Євангельське читання сьогоднішньої літургії коментує протоієрей Павло Велетнів.
Євангеліє від Луки. Глава 7, вірші 11-16
11. Після цього ж Він пішов в місто, званий Наїн; і з Ним ішли учні Його та багато народу.
12. Коли ж Він наблизився до міської брами, виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була; і багато народу йшло з нею з міста.
13. Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав їй: Не плач.
14. І підійшов, і доторкнувся до одра; несли зупинилися, і Він сказав: Юначе тобі кажу, встань!
15. І мертвий устав, і почав говорити; і віддав його Ісус матері його.
16. А всіх острах пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: Великий Пророк з'явився між нами, і Бог відвідав народ Свій.
Протоієрей Павло Велетнів
Протоієрей Павло Велетнів
Є кілька моментів, на яких добре б зупинитися. Перше - це те, що Господь звертається до нещасної жінки зі словами розради, він говорить їй: «Не плач». Ми часто намагаємося допомогти людям, які знаходяться в складній життєвій ситуації, намагаємося їх підбадьорити, підтримати. Але далі благородних і красивих слів справа не йде.
Після цих коротких слів Спаситель стосується одра, процесія зупиняється, люди розуміють, що відбувається щось, надзвичайне, бо жоден, поважаючий себе єврей не захотів би торкнутися одра з лежачим трупом, щоб не занечиститись, і тут Спаситель говорить юнакові владним голосом: «Тобі кажу, встань!»
Не було в історії Старого Завіту подібних ситуацій, щоб людина своєю владою, своїм словом воскрешав померлих. Юнак піднімається і починає говорити. Як оповідає далі євангеліст, обгорнув жах великий усіх, все славили Бога і дякували за те, що повстав великий пророк.
Який висновок ми повинні зробити з сьогоднішнього євангельського читання? Висновок дуже простий - Господь особливо близький до нам не тоді, коли нам комфортно, не тоді, коли в нашому житті, в общем-то, немає гострої потреби в його активній участі. А саме тоді, коли, здавалося б, відбувається непоправне, коли людина в своїй життєвій історії утикається в глухий кут і розуміє, що виходу, в общем-то, не може бути в принципі.
І в цей момент, коли душа відкривається і стає здатною прийняти дія Божа, в цей самий момент приходить Господь, змінює ситуацію таким чином, що нам часом важко це уявити.
Великі святі дякували Богу, коли до них приходили скорботи і напасті. Вони бачили в цих, здавалося б, непотрібних і зайвих проблемах велику милість і відвідування Боже. Вони розуміли, що тим самим Бог відповідає на їхні прохання про зміцнення віри, про посилення молитви.
Хочеться кожному з нас побажати, щоб в будь-який вкрай гострою і важкою ситуації, ми згадували Наїнської вдову, людини, який, здавалося б, колись втратив найголовнішу надію свого життя, але втративши, не тільки знову знайшов її, а й отримав безцінний дар віри в Христа.
«Недільні Євангельські читання» - цикл щотижневих просвітницьких програм з коментарями до недільних євангельських читань. мета проекту - познайомити зі Святим Письмом найширшу аудиторію. Автор і ведучий - протоієрей Павло Велетнів. Програми виходять на регіональних телеканалах Володимирській області. Ідею втілено в життя з ініціативи Муромського Свято-Благовіщенського монастиря завдяки гранту конкурсу «Православна ініціатива».
Який висновок ми повинні зробити з сьогоднішнього євангельського читання?
