Тюменський індустріальний університет »У вас тут смачний борщ і багато снігу

У вас тут смачний борщ і багато снігу

23.09.2014

У ТюмГНГУ навчається близько 1500 іноземних студентів. Хулан Хатабаатар приїхала в Тюмень з Монголії освоювати спеціальність «Експлуатація та обслуговування трубопроводів» в Нафтогазовий університет. Кореспондент парламентської газети «Тюменський известия» Олена Набієва провела інтерв'ю з дівчиною і дізналася, як їй живеться в столиці регіону.

- Хулан, розкажи, будь ласка, про своє рідне місто.

- Я приїхала з Ерденета. Це третій за величиною місто Монголії. Тут проживає близько 800 тисяч жителів. У нашому гуманітарному університеті немає такої спеціальності, на якій я сьогодні вчуся. Але я дуже хотіла поїхати вчитися до Росії, тому я тут.

- Як батьки поставилися до ідеї відпустити тебе в інше місто, в іншу країну?

- Батьки легко відпустили. Ми навіть не обговорювали це питання. Моя мама вчилася в Іркутську, вона навіть трохи пам'ятає російську мову. Тим більше один з наших парламентаріїв - Дурзее Од-Хуу - навчався в Тюменському нафтогазовому університеті. Зв'язки налагоджені на державному рівні.

Навчання безкоштовне, наша держава оплачує і транспортні витрати, правда, з умовою: після закінчення я три роки повинна відпрацювати на профільному підприємстві в Монголії.

Я не шкодую, що обрала Росію для навчання. Якщо чесно ... я мріяла про це! У дитинстві я бачила листівки Москви. Вони були такі гарні, і я дуже захотіла побачити все своїми очима.

- Як ти облаштувалася, були труднощі?

- Ви знаєте, я живу в гуртожитку недалеко від університету. У перший тиждень проживання тут я взагалі нічого не розуміла! Не могла запитати елементарних речей, я була здивована: «Я не знаю російську ?!» Мені було важко, але раз я приїхала, то повинна вчитися, повинна подолати труднощі і закінчити університет. Тому думки поїхати назад не виникало.

- Навчання важко давалася?

- Якщо говорити про труднощі в навчанні, то це в першу чергу - фізика на першому курсі. Було жорстко! До сих пір всією групою зі здриганням згадуємо цей предмет. Про заліку можна було тільки мріяти. Зараз ніяких труднощів немає: я добре вчуся, майже всі п'ятірки.

Вчителі були різні, але всі класні. Моя улюблена вчителька з російської мови - Надія Олександрівна Нікуліна. Цей предмет викладався у нас перші три роки. Надія Олександрівна є пояснювала навіть складні речі.

- В який момент тобі стало абсолютно комфортно в російськомовному середовищі?

- Приблизно через рік проживання в Росії. З'явилися друзі ... Але я не можу сказати, що у мене є дуже близькі друзі серед російських, але в моїй групі я дружу з однією російською дівчиною.

- Чим любиш займатися у вільний час?

- Люблю гуляти, виїжджати в різні місця. Правда, взимку дуже важко щось планувати. Та й весна буває різна, ось в цьому році, наприклад, що запланувала, нічого не вийшло - холодно було. Два рази на рік їжджу додому (влітку і під Новий рік) на поїзді. Три дні шляху - і вдома!

- Монголія сильно відрізняється від Росії?

- Клімат не сильно відрізняється: тут трохи більше снігу. А ось їжа відрізняється сильно. Тут я полюбила борщ, мені подобаються млинці, але поки я не навчилася їх готувати. У гуртожитку готую і національні страви. Що стосується зовнішнього вигляду, то сучасний одяг скрізь однакова. Єдине, що під час свят монголи одягаються в національний одяг, а російські - ні.

- Я читала, що Монголія вельми релігійна країна, а яка релігія сьогодні домінує?

- В основному переважають буддизм і шаманізм, мало поширене християнство і зовсім трохи - іслам. Кілька років тому я почала вірити в шаманізм, тому що я бачила і розмовляла з духом. У нас в роду були шаманки, але батьки схиляються більше до християнства. Я не роблю ніяких ритуалів, не читаю спеціальні книги, немає і спеціальних місць, куди треба ходити молитися. Як і у всіх світових релігіях, шаманізм наказує здійснювати добрі вчинки, не робити зла навіть ворогові.

- Ти вже три роки активно спілкуєшся з російськими: які враження? Під російськими я маю на увазі росіян.

- Це дуже хороші люди, працьовиті і терплячі. Не варто забувати і про Другу світову війну, яка закінчилася завдяки мужності і силі російських солдатів. В цілому для нас російські люди - не африканці. Я маю на увазі, що ви нам близькі. У нас показує російське телебачення, виходять газети російською мовою. Ми говоримо, що Росія - це наш брат, і багато монголи знають російську мову. Крім того, в моєму місті є гірська фабрика, там працюють багато ваших співвітчизників. Швидше, доводиться говорити про стереотипному уявленні монголів. Багато хто думає, що ми їздимо на конях, на верблюдах, але, повірте, Монголія - ​​сучасна країна!

- Якщо буде можливість, залишишся жити в Росії?

- Я б залишилася на виробничу практику, але це дуже проблематично для іноземних студентів. Підприємствам, мабуть, легше взяти російських студентів: з ними менше документів оформляти доводиться. В Улан-Баторі є підприємство, на якому затребувана моя спеціальність, і за контрактом я повинна відпрацювати три роки в рахунок відшкодування витрат на моє навчання. Було б непогано набратися досвіду в Росії, але я все одно повернуся в Монголію.

- Може бути, ти хотіла щось сказати, про що я тебе не запитала?

- Я хочу сказати всім спасибі! Якби я опинилася в Тюмені одна, я б не змогла пройти цей шлях. Багато людей допомагали мені і моїм друзям. В університеті, в гуртожитку, я відчувала цю підтримку. Російські хлопці завжди приходять на виручку, вони розуміють, що нам важко в нерідний країні. Також хочу сказати велике спасибі викладачам, які завжди приділяють нам свого часу і уваги. У рік мого вступу в Тюмень з Монголії приїхали четверо студентів. У минулому році ще п'ять чоловік і в цьому - четверо. Зараз нас 23 студента. Ми - велика родина, хоч поруч з нами немає батьків. Намагаємося триматися один за одного, допомагаємо хто як може. Звичайно ж, ще я хотіла сказати спасибі своїй мамі, коханій бабусі і двом братам!

Олена Набієва

Вкладені файли: