Столична "порохова бочка", хранителька всіх нечистот Бортницька станція аерації не в силах більше утримувати безперервний потік відходів життєдіяльності киян: днями вона "вибухнула". Земляну дамбу на муловому полі №1 прорвало і на прилеглі поля вилилося більше 1000 кубометрів осаду. Столичні чиновники швидко "зам'яли" ситуацію , Мовляв, локальний прорив оперативно ліквідовано і загрози водам Дніпра витік не представляє. Про те, що це була найбільша аварія з дня введення станції в експлуатацію (1965 рік!) Влада промовчала. УНІАН відвідав БСА, щоб дізнатися про наслідки прориву і сьогоднішню ситуацію на станції
Їдемо на місце аварії. Про наслідки пориву тут нагадує хіба що свеженабросанная глина, яскраво виділяється на тлі поросла травою дамби, так невисохлі калюжі опадів неподалік.
- Зазвичай перед проривом починаються дрібні протоки, сочиться вода, а тут не було нічого, - розповідає про аварію начальник Бортницької станції аерації Володимир Бражник. - В 7 ранку рвонуло, відразу помітили, підігнали КАМАЗи 15-тонні, екскаватор, бульдозер. Добре, що кар'єр поруч з полями, де землю можна було брати. Почали насипати пісок у мішки і ними закривати витік, але був такий потік, що їх просто викидало.
На 10 годину ранку порив вдалося зупинити. Але назовні встигло вилитися 1000 кубометрів осаду.
Ні на які сільгоспполя вони не потрапили, - запевняє Бражник, обурюючись у відповідь на прочитану в пресі інформацію. - Це охоронна зона станції, там просто росте трава. Ніякого збитку ні для сільських господарств, ні для населення нанесено не було.
- А якби опади у Дніпро потрапили? Деякі експерти кажуть, що це була б екологічна катастрофа ... - питаю у Володимира Сергійовича.
- Дамби поля знаходяться за 25-30 км від Дніпра. Потрапити в Дніпро відходи ніяк не можуть. Тільки якщо прокласти трубопроводи прямо з полів до Дніпра.
Але все це не означає, що Володимир Сергійович применшує наслідки прориву.
- Такий великий аварії у нас ще не було з початку експлуатації станції в 1965 році. За два останні роки було 29 дрібних протікання. Але така велика - вперше. Це говорить про те, що до того насичена земля під дамбами цими опадами, що вона може рвонути в будь-який момент. Це бомба уповільненої дії, причому дуже велика - близько 2,5 мільйона кубів. І немає ніякої гарантії, що завтра не прорве в новому місці.
Мулові поля, а у володінні БСА їх три, зовні не виглядають небезпечно. Відстійники з буйною рослинністю, серед якої видніються зарості диких конопель. Але це тільки видиме затишшя. Щодоби сюди закачується 12 тисяч кубометрів опадів, рівень нечистот безперервно збільшується, і земляні дамби просто не справляються з такими обсягами продуктів життєдіяльності киян. Плановий обсяг трьох полів - трохи більше 3 мільйонів кубів, а на сьогодні закачано вже більше 9 мільйонів кубометрів. Кудись же треба дівати всі нечистоти столиці, а БСА - єдина система очисних споруд стічних каналізаційних вод Києва.
- На другому муловому полі, яке теж наповнене до самого відмови, а дамби подекуди підсипані в ручному режимі, в будь-який момент може статися порив, і тоді вже все опади підуть в зону села Ревне Бориспільського району, - розповідає Бражник. - До аеропорту, звичайно, може і не дійти, але там уже 100 метрів до сільгоспугідь. А якщо весь вміст поля виллється, то літати буде погано - слизько дуже на злітній смузі.
В ідеалі, опади на мулових полях повинні осідати, підсихати і через 1,5-2 місяці вивозитися, а на їх місце заливатися нові відходи. У радянські часи так і було - ними удобрювали поля. Але У 1980 році Бориспільська СЕС виявила в опадах важкі метали і вивіз заборонили. З тих пір поля працюють як накопичувачі. Хоча експерти кажуть, що для лісового господарства таке добриво не зашкодить. Але за словами Бражника, лісники їх брати відмовляються, мовляв, наші дуби і ялини не вимагають добрив. А ось італійці висушують осад і пускають на цементні заводи, виробляють цемент.
І МінЖКГ і столична влада в курсі, що всі три блоки очищення стічних вод і допоміжних цехів станції відпрацювали свій амортизаційний ресурс в середньому на 90% і потребують реконструкції і модернізації. Розмови про реконструкцію БСА ведуться з 2000 року. Але майже десяток років так і залишаються розмовами.
У 2007 році був розроблений проект підсипки дамб для полів №1 і №2. (На полі №3 зберігаються радіоактивні опади, які були закачані після Чорнобильської катастрофи і законсервовані, більше воно не використовується). Проект коштував 29,9 мільйонів гривень. Почали з поля №1. Але гроші, спочатку виділені на проект, швидко закінчилися, так як в процесі довелося збільшувати спочатку заплановане підставу дамби до 9 метрів і висоту до 6 метрів. Одна сторона поля №1 залишилася неподсипана - там проходить єдина дорога, по якій щодоби завозять зміни робітників на станцію, по-іншому туди не дістатися. От саме на цьому відрізку дороги і трапився останній порив. Для будівництва нової дороги необхідно 8-10 мільйонів гривень. А вартість всього проекту з укріплення дамби тепер уже обійдеться в 140 мільйонів гривень.
- Якщо навіть дамби укріпити, то ми зможемо качати туди опади ще два-три роки. Їх рівень підніметься на 2-3 метри, і якщо вже звідти "рвоне", тоді вже ніякими мішками не зарадиш, - впевнений Володимир Сергійович.
Рішенням проблеми може бути тільки створення заводу зі спалювання опадів. Але до сих пір ще немає навіть його проекту. А загальна орієнтовна сума реконструкції БСА - 420 мільйонів євро. Поки що про таку реконструкції керівництву станції можна тільки мріяти. Фінансування в останні час тільки скорочується.
- Київводоканал грошей взагалі не отримує. Замовником всіх робіт на БСА виступає Головне управління комунального господарства Києва. Гроші отримує управління, вони знаходять замовника, вони його фінансують, наша справа тільки надати об'єкт, ми навіть не можемо виконувати ніяких контролюючих функцій, - пояснює Бражник.
Кілька років тому данці погодилися за свої гроші надати для станції нове обладнання. Сказано зроблено. Міській владі потрібно було тільки встановити його. 20 мільйонів на установку витратили, а в експлуатацію так і не запустили через будівельні недоробок.
А ще на підприємстві кадровий голод: немає механіків, електриків, інженерів, технологів, метрологів. А 85% начальників цехів - пенсіонери. І зміна їм не передбачається. Молоді люди відмовляються йти на станцію через низькі зарплати. "Навіть якщо буде проект, хто ж його буде впроваджувати?" - риторично запитує Бражник.
- У нас зараз всюди ведуться політичні ігри, - обурюється начальник БСА. - Вводять нові тарифи, прем'єр-міністр закликає народ не платити по ним. А за рахунок чого ми тоді будемо подавати воду? Ціну на газ підняли, на реагенти зросла в 5-6 разів, запчастини подорожчали, обладнання подорожчало, а вода, виходить, просто так собі йде. Чомусь Донецьк платить близько 4,5 гривень, Полтава платить, Луганськ платить, а киянам - 3,02 гривень - дуже важкий тягар. А зарплата в два три рази вище, ніж в регіонах.
Анна Ященко
Фото Олександра Синиці / УНІАН і прес-служби Київводоканалу
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter
А якби опади у Дніпро потрапили?Навіть якщо буде проект, хто ж його буде впроваджувати?
А за рахунок чого ми тоді будемо подавати воду?
