Витоки баш. літ-ри сягають древнетюрк. Рунич. і письм. пам'ятників типу орхоно-єнісейських написів і до рукописних произв. 11 в. на яз. тюрки ( " Дивану лугат ат-тюрк " М.Кашгарі, "Кутадгу билик" Ю.Баласагуні). Про булгарском періоді розвитку баш. літ-ри (11-13 ст.) свідчать баш. легенди про алпах (велетнів), журавлів, що дійшли до наших днів в усній і письм. формі; шляхові записки араб. мандрівника Ібн-Фадлана , Кн. Якуба ібн-Нугмана "Таваріхі Булгарія" ( "Історія Булгарії", 12 ст.). В подальшому від. сюжети "Таваріхі Булгарія" знайшли відображення в произв. баш. істориків і письменників Ш.Муслімі, Т. Ялсигула аль-Башкорді, Г. Сокроя . Классич. зразком худ. літ-ри 1-й пол. 13 в. є поема "Кисса-і Йусуф" Кул Галі . Сюжет про кохання героїв поеми Зулейхи і Йусуфа запозичений із с. літ-ри. серед башкир збереглося багато інших. версій поеми в письм. і усній формі. В період татаро-монг. ярма ряд вчених і письменників поїхали в країни Бл. Сходу, Єгипет, серед них баш. вчені і поети Гільметдін Санджар аль-Башкорді і Насретдін аль-Насиров.
У 13-14 вв., В період формування баш. народності і вдосконалення баш. яз. на кипчакской (кипсакской) основі, на великій тер. Золотої Орди широкий розвиток отримала т.зв.. кипчакская літ-ра на яз. тюрки. Так, дастани "Хосров і Ширін" (1341-42) Кутб , "Жумжума султан" (1391-92) Хусема Катіба , "Мухаббатнаме" (1353-54) Хорезми , "Гулістан біт-тюрки" (1391-92) Сайфа Сараї та ін. произв. стали спільним надбанням башкир, татар , Казахів, узбеків.
У баш. літературі середньовіччя переважали традиц. для сх. літри жанри: касида , газель , дастан , ХІКа , Кисса , Наме (обрамлена повість). Дастан Махмуда бін Галі аль-Булгарі "Нахжель-фарадіс" ( "Ворота до раю", 14 ст.), Произв. релігійно-дидактич. змісту сприяли поширенню прозаич. жанрів. Дастани із серії "Алі-батир", "Кісекбаш", "Кисса-і Сакам", "Кисса-і Фаттахетдін" склали основу агіографіч. літ-ри башкир. В СР. століття з араб., перс., індійської, пізніше з турецької літератури в баш. проникали мн. сюжети ( "Калила і Димна", "Бахтіарнаме" , "Сорок візирів", "Анекдоти Ходжі Насретдііа" і ін.) І виникали їх нац. версії. Так, повість "Бахтіарнаме" на тюрки сприяла зародженню баш. обрамлена повісті в прозі. Отримали розвиток жанри ХІКа, саяхатнаме (Подорожні нотатки), Кисса і ін. (Сб. "Маджмагель-ХІКа", "Рісаляі ХІКа"). У баш. усній літературі 15-16 ст. виділяються імена древніх майстрів слова Хабрау - йирау , асан Кайга , Казтуган-йирау і ін., популярних також серед казахів і ногайців.
Приєднання Башкирії до Російської держави все р. 16 в. стало переломним моментом у розвитку духовної культури башкир. У баш. літературі сильніше проявилася нац. тематика, зміцніла взаємозв'язок з фольклором, з'явилися світські оригин. жанри: шежере , Таваре . Серед рукописних произв. 16-19 вв. особливе місце займають шежере, в яких брало хроніка роду, генеалогія тісно переплітаються з викладом іст. подій, з переказами і легендами . Такі великі за обсягом шежере юрматинскіх, кипсакскіх, Табинской, усерганскіх, айлінскіх башкир. "Історія усерган" (Поч. 19 ст.) Написана в формі дастана. Таваре є ист.-лит. жанром [ "Чінгізнаме" , "Амато", "Історія башкир" ( "Таваріхі башkорт"), "Останній з сартаева роду"]. Башкирські повстання 17-18 ст . активізували нар. публіцистику і демократ. напрямок в літературі. Саме значить. серед них - послання ідеолога баш. восст. 1755 Батирші імператриці Єлизавети Петрівни, свого роду соц.-філос. і ист.-лит. трактат тих років, за особливостями жанру близький до рус. іст. повістей. Яскравою сторінкою літератури стала поезія Салават Юлаєв (1754-1800), баш. нац. героя і поета, полководця Селянської війни 1773-75 . Велика заслуга Салавата як поета в тому, що він використовував поетичний. слово як бойова зброя, з'єднавши кращі традиції усній і письм. поезії. З сер. 16 по 18 ст. широку популярність здобули нар. поети-сесени: Кубагуш (16 ст.), Баїк Айдар (18 ст.) Та ін. В їх Кубаїр, айтишах знайшли відображення соц. мотиви, волелюбні прагнення народу. У літературі поч. 19 в. провідне місце займала поезія, в т.ч. пісні Сесен Буранбая-Ярку, учасника і героя Великої Вітчизняної війни 1812 , Засланого згодом за виступи проти колоніального гніту царизму в Сибір. Його поетичний. традиції успішно продовжували сесени Ішмухаметов Мурзакаев ( Ішмухаметов-Сесен ) (1781-1878), Габіт Аргинбаев ( Габіт-Сесен ) (1856-1921). У 1812 в Казані була надрукована кн. під назв. "Куз-Курпяч, башкирська повість, писана на башкирською мовою одним курайчем і перекладена на російський в долинах гір Ріфейскіх, 1809 року" в перекладі на російська мова Т. Бєляєва , Хрещеного башкира. В рус. перекладі відомий і ін. епіч. пам. - "Алдар і Зухpа" , Що оповідає в тому ж стилі про життя і звичаї баш. народу, про подвиги його батирів. Автором цього нар. роману перекладач вважає Кункас-Сесен , Изв. в ту пору поета-історика. Це произв., Створене за фольк. сюжетів, демократично але духом і формою. Дастан традиція тривала також в романтичний. поемі "Бузьегет" , Написаної в 1842 в Уфі. Вона по формі і сюжетом близька до поем "Кисса-і Йусуф", "Тагір і Зухра", "Лейля і Меджнун".
В кін. 1-й пол. 19 в. поширилася суфійської поезія (див. Суфізм в башкирської літературі ). Видатними її представниками є поети - вихідці з башкир: Т.Ялсигул аль-Башкорді (1767-1838), Г.Усман (1752-1834), М. Кутуша кипсак (1761-1849), А. Каргали (1784-1824), Х. Саліхов (1794-1867), Ш. Заки (1825 65), Г.Сокрой (1826-89) і ін. В їх т-ве мали місце і світські мотиви. У цей період серед башкир висунулися вчені-реформатори: Х.Жданов (1767-1869), Г.Усман, З. Расул (1833-1917), А. диван (1855-1933). У т-ве Усмана, Заки, Сокроя відбилися ознаки переходу літератури від середньовіччя до нового часу.
У 2-й пол. 19 в. в баш. літературі почався розвиток просвітить. напрямку. У його зародження і становленні значить. роль зіграли викладачі сх. мов і літератур Оренб. кадетського корпусу (див. Неплюевское військове училище ): М. Біксурін (1819- 1903), С.Кукляшев (1811-67), М.Іванов (1812-?). Вони складали і видавали хрестоматії для шкіл, в к-які були включені матеріали по башкирському мови , Фольклору та літературі, зразки перекладів текстів з сх. класики.
Значить. еволюцію зазнає проза. Поряд з традиц. жанрами з'являються нові. Якщо книги-Кисса Кашафетдіна Шагімардана (1840-1910) і сб-ки хікаятов "Переклади Навадір", сост. Хабібназаром Утяк, "Берек", підготовлений В.В.Радловим, створені в осн. в традиц. жанрах, то повісті "Саліма" і "Асма" P. Фaxpemдuнoвa , Оповідання та повісті З. Хаді (1863-1932) написані за принципом реалистич. жанрів зап. літ-ри. У баш. прозі останньої чверті. 19 в. поступово зміцнюються риси просвітить. реалізму. Кр. представниками просвітить. руху в Башкортостані стали М. Акмулла (1831-95) і М. Уметбаев (1841-1907). Уметбаев увійшов в історію баш. культури як поет і вчений-краєзнавець. У своїй багатогранній просвітить. і творч. деят-сти, орієнтуючись на рус. прогресивну культуру і науку, він виступав як історик і етнограф, лінгвіст і поет, фольклорист і перекладач, педагог і товариств. діяч. Частина його науч. праць і поетичний. произв. опублікована в 1897 в кн. "Ядкар" . Багато нового, оригінального вніс в баш. поезію Акмулла. Ідейно-естетичний. цінність його поезії визначається перш за все демократичністю змісту, поетичний. простотою і афористичністю стилю, гостротою сатири. У його поетиці органічно поєднувалися жанрові форми сх. і баш. поезії: Кубаїр, айтиші, пісні, рубай , байти , Газелі, маснаві і т.п. Дем. поезія Ак-мулли справила благотворний вплив на багато інших. баш. і тат. поетів наступних поколінь.
В історії баш. літ-ри початок 20 ст. стало переломним етапом, періодом виникнення і формування нових напрямків і худ. методів. Під впливом рев-ції 1905-07 центр. місце в баш. літературі займає рев.-дем. напрямок, складаються нові ідейно-естетичний. принципи, просвітить. реалізм переростає в критич., з'являються тенденції і явища синтезу реалистич. і романтичний. методів. На стор. Друку, напр., В газ. "Урал", сатирич. журналах "Карчига", "Чукеш", що видаються в Оренбурзі, друкуються вірші рев. характеру. Виникнення і розвиток рев.-дем. напрямку в баш. літературі пов'язано з ім'ям і т-вом Мажита Гафурі (1880-1934). Вступивши на лит. терені в нач. століття, він підніс товариств. роль реалистич. позовква, сприяв становленню і зміцненню методу критич. реалізму в баш. літературі. У поч. 20 в. в літературу прийшла група молодих поетів: Сафуан Якшігулов (1871-1931), Даут Юлтий (1893- 1938), Шайхзада Бабич (1895-1919), Сайф Кудаш (1894-1993). Проза збагатилася епіч. жанрами: романом Х. Сагдієв , Повістями Гафурі, З.Хаді, А. Тагірова , Розповідями і несерамі А.Тангатарова, Ф.Сулейманова (див. А. Інан ), А. Ісянбердіна, Ф.Валеева, Г. Рафіка і ін. В баш. драматургії з'явилися багатоактні п'єси: "Герой Вітчизни" і "Жертви життя" Ф. Туйкіна , "Брати Галімова" Г. Ніязбаева , "На війні" Г.Гумерского. Баш. поезія поч. століття відкрила нові теми і мотиви. Так, поезія Якшігулова, що відображає певні настрої баш. т-ва, яка поглиблює нек-риє соц. мотиви, збагачена філос. роздумами, в осн. розвивалася в руслі просвітить. реалізму. Його вірші в збірках "Положення башкир" ( "Башkорт хеллере", 1911), "На Дёме" ( "Дім буйинда", 1912), "Пориви душі" ( "Кунел ялkиннари", 1916) закликають народ до боротьби за свої права, виступають проти руйнування баш. земель. На романтичний. традиціях формувалася поезія Бабича. У своїх произв. він створив романтичний. образ людини-заколотника, к-рий шукає щастя, розчаровується, але стійко переносить всі знегоди і тяготи життя. Продовжуючи традиції Г. Тукая і Акмулли, лірико-епіч. произв. Бабича "Газазіл", "Клоп", "Кітабеннас" підняли на новий щабель нац. сатиру . Велика заслуга Бабича в збагаченні поетики, що увібрала в себе традиції сх. і нар. поезії. Вірші і поеми Я. Юмаєв , Г.Ісянбердіна, Б.Мірзанова, в разл. ступеня зачіпають соц. і філос. проблеми, свідчать про різноманітні тенденції і суперечливою еволюції романтичний. напрямку в поезії.
Башкирські письменники: Даут Юлтий, Хабибулла Ібрагімов, Мажит Гафурі, 1933р.
після Жовтневої революції виявилося два напрямки в баш. літературі: національно-патріотичний., ратує за баш. автономію , За самостійно. розвиток нац. культури і літератури, і рев.-дем., що захищає більшовиків, що бореться за владу Рад. На чолі першого напряму стояли письменники Бабич, Х. Габитов , Сулейманов. Виникла літ. орг-ція "Тулкин" ( "Хвиля") під рук. Бабича. В кн. віршів "Молодий Башкортостан" ( "Йеш Башkортостан", 1918) Бабича, "Башкирські мелодії" ( "Башkорт мондари", 1918) Габитова відбивалися думки і сподівання башкир, що борються за автономію. На чолі другого напрямку стояли Юлтий, Тагіров, Ш. Худайбердін . Гафурі і Кудаш після деякого коливання примкнули до другого. У 1920 після розгону більшовиками Баш. пр-ва А.-З. Валідова баш. лит-ра національно-патріотичний. напрямки перестала існувати. Бабич був убитий незадовго до цього червоноармійцями, Сулейманов емігрував за кордон, що залишилися відійшли від т-ва або були змушені прийняти сов. платформу (Габитов, С. Мрясов ).
А.З. Валід Тоган (перший праворуч) серед групи вчених. Сидить акад. В.В.Барггольд
У роки громадянської війни лит. сили гуртувалися навколо більшовицьких газет "Башкортостан хеберлере" ( "Известия Башкортостану"), "Кюряш" ( "Боротьба"), "Кизил Юл" ( "Червоний шлях") і фронтовій пресі. Гафурі, Юлтий, Тагіров, молоді поети Г. Гумер , Ш. фідаї , Ярли Карим, Б. Ішемгул працювали і друкувалися в місцевій періодиці. У роки війни і перших років відновлення нар. х-ва широкого поширення набули оперативні і масові форми поезії: вірші-агітки, поетичний. звернення, пісні, епіграми , памфлети , байки . Баш. проза характеризувалася і малими жанрами: розповідями , нарисами , Замальовками, несерамі , Часто носила нарисово-публіцістіч. характер.
В кін. 1919 був створений Баш. держ. театр драми (див. Башкирська академічний театр драми ). В його репертуарі були п'єси М. Бурангулова , Ніязбаева, Юлтия, Х. Ібрагімова . У 1920 Юлтий написав драму "Карагул", що стала одним з найпопулярніших произв. баш. драматургії. Створена в тому ж році комедія Ібрагімова "Черевички" стала класикою баш. літ-ри. Соц. зміни в житті країни, думки і почуття пролетарських мас знайшли відображення в кн. віршів і поем "Мої пам'ятки" (1924) Юлтия, "Червоні грона" (1925) Гафурі, "Зоря праці" (1926) Т. Янабі , "Пісні плуга» (1926) Кудаша. З'явилися поеми з новим героєм: "Трудівник" (1921) Гафурі, "Шараф" (1922) Юлтия, "В кузні", "На лузі" (1921-22) Кудаша, "Сількор" (1925) Гумер. Стали видаватися лит.-худ. журнали "Яни Юл" ( "Новий шлях", 1923), "Белем" ( "Знання", 1924), "Янилик" ( "Новина", 1927), "Сесен" (1927), "Жовтень" (1930), де друкувалися молоді письменники Булат Ішемгул , Гайнан Хайри , Батир Валід , Алі Карнай , Сагит Агішев , Габдулла Амантай .
Розвиток і формування нової баш. літ-ри в 20-і рр. проходило не гладко: йшла гостра ідейно-естетичний. боротьба між разл. творч. напрямками, стилями, мали місце абстрактність і риторичність в поезії, натуралізм в прозі, експресіонізм і конструктивізм в драматургії. Виникли перші письменницькі орг-ції. У 1923 в Уфі створюється об'єднання поетів Башкортостану. Велика творч. секція письменників працювала при Бюро журналістів республіки. У 1927 ці дві творч. орг-ції об'єдналися в Баш. асоціацію пролетар. письменників (БАПП). У 1934 створюється Союз письменників БАССР.
У 20-і рр. посиленими темпами розвивається проза. Гафурі створює повісті "Чернолікіе" (1925), "Сходинки життя" (1928), Тагіров - "На поворотах бурхливої річки" (1923-26), "Перші дні" (1927), "Фабрика зерна" (1928), "Комсомол "(1929), що зображують важке минуле баш. народу і його боротьбу за світле майбутнє. І. Насиров виступає з романтичний. розповідями, несерамі, повістями "Гульдар" (1927), "Напад" (1929). У 1928 Хайри закінчив роман "Поворот" про шляхи баш. народу до рев-ції. Розвивається драматургія. На сцені баш. театру йдуть нові п'єси Тагірова ( "Алатау", "В перехідний період"), Гафурі ( "Червона зірка"), Юлтия ( "На млині").
Незважаючи на ідейно-тематич. спадкоємність, в літературі 20-х і 30-х рр. спостерігалися і якостей. відмінності. У 30-і рр. намічається більш зрілий підхід до мн. темам, перш за все, до традиц. для 20-х рр. темі рев. боротьби нар. мас. Ці роки - період інтенсивного розвитку всіх жанрів поезії, прози, драматургії.
У поезію широким епіч. планом входять картини соц. перебудови життя, в ній розглядається проблема соц. і духовного відродження людини, що зумовило популярність жанру поеми в 30-і рр. ( "Земля" Б. Бікбов , "Трактористку Айхилу" Ішемгул, "Прекрасні долини Агидели" Р. Нігматов , "Три пісні" Г. Саляма , "Ішимбай" Гумер, "В рідному селі" Х. Каріма та інші).
Тагіров, Юлтий, Насиров, Янабі - письменники старшого покоління - створили в 30-і рр. свої кращі твори. Досягають творч. зрілості Нігматов, Агішев, Карнай, Бікбаєв, що прийшли в літературу в попередньому десятилітті. Потужним потоком вливається в літературу нове покоління майстрів слова: Хадия Давлетшина , Малих Харіс , Кадир Даян , Салях Кулібалі , Кирей Мерген , Мустай Карім . Спостерігається поворот до тем сучасності, що добре видно на прикладі драматургії. Драматургів 30-х рр. більше цікавлять герої дня ( "Хакмар", "Дружба і кохання", "Дочка степу" С. Міфтахова , П'єси Тагірова, Н.Каріпа і ін.). Причому вже в ці роки нац. лит-ра чуйно уловлювала тривожні симптоми, що зріють всередині об-ва. В образі попер. к-за Юлая в драмі Міфтахова "Дружба і кохання" (1939) проявляються тенденції, к-які породили згодом явище, назване культом особистості.
Особливо слід виділити в літературі цих років формування та інтенсивний розвиток жанру роману. У романах "Солдати" ( "hалдаттар", 1933), "Червоногвардійці" ( ' "Кизил гвардеецтар", 1935), "Червоноармійці" (' "Кизил армеецтар", 1936) Тагірова, "Кров" ( ' "Кан", 1934 ) Юлтия, "Кудей" ( "Кезей", 1934) Насиров рух історії і динаміка розвитку характерів даються епічно масштабно, в складних взаєминах дійових осіб і в різноманітних ситуаціях. У гострих соц. конфліктах произв. тих років більш конкретно починає вимальовуватися і образ героя часу, борця за соц. справедливість. Крім того, на відміну від произв. 20-х рр., Що зображали дуже часто далеке минуле, дія романів 30-х рр. переноситься до днів відносно близьких - до періоду империалистич. і громадян. воєн. Змінюються і прийоми зображення героїв, їх психологічний. характеристика. У романах 30-х рр. здобувають перемогу реалистич. принципи зображення (з позицій класовості, коммунистич. партійності), підкреслюється "життєвість", а нерідко і документальність образу. Проте, висунення на перший план лише соц.-класових акцентів збіднювала худ. образ, витісняло особливе, нац., призводило до згортання природ. злиття нац. і міжнаціональних (сх. і зап.) худ. традицій. Зайва політизація товариств. життя, концепція "стирання нац. кордонів", однобоке розуміння принципу партійності в худ. практиці, догматичний. основи методу соц. реалізму, що ставить письменника в вузькі идеологич. рамки, часто і поза законом (переслідування т.зв.. "буржуазних націоналістів", репресії 30-х рр., що забрали життя талановитих письменників Тагірова, Юлтия, X. і Г. Давлетшина, Насиров, Амант, Янабі, Ішемгул і ін.) , приводили до посилення тенденцій вульгарного соціологізму, однобічності в відображенні реальної дійсності. Лідери баш. нац. руху періоду рев-ції і Гражда. війни характеризуються (напр., в романі "Кудей" Насиров) приблизно так, як про це сказано в доповіді Оренб. губкому РКП (б) в ЦК партії 26 Січня. 1920: "... всякий набрід, напнувши на себе тогу башкирських ультрапатріотів"; "Контрреволюціонери і авантюристи, офіцери, які втекли від переслідування надзвичайок" і некультурні місцеві "діячі".
У зображенні нац. руху і його лідерів баш. ист.-рев. лит-ра (в т. ч. трилогії 60-70 рр. - 3. Біішевой , Ф. Ісангулова ) Не виходить за рамки подібних оцінок.
велика Вітчизняна війна в корені змінила тематику літератури. Мн. баш. письменники З першого ж днів ПІШЛИ НА фронт. Війна забрала життя мн. талановитих письменників, Затримано худ. розвиток. Смертю Хоробрів погибли Міфтахов, Харіс, Х.Мухамедьяров (М. хай ), М.Абдуллін, Х.Кунакбай, Н.Каріп, С.Кіньякай, Б.Мукамай і ін. Баш. лит-ра всього за дек. років (з часу репресій 1937-1945) втратила ок. 20 своїх кращих представників. Незважаючи на це, літ-ра періоду війни продовжувала традиції, закладені в 20-30-х рр., Особливо в зображенні героич. минулого народу (п'єси "Ідукай і Мурад" Бурангулова, "Кахим-Туре, або 1812 рік" Бікбов) і сучасності (п'єси "Битва" мерген і В.Кедрова, "Нашестя", "Ліс шумить" Нігматов, "Діти однієї сім'ї" Бікбов).
Проза воєн. роківпредставлена малими і середніми жанровими формами: розповідь, нарис і новела. У них дається образ б'ється народу: "Висота тридцяти", "Байгужа Саітгалін" Даяна, "Політрук Лавров", "Настя" Б.Діма, "Батьківщина кличе", "Любов безсмертна", "Сержант Галин" Х.Каріма, "Фашист - не людина "," Не здаватися ворогові "," Вони виправдали довіру Батьківщини "Карні," зуба Утягулов "Дж. Кієкбаєво , "Солдат" А.Чаниша, "Вершник Ільмурза" Агішев. Нерідко нариси і розповіді про війну об'єднувалися в цикли і цілі книги: "В степах Дону" ( "Дон далаларинда", 1942) Кудаша, "Для фронту" ( "Фронт Есень", 1943) Агішев, "Башкири" ( "Баkорттар", 1943), "Джигіти" ( "Eгеттер", 1944) мерген.
Хоробрість і героїзм солдат на фронті, самовіддану працю в тилу, любов до Батьківщини - осн. теми поезії тих років ( "Не забувай мене, Батьківщино!" Харіса, "Україна", "Подарунок Нафіси" Нігматов, "Ьессмсртіе", "Мій кінь", "Груднева пісня", "Ульмясбай" М.Каріма).
Популярною стає в ці роки форма віршованих послань, напр., "Лист башкирського народу до башкирським джигітам-фронтовикам", на яке було надіслано відповідь "Лист башкирських джигітів - червоногвардійців-чернігівців башкирському народу"; такий же характер носять поеми "Слово Башкортостану", "Убий, син мій, фашиста!", "Лист твоєї нареченої" Нігматов, "У відповідь лист башкирському народу" М.Каріма.
Послевоен. баш. лит-ра - це новий, особливий етап розвитку. Поріділі ряди творч. сил поповнюють письменники, які винесли на своїх плечах тягар війни: М.Карім, Н. Наджмі , Х. Гіляжев , І. Абдуллін , Г. Рамазанов , Я. Кулмий , X.Карім, М. Галі , А. Бикчентаев , Д. Исламов , Ш. Біккул . Вони приносять в літературу не тільки обпалені війною вірші і поеми, а й новий світогляд. Ліричний. герой незмірно виріс, він відчуває велике патриотич. почуття і одновр. відчуває свою відповідальність перед усім людством. У 50-і рр. в літературу прийшли талановиті поети Р. Гарипов , Р. Сафін , А. Ігебаев , М. Карімов та ін. Бурхливий розвиток в респ. пром-сти, особливо нафт., сприяло створенню произв. про робітничий клас. П'єси "Глибоке дихання" Абдулліна, "Ранок міста" мерген, "Сагід" Бікчентаева і Р.Хайрулліна, поставлені одна за одною на сцені Баш. академ. т-ра драми і відмічені конкурсній премією в 1948, звучали дуже актуально. Ці ж теми розкривають романи "На схилах Нариштау" мерген, "Лебеді залишаються на Уралі" Бікчентаева, "Коли розливається Акселян" Бікбов. Ист.-рев. тема знайшла своє якісно нове втілення в романі "Иргиз" Давлетшина, що завоював загальносоюзне визнання.
Будинок Спілки письменників РБ.
Про серйозні досягнення баш. літ-ри послевоен. періоду свідчать романи "Фундамент" Агішев про драм. долі людини землі, "Перші кроки" А. Валі про перше покоління пос-лерев. баш. інтелігенції, повісті "Городок на хвилях" Г. Гумер , "Дівчата" Д.Ісламова, п'єси "Весілля триває" М.Каріма, "Весняна пісня" Наджмі, "Свояки", "Ми не розлучимося" І.Абдулліна, які малюють послевоен. дійсність з оптимистич. позицій.
Однак критич. ставлення літератури до дійсності спостерігається і в ці роки. Великим успіхом користувалася, напр., Драма М.Каріма "Самотня береза" (1950), гл. герой к-рій - самовпевнений, що страждає підвищеним почуттям зарозумілості попер. к-за Мірзахан Шавкат. Він є як би логічний. продовженням образу ін. колгоспного рук. - Юлая з драми 30-х рр. "Дружба і кохання" Міфтахова. Однак у розвитку подібного способу М. Карім пішов далі. У драмі "Незаспівана пісня" (1961) показаний комуніст Дусмет Ярликапов - фігура, яка займає кр. і відповід. пост секр. міськкому партії. У духовної та соціально-нравств. деградації героя драматургу вдалося показати ті тенденції в "> про-ве, к-які породжують особистості, подібні Юлаю, Мірзаханов Шавкатову, Дусмету Ярликаіову. Це перший досвід (не тільки в баш. літтре) критики рук.-комуніста в період панування теорії "безконфліктності", "лакування дійсності" і тенденцій вульгарного соціологізму. Все це доводить зв'язок нац. літ-ри з прихованими струмами епохи, її мобільність, що стане особливо характерним для худ. процесу наступних десятиліть.
Нове світовідчуття привнесли в літературу 70-х рр. і наступних років Р. Назаров , Р. Бікбаєв , Т.Юсупов, І.Кіньябулатов, С. Алібай , К.Аралбай, Т. Кильмухаметов , Р. Шакур ,. А.Ахмет-Хужа, Р.Міфтахов, Б.Нугуманов, В. Axмaдueв , Н.Гаітбаев, А.Багуманов, С.Шаріпов, Т.Гаріпова, М.Ямалетдінов, Х.Назар, М.Ідельбаев, Ф. Буляков , А.Ягафарова і ін.
Великий ліричний. хвилею вливається в літературу т-во До. Кіньябулатовой , Ф. Рахімгуловой , А.Тагіровой, Г.Юнусовой, Ф. Тугузбаевой , Т.Ганеевой, Т.Карамишевой, Р.Хісаметдіновой.
Баш. лит-ра вдосконалюється у всіх жанрах, в т.ч. і в оповіданні. Лише в 80-і рр. видані десятки збірок, що складаються з розповідей: "Морські вітри" (1980). "На повороті" (1988) А.Гареева, "Марево" (1980) Р.Габдрахманова, "Світла душа" А. Вахитова , "Прихований скарб" (1982) Р. Баїмово , "Слід в горах" (1982) С.Шаріпова, "Дика вишня" (1982), "Голубина пісня" (1987) Гаріпова, "Господар своєї долі" (1982) М.Гіляжсва, "Важка наука" (1983) Р .Байбулатова, "Наш друг" (1984) P. Cултангapeeвa , "Таємниця життя" (1984) А.Гірфанова, "Урок мужності" (1984) Р.Нізамова, "Подарунок дружині" (1985) Р.Ханнанова, "Коли відкривалися дороги" (1986), "Вітальний лист" (1987) М.Садиковой, "Ковток води" (1986) А.Чаниша, "Джерело" (1987) М.Буракаевой, "Хибна стежка" (1987) М.Карімова і т.д.
Різноманітні творч. пошуки письменників. У літературі 60-80 рр., Поряд з традиц. темами, відображаються і проблеми екології , Нові досягнення науки і техніки. Формується жанр науч. фантастики. Соотв. збагатився і коло літ. героїв.
При цьому наиб. яскраво проявилася орієнтація на суспільно активного, громадянськи зрілого героя, на поглиблене розкриття хар-ра сучасника. Таким його малюють поети всіх поколінь: Кудаш ( "Ніби я народжений навічно", "Гори, гори"), М. Карім ( "Щоб я себе берег", "Не давай обіцянок"), Наджмі ( "Погляд зверху", "Нещастя "), Гіляжев (" Суперечка з другом-поетом "), Галі (" Сонячний вітер "), Гарипов (" Кам'яна квітка "," Пісня жайворонка "), Рамазанов (" Ні нам завжди чогось "), X. Карім ( "Що таке щастя?"), Кулмий ( "Чую серцем"), Кіньябулатова ( "Клич мене"), Біккул ( "віч-на-віч"), Ігебаев ( "Поклик Матері-землі"), Бікбаєв ( "Автобіографія" , "Караван-Сарай"), Т.Юсупов ( "Косовиця"), Ахмаді ( "Ціна слова"). Про це ж свідчать і назви поетичний. збірок: "Я не знаю спокійної любові" (Сафін), "Любов і гнів" (Кулібалі), "Сходження" (Алібай).
Різноманітними стали в 60-80-і рр. і жанрові форми. Так, в 60-70-і рр. формується новий, до цього рідко зустрічається в нац. драматургії жанр - трагедія. "В ніч місячного затемнення", "Салават. Сім сновидінь крізь дійсність", "Не кидай вогонь, Прометей!" М.Каріма стали надбанням многонац. літ-ри Росії. Подальшим удосконаленням форми і посиленням психологічний. аналізу відрізняються драми "Сиве волосся моєї матері", "Матері чекають синів" А. Мірзагітова , "З серцем не жартують", "Озорная молодість" І.Абдулліна, "Раїса", "Червоний паша" Н. Асанбаева , "Тринадцятий голова" А. Абдулліна , "Янбіка" Сафіна. У 1980 опублікований перший в баш. літтре сатирич. роман "Бульбашки слави" Гірфанова. Удосконалюється і жанр поеми, В 60-е рр. були створені такі її зразки, як "Чорні води" М.Каріма, "Балада про пісню" Наджмі, "Сорок шостий солдат" Гіляжева.
Відбувається новий підйом у розвитку нац. літературознавства і критики. Вперше видано багатотомний звід "Башкирська народна творчість" ( "Башkорт халиk іжади"), створені шеститомна "Історія башкирської літератури" ( "Башkорт ізебіете таріх", 6 томда. ЕФЕ, 1990-1996), монографії з прозі, поезії та драматургії (Г. Хусаїнов , Вахитов, М. Гайнуллин , Бікбаєв, Баімов, З. Нургалін , Кильмухаметов, Р.Аміров), розроблені питання теорії літератури (До. Ахмедьянов ), Значить. внесок в дослідження літ. спадщини баш. народу вніс А. Харисов .
Аналогічний. процеси йдуть і в прозі. Створено произв. монументальної епіч. форми. У 60-70-і рр. романами Біішевой ( "Принижені", "У великого Іка", "Емеш"), Ісангулова ( "Житній колос", "Перевал", "Пам'ятники для живих"), Я. Хамматова ( "Золото збирається крупицях", "Акман-тукман", "Грозовое літо") утвердився жанр трилогії. Баш. історико-рев. трилогія - це, без сумніву, новий щабель в еволюції жанрів в нац. літературі, новий рівень розвитку епіч. традицій в зображенні людини і його соц.-іст., морально-побутових зв'язках і взаєминах. Однак еволюція жанру на цьому не завершується. У 1977 Г. Ібрагмов опублікував перший в баш. літтре іст. роман "Кинзя", що відображає події Хрест. війни 1773-75 рр. В Кін. 70-х і в 80-і рр. опубліковані іст. романи "Крила беркута" Кирея мерген, "Плач думбри", "Шкіряна шкатулка" А. Хакимова , "Північні амури" Хамматова, "Карасакал" Б. Рафикова , Ист.-біографіч. повісті та роман "Кривавий 55-й" Хусаинова, що висвітлюють різні (включаючи і древній) періоди історії народу.
В останні десятиліття з'явилися різновиди романів про війну. Якщо романи-епопеї "Дорога Москви" Исламова, "Сонце ніяк не входить" І.Абдулліна розповідають про трагічний. сторінках битв під Москвою і Сталінградом, то "День народження" Хамматова, "Чумацький шлях" І.Абдулліна, "Бахтізін" В.Ісхакова тяжіють до ист.-біографіч. творам. У романах "Клекіт орла з Ірендика" А.Чаниша, "Ще будемо жити" Біккула автори пишуть про пережиті, добре знайомих їм події. Вносять своєрідну фарбу в воєн. тематику книги повістей і оповідань А.Гареева "Ми йдемо в море", "Чайки опускаються на воду" і А.Магазова "Шлях сокола", "Зірки на небосхилі", що зображують героич. будні воєн. льотчиків.
Значить, зрушення відбуваються в прозі і в плані освоєння сучасності. Популярним стає жанр нарису; згодом створюються "нарисові" романи "Травневий дощ", "Квіти шипшини" Вали, "Я не сулю тобі раю" Бікчентаева, "Люди далеких доріг" Н. Мусіна , "Орли не покидають гнізд" Яр.Валіева, "Верби на річці Буй" Ш.Янбаева, "Роки змужніння" А.Байрамова, "Сабантуй" Т.Сагітова.
Тенденція посилення психол. аналізу, уваги до морально-нравств. проблемам часу намітилася в романах "Щедре літо" Исламова, "Солдати без погон" Гіляжева, "Блакитний намет" Ш.Янбаева і в повістях Ісангулова ( "Алтинбіка", "Лебедушка моя", "Все залишається на землі", "Орач") , Мусіна ( "Краса землі", "Шлях мого села"), Хакимова ( "Веселка", "Гульбіка"), Ф. Асянова ( "Залишилися лише вогні"), Нізамова ( "Зять", "Власний кореспондент"), З.Султанова ( "Промені зорі"), в повістях і розповідях молодих прозаїків Шаріпова, Гаріпова, Ямалетдінова, Гаітбаева.
У 80-і рр. опубліковані романи "Сонячні дні" Ісангулова, "Земля, на якій ми живемо" Р. Султангареева , "Прибулець" Д. Булякова , "Розплата" Баїмово, "Земля моя, люди мої" З.Султанова, "Зорі степів" Р.Байбулатова, що відрізняються кри-тич. ставленням до дійсності, зображенням негативних сторін колективізації , Варварського освоєння природних багатств, моральної деградації особистості.
Спроби поглибленого освоєння сучасності привели до появи виробничо-серіалів. Такі дилогія Ібрагімова (романи "Пролісок" і "Новий місяць"), що змальовує життя села від колективізації до наших днів, трилогія Мусіна (романи "Білий олень на Синь-горі", "Крик пораненого", "Виходь в шлях на зорі"), гл. герой к-рій лісоруб Ірназар Байназаров, в чем-то нагадує айтматовськи Буранного Едигея, несе на своїх плечах тягар драм. воєн. і післявоєнний. років і є втіленням нар. гуманізму, справедливості і оптимізму.
Баш. лит-ра, що розвивалася в минулому в руслі сх. культури, починаючи з 30-х рр., у зв'язку з канонізацією принципів соц. реалізму і посиленням тенденцій вульгарного соціологізму, йшла по шляху вуалювання свого нац. початку. В останні ж десятиліття спостерігається процес повернення нац. и сх. традицій, прагнення до переосмислення поетики фольклору. Такі драми "Чарівний курай", "Зульхіза" Біішевой, поеми "Посмішка", "Таємниця" М.Каріма, особливо його повість "Довге-довгий дитинство" і трагедії "В ніч місячного затемнення", "Не кидай вогонь, Прометей!" , в яких брало відбився якісно новий принцип синтезу стилів і поетики сх. літ-ри.
Сайт управляється системою uCozQuot;Що таке щастя?
