Топ новостей


РЕКЛАМА



Календарь

Походи по Південному Бугу - тиждень на катамарані

Почався наш похід по Південному Бугу з того, що ми не взяли карту понадіявшись на Сашку, і на Бозю який нас віз і запевняв що знає всі дороги як свої п'ять пальців, і в результаті проїхали заплановане місце старту в Гайвороні та висадилися в Ладижині

Почався наш похід по Південному Бугу з того, що ми не взяли карту понадіявшись на Сашку, і на Бозю який нас віз і запевняв що знає всі дороги як свої п'ять пальців, і в результаті проїхали заплановане місце старту в Гайвороні та висадилися в Ладижині.

Так як ніхто з нас особливо не поспішав, Саша був у відпустці, а ми з Денисом байдикували, то все вирішили, що це на краще. Перед Ладижин в Гайсині ми таки обзавелися картою до Гайворонського водосховища, ще раз переконалися, що до нього плисти дня 3 і висунулися на старт.

Перед Ладижин в Гайсині ми таки обзавелися картою до Гайворонського водосховища, ще раз переконалися, що до нього плисти дня 3 і висунулися на старт

Зібрали кат, попрощалися з підвозив нас Бозей, сіли і попливли.
Річка в районі Ладижина красуня.

Річка в районі Ладижина красуня

Буг тут не широкий, берега рясно поросли рослинністю і по всій річці було дуже багато живності. Особливо виділялися своєю кількістю сірі чаплі. Вони по одній злітали попереду нас і поступово перелітаючи пересувалися нашим курсом. Незабаром попереду катамарана летіло з два десятка птахів. Подібно птеродактелям вони безшумно махали крилами і летіли попереду. Просто чарівне видовище.

Річка тим часом плавно текла, несучи нас вперед
Річка тим часом плавно текла, несучи нас вперед. Подекуди траплялися острівці, пов'язані між собою ланцюжками перекатіков. Вода проглядалася метра на три вглиб, тобто до самого дна. То тут то там плюхалися риба. Пливли ми здебільшого мовчки, лише зрідка захоплюючись відкриваються перед нами красотами - все таки походи з друзями чудова річ. Сашка клацав фотіком не перестаючи.

Подекуди було досить дрібно для ката, і тоді доводилося прориватися а іноді і простягатися крізь каміння
Подекуди було досить дрібно для ката, і тоді доводилося прориватися а іноді і простягатися крізь каміння. Але в основному погода була більш -менш, іноді злегка покапивал дощик, але швидко переставав. Пливли практично розслаблені, лише злегка ворушачи веслами.

Так пропливли Губник і стали на ніч трохи нижче Четвертинівки. Місцем для стоянки виявилося місцеве тирло, т е випас корів. З усіма наслідками, що випливають. Але лізти назад у воду бажання не було ніякого. Трохи пообговорювати, де ставити намет, в результаті поставили на горбі, посеред галявини. Неподалік від нас виявився якийсь пам'ятний знак на козацьку тематику.

Серед нас було двоє людей мають безпосереднє відношення до історії, але обидва відмовчалися за даними подій. Ми ще трохи погуляли по околицях у пошуках зв'язку, не знайшли її, зварили вечерю і полягали спати.

Годин з двох пішов дощ. Блискавки блищали такі, і так гуркотіло, що ми попрасипалісь і пару годин просто слухали монотонний стукіт дощу.

На ранок вибравшись з намету , Виявили що вся галявина залита водою по щиколотку, а єдине сухе місце -вокруг намети, сантиметрів 20. Так, дощик був нічого собі. Спустили кат і попливли далі.

Потроху пропливли Скибинці і через якийсь час увійшли в водосховищі біля Глибочок. Гребти по водосховищу це ще -то задоволення. У ніс з лівого борту дув вітерець і весляру сидить на цьому балоні доводилося працювати по повній.

У ніс з лівого борту дув вітерець і весляру сидить на цьому балоні доводилося працювати по повній

Ми максимально намагалися притиснутися до берега, тримаючись в тіні скель, але все одно просувалися дуже повільно. Незабаром з'ясувалося, що попутники мені попалися які -то скандальні, плюс до всього вони постійно намагалися звалити на мене частину своєї роботи.

У підсумку після чергових п'ятисот метрів прийшли до єдиної думки, що будемо гребти по черзі строго по годинах. Пів години і зміна і т.д.

Все закінчується, допливли ми до ГЕСкі. При переході через неї благополучно втратили мою і Дениса футболки.

На щастя, напевно. Поїхали далі. За ТРОСТЯНЧИК обід, легкий відпочинок і в путь. Греблі не поспішаючи, відпочиваючи після водосховища. Подекуди зупинялися зірвати яблук на що ростуть уздовж річки яблунях.

Ще я намагався нарвати кукурудзи, але зірвав якусь зелену. З'їли її сирою. Так один раз заплуталися веслом в мережі і вибрали трьох карасів на уху.Так по-тихоньку до вечора допливли до Шумилова. На карті трохи вище нього протилежним берегом проти течії була річечка, в гирлі якої був острівець.

Ми ретельно шукали де ж він, в надії переночувати на ньому, проте крім неприступною гори очерету нічого не виявили. Сунутися туди катом годі було й думати. Вирішили пристати до берега. Погана була ідея. При спробі висадитися майже по коліно провалилися в мул.

При спробі висадитися майже по коліно провалилися в мул

Нормального доступу до води не було, і що б набрати води на вечерю точно так же довелося б тягнутися по багнюці. Завантажилися назад, сяк-так відмили ноги і попливли на той бік. Там Потикавшись уздовж берега, виявили-таки протоку за островом, але на самому острові ночувати чомусь перехотілося. Висадилися поруч вибравшись по очерету, Сашка з Денисом принесли води, я зварив подобу юшки. У риби був жахливу присмак і смерділа вона як той мул в який ми провалилися. А нічого. Повечеряли, порассказивать байки, і полягали спати.

На ранок висунулися вперед. За ніч води додалося майже на пів метра.

Очевидно нас наздогнали дощі пройшли в верхів'ях. Попереду був острів, і в правій протоці була гребля. У лівій -Якось металеву споруду і судячи з усього потім ще гребля. Вирішили йти в праву. Виявилося неправильно. Поставили кат на воду. Метрів через 100 річка закінчилася, пішли суцільні камені і дерев'яний ліс. Потикавшись туди-сюди і втративши майже годину, вибралися на берег, перевантажили речі на Дениса, а ми з Бабичем взяли катамаран і пішли вперед, подекуди протискуючись між скель.

Пройшли старий млин. Пофоткались. Знову стали на воду.

До обіду підпливли до Джулинці. За нами ув'язалися кілька місцевих байдарок. Тут схоже цілий клуб. Молодці хлопці. Вони супроводжували нас майже кілометр. Тут же в Джулинці ми стали на обід, купивши молока у доярок. Пообідавши, рушили далі.

З'ясувалося, що у Дениса поплив в'етнамок. Один Бабич у нас без втрат. Залишок дня Денис згадував класичний вітчизняний фільм про трьох друзів на плоту і кровожерливо поглядав на Сашкові Адідас.

Пройшли Берізки Бершадський, Лугова, Ставки і нарешті, Гайворонське водосховище. Ого-го. Ось це плесо. Йшли ми його майже годину. Подекуди вітер майже тримав нас на місці. Дуже вдало для нас випала зміна Дениса. Він гріб через все водосховище, а ми з Сашком помінялися по разу. Чесно кажучи, втомився, по-моєму я більше всіх, інші виглядали бадьоро. Допливли до ГЕСкі, висадилися на берег, купили по пляшці пива відзначити проходження плеса, пройшлися пару кварталів з катамараном і висадилися на місцевому пляжі.

Знову завантажилися і стартували далі. За Гайворон пішло подобу порогів. Резвенько і живенько ми пробиралися між камінням, де-не-де наскакуючи на камені, подекуди чіпляли дно. У нас на Гайвороні закінчилася карта. Далі пливти було не так цікаво без карти.
Ночували десь за хащувато.

Розвели піонерське вогнище, помилувалися на краси.

Я навіть половив рибу. Правда, безрезультатно.

На ранок рушили далі. Пройшли пару населених пунктів, пройшли міст. Вирішили стати на обід і сходити в місто за картою. У місто пішов Сашка, як найбільш представницький з нас і більш-менш чистий. Прийшов через годину з хлібом. Якраз до обіду.

Якраз до обіду

Карту не купив тому як немає, крім того при вході в містечко місцевий Макоєдов прийняв його за свого і намагався дізнатися де уздовж річки росте трава. Дізнався .що місто називається Завалля, а через пів години гребля і знову доведеться розвантажуватися, щоб обнести. А потім йде Саврань. Так, без карти погано. Поївши, попливли далі.

Поївши, попливли далі

Обнесли греблю. Почали виглядати Саврань. Справа в тому, що ми домовилися підібрати тут четвертого пасажира Женьку - брата Дениса, який, правда, був ще в дорозі. Вирішили почекати його і сходити в місто за картами. Але було одне «але». Ми пливли, а місто все не показувався. Розсудивши, що так можна і проскочити, пристали, залишили Дениса вартувати кат а самі пішли шукати Саврань.

Виявилося, що всупереч логіці місто побудували нема на річці, а віддалік від неї. Довелося ще пройтися метрів 300 до міста.

У Саврані ми нарили таки карти, видзвонив Женьку, дізналися, що він ніяк не встигає і буде чекати нас на мосту на автобані. Ну і добре. Завтра підберемо. І поїхали далі.

І поїхали далі

Ночували за Вільшанка. Тихо. Затишно. Качок хмара. Риба хлюпається. Через пару днів будемо вже вдома. Навіть не хочеться.

Виїхали на ранок. Останні два дні було похмуро. Тепер же сяяло сонечко.

Женьку підібрали до обіду. Пообідавши поховали далі. Пропливли красиву млин і великий острів. Взагалі двоє братів в команді це забагато. Галасливі вони якісь. Голосисті. Як вони вдома уживаються ??

Пропливли с.Голоскове і Люшнювате. Потім Тернувате і Велика Мечетня. А за нею стали на ніч. Місце було безлюдне , Все порита окопами. На Бабича зійшло натхнення і він продекламував щось з прози. Денис поділився спогадами давньої молодості. Женя розповів принцип перемикання стрілок на залізничних коліях і ще щось цікаве з життя залізничників. Все-таки приємно провести вечір з веселими і цікавими людьми.

Спали втрьох в наметі, а Денис спав на вулиці
Спали втрьох в наметі, а Денис спав на вулиці. Охороняв катамаран. На всякий випадок. Все одно місця в наметі не було.

Вранці ми прокинулися рано-вранці від того, що Денис намагався відігнати заважала йому спати цвірінькають пташку. Пташка висловлювала йому повне презирство і продовжувала співати, як ні в чому не бувало. У підсумку перемогла молодість, птах полетіла, але спати ми вже не спали.

Розвели багаття, приготували сніданок, зібралися і попливли на Первомайськ. Благополучно минули Довгу пристань, Мічуріне, Токарівка, потім два Чаусове і Кам'яну балку. І нарешті, здався Кінецьпіль.

Був час обіду. Ми причалили в гирлі Кодими. Підійшли Сашкові родичі. За принципом ірландського рагу я витрусив всі продукти, які залишалися в сумці і все це додав в суп. Народ дещо здивували свіжі огірки в супі. Але вийшло непогано. І навіть син Сашків з'їв тарілку.

Посиділи ще трохи, і попливли далі. Допливли до Геса. Власне це був фініш, але братам здалося мало. Вирішили плисти на Мігею. Ну і мені теж було по дорозі. Ми висадили Олександра, і поховали до Мигії. Водичка була резвенько, гребля шуміла на повну і ми не зважилися лізти в лівий рукав на верхнемігейскіх. Пішли правим рукавом.

Дійшли до острова, стали, трохи поплюхалісь в інтегралі ловлячи бочечки, потім я залишив братів на острові і поїхав додому. Все, закінчився похід. Шкода звичайно. Може, ще колись доведеться поплавати.

Додати коментар

Як вони вдома уживаються ?

Реклама



Новости