Україні потрібно денонсувати договір з РФ по Азовському морю

kyiveuromarathon

Росія посилює свою військову присутність в Азовському морі. Експерти попереджають: наша територія може стати новим плацдармом для агресивних дій Кремля

Зона підвищеного економічного тиску

Після анексії Криму Україна автоматично втратила контроль над сотнями кілометрів морського державного кордону та берегової лінії. Зокрема, у нас забрали Керч, а з нею і "ключі", завдяки яким портово-промислові комплекси Приазов'я (Бердянськ і Маріуполь) з'єднуються з Середземним морем і Атлантикою.

Але цього агресору виявилося мало. Сьогодні прикордонники РФ активізували адміністративний тиск на іноземні судна, що прямують в українські порти. Парадокс, але роблять вони це без формального порушення Договору між Україною і РФ про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки (далі - Договір). Адже Договір надає свободу судноплавства в Азовському морі і Керченській протоці торговим судам і військовим кораблям під прапором України або Російської Федерації, а суду під іноземними прапорами такої свободи не мають. Тобто прикордонники обох держав - сторін Договору має право зупиняти їх для огляду і перевірки.

Новини по темі

Новини по темі

Зрозуміло, що поки Керч була підконтрольна Києву, взаємне сприяння якнайшвидшому проходженню судів було вигідно як нам, так і Москві. Але з моменту анексії Криму Росія відчула себе вправі одноосібно регулювати "потоки" морського транспорту. Зокрема почала проводити тривалі і позбавлені практичного сенсу перевірки суден третіх держав, які направляються в українські порти.

Логіка зрозуміла: затримки завдають збитки як місцевій економіці, так і державі в цілому.

На початку червня провокації з боку РФ майже привели до зупинки роботи Маріупольського морського торгового порту. Простий теплоходів з вини російських прикордонників може тривати від 10 до 30 годин. Судновласники втрачають десятки тисяч доларів. Не кажучи про втрати, які понесуть інші контрагенти: замовники, постачальники, вантажні компанії, експедитори тощо.

Новини по темі

Новини по темі

У небезпеці опинилися і рибалки. Роками через відсутність кордону в Азовському морі і в Керченській протоці рибопромислові суду обох держав працювали в межах всієї акваторії цих об'єктів. Після анексії Криму обидва береги Керченської протоки стали "російськими", в результаті чого Москва фактично реалізує свою юрисдикцію над об'єктом. Відповідно, влада РФ вважає, що оскільки там немає українських вод, то і українським рибалкам там не місце.

З точки зору росіян, захоплення Кримського півострова майже не позначилася на статус Азовського моря. Москва цинічно вважає, що оскільки в цьому водному об'єкті є морські води, що знаходяться під юрисдикцією обох держав, то користувачі обох держав повинні мати право продовжувати працювати в рамках всієї морської акваторії.

Це виглядає приблизно так: "Нічого, що ми у вас вкрали Крим, нічого, що фінансуємо терористів і вбиваємо вас - давайте ж по-братськи рибалити в Азовському морі, воно ж спільне". Думаю, нам вже досить "загального" з Росією. Вже сьогодні необхідно посилити охорону державного кордону в Азовському морі. Тим більше, що відомо чимало випадків порушення кордонів з обох сторін.

Новини по темі

Новини по темі

Зауважу, що крім економічного тиску, агресор успішно здійснює політико-психологічний тиск на Україну, посилюючи військову присутність в Азовському морі. За даними, які з'явилися влітку цього року, в Приазовському регіоні вчетверо більше прикордонників РФ, ніж аналогічних українських підрозділів. Катери, бронекатера, літаки, вертольоти - все це, очевидно, має засвідчити рішучі наміри Путіна перетворити Україну в континентальну державу.

При таких обставинах сценарій морської блокади - не такий вже і фантастичний. Москві зовсім нескладно створити відповідні умови.

Як реагувати Києву? Готуватися до юридичного протистояння в міжнародних судових інстанціях. Для цього необхідно заручитися підтримкою міжнародних організацій і усвідомити правовий контекст ситуації. Адже розуміння цього контексту дає можливість оцінити якість зовнішньої політики України щодо делімітації державного кордону з РФ.

неподільне море

Проблема розмежування, або делімітації морських просторів недарма вважається чи не найскладнішою в міжнародному морському праві. Йдеться про серйозні політичні і економічні інтереси, реалізація яких часто виходить за рамки двосторонніх відносин, впливаючи на регіональний статус-кво.

За часів СРСР Азовське море і Керченську протоку мали правовий статус внутрішніх морських вод Союзу. Після його розпаду повторне визначення статусу цих об'єктів залежало безпосередньо від домовленості між Україною і РФ.

У 1990-ті та на початку 2000-х в професійних колах багато говорилося про необхідність невідкладного встановлення меж суверенітету і сфери компетенції кожної з держав в Азовському морі і Керченській протоці. Але необхідність такого розмежування реально усвідомлювала лише українська сторона. Росія ж лише імітувала зацікавленість.

Новини по темі

Новини по темі

У Договорі між Україною та РФ про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 р було досягнуто домовленостей про делімітацію сухопутної ділянки українсько-російського кордону від стику України, Росії та Білорусії до Азовського моря. Тоді ж вперше офіційно зафіксували положення про внутрішні води, а саме в ст. 5: "... ніщо в цьому Договорі не впливає на будь позиціях України і Російської Федерації щодо статусу Азовського моря і Керченської протоки як внутрішніх вод двох держав".

Цю норму можна вважати першою помилкою української дипломатії в контексті боротьби за Азов, оскільки, згідно з Конвенцією ООН з морського права від 10.12.1982 р, кожна держава може самостійно визначати зовнішню кордон свого територіального моря до 12 морських миль від крайніх точок берега.

Якби Україна добилася для Азовського моря статусу міжнародних вод, в його акваторії було б дозволено присутність суден третіх держав. Відповідно до Конвенції, допускалося також визнання державами, що мають протилежні або суміжні узбережжя, статусу внутрішніх вод за Азовським морем. Тоді делімітація морського кордону здійснювалася б на основі проведення серединної лінії по водній поверхні.

Ключовим стратегічним питанням, що викликають розбіжності між делегаціями, була приналежність Керч-Єнікальського каналу і острова Тузла, які до анексії Криму знаходилися в юрисдикції України. Уже тоді, 15 років тому, РФ категорично відмовлялася визнавати фарватер Керч-Єнікальського каналу українською територією, просуваючи ідею його "спільного використання" і погоджуючись встановити межі лише по дну. Водне плесо і континентальний шельф Азовської акваторії пропонувалося використовувати спільно.

Новини по темі

Новини по темі

Справа в тому, що володіння Керч-Єнікальським каналом означає володіння єдиним водним шляхом для великих вантажних суден з Чорного моря в порти Азовського моря і Волго-Донського басейну. Це вигідно з економічної точки зору.

На початок 2000-х років каналом проходили понад 8,5 тис. Суден щорічно, приносячи в українську казну понад 150 млн доларів, з яких близько 10% - від російських користувачів. А ще в Азовському морі виявили перспективні родовища: за попередніми оцінками, в континентальному шельфі припускають видобуток 50 млн тонн нафти і близько 200 млрд м куб. природного газу.

Агресор домігся свого у 2003 році. Тоді було підписано Договір між Україною і РФ про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки, який до цих пір є чинним. У документі закладено низку норм, які грають на руку виключно Москві. По суті, Договір дозволяє в ручному режимі встановлювати спосіб використання Азовського моря. Зокрема, питання про делімітацію морського кордону винесли за межі нової угоди.

Повинно було бути зрозуміло, що Москва не збирається нічого ділити. Важко сказати, планувалася чи вже тоді анексія Криму, але такі дії Росії тепер важко розцінювати інакше, ніж підготовку до посягання на суверенну територію нашої держави.

Україна без кордонів

РФ вдалося юридично закріпити, що води Азовського моря і Керченської протоки після розпаду СРСР не змінили свого статусу, а залишилися внутрішніми водами - тільки вже України і Росії. Не став аргументом і той факт, що обидві держави здійснювали і продовжують здійснювати самостійне володіння відповідними морськими просторами.

Новини по темі

Новини по темі

На жаль, жодне з наших урядів з 2003 року так і не зробило того, щоб Україна як цивілізована європейська держава мала загальноприйняті в світі делімітованої і демаркувати кордон з усіма сусідами. Зокрема, у відносинах з РФ наші лідери помилково, хоча і традиційно погоджувалися на правове вирішення проблеми на рівні двосторонніх домовленостей.

Тим часом відсутність кордону призвело до катастрофічних наслідків: несанкціонований вилов риби, контрабанда, забруднення, знищення біорізноманіття.

Роками правовий режим користування Азовським морем і Керченською протокою визначався за допомогою неофіційних або напівофіційних домовленостей без оформлення кордону відповідно до міжнародних стандартів. Це стало наслідком як агресивної політики РФ, так і відсутності стратегічного мислення у вітчизняних державних керманичів.

До чого це призвело, ми всі бачимо.

Азовський криза - як його попередити?

Одним із сценаріїв реагування України на чергові імперські домагання Путіна експерти називають денонсацію Договору, оголошення в Азовському морі 12-мильної зони територіальних вод і їх охорону відповідно до законів України.

З іншого боку, такий крок потребує значної підготовки, зокрема економічної та військової, зважаючи на ризик ескалації ситуації з боку агресора в регіоні.

Новини по темі

Новини по темі

Було б дуже добре почути стратегію уряду в цьому питанні. Адже захистити суверенітет популізмом точно не вдасться.

Володимир Пилипенко

Редакція може не поділяти думку автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", щоб ознайомитись з публікацій і пишіть на [email protected]