Місто контрабандистів, розвідників і майстрів гончарного мистецтва, в якому, як стверджує легенда, приземлилася Матір Божа. Яким його побачив учасник конкурсу, організованого порталом www.interfax.by і посольством Литовської Республіки, Альфред Мікус?
Колись велике місто, столиця графства магнатів Огінських, культурний, релігійний і економічний центр, тепер Раков - просто село в Воложинської районі Мінської області, з населенням близько 2500 чоловік, про яку немає відомостей навіть у всевідаючої Вікіпедії.
Жителі Ракова люблять версію про те, що назва містечка походить не від раків, яких багато в навколишніх річках, і не від імені єгипетського бога Ра, а від слова «раку» - скринька, в якому зберігаються мощі святих. А ще, кажуть, тут одне з шести місць в Білорусі, де, за легендою, приземлилася Матір Божа. Тому, мовляв, воно таке дивне - погода тут завжди особлива, б'ють ключі.
У літописі Раков був вперше згаданий 540 років тому. Тоді його подарували канцлеру Великого князівства Литовського Міхалу Кешгайло. Багато всього за його життя було - і статус міста, і знамениті Раковський ярмарки - два рази на рік кінні і велика речова по понеділках.
З середини ХIХ століття, коли господарями стали Здзеховскіе, в місті почали працювати мануфактури, які виробляють сільськогосподарські машини, водяні млини, лісопильний і цегельні заводи, шістнадцять гончарних майстерень - розписні глиняні вироби продавали навіть до Франції.
Після мирного договору 1921 року Раков виявився на польській стороні, біля самого кордону - через 1,5 кілометра починалася територія СРСР. Тому не дивно, що містечко стало одним з головних контрабандистських центрів - справжнім ельдорадо для любителів швидко розбагатіти. З Польщі до Радянського Союзу нелегально перевозили мануфактуру, спирт і навіть наркотики, а назад везли золото, хутра та дорогоцінні камені. У місті промишляли розвідники з багатьох країн.
Де багато грошей, там багато спокус: в Ракові працювали кращі ресторани - їх було понад 80, 134 магазини, казино і навіть кілька борделів.
Але таке життя тривала недовго - вже стояли на парах потягу за маршрутом Раков - ГУЛАГ: не захотів НКВД розбиратися після приєднання Ракова разом із Західною Білоруссю до СРСР, хто з жителів і на яку розвідку працював. Вирішили вислати всіх - війна завадила.
Сергій Песецький, контрабандист, шпигун і письменник, написав про ті часи книгу «Коханець Великої Ведмедиці», яка в повоєнний час 8 раз видавалася в Іспанії, 14 - в Німеччині, 22 - в Італії. У 1983 році був знятий семисерійний фільм, дія якого відбувається в Ракові і його околицях.
На околиці містечка стоїть маленька капличка, з-під якої б'є криничка. Місцева легенда свідчить, що колись сліпому старцеві явилася уві сні Матір Божа і вказала місце під деревом, де треба копати. Молиться знайшов там криниця і, вмиваючись, прозрів. Перше, що він побачив, була ікона Пресвятої Богородиці, від вигляду якої виходив небесне світло. На тому місці встановили дерев'яну каплицю. І кожен місяць, починаючи з Великодня і до середини вересня, туди йшли хресним ходом. У 50-60 роки під «мудрим керівництвом» партії в Раковським прихід знищили 6 церков. Тоді ж зникла чудотворна ікона Пресвятої Богородиці. Місцеві вандали вже в кінці 80-х років спалили дерев'яну каплицю, а парафіяни на святій криниці побудували нову, кам'яну.
Альфред Мікус
фото автора
