Руслан Мельников - Війна без переможця

Руслан Мельников

Війна без переможця

- ... Взагалі бардак в місті! - балакучий таксист не замовкав. - Прикинь, по всьому центру перестрілки йшли! Новий Арбат мало не рознесли на хрін! На південному заході теж, кажуть, бійня була - мама не горюй! Щось там підірвали. Воронка тепер така, що кілька кварталів перекрили. Справжня війна, коротше, і не розбереш, хто з ким мочився.

Пасажир - інтелігентний чоловік років під сорок в діловому костюмі і з акуратною «дизайнерської» борідкою - ввічливо кивав, слухаючи експресивну тираду водія, але дивився при цьому не на співрозмовника, а в вікно. Дивився так, ніби щось вишукував серед нічних вогнів столиці.

- Війська в місто вводили, - Не вгамовувався таксист. Його широке обличчя з товстими складками у шиї наливалося червоним. - Танки на вулицях, вертушки в небі! Дожили, блін! Оголосили, типу, контртерористичну операцію. Потім начебто про путч заговорили. До сих пір на вулицях стріляють! Те машину зрешетили, то скла поб'ють. Гільзи на тротуарах валяються, як сміття. Правда, трупи не завжди знаходять. Загалом, непонятки повні.

Пасажир ледь помітно посміхнувся. Саме через ці «незрозумілостей» він зараз тут. У каламутній воді добре ловиться рибка. І велика, і маленька. І жива, і мертва.

* * *

Повідомлення про ту «метрополевской» публікації Єгер прочитав в Інтернеті абсолютно випадково, коли відволікся від серйозного моніторингу на курйози і журналістські «качки». Статтю якогось Дмитра Павлова, присвячену Мертвим Братствам, в огляді преси на другорядному новинному сайті згадали лише мимохіть. До того ж просочилася в мережу інформацію швидко видалили: мертвяки теж моніторять всесвітню павутину і в разі витоку діють оперативно. Але це вже не мало значення: Єгер їхав в аеропорт, сподіваючись встигнути на найближчий рейс до Москви.

Після чергової пластичної операції - звичайної, без магії, як у простих «мешканців» (сам Єгер ні фахівцем в області магіпластікі, а варіанти з залученням сторонніх профі навіть не розглядалися), можна було не турбуватися, що його впізнають. Лише найсильніші Магістри могли розгледіти в ньому справжню суть, та й то тільки зіткнувшись з ним ніс до носа, але їх присутність Єгер відчув би раніше. Так що ризику - майже ніякого, а от поспішити варто.

Автор статті міг виявитися пробуждающимся Диким Феніксом, так що Братства напевно почнуть полювання на нього і в результаті зіткнуться лобами один з одним. Так воно і вийшло. Коли Єгер прибув до Москви, що зацікавив його номер «Метрополії» вже зник з продажу, а на вулицях міста почалися розборки з використанням магії, які не могли виникнути без активної участі з боку Мертвих Братств. Офіційні повідомлення про те, що відбувається в російській столиці несли в собі такий потужний заряд Темної Харизми, що не залишалося ніяких сумнівів: Ордена зійшлися не на жарт, але ретельно приховують конфлікт від простих «мешканців». А там, де мертвяки влаштовують заварушку, можна під шумок урвати і собі шматок пожирніше.

Власне, Єгер цим і займався. Проносячись по спорожнілих нічних вулицях, він подумки сканував простір. Якщо поблизу виявиться мертвяк, відчути його праці не складе.

Ага, ось воно! На ловця і звір біжить.

Труднооб, але таке знайоме відчуття холодної порожнечі і пульсуючою в ній життя, підпорядкованої смерті і впорядкованої магією, Єгер не сплутаєш б ні з чим. Джерело життя, смерті і магії знаходився десь зовсім поруч.

- Зупиніть, будьте люб'язні, - попросив Єгер.

- Так це ... - здивувався таксист. - Ми ж ще не приїхали.

- Знаю. Але мені потрібно вийти тут.

Таксист невдоволено засопів, ставлячи машину впритул до тротуару.

- Я можу почекати, - запропонував він.

- Дякую не потрібно. - Єгер простягнув водієві кілька купюр. - Здачі теж не потрібно.

Такий щедрості таксист не очікував.

- Ви б обережніше тут, - порадив він, ховаючи гроші в кишеню. - Одному вночі зараз небезпечно.

- Я в курсі, - посміхнувся Єгер. - Всього доброго.

* * *

Перші постріли пролунали, як тільки машина з шашечками рушила з місця. Стріляли десь неподалік, але ні таксист, ні будь-який інший «мешканець» почути цього не зміг би: чиєсь маскує заклинання перетворило інтенсивну стрілянину в модну ритмічну музику. Єгер «мешканцем» не був, а тому поспішив на шум.

Виглянувши з-за рогу, він виявив на сусідній вулиці Мертвих Братів. Між двома висотками стояв заїхав на тротуар і мало не боднувшій бампером газетний кіоск «форд» з двома розкритими дверцятами.

Досить щільна магічна «маска» накривала і машину, і кіоск, і підступи до них. Звичайний «мешканець» бачив і чув би зараз меломана, врубав автозвук. Але от якщо дивитися крізь «маску» ...

Йшла перестрілка. Лобове скло іномарки було розбите. Два колеса - прострелені, чому автомобіль помітно перекосився. На кузові і капоті виднілися кульові відмітини. З боку водійського сидіння з машини звішувати мляво ворушилося тіло, вже неабияк нашпиговане «тліном»: там на асфальт натекло велика калюжа білої піни. В піні лежав загублений водієм пістолет-кулемет «Бізон».

За кіоском, до якого приткнувся машина, сховався пасажир автомобіля.

За «форду» і кіоску палили з двох сторін з автоматів. Через кіоску відстрілювалися: в короткі злі черзі вклинюється рідкісне гупання пістолетних пострілів. Автоматникам поки не вдавалося дістати супротивника. Але і пасажир «Форда» не міг підняти голови. Стріляв він більше для остраху, не цілячись, навмання.

Єгер легко обчислив позиції автоматників: ті розташувалися праворуч і ліворуч від дороги. Один ховався за зупинкою, інший - за бетонною основою рекламного щита. Ситуація - ясніше нікуди: виїхав з дворів «форд» потрапив під кулі кілерів. Перехресний вогонь з автоматичної зброї вивів з ладу водія і пошкодив машину, але відразу ліквідувати пасажира у нападників не вийшло.

За тилами кілери не стежили. Автоматники явно не очікували, що хтось прийде на допомогу їх жертві. Втім, Єгер і не збирався нікому допомагати. До стрілку під рекламним щитом він зараз підкрадався з інших міркувань.

Пилові кущі на газоні дозволяли непомітно підповзти до автоматників ззаду, і Єгер, не піклуючись про збереження костюма, скористався цією можливістю.

Спина автоматника була вже в півдюжини кроків. У праве плече упирався приклад «калаша». Але Єгер вдивлявся в інше - в ліве. Зір швидко перебудовувалася. Тепер Єгер бачив те, чого не здатні бачити ні «мешканці», ні мертвяки, ні Фенікси.

Над лівим плечем стрілка звивистій примарною цівкою піднімалася пульсуюча Жива Нитка. Та, що підтримує життя в Мертвою Крові. Точніше, це був самий кінчик нитки. Біля плеча, де Нитка повинна стикатися з орденським Знаком, вона була не товще волосіні, біля вуха вже була схожа на товстий джгут, над головою - розширювалася ще більше і ставала подібна корабельному канату, який можна обхопити лищь двома руками. А ще вище - танула, заважала з повітрям і зникала з поля зору. Далі розгледіти Нитка не міг навіть Єгер.

Він не бачив мертвяцкого Знака, з яким була пов'язана Нитка, але до якого Братству належав автоматник, Єгер вже знав. Він давно навчився розпізнавати адептів різних Орденів за відтінками Ниток. У цього мертвяка розширюється хвіст над плечем був сіруватого кольору. Цього тримало на прив'язі Братство нетопир.

* * *

Пасажир «форда» знову спробував вистрілити, але коротка черга «кажана» вибила з його пальців пістолет і відкинула висунулася з укриття руку.

Пістолет ковзнув по капоту машини і впав на відкрите, добре прострілює простір. Сунутися туди було б те саме що самогубства.

- Є! - переможно вигукнув «нетопир». - Він без зброї!

- Прикрий! - відгукнувся його напарник і з автоматом напоготові рушив з протилежного боку вулиці до своєї жертви.

А Єгер накинувся на свою.

Здається, в останню секунду «нетопир» запідозрив недобре. Він навіть почав повертатися, але Єгер вже подолав розділяв їх відстань.

Нитка! Його очі були прикуті до Живий Нитки. Його руки тяглися до неї. Його губи беззвучно шепотіли заклинання. Таке заклинання важко відчути, бо нічого не поширюється далі кінчиків пальців заклинателя. Або далі предмета, який заклинатель тримає в руках. Але і без цієї волшби теж не можна. Інакше пальці просто пройдуть крізь примарну Нитка. Чи не намацають її, не позривають.

Єгер встиг. «Нетопир» помітив його, але не зміг ні повернути стовбура, ні дотиснути спускового гачка, ні крикнути.

Пальці сильно і різко смикнули Нитка в найтоншому місці - у плеча. Вухо ледь вловило мелодійний тонкий дзвін. «Нетопир» мішком повалився на асфальт. Є! Маріонетка Мертвого Братства зірвана з орденської прив'язі!

Кінець ознайомчого уривка

СПОДОБАЛАСЯ КНИГА?