Експеримент: Чи існують в Україні мовні бар'єри

В аптеці. Перевели інструкцію і побажали більше не хворіти

Останнім часом все частіше лунають нарікання, що в Україні порушуються права російськомовних людей. Мовляв, багато, українці не знають, і навіть прочитати назву ліків в аптеці не можуть. При цьому в органах влади їм назустріч нібито не йдуть, і на зрозумілій їм російською мовою з ними не говорять. "Сегодня" перевірила на собі, настільки ці чутки відповідають дійсності і так так важко живеться російськомовним. Ми з'ясували: ніяких мовних бар'єрів в Україні немає. Ні з російськими, ні з українцями, ні навіть з французами.

У АПТЕКЕ. Приходимо зі скаргою на біль в горлі. Але при цьому уточнюємо продавцеві, що абсолютно не розуміємо української мови і самі не зможемо прочитати інструкцію вкладиші ліки. "Це не проблема. Я для того тут і стою, щоб допомогти клієнтам", - з легкістю переходить з української на російську продавщиця і переводить нам зміст вкладиша. "До деяких ліків є інструкція і російською, але взагалі переводити на цю мову імпортери не повинні. Ви ж, якщо поїдете в Англію, не будете вимагати інструкцію російською мовою?" - пояснює жінка. Після коротких рекомендацій, прощається і бажає більше не хворіти.

У ПРЕЗИДЕНТА. "Вилікувавши горло", йдемо писати лист і. о. президента Олександру Турчинову. Його приймальня знаходиться не в адміністрації на Банковій, а на паралельній вулиці - Шовковичній. На вході сидить один міліціонер, вітається українською та питає, що хочемо. "У сусідній кімнаті є стіл, на стіні - зразок листа. Можете писати російською, всі наші президенти розуміли російську мову, - каже міліціонер, - якщо щось не зрозумієте, я вам підкажу. Після того як напишете лист, пройдіть до кабінету зліва, до консультанта. Він прочитає і запевнить ваше звернення. Але ось коли ваш лист прочитають, я не скажу, все залежить від того, скільки ще звернень в черзі. Тим більше зараз ще травневі на носі ", - в деталях роз'яснив всі нюанси і складності міліціонер. У Кабінеті міністрів нам порадили надіслати лист поштою. "Не проблема, що ви не вмієте писати українською мовою, ваше звернення в будь-якому випадку візьмуть до уваги. Свої запитання та побажання ви можете скласти в письмовому вигляді та надіслати за адресою, який я вам вкажу", - пояснили нам на гарячу лінію Кабінету міністрів, відразу перейшовши на російську мову.

МІЛІЦІЯ РОЗУМІЄ ВСІХ. "Що у вас трапилось?" - запитують в приймальні одного зі столичних РВВС, куди ми приходимо зі скаргою. Пояснюємо, що хочемо написати заяву, але можемо тільки по-російськи, так як українським не володіємо. "Заява у вас, звичайно, приймуть. Що ж робити, якщо біда трапилася! Ось, наприклад, у відділенні міліції в аеропорту Борисполя навіть на французькому приймають. Мороки більше, звичайно, але куди діватися?" - розповідає міліціонер.

У МЕРІЇ. У столичній міськадміністрації (зараз знаходяться в адміністрації Шевченківського району, так як будівля на Майдані як і раніше захоплено) наше нерозуміння української мови проблемою не стало: там на російський перейшли навіть раніше, ніж ми заїкнулися, що українці не розуміємо. Звернення, як виявилося, потрібно подавати в письмовому вигляді - на сайті або через "Укрпошту". Його розглянуть протягом місяця, та мову введення тексту не важливий.

Також ми пройшлися по різних установах Донецька, відмовляючись розуміти то російська, то українську мову. У суді і жеку у нас без проблем погодилися приймати заяви, оформлені російською мовою. А в аптеці анотацію до ліків для нас переводили всім колективом. "Віразкова хвороба шлунку" ... Почекайте. Наташа, "віразка" - це що? А, виразка! Якщо у вас є виразка шлунка - не приймати це ", - бадьоро пояснив консиліум аптекарка після перекладу анотації.

Розмовляли ми в Донецьку і на українському. На пошті нам намагалися також відповідати на українському - злегка затинаючись і підбираючи слова. У кіоску з продажу квитків на трамвай мовного бар'єру ми також не відчули. "Десять квитків, будь ласка. У вас буде решта з 200 грн?" - запитуємо. "Ой, що ви, де я вам стільки візьму? А може, у вас знайдеться мільче гроші ... гроші?" - відповіла продавець.

У Львові труднощів з приводу мови ми не зазнали - "москалями" або "окупантами" нас не обізвали.

Для початку ми спробували спитати російською дорогу до знаменитого Личаківського кладовища. Молода людина, насупившись, перейшов на російську і з деякими запинками розповів маршрут: "Вам потрібно доїхати до зупинки, а там почти рядом буде кладовище".

У поліклініці в одному зі спальних районів Львова нам теж з помилками, але ввічливо і з посмішкою розповіли, що "лікар-педіатр приймає по вив ... ой, по вівторках" .В мерію міста ми звернулися, щоб написати скаргу на роботу комунальних служб . Там здивувалися нашому російській мові, але вислухали і показали приклади заповнення документів. "Якщо щось не зможете перевести - говорите, ми допоможемо", - сказала дівчина в громадській приймальні.

А ось в аптеці, не дивлячись на те, що питання ми задавали по-російськи, фармацевт з серйозним виглядом відповідала українською, а потім чомусь не дала нам здачу. "Ой, забула, вибачте!" - сказала жінка.

Читайте найважливіші та найцікавіші новини в нашому Telegram