4.2.3. комунікаційні бар'єри
Реалізація комунікаційної функції усної комунікації важко комунікаційними бар'єрами - перешкодами на шляху руху сенсу від комуніканта до реципієнта. Ці бар'єри діляться на 4 класи:
1. Технічний бар'єр у вигляді шумів і перешкод в штучних комунікаційних каналах. Шуми мають природне походження, а перешкоди створюються навмисно. Через впливу шумів і перешкод зменшується розрізнення корисних сигналів і виникає актуальне завдання розпізнавання сигналів на шумовому фоні. Це завдання актуальна для радіозв'язку, провідного зв'язку, відео-звукозапису, комп'ютерної техніки (згадаймо комп'ютерні віруси, засмічення простору Інтернет) і остаточне рішення її навряд чи можливо, тому що будь-яке нове покоління техніки страждає своїми «хворобами», невідомими раніше.
2. міжмовних бар'єр виникає при невідповідності мов, кодових систем, тезаурусов коммуниканта і реципієнта. Це ситуація «вавилонського стовпотворіння», коли люди говорять на різних мовах і не можуть зрозуміти один одного.
В даний час налічується кілька тисяч стихійно виникли мов, говірок і діалектів. Головний збиток, що наноситься міжмовним бар'єром, полягає не в тому, що чужинці, стикаючись один з одним, не можуть порозумітися на побутові, торговельні або військові теми. Тут усне різномовність долається за рахунок невербального або іконічного каналу (якщо немає тлумача-перекладача). Головна біда полягає в тому, що в силу соціально-мнемической функції, функції соціалізації та світоглядної функції природна мова накладає друк своєрідності на національну культуру, суспільну свідомість, індивідуальне світогляд. Міжмовні бар'єри розділяють рід людський на чужі і ворогуючі між собою етноси, народи, нації. Звабливий ідеал міжлюдської гармонії і світу виявляється не досяжним; різномовні людство не може бути єдиним людством.
Кардинальний спосіб подолання міжмовної бар'єру бачився в розробці штучної мови між народного спілкування. Першою мовою такого роду став воляпюк, запропонований в 1879 р в Німеччині І. М. Шлейером. Слова «природних мов в ньому видозмінювалися і втрачали опознаваемость, наприклад, англійське world - vol, speak - puk, звідси volapuk - всесвітня мова. Воляпюк виявився надто складним для практичного використання, тому в подальшому міжнародні мови стали будуватися на основe інтернаціональної лексики, перетвореної за смаком авторів. Граматика максимально спрощувалася. Кількість проектів до 30-х років XX століття обчислювалася трьома сотнями. Утворилося науковий напрям інтерлінгвістика. Найбільш популярні такі продукти інтерлінгвістики:
Есперанто (заснований в 1887 р Л. Заменгофом, Польща);
Ідо (реформований Есперанто, 1907 р Франція);
Окциденталь (1921-1922 рр., Автор Е. Валем, Естонія);
Новіаль (синтез ідо й окциденталь, здійснений Л. Есперсеном, Данія, в 1928 р);
Інтерлінгва - створений в 1951 р Асоціацією міжнародної допоміжної мови в США.
Найбільш успішним проектом виявилася мова Есперанто, який заслуговує спеціального розгляду (див. Розділ 4.2.4).
3. Соціальний бар'єр виникає між людьми, що говорять на одному і тому ж природною мовою, але належать до різних соціальних груп. Ускладнено взаєморозуміння різних поколінь (суперечки «батьків» і «дітей»), представників різних класів і станів, що мають антагоністичні інтереси, жителів міста і села, чоловіків і жінок, людей з різним освітнім цензом і т. Д. Сутність соціального бар'єру не в різних соціолекти, жаргонах, стилях мови, що відрізняють одну соціальну групу від іншої, а у відмінності ціннісних орієнтацій, особистого психофізіологічного і життєвого досвіду, зміст групової пам'яті.
Ці відмінності не підлягають ремонту, та й немає необхідності прагнути до їх усунення, оскільки це призвело б до сумній уніфікації роду людського - «все на одну особу».
4. Психологічний бар'єр виникає внаслідок спотворень в перцепції, що неминуче супроводжує комунікацію. Перцепція, нагадаємо, є пізнання (сприйняття) коммуникантом і реципієнтом один одного. Це пізнання використовує етичні та естетичні критерії, ситуаційні розрахунки, звичні симпатії і антипатії. В результаті в свідомості людей, що спілкуються формується образ (імідж) партнера, який може бути привабливим або відразливим, байдужим або хвилюючим і т. Д. Велике значення має комунікаційна ситуація: є люди рівноправними співробітниками, що роблять спільну справу, або вони знаходяться у відносинах начальник - підлеглий і ін. Крім того, в свідомості і коммуниканта, і реципієнта завжди присутній їхній власний імідж, т. е. уявлення про себе самого.
Отже, у свідомості комуніканта складаються:
• власний імідж - Як;
• імідж реципієнта - Рк.
У свідомості реципієнта в свою чергу утворюються:
• власний імідж - Яр;
• імідж реципієнта - Кр.
У разі міжособистісного спілкування виникає наступна ситуація: коммуникант говорить як Як, звертаючись до Рк, реципієнт відповідає йому як Яр і адресується при цьому до Кр (див. Рис. 4.4). Ск і Ср - повідомлення, якими обмінюються До і Р.
Ясно, що в реальному житті Як і Кр, також як Яр і Рк не збігаються, а в кращому випадку мають схожість. Комуніканта важко передбачити його імідж у свідомості реципієнта, і навпаки. В результаті кожен з них звертається «не за адресою» і сам це не усвідомлює. В цьому і полягає суть психологічного бар'єру, який, строго кажучи, неустраним у всіх видах і формах соціальної комунікації, крім наслідування.
Мал. 4.4. Абстрактна і реальна схема комунікації
При наслідуванні діє схема
КР - СК - ЯР.
Коротка характеристика комунікаційних бар'єрів показує їх принципову неусувне ні в сьогоденні, ні в доступному для огляду майбутньому. Однак для пізнання законів соціальних комунікацій важливо познайомитися зі спробами, навіть дуже вражаючими, подолання цих бар'єрів.
.
назад
