Політика і шпигунство, або Помилка білоруського резидента

1. наполегливий експат
2. "Розкажи про тортури полонених"
3. З церкви в військкомат
4. "Вивезли в ліс, погрожували зброєю"
5. Гриб, Шаройко і Політика

У Чернігові почалися попередні слухання у справі, замішаного на інтригах спецслужб і дипломатії. Колегії з трьох суддів належить визначити подальшу долю 33-річного білоруса Юрія Політики.

СБУ звинувачує його в передачі секретних даних іноземній державі.

Судовий процес, про який багато говорять в Білорусі, але поки мовчать в центральних українських ЗМІ, може ускладнити і без того непрості відносини Києва і Мінська.

На підставі показань свідків, уривків матеріалів звинувачення, озвучених прокурором в суді, а також заяв підсудного УП розкриває подробиці шпигунської саги.

наполегливий експат

У 2016 році в офісі громадського формування (ОФ) "Північ", розташованому в центрі Чернігова, з'являється незнайомець. Палкий погляд, пристрасні промови і іноземний паспорт видають в ньому великого ентузіаста і експата, що бажає допомогти Україні в складний для неї час.

"Північ" - волонтерська організація, утворена в 2015 році на базі однойменного добровольчого батальйону.

Чоловік жваво цікавиться військовою тематикою і подіями на Донбасі. Його звуть Юрій Політика. Він - уродженець Мінська. Закінчив юридичний факультет Білоруського держуніверситету, працював за фахом у філії одного з російських банків.

У Політики немає лівої нирки: "Вилучили в 91-м - наслідки Чорнобиля", - розповідає він, переступивши поріг "Півночі". Тому Юрій згоден проявити себе навіть в кабінетної роботи, хоча дуже хоче вирушити "в поля".

ОФ "Північ", куди прийшов білорус, допомагає українським прикордонникам в охороні кордону із застосуванням безпілотників і аеророзвідка.

На 70% -80% структура складається з учасників АТО, в основному колишніх членів добробатов. В "Північ" приходять ті, хто хоче і далі застосовувати на практиці свій бойовий досвід, але з різних причин не горить бажанням пов'язувати життя контрактом зі Збройними Силами.

Взяти в організацію Політику не могли. Про це попередили відразу, посилаючись на його громадянство і законодавство України. Але наполегливий білорус продовжував з'являтися в офісі, вести бесіди про війну і навіть виконувати тестові завдання зі знімками дрона і електронними картами Yandex і Google.

16 червня 2017 року, близько 15:00, Юрій Політика сяде в автобус, що їде з Чернігова до Гомеля. Він проведе в дорозі до кордону трохи більше години, але повернутися на батьківщину йому не судилося. Після перевірки документів та огляду речей на пункті пропуску Нові Яриловичі на Юрія надінуть наручники співробітники СБУ.

Як стане ясно пізніше, спецслужби "вели" Політику кілька місяців і зробили все можливе, щоб в руках білоруса в момент затримання виявилися компрометуючі його дані. На перших засіданнях в Чернігівському райсуді мінчанин назве це "підставою" і провокацією.

Зі скупих уривків матеріалів справи, які в лютому встиг озвучити прокурор, слід, що Політика намагався вивезти в своєму смартфоні аерозйомку зони АТО. До неї додавалася секретна карта наступальної операції "Шторм", яку ВСУ планували на початку липня 2017 року, між Маріуполем і Новоазовському.

За інтерес до секретних даних білорусу загрожує від 8 до 15 років в'язниці.

"Розкажи про тортури полонених"

Одну з ключових ролей в арешті Політики зіграв Дмитро Острик, колишній боєць батальйону "Донбас", нині - командир взводу, викладач по тактико-спеціальної підготовки в навчальному центрі "Десна". Схоже, що саме його дзвінок в СБУ багато в чому визначив подальші пригоди білоруса.

Як розповів УП сам Дмитро Острик, з Політикою він познайомився в ОФ "Північ", де намагався знайти собі застосування після повернення з АТО в рідний Чернігів.

Дмитро Острик (праворуч), колишній боєць батальйону "Донбас", нині - командир взводу, викладач по тактико-спеціальної підготовки в навчальному центрі "Десна".

- Подзвонив знайомий, сказав: "Набирають добровольців, хочеш - сходи", - згадує він. - Я якраз вийшов з сектора "М". Цей хлопець сильно рвався в АТО. Хотів бути оператором безпілотника. В принципі, нормальне бажання для молодої людини. Спочатку ці розмови мене не напружували.

Але незабаром Острик відчув недобре.

- Розумієте, блін, все цікавляться, як там, в АТО, але задають приблизно однакові питання. А у нього були формулювання такі: воюють чи білоруси, скільки, де саме? Він навіть просив мене: "Розкажи про тортури полонених з боку України". Саме України, розумієте? Ось такі дрібниці стали сильно напружувати, - стверджує він.

За словами Дмитра Остриков, підозріла поведінка мінчанин змусило звернутися в СБУ.

- Якось раз поставив йому пару навідних запитань, він на них повівся, після чого я вже доповів в СБУ. Він же хотів працювати з дрона. Ось я йому і запропонував повчитися на електронних картах, а він попросив дістати реальні, військові. Тут пазл і склався, - пояснює він.

У розмові з УП Острик зізнався, що це він "злив" Політиці одну з карт, з якої білоруса потім зловили в Нових Яриловичах. Причому зробив це вже після спілкування з представниками Служби безпеки.

Так що пастка, в яку потрапив Політика, була спланованою спецоперацією.

- Мені стало його навіть шкода. Я кілька разів попереджав: "Не скачуй! Не треба! Це - карта зони бойових дій. Громадянину іноземної держави не можна таке завантажувати!". Але він, напевно, вже зірочку на погонах бачив, і мене не послухав, - іронізує Острик.

З церкви в військкомат

Дмитро Острик - не єдиний, у кого викликав підозру Юрій Політика.

- Ми зустрічалися з ним кілька разів. Він намагався показати себе дуже відвертим. З самого початку ставив питання, які навіть для нас, громадського формування, на сході країни закриті.

Його дуже цікавили ПТУРи (протитанкові керовані ракети - УП) все питав, як прорватися на Донбас, щоб з них постріляти. При цьому він не хотів, щоб знали, де він, хто він, - ділиться з УП Юрій Гірський, начальник штабу "Півночі".

Читайте також

За інформацією Гірського, білоруса до нього привів співробітник військкомату.

- Ми йому (Політиці, - УП) відразу сказали, що не можемо взяти іноземного громадянина. Але він наполягав. Спочатку був націлений на Донбас. Це мене дуже здивувало, адже ми особливо не афішуємо, що туди їздимо.

Він розпитував про те, яка там військова техніка, про картографії. Але всі ці карти - закрита річ. Навіть ми до них не допущені. Ми працюємо з Google, - розповідає Гірський.

Після цього глава формування "Північ" вийшов з інформацією про білоруса на співробітників СБУ.

- Я - юрист за освітою, кадровий військовий, теж служив в СБУ, зараз перебуваю в запасі, ось і звернувся до колишніх колег, - пояснює він. - Виявилося, що Політика на той момент вже перебував у полі зору наших спецслужб, був в розробці. Далі намагалися з'ясувати, "хто кому Рабинович". Ми з ним трошки "попрацювали", щоб зрозуміти: по дурості він робить це або по спецзавданням.

СБУшники разом зі своїми свідомими помічниками схитрували: дали мінчанин кілька практичних завдань на базі "Півночі".

- Коли він їх тягнув додому, і приносив назад, то так все красиво розмальовував, показував зі стрілками, - згадує Гірський. - Було видно, що ці будівлі він сам не зміг би так зробити. Це була робота спеців.

А один раз ми запропонували пройти тест у нас в офісі, він сидів півтори години і нічого в нього не вийшло. Це підтверджувало, що Політика - не самостійне обличчя.

Ще одна людина, до якого звертався підсудний, - Євген Орда, військовий капелан, настоятель Катерининської церкви. Орда - теж білорус. Відомий в Чернігові не тільки своїм пастирським служінням, але волонтерством в зоні АТО, а також роботою з білоруської діаспорою.

Євген Орда, військовий капелан, настоятель Катерининської церкви

ФОТО: Ельдар Сарахман, УП

- Юрій приїжджав до Чернігова кілька разів, просив, щоб його направили в добробати, - розповідає УП священик. - Розумієте, діаспора у нас маленька. Майже кожен знає один одного.

За словами настоятеля Катерининської церкви, він направив Політику до знайомих добровольцям з тактичної групи "Білорусь", воюючим на Донбасі.

- А мені після цього сказали: "Він КГБшний стукач. Більше нам такого не надсилай", - говорить Орда. - Той хлопак розпитував постійно про зброю, виходи на Америку, таке інше. Його відшили.

Згодом у мене якісь сумніви були щодо Юрія. Він постійно запитував щось про танки, просив, щоб я йому скинув відео з передової. Я ж сам був в АТО. Але йому говорив: "Поїдеш - сам побачиш".

Як би там не було, а священик вирішив дати молодій людині шанс.

- Я Юрія відвів до одного знайомого в місцевий військкомат. Той його направив в "Північ". Він (Політика - УП) пропав на некториє час. Потім я вже дізнався, що він перевозив документи і його взяли, - згадує він.

"Вивезли в ліс, погрожували зброєю"

Всі звинувачення на свою адресу білорус відкидає. На суді він розмовляє рідною мовою. Разом з адвокатами, а їх у Політики троє, йому вдалося домогтися присутності перекладача на білоруський.

Виглядає підсудний скромно і надто спокійно. Сказати, що насправді криється за цим образом, при першому погляді складно.

У спілкуванні з УП мінчанин ще раз згадує про те, про що доповідав раніше в посольство Білорусі в Україні, - про тортури після затримання. За його словами, свідчення нібито вибивали силою. Вивезли в ліс, погрожували зброєю.

- Мене затримали о 16:30, а за документами значиться 21:00. Протягом 4-5 годин на мене сильно тиснули, - стверджує Юрій.

В СБУ ці заяви відкидають.

Прес-офіцер УСБУ в Чернігівській області Ярослав Молочко

фОТО: Ельдар Сарахман, УП

- Ні під час затримання, ні в ході слідчих дій, ніяких методів психологічного або фізичного впливу не застосовувалось, - заявив УП прес-офіцер УСБУ в Чернігівській області Ярослав Молочко.

На справедливість українського правосуддя білорус не надіється.

- Що можна очікувати від держави, яке мене катувало? - каже він. - Вважаю, що прокуратура, СБУ, судді пов'язані один з одним.

- Я повністю заперечую свою провину. Нічого з того, що мені приписують, не було. Я - не шпигун! Ні на кого не працював - ні на Білорусь, ні на Росію. У них є тільки одні припущення - то я працював на КДБ Білорусі, то на ФСБ Росії. Вони самі не впевнені точно, - повідомляє підсудний.

На питання, що він робив в Чернігові і навіщо пішов в організацію "Північ", Політика відповідає: "Хотів привнести в своє життя якусь динаміку".

- У мене хобі було, пов'язане з військовою тематикою, - розповідає він. - Дізнався, що "Північ" займається волонтерством, допомагає прикордонникам і ВСУ в зоні АТО. Вирішив, що треба щось міняти в житті. Сподівався отримати адреналін. Щоб було щось нове, цікаве. Навіть і не думав, що так все закінчиться.

Перед тим, як конвой відведе Юрія в автозак, він встигне додати: "Я хотів у майбутньому отримати українські документи, влаштуватися працювати в логістичну компанію в Чернігові, вивчити мову, отримати паспорт України. Все це допомогло б покращити моє фінансове становище".

На версії сина про логістичної компанії наполягає і мати Політики Ірина, яка живе в Мінську.

- Це відверта провокація, організована українськими спецслужбами щодо Росії і Білорусі, де моєму синові відведена роль "стрілочника", - розповідала вона в коментарі білоруському порталу tut.by .

Гриб, Шаройко і Політика

У СІЗО білорус сидить більше восьми місяців. Але судові розгляди, по суті, ще не почалися. Процес загрожує бути довгим.

Попереднє засідання, намічене на 27 лютого, не відбулося на прохання адвокатів, які з різних причин не змогли з'явитися в суд. Його перенесли на 27 березня.

- Що стосується доказів, які є у сторони звинувачення, поки що нічого не можу сказати. Звинувачення на сьогоднішній день, не дивлячись на мої вимоги, каже, що я поки не можу ознайомитися з матеріалами справи. Дані дії будемо оскаржувати, - розповідає УП Тарас Герелюк, один із захисників мінчанин.

За його словами, поки що на підготовчому судовому етапі вирішують процедурні питання.

- Як показали перші засідання, суд не хоче здійснювати судочинство на основі кримінально-процесуального кодексу. Процедури порушуються, - вважає він.

Процес над Юрієм Політикою важливий в контексті подій, що сталися після його затримання.

Через два місяці, 24 серпня 2017 го, в Білорусі зник українець Павло Гриб , Якого, як виявилося пізніше, викрали спецслужби Росії. гриба звинуватили в підготовці теракту на шкільній лінійці в Сочі, і він продовжує перебувати під вартою.

Непросто йдуть справи ще з одним українцем, журналістом Павлом Шаройко. Він потрапив в руки білоруського КДБ через чотири місяці після арешту Політики. Шаройко також, як і мінчанин, звинуватили в шпигунстві. Слідом за арештом Шаройко Білорусь оголосила персоною нон грата співробітника українського посольства Ігоря Скворцова.

Примітно, що таємний суд на Шаройко почався практично синхронно з засіданнями в Чернігівському райсуді за білоруським "шпигунові".

Чи став арешт Шаройко відповіддю на затримання Політики? І закінчиться все добрим жестом у вигляді "обміну полонених"?

Сергій Бобов, старший радник посольства Республіки Білорусь в Україні, старанно приїжджає на засідання в Чернігові, не схильний шукати політичну складову в суді над своїм співвітчизником. По крайней мере, на словах.

- Скоріше, йдеться про не зовсім сумлінно дотримуються процесуальних нормах, як в ході розслідування, так і в ході попереднього слідства, - висловив він думку в коментарі УП.

У той же час в Генпрокуратурі Білорусі висловили сумнів у відсутності політичного підтексту в цій історії.

Підвищений інтерес посольства до долі Юрія Політики Бобов пояснює так: "Є багато питань, що ставлять під сумнів ті діяння, які ставлять йому в провину. За останні кілька років білоруса за статтею" шпигунство "в Україні не судили. Це - прецедент".

На думку екс-посла України в Білорусі Романа Безсмертного, процедура "обміну полоненими" у всій цій історії може і не знадобитися.

- Між Україною і Білоруссю підписані всі необхідні двосторонні угоди, в тому числі про екстрадицію. Якщо людина винна за кримінальною статтею, буде відбувати покарання в країні, громадянином якої він є. Якщо є компонент, пов'язаний з розвідкою, якщо він виконував якісь завдання, то його після екстрадиції випустять, - пояснив він УП.

Затримання за підозрою в шпигунстві по обидва боки україно-білоруського кордону Безсмертний називає "уколами на зустрічних курсах" і не вважає ситуацію екстраординарної.

Але проблема, за його словами, полягає в іншому: з 2014-го в "шпигунських війнах" між Білоруссю і Україною присутня тінь третьої сторони - Росії. Тому в тому ж Шаройко офіційний Мінськ може і не бути суб'єктом звинувачення і процесу.

- Третя сторона може ламати поведінку спецслужб і України і Білорусі. До 2014 року виникали різні ситуації між двома країнами.

У 2011-2012 роках у Львові взяли кілька білорусів. Потім в Мінську - кілька українців. Про це взагалі ніхто не говорив або ж були скупі повідомлення. Були спокійні попередження. Цих людей виганяли з країн, ставили крапку, інформацію навіть не оприлюднили. Справа до суду не доходила. Багато років у відносинах практикувався саме такий підхід, - резюмує Безсмертний.

Євген Руденко, УП