Д окументально-публіцистичний фільм, що викриває людиноненависницьку суть фашизму, який показує ту грунт, на якій він був вирощений. Гран-прі «Золотий голуб» на VIII МКФ документальних і короткометражних фільмів у Лейпцігу (НДР), спеціальний приз журі Михайлу Ромму на II ВКФ в Києві.
Фрагмент статті Майї Турівській «Очужденіє». Опубліковано в журналі «Сеанс» (2006 р)
Може здатися дивним, що фільм на чужому матеріалі, змонтований з позикової хроніки, зайняв настільки помітне місце в радянській культурі «відлиги». Тим часом <...> це була перша картина, яка змусила все суспільство і кожного окремо задуматися про власну недавньої історії і собі самому. <...> </ ...> </ ...>
У рецензіях на фільм про це ані слова, в самому фільмі теж, але про це думали всі. Це можна назвати «езоповою мовою» або «алюзіями». Я назву це очуждения. <...> </ ...>
Зрозуміло, у фільмі багато застаріло. Віспини холодної війни спотворили картину, ми просили Ромма обійтися без цього, але така була плата за прохідність. Радянські стереотипи свідомості здаються архаїкою, шестідесятніческій пафос надії, що світ зміниться на краще, теж неабияк вивітриться. Але узагальненість теми, широта і багатство візуального матеріалу, «монтаж атракціонів», нарешті, забезпечили фільму довге життя. <...> </ ...>
Тут треба зупинитися на тому, що можна назвати «парадоксом Ромма». У радянському кіно 60-х він вважався головним інтелектуалом. Однак в 30-е саме йому, більше, ніж іншим, дано було втілити на екрані модель загальнодоступного, масового і касового кіно і стати його беззмінним лауреатом. Це зробило Ромма мішенню гострої критики молодого покоління. Але якщо хто-небудь з режисерів сталінського призову і знайшов в собі сили змінитися, то це теж був Ромм. Самі того не знаючи, ми з Юрою виявилися потрібні йому не менше, ніж він нам. Ми продовжили траєкторію його самопізнання через досвід іншого покоління. <...> </ ...>
Коли картина вийшла в прокат <...> і кінотеатри оточили черзі, виявилося, що М.І. мав рацію: фільм подивилися мільйони, він пройшов по всьому світу. Але <...> саме для співвітчизників він став приводом до самопізнання. В якомусь сенсі свою первинне завдання ми тим самим виконали. Коли заднім числом я намагаюся сформулювати, ніж був «Звичайний фашизм» для Ромма, то, напевно, треба сказати: чимось на зразок покаяння. </ ...> </ ...>
Фрагмент статті Михайла Ромма «Звичайний фашизм». Опубліковано в збірнику «Михайло Ромм. Вибрані твори »(1981 р)
Задум сценарію, запропонований Майєю Турівській і Юрієм Ханютін <...> був цікавий і своєрідний. Над сценарієм ми працювали втрьох <...>. </ ...> </ ...>
Місяця через три я почав, однак, відчувати, що образ нашого сценарію відсувається <...>. </ ...>
Не те щоб матеріал Білих Стовпів був поганий, - зовсім навпаки! - але у величезній масі найкраща його частина не вкладалася в сценарій, а тягла кудись зовсім не туди <...>. Для найважливіших же <...> частин сценарію залишалися крихти. <...> </ ...> </ ...> </ ...>
Постараюся перелічити найважливіші з сценарних намірів, які виявилися нездійсненними.
Ну перш за все це впровадження в сценарій старих німецьких художніх фільмів. <...> Вони повинні були зав'язувати оповідання, створювати сюжетні ходи, доповнювати і навіть замінювати документальний матеріал.
</ ...>
Кадр з фільму. Фотографія: kinopoisk.ru
Кадр з фільму. Фотографія: kinopoisk.ru
Кадр з фільму. Фотографія: kinopoisk.ru
Але, подивились десятка півтора картин, я зрозумів, що це рішуче неможливо. <...> Міміка, грим, декорації - все викривала фальшиве і старомодне мистецтво. Драматичне здавалося смішним. <...>
Але це був тільки перший удар. За ним послідував другий. </ ...> </ ...>
Нашим героєм був <...> німецька обиватель. Спочатку він вагався, не знав, до якого берега його приб'є, - його прибивало в кінці кінців до фашистського табору, а ми продовжували стежити за тим, як він перетворюється в гній для третього рейху. <...> </ ...> </ ...>
Але нашого героя не виявилося. Його ніхто не знімав! <...> </ ...>
Третій удар: передісторія приходу Гітлера до влади займала у нас 7 глав з 20. Але вона виявилася гранично мізерної за матеріалом. <...> </ ...>
Четвертий удар: наступна третину сценарію, її центральна частина, була присвячена будням третього рейху <...>. Складний зміст мало б виникнути в результаті прямого зіткнення парадного, лакованого фасаду імперії зі справжньою дійсністю. Але її не було <...> Не було ні скромних, ні багатих квартир, не було вуличних сцен, кафе, газетних кіосків, вітрин, не було заводських цехів і робочих кварталів, не було службовців і функціонерів, не було школярів, студентів, домохазяїнів, ринків, торговців, не було навіть трамваїв і пішоходів. <...> </ ...> </ ...> </ ...>
Зрештою, було прийнято таке рішення: дивитися все підряд, перебрати - пласт за пластом - всю німецьку частину фільмосховища. <...> </ ...>
Тотальна оранка кіноархівній цілини стала поступово давати результати: разів зо два, а то і три на місяць попадалася коробка, явно ніким досі не бачена. <...> </ ...>
Кулішу як оператору і разом з тим майбутньому режисерові було дано <...> особливе завдання: він повинен був знімати прихованою камерою студентів, школярів, просто перехожих, будь-які цікаві групи молоді або примітні пари, наприклад закоханих. <...> </ ...> </ ...>
Ми вирішили широко користуватися фотоматеріалом, спиратися на нього нарівні з кінематографічним. Ми переконалися, що фотографія на екрані набуває особливої виразності, вона кінематографічна, як кінокадр. <...> вихоплені миті, його зупиненим дає їй особливу силу - вона будить думку і змушує працювати уяву. <...> </ ...> </ ...>
Знімати прихованою камерою, не маючи можливості сховатися, - це все одно що намагатися виделкою зловити живу рибу. Сава все-таки спіймав. Ніякого укриття у нього не було, просто він поставив довгофокусний об'єктив і знімав дуже здалеку, через вулицю. <...> </ ...>
Люди поводилися наодинці з собою з такою відкритою простотою, з такою живою правдивістю думки і почуття, яких немислимо домогтися від найкращих акторів. <...>
Лавров зняв дітей, які були мені необхідні до зарізу. <...> </ ...> </ ...>
До цього часу з'явилися і дитячі малюнки. Тема дітей стала наскрізною. <...> </ ...>
Майже два роки ми старанно вишукували і відбирали все, що виходило з ряду. <...> Це було нашим робочим принципом. Але доводилося, звичайно, брати і самий звичайний матеріал - без нього не обійдешся. Однак у міру накопичення цього тривіального матеріалу стало виявлятися <...> його властивість: чим більше його збиралося, тим несподівано цікавіше він робився. <...> </ ...> </ ...> </ ...>
Отже, я приступив до монтажу. <...> Ось тепер-то і почалося справжнє мука. Я збирав епізоди і розбирав їх назад на шматки, переставляв їх десятки разів <...>. </ ...> </ ...>
Було вирішено начисто відмовитися від історичної, часовій послідовності <...> щоб глядач стежив нема за ходом подій, а тільки за складним розвитком думки. </ ...>
Одночасно необхідно було вирішити питання про емоційний ході, про ритм картини. Тут я прийшов до необхідності зіштовхувати кадри і епізоди так контрастно, так суперечливо, як тільки можна <...>.
Третє: збирати епізоди в великі щільні блоки, щоб кожен епізод був емоційним ударом і згустком думки. </ ...>
Інформація для вчителя .
Лекція про фільм «Звичайний фашизм»
Євген Марголіт
11 хв
Лектор: Євген Марголіт.
