, про що у них мова, бо кажуть хоч по-німецьки, але на івриті, а перекладачка, Нона Соломонівна, пішла додому, зараз ніч. від безнадії Андропов візьми і хрюкні в трубку.Так покладено в органах: якщо нічого не можеш, хоча б Хрюк і, іноді срабативает.Немец почув, зрозумів, хто хрюкає, і впав в обморок.Путін відразу втік, щоб його не пов'язали як свідетеля.А Андропов пішов спать.Тем часом і Горбачов поїхав від Чубайса, тому що справ по розвалу багато, а два мільйони НЕ ждут.Утром Андропов викликає перекладачку, а йому кажуть, що Нона Соломонівна поїхала до Ізраїлю, перша ласточка.Вот якщо б вона не поїхала, а перевела з німецько-єврейського то, що Моссад наплів по телефону агенту в Сайгоні, може, хід світової історії пішов би інакше. Сиділи б ми зараз на березі Адріатичного моря, попивали б к'янті, я б вам, милашка, розповідав всякі байки, а ви б били мене долонькою по руці і говорили кокетливо: да ладно вам, Родриг Петрович, руки-то распускать.А так сиджу я в довбаний бліндажі і сумую перед останньою атакою, вибудовуючи альтернативні ходи історії. Адже ось чорт здогадався мене народитися в Росії з інтернетом і без грошей!

Одного разу Михайло Булгаков зустрівся з Антуаном де Сент-Екзюпері. Діло Було так. Навесні 1935 року в якості кореспондента Сент-Екзюпері відвідав СРСР. Волею доль ВІН БУВ запитаної на Першотравневому Зустріч, де одним з гостей БУВ кож и Булгаков, Який, Звичайно, не знаючи французького письменника. Не знала його і дружина Михайла Опанасовича, яка описала день зустрічі в своєму щоденнику в такий спосіб:
"Ми днем ​​висипалися, а ввечері, коли приїхала машина, поїхали кругом через набережну і центр подивитися ілюмінацію. У Уайлі було чоловік 30, серед них турецький посол, якийсь французький письменник, який щойно приїхав в Союз, і, звичайно, Штейгер. "

• Я добре пам'ятаю, як в «святих» на думку вдови Бориса Єльцина 1990-х, на колишньої виставці народних досягнень розташовувався гігантський ринок аудіо та відеотехніки. Розкішні - в сталінсько-бароковому стилі палати - стояли пилові, зачумлённие і обшарпані-безглузді; в них, розділених на закутки, снували покупці - вони шукали жаданий телеящик з видака і тут же - на виході хтось спритний торгував касетами, де містилися мрії тодішнього обивателя - «Рембо», «Термінатор», «Аероплан». Потім ера тотального розпродажу закінчилася і поступово головною Виставці повернули не те, щоб первинний вигляд, але хоча б первозданний сенс, хоча, зізнатися, нові звершення і креативні «ремонти» виглядають огидно і пластмасово. Однак повернулося відчуття простору, та й культурне дозвілля на ВДНГ - це наша реальність. Ніби й не було тих огидно-спритних торгашів, що пропонували різнокаліберні «Панасонік» і тостери «Мулінекс».
  
  
• Одне з найяскравіших фото експозиції - сім радянських манекенниць початку 1960-х, після дефіле, навпроти одного з нових павільйонів. Саме в ті роки на Заході були неймовірно популярні радянські дівчата і - радянська мода, як феномен ...
  Отже, ми вирушаємо на виставку «ВДНХ в моді. 1939-2019 », що проводиться в павільйоні №16« Гідрометеорологія ». Так-так, мене теж бентежить це дивне сусідство - мода і гідрометеорологія, але навіть такий розклад більш пристойний, ніж, якби там знову продавали мобільники і морозилки. Експозиція присвячена 80-річчю ВСХВ-ВДНГ і носить розважально-просвітницький характер: мода легковажна штучка, але при тому вона володіє найважливішою особливістю - акумулювати і зберігати дух часу.
  
• В кінці тексту - фотографії костюмів ...

https://zina-korzina.livejournal.com/1624008.html

• Ось це - жахливо намальовано. Туга розлита в просторі картини. Хоча, сюжет - весілля. Але враження - похоронне. Або - весілля зомбі. Ні, я знову шукаю складні маневри. Автор елементарно поганий рисувальник.
  Якутров Володимир Федорович (1946 - 2015). «Весілля». 1977 рік.
  

https://zina-korzina.livejournal.com/1623782.html

Пішла з життя Катерина Іларіонівна Дьоміна.
Легендарна розвідниця, Герой Радянського Союзу Катерина Дьоміна (дівоче прізвище Михайлова) народилася 22 грудня 1925 в Ленінграді. Батько був військовим, мати працювала лікарем. Втративши в ранньому віці обох батьків, дівчинка виховувалася в дитячому будинку. У 1941 році вона закінчила дев'ять класів і курси медсестер.
У день, коли почалася війна (22 червня 1941 року), Катя їхала в Брест на канікули до свого брата-льотчику. Поїзд потрапив під бомбардування і їй довелося пішки добиратися до Смоленська. Катерина прийшла до військкомату і, додавши до свого 15-річного віку ще два роки, домоглася зарахування в Червону Армію і відправки на фронт. У боях під Гжатском отримала важке поранення в ногу. Лікувалася в госпіталях на Уралі і в Баку. Після одужання з січня 1942 року служила на військово-санітарному судні "Червона Москва", переправляли поранених з Сталінграда в Красноводськ. Там їй було присвоєно звання головного старшини, за зразкову службу вручений знак "Відмінник Військово-Морського Флоту". Після завершення Сталінградської битви Катерину на її прохання зарахували санінструктором в 369-й окремий батальйон морської піхоти, який формувався в лютому 1943 року з добровольців в Баку. Батальйон входив до складу Азовської, а потім Дунайської військових флотилій. З цим батальйоном, який отримав згодом почесне найменування "Керченський Червонопрапорний", Катя Михайлова з боями пройшла по водах і берегів Кавказу і Криму, Азовського і Чорного морів, Дністра і Дунаю, з визвольною місією - по землі Румунії, Болгарії, Угорщини, Югославії, Чехословаччини та Австрії. Разом з бійцями батальйону вступала в бій, відбивала контратаки ворога, виносила з поля бою поранених, надавала їм першу допомогу. Тричі сама була поранена.

У грудні 1944 року в битві за фортеця Ілока на кордоні Угорщини та Югославії Катя Михайлова була поранена, і її, ослабіла від втрати крові і запалення легенів, майже в безнадійному стані переправили в госпіталь. Після одужання вона знову повернулася в лад. У складі 369-го батальйону морської піхоти вона боролася за Імперський міст в австрійській столиці Відні. Тут вона відсвяткувала Перемогу 9 травня 1945 року.
У листопаді 1945 року Єкатерина Михайлова демобілізувалася і повернулася в Ленінград. У 1950 році закінчила 2-й Ленінградський медичний інститут. 36 років працювала лікарем, завідувачем спецлабораторіях на заводі Минатома в м Електросталь, потім в м Москві. У 1985 році пішла на пенсію.
За мужність і героїзм в роки війни Катерина Михайлова нагороджена багатьма орденами і медалями. Свою першу нагороду - медаль "За відвагу" - вона отримала за участь в десанті при взятті Темрюка. Перший орден Вітчизняної війни II ступеня - за участь в битві за Керч з висадкою десанту в шторм і виходом з оточення з боями і за винесення поранених. Перший і другий ордена Червоного Прапора - за форсування Дністровського лиману в серпні 1944 року і за участь в боях за фортецю Ілока на кордоні Угорщини та Югославії в грудні 1944 року.
До згаданих вище нагород пізніше додалися нові: орден Вітчизняної війни I ступеня, медалі "За звільнення Бєлграда", "За взяття Будапешта", "За взяття Відня", "За оборону Кавказу", "За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941 - тисячі дев'ятсот сорок п'ять ". У 1961 році їй була вручена сама почесна нагорода міжнародного Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця медаль "Флоренс Найтінгейл". Катерина Дьоміна нагороджена також російським орденом Андрія Первозванного. У 1990 році, коли відзначали 45-річчя Перемоги, Указом Президента СРСР за героїзм в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками Катерина Дьоміна була удостоєна звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі "Золота Зірка".
Більш докладний опис подвигів Дьомін.

За свої дії в ході Темрюкському десантної операції була представлена командиром 369-го ОБМП майором Сударикова до ордена Червоної Зірки, але нагороджена медаллю "За відвагу": головний старшина Михайлова, будучи контужений, надала медичну допомогу 17 пораненим бійцям і евакуювала їх в тил зі зброєю під сильним вогнем противника. В кінці січня 1944 року головстаршини брала участь в десанті в Керченському порту, мужньо проявила себе у вуличних боях, перев'язала 85 поранених солдатів і офіцерів, винесла з поля бою 13 тяжкопоранених, за що була нагороджена орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.
Після звільнення Криму батальйон був перекинутий під Одесу і включений до складу Дунайської військової флотилії. Першою бойовою операцією нового об'єднання стало звільнення Аккермана в кінці серпня 1944 року.
В ніч з 21 на 22 серпня 1944 року санінструктор Михайлова брала участь у форсуванні Дністровського лиману. У складі десанту 369-го ОБМП Дунайської військової флотилії однією з перших досягла берега, чіпляючись за коріння і гілки прибережних чагарників, видерлася на п'ятиметровий гребінь стрімчастого берега річки, допомагала піднятися наверх іншим десантникам і важкий кулемет. За час бою надала першу допомогу сімнадцяти тяжкопораненим червонофлотці (включаючи порятунок із води тяжко пораненого начальника штабу загону), придушила вогонь станкового кулемета, закидала гранатами дзот, знищила два десятка солдатів противника, 9 гітлерівців взяла в полон. Вранці Аккерман був узятий. За прояв виняткової відваги була представлена до звання Героя Радянського Союзу, але нагороджена орденом Червоного Прапора.

Через місяць старший санінструктор зведеної роти Берегового загону супроводу Дунайської військової флотилії головний старшина Михайлова взяла участь у десантній операції по захопленню порту Прахово, а 4 грудня 1944 року знову стала прикладом героїзму при взятті фортеці Ілока в Югославії. В рамках попереджувальних заходів щодо недопущення перекидання сил противника в район проведення Будапештської стратегічної наступальної операції передбачалося нанесення удару по придунайським населеним пунктам Опатовац і Ілока. Обидва міста потрібно було брати з суші, тактичним десантам відводилася відволікаюча роль. Особливо важко довелося десантникам в боях за Ілока, розмір розвідгрупи склав 52 людини, включаючи головстаршини Михайлову. У ніч десантування з'ясувалося, що через розлив річки затопленими виявилися ниці берега і невеликий острівець біля фортеці, місце висадки морських піхотинців. Після початку бою гітлерівці, усвідомивши, що сили червонофлотців невеликі, зробили спробу скинути їх в Дунай. Десант бився за шию в крижаній воді. Атака 52-ї стрілецької дивізії на Ілока на суші затримувалася і через дві години бою з півсотні десантників, які посіли кругову оборону на острові, в строю залишилися тільки 13, і всі вони були поранені. Сама будучи важко пораненої, Михайлова продовжувала надавати медичну допомогу, яка тонула пораненим бійцям і, рятуючи їх життя, прив'язувала їх поясними ременями до прибережних полу затоплених деревах і очерету. А коли до острова наближалися ворожі шлюпки, сама бралася за автомат і відбивала атаку. Особисто з автомата вбила 5 ворожих солдат. Моряки виконали свою задачу, противник відтягнув великі сили на придушення десанту і, коли атака радянсько-югославських військ почалася, не зміг утримати Ілока. До кінця бою тільки семеро воїнів були боєздатні. Поранену, ослабіла від втрати крові і запалення легенів, майже в безнадійному стані Михайлову переправили в госпіталь. 9 грудня керівництвом Берегового загону супроводу головстаршини була повторно представлена до звання Героя Радянського Союзу, командувач Дунайської військової флотилії віце-адмірал Горшков погодив це нагородження, тим більше, що в нагородному листі перераховувалися не тільки обставини бою за Ілока, але також відзначався героїзм дівчини в боях за Прахово і при форсуванні Дністровського лиману. Проте в нагородному відділі визнали опис подвигів неправдоподібним і повернули назад уявлення до нагороди в штаб флотилії. У підсумку, новий командувач флотилії контр-адмірал Холостяків зміг нагородити Михайлову тільки другим орденом Червоного Прапора Наказ був підписаний 8 березня 1945 року.
До цього часу головстаршини, ледь оговтавшись від хвороби і поранення, втекла з тилового госпіталю в Ізмаїлі на фронт. Свій батальйон вона нагнала під Комарно. У його складі продовжила брати участь в операціях, останньою з яких став десант на Імперський міст у Відні. Тут же вона відсвяткувала Перемогу 9 травня 1945 року.
Таким чином, до звання Героя Радянського Союзу головстаршини Михайлова представлялася двічі, в серпні та грудні 1944 року, але удостоєна його лише указом Президента СРСР від 5 травня 1990 року, з врученням ордена Леніна і медалі "Золота Зірка" (№ 11 608).
Демобілізована в листопаді 1945 року
* * *
Моя війна. Катерина Дьоміна.

Мир праху.

https://colonelcassad.livejournal.com/5098816.html