Двоє засуджених в Росії громадян України, видачі яких домагалася українська сторона, звернулися до Володимира Путіна з проханням про помилування. Вважається, що їх видача стане ще одним гуманним жестом Росії на адресу української сторони.
Геннадій Афанасьєв був засуджений за статтею «Тероризм» і є спільником Олега Сенцова, другого за популярністю українського в'язня в Росії, якого в ЗМІ прийнято називати режисером. Інша прохання надійшло від Юрія Солошенко, який звинувачується в шпигунстві. Обидва вони, втім, провини своєї, як і раніше не визнають.
Вважається, що їх видача стане ще одним гуманним жестом Росії на адресу української сторони.
25 травня українську військовослужбовця Надію Савченко, визнану винною у вбивстві журналістів, обміняли на двох ополченців і за сумісництвом колишніх російських військових (визнаних винними у веденні агресивної війни) Олександра Александрова і Євгена Єрофєєва.
Тема стала топовою як в українських, так і в російських ЗМІ. Останні, в свою чергу, співгромадян показували мало: увагу більше було звернуто до фігури самої Савченко, яку з незрозумілих для російського глядача причин на Україні вважають національним героєм.
Чулися навіть вигуки обурення: цілий бомонд політиків на чолі з самим президентом, журналістів, простих громадян - справжній тріумф, і скромна зустріч наших хлопців дружинами в аеропорту. 
На цьому тлі загубилася інша історія, майже дзеркальна.
27 травня Малиновський районний суд Одеси виніс рішення звільнити з-під варти фігуранта справи про заворушення 2 травня громадянина Російської Федерації Євгена Мефёдова. 
Суд взяв до уваги, що більшість доказів вже вивчено, він більше не може впливати на свідків, а домашній арешт є достатнім для того, щоб обвинувачений не сховався від правосуддя.
Здавалося б, закінчилася розпочата в кінці листопада минулого року епопея: тоді п'ятьох обвинувачених у «справі 2 травня» (всі представляють «антимайдан») спочатку випустили під заставу, потім під тиском «Правого сектора» залишили під вартою, скасувавши судове рішення в порушення всіх кримінально-процесуальних норм.
Але далі українська політична дійсність знову нагадує про себе. Присутні на засіданні представники «Правого сектора» обурюються рішенням колегії, та до такого ступеня, що погрожують посадити суддів в одну клітку з обвинуваченими, блокують автозаки з ув'язненими, а потім і зовсім влаштовують бійню з поліцією. Закінчилося все це тим, що Мефёдова з-під варти не відпускають, а відвозять вже в ізолятор тимчасового утримання. 
В цей же день прокуратура швидко куховарить нову справу - вже загроза вбивством. Мефёдова звинувачують в тому, що він нібито погрожував свідку Олександру Посміченко, єдиному з «антімайдановцев», який пішов на угоду зі слідством, здав всіх своїх колишніх товаришів безпосередньо в залі суду, за що в березні за клопотанням прокурора був випущений з-під варти.
Нібито в месенджері «Виберіть» Мефёдов погрожував «завалити» Посміченко. Зрозуміло, що всерйоз подібні повідомлення ніяке нормальне слідство і суд не сприйматиме і зроблено це лише з однією метою - мати формально законну підставу містити росіянина під вартою.
До слова, під час згаданих на початку статті листопадових подій відбулося схоже дію: прокуратура тоді хотіла пред'явити Сергію Долженкова (вважається організатором в «справі 2 травня») і того ж Мефёдову звинувачення за статтею «Сепаратизм».
Найцікавіше, що мотивів загрожувати свідкові Мефёдов не мав: Посміченко із загадкових причин не вказав на росіянина як на організатора або учасника масових заворушень, і дані показання були визнані задовільними судом.
В результаті громадянина Росії Мефёдова відправляють під варту ще на 60 днів. Тепер спокійно можуть утримувати під вартою ще 2,5 року, скільки дозволяє санкція статті 129 частини 2 Кримінального кодексу про погрозу вбивством.
Близькі та знайомі розповідають, що Мефёдов знаходиться на межі нервового зриву і погрожує повторно порізати собі вени.
Звичайно ж, на Заході мовчать: і правозахисники, і офіційні особи, і міністри закордонних справ. Ті, хто ще вчора висловлювали своє обурення судовим процесом або вироками Надії Савченко, Михайла Ходорковського або Олега Сенцова, мовчать і кивають в сторону того, що слідство і суд розберуться.
Бажано, щоб розібралися і звинуватили прихильників Росії, звичайно, а всіх українських націоналістів виправдали. Тоді це буде в рамках закону і дотримання прав людини.
Але з іншого боку, мовчить і сторона, яка просто зобов'язана була на повний голос захищати свого громадянина - адже його переслідують за політичні переконання.
Російські ЗМІ більше зацікавлені в критичному висвітленні обміну Надії Савченко та її перших кроків на батьківщині, а про долю покинутих в українську в'язницю росіян якщо і згадують, то лише побіжно.
Хоча для того щоб впоратися з ефектом Савченко, потрібно лише знайти схожих героїв з протилежного боку - Мефёдов з його безкомпромісною поведінкою на суді на цю роль цілком підходить.
Але ролики з його фотографіями не крутять по федеральних ТВ. Російським громадським активістам НЕ будуть щорічно вручати премію Мефёдова за громадянську мужність і позицію. Відомі режисери, письменники, діячі мистецтва не напишуть листа до російського президента з вимогою вплинути на обмін цього хлопця на заарештованих українців у Росії або полонених ДНР-ЛНР.
Згадуючи про долю Мефёдова, я хотів згадати і про інших росіян, нині нудяться в катівнях СБУ і українського «правосуддя». З Максимом Сакауовим, ще одним обвинуваченим у «справі 2 травня», я відсидів у одній камері майже півроку.
Але ось про інших російських громадян, заарештованих за «сепаратизму», «тероризму», «антиконституційної діяльності» та інших політичних статей на Україні, взагалі нічого не чути. За словами російського МЗС, таких майже півтори сотні. Але їх прізвищ ми не знаємо, історій не відаємо, фотографій не бачили. 
Зате списки аналогічних політв'язнів з київської сторони ви можете знайти на першому-ліпшому ресурсі проукраїнського сегмента. А ватажок українського режиму Петро Порошенко безпосередньо обіцяє витягнути своїх побратимів з полону. Фашисти своїх не кидають.
Ми ж поки пожинаємо плоди обміну легенди української пропаганди Надії Савченко на безмовних колишніх військовослужбовців Олександра Александрова і Євгена Єрофєєва. А такі як Мефёдов поки залишаються в глухий безвісті і за гратами.
З тим, що російська держава не має зобов'язань перед кинутими у в'язницю співвітчизниками з паспортами іншого кольору, ми вже звикли. Але, може бути, хоча б російському суспільству варто звернути увагу на долю своїх співгромадян, які не мають бонусу у вигляді приналежності (нехай хоча б і в минулому) до державних структур з грізними абревіатурами.
Артем Буян, газета « погляд »
